Основні ідеї гуманно-особистісної педагогіки

 

Гуманно-особистісна педагогіка заснована на таких постулатах:

1. Гуманне педагогічне мислення не є відкриття сучасної теорії і практики. Воно засноване на класичній спадщині і знаходить витоки в провідних релігійних, філософських та педагогічних навчаннях.

2. Педагогіка по суті своїй є загальнолюдська форма і культура мислення, тенденції якого закладені в природних функціях людини. Вона розвивається не стільки науковими досягненнями, відкритими наукою закономірностями, скільки рівнем та якістю загальнолюдської культури, витоками духовності і мотивацією діяльності. У цьому благо педагогічного мислення, як постійного джерела творчості й творення. У цьому ж відмінність його від науки в строгому сенсі цього слова.

3. Гуманно-особистісна педагогіка на перше місце ставить виховання особистості через розвиток її духовного та морального потенціалу; сприяючи розкриттю і творення в дитині рис та якостей благородства. Виховання людини шляхетного є провідна мета гуманно-особистісного освітнього процесу.

4. Гуманно-особистісна педагогіка приймає ідеї класичної філософії та педагогіки про те, що дитина є явище в земному житті, він є носій своєї життєвої місії і наділений найвищою енергією духу.

5. Гуманно-особистісний освітній процес будується на розумінні цілісності природи дитини, її рушійних силах, розкритих і науково обґрунтованих сучасною психологією і визначених нами, як стихійні устремління, пристрасті особистості дитини в його прагненні до розвитку, дорослішання, свободі.

6. Суть гуманно-особистісного освітнього (педагогічного) процесу, гуманно-особистісного підходу до дитини полягає в тому, що вчитель, будучи творцем цього процесу, засновує його на русі стихійних пристрастей в дитині; направляє його на повний розвиток сил і здібностей, що виявляються у багатогранній діяльності дитини; націлює його на виявлення та ствердження особистості дитини; насичує його вищими образами прекрасного в людських взаєминах, в науковому пізнанні, в житті (освіта).

Гуманно-особистісна педагогіка, реалізована в «Школі Життя» Ш.А. Амонашвілі, виходячи з реальних умов російської дійсності не заперечує предметного навчання, класно-урочної системи, але прагне збагатити навчальну діяльність «Світлом духовності та знань», перетворити урок в саме Життя дітей». Звідси і відповідні акценти.

Ось як виглядає основний цикл освітніх курсів початкових класів «Школи Життя»:

1. Уроки пізнавального читання.

2. Уроки письменноречевой діяльності.

3. Уроки рідної мови.

4. Уроки математичних уяв.

5. Уроки духовного життя.

6. Уроки осягнення краси.

7. Уроки планування і діяльності.

8. Уроки сміливості і витривалості.

9. Уроки про природу.

10. Уроки про світ наук.

11. Уроки спілкування.

12. Уроки іноземної мови.

13. Уроки гри в шахи.

14. Уроки комп'ютерної грамотності.

Очевидно, що працювати в режимі подібного навчального плану може вчитель який не тільки вірить в ідеї гуманної педагогіки, а й цілеспрямовано підготовлений вчитель.

7. Гуманне педагогічне мислення вимагає адекватних понять, воно безпосередньо пов'язане з переконаннями особистості, що займається його теоретичним збагаченням чи практичним здійсненням. Ось чому переорієнтація вчителів від традиційно-авторитарних підходів на гуманне педагогічне мислення є найважливіша проблема справи розвитку освіти в сучасних умовах.
8. Гуманно-особистісний підхід до виховання в сучасній російській школі спирається на глибинну мудрість російського менталітету від Сергія Радонезького до В.І. Вернадського; він харчується життєвим джерелом світової педагогічної думки від Конфуція і Сократа до Дж. Дьюї та М. де Монтеня, він несе в собі чистоту ідей сучасних мислителів від Л. С. Виготського і Д.М. Узнадзе до Я. Корчака та В.А. Сухомлинського.

Оволодіння основами гуманного педагогічного мислення - непорушна частина формування вчителя третього тисячоліття.