Крім того, розрізняють загальну і спеціальну профілактику.

Загальна профілактика припускає здійснення ряду попереджувальних заходів,

спрямованих на запобігання виникненню тих або інших проблем у найближчому майбутньому дитини (розвиток пізнавальної активності дитини як певна гарантія відсутності проблем у шкільному навчанні) або на попередження проблеми безпосередньо перед її виникненням (масова підготовка дітей до школи на базі старших груп дитсадків як профілактика відхилень у поведінці, пов’язаних з кризою 7-ми років).

Спеціальна профілактика – система заходів, спрямованих на вирішення певного

завдання: профілактика девіантної поведінки, профілактика нарковживання, профілактика

суїцидів тощо.

Соціальна профілактика всіх видів може здійснюватися на рівні всього суспільства,

окремого регіону, макросередовища (макрорівень), окремої соціальної групи, закладу,

організації, мікросередовища (мікрорівень), окремого індивіда (індивідуальний рівень).

Профілактична робота на макрорівні здійснюється у вигляді комплексних

профілактичних програм, кампаній у засобах масової інформації, масових заходів,

скоординованої діяльності у межах закладів та організацій.

На мікрорівні профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів та

окремих дійств у межах закладів та організацій та по місцю проживання.

Індивідуальний рівень профілактики – це робота, що здійснюється спеціалістами й

волонтерами з окремими особами.

Завдання соціальної профілактики:

1.дослідження причин та факторів проблеми;

2.встановлення ресурсів, необхідних для подолання проблеми, або виявлення

існуючих;

3.запобігання негативному впливу середовища;

4.розширення можливостей для задоволення потреб, подолання проблеми, повноцінної життєдіяльності (підвищення соціальних ресурсів);

5.подолання особистісних факторів, котрі здійснюють вплив на виникнення та

загострення проблем або заважають їх вирішенню;

6.підвищення особистісних ресурсів, здібностей особистості адекватно реагувати на проблеми, долати їх та задовольнити потреби;

7.організація взаємодії суб’єктів у подоланні проблеми, організація діяльності, що спрямована на попередження та подолання проблем.

 

Основні принципи соціальної профілактики:

1.забезпечення права людини на незалежний вибір своєї поведінки, обмеженого подібним правом інших людей, відмова від спроб маніпулювати людиною;

2.ненасильницький характер профілактики, добровільність участі у профілактичних заходах;

3.екологічність, безпечність профілактичних дій для представників цільових груп та їх виконавців;

4.відповідність профілактичних заходів потребами та інтересам представників цільвих груп, їх віковим та соціокультурним особливостям;

5.попереджуючий характер профілактики;

6.системність заходів;

7.міжвідомча співпраця у здійсненні заходів та профілактичних програм.

27.Визначте особливості кримінальної та адміністративної відповідальності неповнолітніх правопорушників;

 

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ:

Кримінальній відповідальності підлягають особи, які до вчинення злочину досягли віку 16 років (ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу України, далі - КК). Це так званий загальний вік кримінальної відповідальності.

 

Закон також (ч. 2 ст. 22 КК України) передбачає і знижений вік кримінальної відповідальності. Йдеться про осіб у віці від 14 до 16 років. Ці особи підлягають кримінальній відповідальності за такі види злочинів, як: вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, зґвалтування та інші.

 

Зниження віку кримінальної відповідальності законодавець обумовив перш за все тим, що особа уже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність злочині. Крім того, серед підлітків ці злочини досить поширені, і більшість з них тяжкі, представляють підвищену суспільну небезпечність.

 

Особи у віці від 11 до 14 років не можуть бути суб’єктами злочину, оскільки не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Проте, ч. 2 ст. 97 КК визначає, що до цих осіб все ж таки можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру з дотриманням таких умов: по-перше, неповнолітньому виповнилось 11 років; по-друге, ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого особливою частиною КК.

1. Відповідно до ст. 98 КК, До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) штраф;

1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

2. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2) громадські роботи;

1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

3) виправні роботи;

2. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року.

3. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до десяти відсотків.

4) арешт;

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб.