Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Законодавство України передбачає такі покарання, що застосовуються до неповнолітніх, які вчинили злочин: педагогічного і громадського характеру; примусові заходи виховного характеру; адміністративна відповідальність (унаслідок припинення кримінального слідства); кримінальна відповідальність. Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки правопорушень до особи, яка вчинила таке діяння, застосовуються міри покарання, що передбачають цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність. Вивчаючи проблему покарання неповнолітніх, можливо визначити, що, якщо класифікувати всі ті чинники, які у своїй сукупності будуть обумовлювати необхідність призначення неповнолітнім передусім кримінально-правових мір покарання, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства, то їх можна розділити на три групи: 1) які стосуються характеристики злочинів, вчинених неповнолітніми; 2) які стосуються характеристики особистості правопорушника; 3) які стосуються причин і умов вчинення злочинів неповнолітніми. Застосування покарання з випробуванням можливе за наявності таких умов: незначної суспільної небезпеки вчиненого злочину та небезпечності особи правопорушника стосовно громадськості, суспільства. Сучасний Кримінальний кодекс України містить статті щодо відповідальності неповнолітніх за вчинення злочинів у частині виправлення їх без ізолювання від суспільства. Першочергове значення в цьому має ст. 22 Кримінального кодексу України, згідно з якою до кримінальної відповідальності притягуються особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років.

 

39.Система установ, залучених до процесу соціальної реабілітації та ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до альтернативних покарань;

Ряд публікацій присвячено науковому розгляду соціально‐педагогічної сутності та особливостей процесу ресоціалізації неповнолітніх засуджених педагогічних основ ресоціалізації злочинців. Важливими також є роботи науковців, які з’ясовують специфіку соціальної роботи із засудженими розкривають особливості соціально‐педагогічних технологій ресоціалізації неповнолітніх засуджених в

умовах виправного закладу. Однак питання теорії та практики ресоціалізації неповнолітніх засуджених, звільнених від відбування покарання з випробовуванням ще не знайшли достатньо висвітлення в наукових та методичних джерелах Разом з тим, впровадження в кримінально‐виконавчу систему України практики застосування покарань, альтернативних позбавленню волі, залучення спеціалістів ЦСССДМ,педагогічних працівників та соціальних педагогів і практичних психологів, інших фахівців

до реабілітації та реінтеграції зазначеної категорії молоді зумовлює необхідність більш

широких соціально‐педагогічних досліджень у даному напрямі.

 

 

40. Сутність системи пробації та перспективи її запровадження в Україні;

Сьогодні термін «пробація» вживається в декількох значеннях

: 1) як концепціясоціальної роботи з правопорушниками та іншими соціально вразливими групами;

2) як ієрархічна організаційна структура;

3) як орган державної влади (служба);

4) як умовне невинесення вироку або як умовне звільнення від покарання з випробуванням;

5) як специфічний процес виконання альтернативних покарань;

6) стан, у якомуперебуває злочинець упродовж певного терміну: злочинець (probationer) перебуває«на пробації» – тобто під пробаційним наглядом (on probation, under probation supervision);

7) як з’єднувальна ланка між кримінальним процесом, виконанняпокарань та соціальною роботою.

Щодо історії української пробації, то, напевно, важко сказати, коли саме вона розпочалася. Наукові дискусії середини 1990-х років з питань зниження кількості в’язничного населення у нашій державі та виконання зобов’язань, що випливали із членства у Раді Європи, стали одним з чинників, які вплинули на приділення більшої уваги до зарубіжного досвіду в сфері виконання покарань та соціальної роботи зі злочинцями. Фактично українська пробації залишається для сучасних дослідників. Мається на увазі не декларативно-описове зображення формально-юридичної сутності того чи іншого альтернативного покарання або повноважень кримінально-виконавчої інспекції та її місця в структурі державного управління пенітенціарною системою України. Йдеться про реальні показники ефективності альтернативних покарань й покарань з випробуванням та рецидиву після їх відбування, про соціологічні та психологічні дослідження процесів виконання альтернативних покарань, ставлення офіцерів кримінально-виконавчої інспекції та самих засуджених до цілей та реалій покарання тощо. що ж стоїть на заваді створення в Україні служби пробації? По-перше, зайва міфологізація пробації.Цей фактор справляє надзвичайно негативний вплив на майбутнє української моделі відповідної служби.

По-друге, це –міфологізація цілей покарання.Ідея про те, що реабілітація за допомогою покарання – це міф (принаймні натому рівні, на якому ведуться наукові дискусії в Україні) на Заході вже давно сприймається як доведений факт.

По-третє, це формалізація інституту пробації та аналіз його виключно в світлі вітчизняної концепції кримінальної відповідальності.

 

 

Запитання до іспиту з курсу

“Соціально-педагогічна профілактика правопорушень”

1.Розкрийте основні засади, на яких базувалась робота з неповнолітніми правопорушниками в установах, що функціонували на початку ХХ ст. Типи установ для безпритульних дітей та правопорушників;

2.Історичне становлення законодавчої бази щодо попередження правопорушень неповнолітніх (з часів Київської Русі до початку ХХ ст.);

3.Внесок у розробку теоретичних проблем профілактичної роботи та практику роботи з важковиховуваними дітьми видатних діячів минулого (С. Т. Шацького, А. С. Макаренка, В. М. Сороки-Росинського, Л. С. Вигоцького, В. О. Сухомлинського);

4.Сучасний стан правопорушень та злочинів серед неповнолітніх в Україні, основні тенденції у злочинності неповнолітніх;

5.Сутність та причини девіантної та делінквентної поведінки та їх зв’язок з правопошеннями неповнолітніх;

6.Причини важковиховуваності неповнолітніх, її діагностика та попередження;

7.Соціально-психологічні характеристики делінквентної особистості на різних вікових етапах розвитку;

8.Сутність та стадії навчальної дезадаптації школяра та її зв’язок з правопорушеннями;

9.Сутність помилок виховання (за Гарбузовим та Кербіковим) та їх роль у формуванні девіантної поведінки неповнолітнього;

10.Сутність та принципи ювенальної юстиції;

11.Особливості функціонування ювенального суду;

12.Суть та принципи відновного правосуддя, особливості використання методу сімейних групових нарад;

13.Сутність, завдання, принципи медіації в освітній практиці;

14.Зміст етичного кодексу медіатора;

15.Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року;

16.Сутність та основні завдання Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх;

17.Основні засади Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”;

18.Перерахуйте відомі вам органи та служби у справах дітей та розкрийте їх основні завдання відповідно до Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”;

19.Розкрийте основні завдання служби у справах дітей;

20.Розкрийте основні завдання кримінальної міліції у справах дітей;

21.Особливості роботи системи притулків для дітей;

22.Особливості роботи системи центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей;

23.Розкрийте основні завдання ЗОШ та ПТУ соціальної реабілітації;

24.Розкрийте основні завдання центрів медико-соціальної реабілітації;

25Дайте визначення поняттю “соціальна профілактика правопорушень”, укажіть її мету, завдання, принципи та види;

26Розкрийте поняття “проступок”, “правопорушення”, “злочин”;

27Визначте особливості кримінальної та адміністративної відповідальності неповнолітніх правопорушників;

28Перерахуйте обставини, що обтяжують відповідно до статей 67 Кримінального кодексу України) та пом’якшують покарання (відповідно до статей 66 Кримінального кодексу України);

29Перерахуйте, які основні види покарань можуть бути застосовані судом
до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину (згідно з ст.98 КК України);

30Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень;

31.Розкрийте особливості умовно-дострокового звільнення від відбування покарання;

32.Розкрийте особливості здійснення профілактики правопорушень у загальноосвітній школі;

33.Розкрийте основні завдання та особливості діяльності виховних колоній;

34. Розкрийте основні завдання кримінально-виконавчих інспекцій;

35.Особливості роботи з неповнолітніми у СІЗО України;

36.Особливості профілактики правопорушень серед осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі;

37.Соціальна реабілітація та соціальний супровід неповнолітнього, який повернувся з місць позбавлення волі;