Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розкрийте основні засади, на яких базувалась робота з неповнолітніми правопорушниками в установах, що функціонували на початку ХХ ст. Типи установ для безпритульних дітей та правопорушниківСтр 1 из 11Следующая ⇒
Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року. Сутність та основні завдання Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх В залежності від того, на якому етапі розвитку проблеми та її впливу на ту чи іншу соціальну групу проводяться профілактичні заходи, виділяють такі види профілактики: 1. Первинна профілактика – комплекс заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу біологічних, психологічних, соціально-педагогічних та інших факторів, що можуть слугувати причиною формування поведінки, яка відхиляється від норм. У першу чергу, спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. 2. Вторинна профілактика – компелекс медичних, соціально-педагогічних, культурних та інших заходів, спрямованих на роботу з неповнолітніми, що вже мають девіантну поведінку. Основними завданнями вторинної профілактики є недопущення здійснення підлітком більш важких проступків та правопорушень, надання своєчасної соціально- педагогічної підтримки підлітку, що перебуває у складній життєвій ситуації. 3. Третинна профілактика – це робота, що здійснюється з особами, котрі постраждали від проблем та спрямована на попередження її рецидивів, тобто скоєння повторного злочину, спрямована на роботу з підлітком, що перебуває в місцях позбавлення волі та виходить з них. Позбавлення волі на певний строк. 1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18 віку, не може бути призначене на строк більше 10 років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. 2. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. 3. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років; 2) за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років; 3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; 4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.
2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Отже, відносно неповнолітніх не можуть застосовуватися: конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службові обмеження для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні.
V) Допомога у підтримці, розвитку стосунків з соціальним оточенням З метою надання допомоги у підтримці, відновленні або встановленні та розвитку стосунків з соціальним оточенням: • здійснюється збір інформації про соціальне оточення отримувача, особливо про значимих для нього людей, в тому числі їх контактної інформації; • проводяться зустрічі з особами, які належать до соціального оточення, особливо з рідними та значимими людьми; • організовуються зустрічі, телефонні розмови, листування отримувача послуг з особами, які належать до соціального оточення.
Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. 39.Система установ, залучених до процесу соціальної реабілітації та ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до альтернативних покарань; 40.Сутність системи пробації та перспективи її запровадження в Україні;
Розкрийте основні засади, на яких базувалась робота з неповнолітніми правопорушниками в установах, що функціонували на початку ХХ ст. Типи установ для безпритульних дітей та правопорушників До середини 1920-х рр. склалась система таких закладів в Україні. Це – дитячі приймальники, притулки для правопорушників (ізолятори), притулки-розподільники, реформаторіуми (школи-виправлення для неповнолітніх правопорушників), колектори (лікарняно-виховні заклади). Подібна система залишалися незмінною в Україні до 1935 року Мережа дитячих установ 20-х рр. ХХ ст. включала: -установи охорони дитинства: приймальники, колектори-розподільники для нормальних дітей і неповнолітніх правопорушників, відкриті дитячі будинки, сільськогосподарські колонії для безпритульних і неповнолітніх правопорушників і дитбудинки для неповнолітніх правопорушників;
-установи нормального дитинства: міські і сільські трудові школи, дитячі будинки-інтернати, денні дитячі будинки, дитячі містечка і дитячі сади; -установи дефективного дитинства: основні і допоміжні дитячі будинки для розумово-відсталих, сліпих і глухонімих дітей; -установи організації комуністичного дитячого руху: дитячі клуби, бібліотеки, літні дитячі колонії, майданчики, табори, дитячі театри. Згідно з положенням Наркомосу України "Про дитячі приймальні пункти" (1920 р.), вони утворювались відділами народної освіти в кожному губернському і повітовому місті. Термін перебування тут становив 24 години. За цей час дитина проходила санітарно-медичну обробку, на неї заводилась особова картка і справа передавалась до КОН, де вирішувалась подальша її доля. Приймальний пункт по відношенню до неповнолітніх правопорушників мав замінити міліцейську дільницю і не виконував виховної функції. Притулки – це заклади, куди поступали всі діти з вулиці, запідозрені в правопорушеннях або безпритульності. Вони знаходились тут до закінчення збору на них відомостей, вивчення і розслідування справ у КОН – від двох тижнів до двох місяців. Остаточну долю дитини вирішувалось на засіданні КОН: чи надати статусу "безпритульний" і помістити в дитячі заклади, чи відправити на батьківщину, до батьків або опікунів, чи помістити в колектор, реформаторіум, колонію. На кінець 1921 р. у Катеринославській, Донецькій, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях діяло 12 притулків Спеціальними закладами для неповнолітніх правопорушників та дітей, які потребували медико-педагогічного впливу, були колектори (від лат. collector – збирає, заклад, що збирає дітей). Прийом дітей у ці заклади проводився лише після представлення рішення КОН і розгляду даних обстеження дитини обслідувачем КОН [11: 13]. Колектори визнавалися допоміжними закладами секції Охорони дитинства, на які покладалась задача не виховання, а спостереження за дитиною та надання їй медико-педагогічної допомоги. Вони розраховувалися на 50 дітей, з навантаженням 5-6 дітей на одного вихователя. Тут перебували діти, які вже побували в притулках, ізоляторах, трудових колоніях і не піддалися виховному впливу. Інколи до колектора направлялись безпритульні діти після вилучення їх з вулиці. Дуже часто сюди попадали розумово відсталі та соціально занедбані діти. На кожну дитину заводилась особиста картка, де фіксувались спостереження за дитиною, призначався термін перебування [12]. На липень 1923 р. в Україні діяло 8 колекторів. Після обстеження неповнолітніх правопорушників у колекторі найчастіше вони потрапляли в спеціальні заклади виправного виховання. Основним таким закладом у 1920-х – першій половині 1930-х рр. було визначено реформаторіум. Реформаторіум (від лат. reformator – перетворення, поліпшення) – школа-виправлення для злочинців 14-18 років, де існувала сувора дисципліна, режим, праця на ділянці або в майстерні та обов’язкові заняття в школі. Реформаторіум передбачав закрите існування, але відсутність будь-якого натяку на тюремний заклад. На липень 1923 р. в Україні діяло 2 реформаторіума – у Харкові і Одесі.
3..Внесок у розробку теоретичних проблем профілактичної роботи та практику роботи з важковиховуваними дітьми видатних діячів минулого (С. Т. Шацького, А. С. Макаренка, В. М. Сороки-Росинського, Л. С. Вигоцького, В. О. Сухомлинського); Ще у 20-ті роки XX ст. А.С. Макаренко та С.Т. Шацький заклали основні принципи соціальної роботи з важковиховуваними дітьми і підлітками. В основі їх педагогічної теорії лежить ідея створення педагогом виховного соціального середовища. С.Т. Шацький вважав, що одним із таких виховних середовищ можуть стати клуби за інтересами, які дозволяють дітям і підліткам розкрити „свої інстинкти”, особливо соціальні інстинкти, суть яких полягає у прагненні вчитися життю, пристосовуватися до життя, оволодівати соціальним досвідом, включатися в соціалізацію. У 60-ті роки минулого сторіччя простежується тенденція до більш глибокого вивчення даної проблеми, зокрема, у психологічному, соціально-правовому і медичному аспектах. Причому причини девіантної поведінки вбачалися в особливостях вікового розвитку особистості, у відчуженні від „нормальних” дітей, своєрідності прояву протесту проти „пригнічення” їхніх інтересів тощо. В.О. Сухомлинський у цей же час пропонує різноманітні засоби стимулювання самовиховання особистості. В його рекомендаціяхдомінантною виступає орієнтація на індивідуальний стиль побудови педагогічного процесу, на гуманізацію засобів виховання девіантних підлітків.Процес перевиховання є довготривалим і складним, він передбачає: вивчення середовища, в якому виховувалась особистість; аналіз позитивних і негативних рис характеру індивіда; формування позитивної установки і усунення недоліків у його загальному розвитку; прискорення позитивних начал, наявних в особистості.
4.Сучасний стан правопорушень та злочинів серед неповнолітніх в Україні, основні тенденції у злочинності неповнолітніх; У І півріччі 2011 року на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України знаходилося 12837 учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів. З числа неповнолітніх цієї категорії 1,6% − у віці 6-10 років, 18,4% − у віці 11-13 років (причому кількість неповнолітніх цієї категорії у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року зросла на 4,1%), 80% − у віці 14-18 років. Зросла на 44 % кількість неповнолітніх, які скоїли злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Кількість неповнолітніх, які вживали наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, в січні-червні 2011 року склала 310 осіб. Серед неповнолітніх цієї категорії – по 59 учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів. У стані алкогольного сп’яніння учнями загальноосвітніх навчальних закладів вчинено 147 злочинів, учнями професійно-технічних навчальних закладів – 114, що в цілому на 10,5% менше, ніж у січні-червні 2010 року.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 264; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.129.145 (0.012 с.) |