Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Словотвір. Твірна основа і словотворчі засоби. Морфологічні і неморфологічні типи словотворення в українській мові.
Словотвір (дериватологія) - це розділ мовознавства, який вивчає лексичні одиниці за способом їх творення. З погляду словотворення розрізняють основи слів похідні, непохідні та твірні. Похідною називається така основа, творення якої можна пояснити. Навпаки, непохідна основа - це основа, творення якої не можна пояснити. Так, у слова ліс основа непохідна, а у слова лісник - похідна, бо утворилась від основи слова ліс шляхом додавання суфікса. Твірною основою називають частину слова (слово чи частину слів словосполучення), від якої твориться похідне. Наприклад, твірною основою слова водяний є основа іменника вода. Словотворчі афікси, наголос, чергування звуків разом із твірними основами є засобами словотворення. У сучасній українській мові розрізняють морфологічні і неморфологічні способи словотвоення. До морфологічних належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення складних і складноскорочених слів. Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, основоскладання та абревіацію. До афіксальних способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані. Префіксальний спосіб - творення похідних слів за допомогою префікса: казати - роз казати, зелень - про зелень. Суфіксальний спосіб - творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига - криж ин а, ясний - ясн і ти. Постфіксальний спосіб - це творення похідних слів за допомогою постфіксів: вмивати - вмивати ся; що - що- небудь. Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса: ліс - про ліс ок, робити - не роб ств о. Суфіксально-префіксально-постфіксальним способом творяться дієслова від іменників, прикметників, числівників, дієслів, прислівників: каблук - викаблучуватися, дивитися - вдивлятися, бідний - прибіднятися. Основоскладання - поєднання кількох основ за допомогою інтерфіксів о, е (доброзичливий, працездатний) або без них (триповерховий, всюдихід). Словоскладання - поєднання кількох слів або словоформ в одному складному слові (хата-лабораторія, салон-перукарня, вагон-ресторан). Абревіація відрізняється від осново- і словоскладання тим, що для творення слів використовуються усічені основи, наприклад: профком, МУ “РЕГІ”.
До неморфологічних способів словотвору належать: морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний. Морфолого-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають внаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої. Головні з них такі: перехід прикметників і дієприкметників у іменники (субстантивація) (молодий, черговий, заручений, наречений); перехід дієприкметників у прикметники (ад’єктивація) (вбраний, вчений); перехід окремих слів з іменників і прикметників у займенники (прономіналізація) (числівники один, другий, що виступають у значенні займенників той, інший, сам, якийсь); перехід повнозначних самостійних слів у службові: прислівників, іменників - у прийменники (препозитивація) (близько, поруч, навкруг, подібно, коло, кінець); іменників і іменникових словосполучень - у вигуки (інтер’єктивація) (Матінко! Боже! Лишенько!) тощо; спостерігаються також різні переходи між службовими словами. Похідні слова можуть з’являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. Такий спосіб словотвору називають лексико-синтаксичним. Так, внаслідок зрощення складених числівників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва, прислівники горілиць, втридорога, чимдуж. Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ромен-зілля, татар-зілля. Лексико-семантичний словотвір. Похідне слово може з’являтися і семантичним шляхом - через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Наприклад, слово перо (знаряддя для писання), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, що йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношення омонімії.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 761; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.12.222 (0.004 с.) |