Передміхурова залоза. Білуватий рідкий секрет передміхурової залози

Передміхурова залоза(prostata) - непарний за­лозисто-м'язовий орган, що виділяє слизовий секрет, який розріджує сперму і посилює рухомість сперматозоїдів (рис. 67, 68). Як ендокринний орган, пе­редміхурова за­лоза виділяє у кров біологічно активні речовини - простагландини, які регулюють синтез чоловічих статевих гормонів і процеси сперматоге­незу, стимулюють ріст нервів, скорочення гладких міоцитів тощо.

Передміхурова залоза розташована в передньо-нижній частині малого таза під сечовим міхуром над сечово-статевою ділянкою про­межини. Обернена до­гори основа передміхурової залози прилягає до дна сечового міхура, пухирчастих залоз і ампул сім'явиносних проток. Дещо загострена верхів­ка передміхурової залози обернена донизу і прилягає до глибокого поперечного м'яза промежини. Передня по­верхня пе­редміхурової залози обернена до лобкового симфізу, від­ділена від нього пухкою клітковиною з передміху-ровозалозовим ве­нозним сплетенням, що залягає в ній. Від передміхурової залози до лобкового симфізу йдуть бічні і серединна лобково-передміхурові зв'язки, а також лоб­ково-передміхуровий м 'яз. До сечо­вого міхура прикріплюється міхурово-передміхуровий м'яз. Задня поверхня перед­міхурової залози прилягає до ампули прямої кишки, але їх розділяє сполучнотканинна прямокишково-міхурова перегородка. Нижньобічні поверхні органа прилягають до м'яза-підіймача відхідника і венозного сплетення.

Ззовні передміхурової залози виділяють надчутли­ву ділянку - трапецієподібне поле, обмежоване зверху прямокишково-промежин­ним м'язом, спереду - проміжною (перетинчастою) час­тиною сечів­ника, знизу - відхідниково-промежинним м'язом, ззаду - вигином прямої кишки.

Через передміхурову залозу проходять перед­міхурова частина сечівника, а також права і ліва сім'явипорскувальні протоки. У живого чоловіка передміхурову залозу можна прощупати через перед­ню стінку прямої кишки. Передміхурова залоза за формою подібна до дещо сплощеного у передньозадньому напрямку каштана. У дорос­лого чоловіка ця залоза має такі середні розміри: довжина - 2-3 см, товщина - 2-2,5 см, ширина (поперечник) - до 4 см, а маса дорівнює приблизно 18-25 г. Залоза має щільну консистенцію, сірувато-черво­ний колір.

 

 

Рис. 68. Розташування залоз у передміхуровій залозі.

 

Передміхурова залоза складається з двох часток: правої та лівоїчастки передміхурової залози, котрі на поверхні залози розмежовані неглибокою борозною. Кожна частка складається з чотирьох часточок відповідно до роз­ташування проток і сполучної тканини:

- нижньозадня часточка;

- нижньобічна часточка;

- верхньоприсередня часточка;

- передньоприсередня часточка.

За гістологічними ознаками ці часточки називають відповідно периферійними, центральними і перехід­ними зонами.

Ділянка залози, що виступає на задній поверхні її основи, нази­вається перешийком (спайкою) перед­міхурової залози. Цю ділянку пе­редміхурової залози також називають середньою часткою. У старе­чому віці у багатьох чоловіків середня частка може гіпертрофува­тися (доброякісна гіперплазія передміхурової залози). При цьому сечівник стискається, що приводить до затрудненого сечовипускання, навіть до повного його припинення. Частина тканини передміхурової залози, що оточує сечівник, називається навколосечівниковою залозистою зо­ною.

Зовні передміхурова залоза вкрита сполучнотка­нинною капсу­лою капсулою передміхурової зало­зи, у складі якої є багато гладких міоцитів. Від капсули усередину залози відходять численні сполучно­тканинні перегородки. Передмі­хурова залоза складається з залозистої тканини, що утворює її паренхіму (рагепскута), і гладкої м'язової тка­нини - м'язової речовини. У передній ділянці передміхурової залози мало залозистої тканини, тут переважають пучки гладких м'язів, що колоподібно оточують чоловічий сечівник. Ці м'язи разом з м'язовими пучками стінки дна сечо­вого міхура беруть участь в утворенні внут­рішнього м'яза-замикача сечівника. Строма залози представле­на м'язово-еластичними елементами, що у чоловіків першого періоду зрілого віку (22-35 років) складає приблизно третину від усієї маси органа. Прошарки пухкої сполучної тканини разом з радіально орієн­то­ваними пучками гладких міоцитів утворюють пере­городки, що ото­чують кінцеві відділи слизових залоз. Скорочення гладких міоцитів у момент еякуляції сприяє виведенню секрету з цих залоз.

Паренхіма передміхурової залози складається з 30-60 окремих альвеолярно-трубчастих слизових передміхурових залоз, розта­шова­них у задній і бічній ділянках органа. Проточки передміхурових залоз відкриваються в передміхурову частину чоловічого сечівника. Усі пе­редміхурові залози розташовані трьома групами. Перша група залоз кільцеподібно розміщена у слизовій оболонці сечівника - це залози слизової оболонки, або навколосечівникові залози. Друга група залоз міститься у пухкій сполучній тканині навколо сечівника - це підсли­зові залози, або залози підслизової основи. Третя група залоз, що фор­мує власне парен­хіму передміхурової залози, називається головними залозами, або периферійною частиною передміхурової залози.

Кінцеві секреторні відділи залоз утворені двома типами епіте­ліоцитів - високими призматичними клі­тинами, що виробляють сли­зовий секрет, і вставними (базальними) клітинами, розміщеними між основами призматичних епітеліоцитів.

Білуватий рідкий секрет передміхурової залози зі специфічним запахом має слаболужну реакцію і міс­тить ферменти (кислу фосфа­тазу, діастазу, протеазу і фібринолізин). Секрет стимулює рухливість спер­матозоїдів. Рівень секреторних процесів регулюється андроге­нами. У чоловіків похилого і старечого віку секрет іноді накопи­чується у просвіті залоз у вигляді амілоїдних тілець (в їх складі є білки, нуклеїнові кисло­ти, холестерол, фосфорнокислий кальцій), які шляхом вапнування перетворюються в камінці передміхурової залози діаметром до 2 мм.