Вправа: «Колір мого настрою»

Мета вправи: визначення емоційного стану, усвідомлення емоцій, які переживає клієнт, діагностика емоцій для подальшої корекційної роботи.

Хід роботи: Дана вправа може мати кілька інструкцій.

За Л.Лебедевою: на окремих аркушах клієнту надається можливість намалювати декілька емоцій та почуттів, які найчастіше переживає клієнт. Бажано, щоб було отримано декілька малюнків як позитивних для клієнта емоційних станів, так і негативних. Потім клієнту необхідно дати малюнку назву та написати її зі зворотнього боку аркушу. Важливо, щоб клієнт усвідомив, що можливо і важливо відчувати будь-які почуття. Але необхідной розуміти, що не будь-яка поведінка є припустимою. Для клієнта терапевтичним є саме малювання власних почуттів, їх дослідження, обговорювання та прийняття.

Можна зупинитися й на цьому етапі. У деяких випадках, коли клієнт малює ті емоційні прояві, які дуже його хвилюють, заважають (і найчастіше є пасивними, як старх, провина, образа), можлива подальша робота з отриманими малюнками.

Клієнт до обраної негативної емоції обирає почуття-антагоніст (наприклад: провина-радість). Він повинен уявити цю емоцію, відчути її «тут і зараз», як почуває тіло, наповнившись цією емоцією? Де базується вона? У якійчастині тіла? Для цього можна заплющити очі. Пофантазівати: як проявляється цей емоційний стан? Його колір, температура, консистенція. Дане почуття необхідно уявити у власному тілі, а потім уявити почуття поза ним – наприклад, як річ, яка лежить у долонях клієнта, або казковий герой тощо. Завдання клієнта – налагодити контакт із цим почуттям, взаємодіяти із ним Клієнт звертається до почуття проханням розповісти, для чого воно, коли зявилось, що його приваблює тощо. Далеко не завжди клієнту вдається візуалізувати почуття, а тим паче «розмовляти» із ним. Багато клієнтів бажають позбутися неприємних почуттів, але почуття є частиною лидини, почуття просто так не зявляються, тому відкидати їх, намагатися позбутися частини себе є помилкою, тим самим клієнт не вирішує проблеми, а приховує їх. Саме тому необхідно зясувати, для чого виникло те чи інше почуття. У деяких випадках, клієнт самостійно рочинає розуміти, що є не негативні почуття, а негативне сприйняття їх та неефективне їх використання.

У випадку, коли почуття болюче, психолог може надати невготривале «противоядие», тобто використати почуття-протагоніст. Після зясування причин виникнення негативної емоції та «підписанні угоди» із почуттям, мета угоди – контроль над емоційними і поведінковими проявами, можна «відпустити» негативне почуття, а місце, яке воно «займало» «наповнити» позитивними відчуттями (це також треба візуалізувати.

У даної вправи досить велика кількість протипоказань: по-перше- втручання у особистість клієнта завжди ризиковане. По-друге, психолог може не усвідомлювати значущість для клієнта негативних почуттів. Крім того, неможливо відмовитися від частини себе, а емоції – невідємна частина людського буття і «відірвати» частину емоцій від себе неможливо та й взагалі – ризиковано. Дана вправа спрямована не на «відкидання» емоцій, а на усвідомлення та прийняття їх.

Вправа: «Малюємо символами й абстракціями…» (почуття, над яким працює психолог, соціальний педагог).

Мета вправи: виявлення емоційного фону, актуалізованих емоцій, почуттів, переживань; в ситуації гострого стресу - оперативна допомога, відреагування психотравмуючих переживань, емоційна розрядка

Для виконання цієї вправи психологу (соціальному педагогу) необхідно надати клієнту різноманітні засоби малювання (олівці, фарбу, фломастери тощо).

Хід роботи/ Інструкція:: «Розкажіть про своє почуття ….(провини, любові, радості, горя… - будь-яке почуття) мовою символів.

Можна дещо змінити інструкцію (але ця зміна більш доцільна для клієнтів старшого підліткового та юнацького віку, коли людина більш усвідомлює себе та має змогу керувати власними почуттями): «За допомогою символів та абстракцій намалюйте себе, коли ви відчуваєте себе винним (злим, закоханим, щасливим, нещасним, …). Можна намалювати два антагоністичних малюнка – для порівняння.

Далі – запропонувати клієнту проаналізувати малюнок та власний життєвий досвід. Клієнт відповідає, що саме він бачить на малюнку, які асоціації в нього виникають, які асоціації викликають обрані кольори, форми, композиції; які ознаки вказують на те, що обраний образ символізує саме тий емоційний стан, про який йде мова.; який епізод із життя став у нагоді у процесі малювання (що згадалося?).

Вправа «Щастя»

Мета вправи: підняття настрою. (Але – ні в якому разі людині, що перебуває у депресивному стані, пережила втрату, знаходиться у скрутних життєвих обставинах. Ці вправи застосовувати неможна! Інакше стан поглибиться, можуть виникнути суїцидальні думки). Звичайно, жодна людина (у рамках розуміння щастя нашою культурою) не може бути щасливою постійно, але справжнє співчуття ми можемо очікувати тільки від тієї людини, яка відчуває себе щасливою - тоді у неї достатньо енергії, щоб помічати, як йдуть справи в інших.

Матеріали: Папір для малювання і олівці (фарби – за вибором) кожній дитині.

Хід роботи: Чи знаєте ви якусь історію про щасливу тварину? Чи знаєте ви якусь людину, яка практично завжди щаслива? Коли ви самі щасливі, що саме ви відчуваєте?

Я хочу, щоб ви намалювали картинку, яка покаже, що буває, коли ви щасливі. Використовуйте фарби і лінії, форми і образи, які висловлять ваше розуміння щастя...

(У разі необхідності - допоможіть дітям малювати символами і абстракціями).

А тепер давайте обговоримо, що робить вас щасливими. Диктуйте, я буду записувати.

Запишіть слова на дошці і дайте дітям продовжити цю запис. Якщо Ви працюєте зі старшими дітьми, які добре пишуть самі, то можна розкласти різні листи за такими категоріями: люди, місця, речі, робота... Вони можуть навіть крім цього скласти віршик, в якому кожен рядок починається зі слів: «Щастя - це...». Рядки римувати не треба.

Аналіз вправи:

- Чому ми не можемо весь час відчувати себе щасливими?

- Що ти робиш, щоб після якоїсь неприємності знову стати радісним

- Коли ти відчуваєш велике-велике щастя?

- Чи робиш ти іноді щось, що робить щасливим іншого?

Вправа «Малюнок кохання»

Мета вправи: зняття напруги шляхом створення позитивного емоційного фону, визначення сформованості понять «любов, кохання»; самоаналіз, визначення актуального стану людини тощо.

Хід роботи: Візьміть альбомний аркуш, фарби, фломастери і намалюйте Любов, дайте волю уяві, не стримуйте себе. Якою вона Вам представляється? Які кольори їй підходять? На що схожа Ваша любов? Чим відрізняється кохання від любові? Чим вони схожі?

Тепер подивіться на свій малюнок, дайте відповідь на питання і запишіть відповіді:

1. Наскільки це схоже на Ваші стосунки в житті?

2. Які кольори переважають у Вашому малюнку?

3. Що нового Ви дізналися про себе?

4. Що Вам подобається і що не подобається у вашому малюнку?

5. Що б Ви хотіли в ньому змінити? Чому?

Вправа «Парк відпочинку»

Мета вправи: зняття напруги шляхом створення позитивного емоційного фону, формування позитивних взаємин на основі доброзичливості та прийняття.

Хід роботи: Кожен з учасників окремо малює парк відпочинку, такої, де б йому хотілося відпочивати і розважатися. Потім малюнки всіх учасників складаються разом і виходить загальний парк, можна організувати виставку загального малюнка.

! Майже кожну із наведених вправ і технік можна проводити із клієнтами будь-якого віку.

Вправа: «Помах».

Мета вправи: допомога у набутті навиок саморегуляції, допомога в усвідомленні того, що у ситуації є дікілька рішень. Допомога у підборі ефективних методів вирішення проблеми.

Хід роботи: Уяви свою проблему у вигляді картини (або слайд) у важкій рамі. Потім уяви, що в правому нижньому кутку цієї картини, поверх її, закриваючи її, з'являється нова картина або слайд, на якому зображена та ж ситуація, але в позитивному варіанті.

Потім поступово збільшуй цю картину так, щоб вона покрила стару. Уяви, що заповнивши весь простір усередині рами, вона ламає її і заповнює все зорове поле. Це треба виконати дуже швидко за типом помаху.

Отриману картину повісь на стіну трохи праворуч від себе. Так зроби 5 разів. Наступну картину вішай на попередню і представляй, що вона від цього стає яскравішою. Потім увійди в картину і відчуй себе її частиною.

Придивись: що саме змінилось? Яким чином це могло статися. Подімай: що необхідно зробити, зщоб ситуація вирішилась таким чином? Вийді із візуалізації та запиши отримані рішення.