Тема: поняття і види міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду

 

Мета вивчення

 

Вивчення поняття та видів міжнародного комерційного арбітражу та третейських судів у зазначеній темі є безперечно необхідним та актуальним, що дозволить вивести на новий якісний рівень систему вирішення господарських спорів, підвищити рівень доступу до правосуддя та рівня захисту прав суб’єктів господарювання.

 

Результати навчання

 

Після лекції здобувач вищої освіти буде (спроможний):

1. аргументувати пропозиції щодо вирішення дискусійних питань щодо поняття та видів міжнародного комерційного арбітражу та третейських судів;

2. визначати та аналізувати новітні тенденції розвитку правової науки та практики щодо поняття та видів міжнародного комерційного арбітражу та третейських судів;

3. порівнювати сучасні тенденції розвитку приватного (господарсько-процесуального) права України та країн ЄС та формувати пропозиції щодо врахування міжнародного досвіду та гармонізації законодавства України та законодавства ЄС з питань щодо видів міжнародного комерційного арбітражу та третейських судів.

 

Література

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // ВВР. – 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // ВВР. - 2003. - № 18-22. – Ст. 144.

3. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41, 41 – 42, 43, 44 - 45. – ст.529.

4. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 25. – ст. 198.

5. Закон України «Про третейські суди» від 11.05.2004р.// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 35. – ст. 412.

6. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду». – Справа № 1 – 3/2008, 10 січня 2008р.

7. Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди»: Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 04 – 5/639.

8. Ануров В.Н. Юридическая природа международного коммерческого арбитража. Вопросы теории и практики. – М.: «Проспект», 2000.

9. Виноградова Е.А. Разрешение экономических споров третейським судом / Арбитражный процесс, М., 2001.

10. Закон України «Про третейські суди»: Науково – практичний коментар / [П.В. Куфтирєв, В.І. Нагнибіда, Р.О. Стефанчук та ін.]; за заг. ред. Ю.В.Білоусова та П.В.Куфтирєва. – К.: Правова Єдність, 2008.

11. Карабельников Б.Р. Арбитражный процессуальный кодекс РФ и законодательство о международном коммерческом арбитраже // закон. 2003. 3 11.

12. Карабельников Б.Р. Исполнение решений международных коммерческих арбитражей: Комментарий к Нью – Йоркской конвенции 1958г. и главам 30 и 31 АПК РФ 2002 г. М.: ИД – ФБК – ПРЕСС, 2003.

13. Козирєва В. П., Гаврилішин А. П. Медіація як альтернативний спосіб вирішення господарських спорів. (Електронний ресурс: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського http://www.nbuv.gov.ua/).

14. Комаров А.С. Международный коммерческий арбитраж и государственный суд // Закон. 2003. № 2.

15. Кисильова Т.С. До питання про визначення статусу арбітражу (третейського суду) / Т.С. // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2001. – вип..13. – С. 343 – 346.

16. Мішина Ж. В. Медіація як альтернативна форма вирішення спорів. (Електронний ресурс: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського http://www.nbuv.gov.ua/).

17. Муранов А.И. Последствия вступления в силу АПК РФ 2002 г. для международного коммерческого арбитража в России // Московский журнал международного права. 2003. № 4.

18. Петросян Р.А. Обращение в международный коммерческий арбитраж в силу международного договора // Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы и решения: Сборник статей к 75-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово – промышленной палате Российской Федерации / Под ред. А.С.Комарова; МКАС при ТПП РФ. – М.: Статут, 2007.- С.318 – 336.

19. Присяжнюк І. Запровадження медіації як форми відновного правосуддя. / Вісник національної академії прокуратури України № 2, 2012.

20. Ронкалья Р. Некоторые размышления относительно будущего международного коммерческого арбитража // Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы и решения: Сборник статей к 75-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово – промышленной палате Российской Федерации / Под ред. А.С.Комарова; МКАС при ТПП РФ. – М.: Статут, 2007. –С. 353-371.

21. Скворцов О.Ю. Третейское разбирательство предпринимательских споров в России: проблемы, тенденции, перспективы / О.Ю. Скворцов - М.: Волтерс Клувер, 2005.

22. Спектор О. До питання запозичення досвіду зарубіжних країн щодо комбінованих альтернативних способів вирішення спорів. / Український часопис міжнародного права № 1, 2012. С. 121-125.

23. Юлдашев С.О. Правове регулювання третейського розгляду господарських спорів: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / С.О. Юлдашев. – 2006.

24. Ясеновець І. А. Засоби досудового вирішення цивільних спорів: досвід США. / Держава і право № 6, 1998. С. 74-76.

 

План

 

1. Поняття міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду.

2. Основні види міжнародного комерційного арбітражу та третейських судів.

3. Характеристика, переваги та недоліки арбітражу ad hoc.

4. Характеристика, переваги та недоліки інституційного арбітражу.

5. Приватні інституційні арбітражи.

6. Арбітражи міжнародних індустріальних і торгових організацій.

7. Публичні інституційні арбітражи.

8. Он-лайн арбітражи.

 

Основний зміст

Питання 1. Поняття міжнародного комерційного арбітражу та третейського суду

Суть третейського розгляду спорів зводиться до вирішення спору третьою особою, що обирається самими сторонами спору, які за своєю добровільною угодою довіряють даної особі розглянути і вирішити конкретний спір, винести рішення та завчасно зобов’язуються підкоритися такому рішенню.

Терміном "міжнародний комерційний арбітраж" позначають три взаємопов'язаних поняття, які відображують різні аспекти цього явища: по-перше, під міжнародним комерційним арбітражем розуміють орган, завданням якого є вирішення міжнародних комерційних спорів; по-друге, цей термін означає процедуру (механізм, порядок) вирішення спорів; по-третє, міжнародним комерційним арбітражем називають конкретний склад арбітражу, що вирішує певний спір.

Як ми бачимо, поняття "міжнародний комерційний арбітраж" охоплює себе такі категорії, як "арбітраж", "міжнародний арбітраж" та "комерційний арбітраж". Насамперед, звернемось до поняття "арбітраж". Арбітраж (arbitrage) у перекладі з французької мови означає "третейський суд" (див. Дмитриева Г. К. Международный коммерческий арбитраж. Учебно-практическое пособие. - М.: Проспект, 1997. - С. 23). Саме в такому значенні термін "арбітраж" вживається у більшості мов світу.

Зазвичай від інших третейських судів міжнародний комерційний арбітраж відрізняється наявністю у спорі, що вирішується, іноземних сторін або принаймні сторін "з іноземним елементом" - наприклад, іноземної інвестиції у спільному підприємстві або іншого іноземного (міжнародного) елементу. Питання про те, що саме слід розуміти під таким "іноземним елементом", у різних країнах вирішується по-різному. В Україні термін "міжнародний" щодо арбітражу означає те саме, що і в приватному праві взагалі - розгляд спорів міжнародного характеру, тобто таких, що ускладнені іноземним елементом. Так, п. 2 ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачає, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Щодо категорії "комерційний" слід зазначити, що міжнародні акти (зокрема Типовий або Модельний закон ЮНСІТРАЛ) та законодавство більшості країн світу вживають цей термін щодо арбітражу в широкому розумінні. "Широкий" підхід закріплено і в Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж", який передбачає, що термін "комерційний" тлумачиться широко й охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, - як договірних, так і недоговірних. Відносини торгового характеру охоплюють будь-які торгові угоди про постачання товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торгове представництво; факторні операції; лізинг; інжиніринг; будівництво промислових об'єктів; надання консультативних послуг; купівля-продаж ліцензій; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії; спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами. Однак цим торгові відносини не обмежуються.

Міжнародні комерційні арбітражі як юрисдикційні органи характеризуються такими ознаками: вони не є державними органами і держава не бере участі у їх формуванні та фінансуванні; держава регулює лише загальні засади діяльності третейських судів; компетенція третейського суду заснована на угоді сторін в межах, що встановлені державою; зокрема сторони можуть визначати персональний склад суддів та процедуру, згідно з якою здійснюватиметься розгляд; третейські суди не пов'язані процесуальними нормами, що існують в державі, проте вони повинні дотримуватися загальних принципів відправлення правосудця, що розглядаються як елементи публічного порядку певної країни (рівність та змагальність сторін тощо); рішення третейських судів є остаточними і не можуть переглядатися по суті.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про третейські суди», третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

 

Питання 2. Основні види міжнародного комерційного арбітражу та третейських судів.

 

З огляду на велику кількість та різноманітність міжнародних комерційних арбітражів, що існують у світі, в науці запропоновано ряд критеріїв їх поділу на види.

Міжнародні комерційні арбітражи можна розподілити на види залежно від того, на яких організаційних засадах вони будуються. За цим критерієм міжнародні комерційні арбітражи поділяються на:

• так звані арбітражі ad hoc або арбітражи для однієї справи;

• постійно діючі (інституційні) міжнародні комерційні арбітражи.

Третейські суди в Україні можуть утворюватися та діяти у вигляді постійно діючих третейських судів та третейських судів для вирішення конкрет­ного спору (третейські суди ad hoc).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для ви­рішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Такі суди очолює голова третейського суду, порядок об­рання якого визначає Положення про постійно діючий третейський суд.

Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти, згідно з чинним законодавством України, при зареєстрованих:

- всеукраїнських громадських організаціях;

- всеукраїнських організаціях роботодавців;

- фондових і товарних біржах, саморегулювальних орга­нізаціях професійних учасників ринку цінних паперів;

- торгово-промислових палатах;

- всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Цент­ральній спілці споживчих товариств України;

- об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків.

Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади й органах місцевого самоврядування.

Утворення постійно діючого третейського суду вимагає:

1. Прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду.

2. Затвердження Положення про постійно діючий тре­тейський суд.

3. Затвердження регламенту третейського суду.

 

Питання 3. Характеристика, переваги та недоліки арбітражу ad hoc.

Коли ми говоримо про арбітраж ad hoc, то маємо на увазі ситуацію, коли сторони, між якими виник спір, домовляються про його передачу на вирішення певному складу арбітражу (арбітрам) (кількісний та персональний склад сторони визначають за домовленістю між собою), компетентному розглянути спір, що виник між сторонами, та винести рішення, яке буде обов'язковим для обох сторін.

Організаційно арбітраж ad hoc становить собою певний склад арбітрів (одноособовий арбітр або, як правило, певна непарна кількість арбітрів), які належним чином призначені сторонами спору або певним компетентним органом на підставі арбітражної угоди, яку між собою уклали сторони, що сперечаються. Сформований таким чином склад арбітражу має повноваження розглянути певний спір і винести арбітражне рішення, яке буде обов'язковим для сторін, що сперечаються. Коли ми говоримо про арбітраж ad hoc, то маємо на увазі не тільки певний склад арбітражу, компетентного розглядати певний спір, а й арбітражний процес, згідно з яким цей спір буде розглядатися. Цей процес має відбуватися відповідно до процедури, погодженої сторонами спору, а за відсутності погодженої процедури — згідно з процедурою, яку вправі обрати самі арбітри.

Арбітраж ad hoc є класичною формою третейського розгляду спорів і втілює в собі всі класичні атрибути, притаманні йому як позасудовому (альтернативному) засобу вирішення спорів.

Що стосується арбітражних угод, у яких сторони передбачають арбітраж ad hoc, то в них можуть узгоджуватися кількісний склад арбітражу, порядок обрання або призначення арбітрів, визначитися мова і місце проведення арбітражу, строки та порядок надання письмових заяв сторін та доказів, а також інші питання, безпосередньо пов'язані з процедурою, якої в подальшому має додержуватися арбітраж ad hoc при розгляді спору. У практиці укладання арбітражних угод, які передбачають арбітраж ad hoc, випадки, коли сторони регламентують усі або більшість питань процедури, згідно з якою має відбуватися розгляд спору, зустрічаються рідко. Як правило, сторони домовляються про кількісний склад арбітражу, мову розгляду та місце проведення арбітражу, не врегульовуючи всі інші важливі питання, що призводить до негативних наслідків у разі звернення до арбітражу ad hoc. Для того, щоб, з одного боку, полегшити сторонам погодження арбітражної процедури, а з іншого боку, внести певну уніфікацію в процесуальні аспекти діяльності арбітражів ad hoc, під егідою ООН були розроблені регламенти, які рекомендуються для застосування арбітражами ad hoc. До таких регламентів можна віднести:

• арбітражний Регламент ЄЕК ООН 1966 p.;

• правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії та Далекого Сходу (ЕКАДС) 1966 p.;

• арбітражний регламент Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1976 р.

Під регламентами міжнародних комерційних арбітражів слід розуміти збірник (зібрання) процедурних норм, які регулюють процедуру розгляду спору, починаючи з порушення справи і закінчуючи винесенням арбітражного рішення. При арбітражі ad hoc застосування положень того чи іншого регламенту можливе тільки за домовленістю сторін спору, а за відсутності такої домовленості - за рішенням складу арбітражу. Домовленість сторін про застосування певного регламенту можлива як у формі прямого посилання на цей регламент в арбітражній угоді, так і шляхом домовленості про це на початковому етапі розгляду спору по суті. До положень регламенту, що буде застосовуватися при розгляді певного спору, сторонами можуть вноситися зміни та доповнення. Наприклад, ст. 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ проголошує: «Якщо сторони в договорі домовились у письмовій формі про те, що спори, які стосуються цього договору, будуть передаватися на розгляд в арбітраж згідно з арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ, то такі спори підлягають вирішенню відповідно до цього регламенту з такими змінами, про які сторони можуть домовитися в письмовій формі».

Після виконання арбітражем ad hoc своїх обов'язків, тобто після розгляду спору та винесення арбітражного рішення, його існування як арбітражу припиняється.

 

Питання 4. Характеристика, переваги та недоліки постійно діючих (інституційних) міжнародних комерційних арбітражів.

На відміну від арбітражів ad hoc, що створюються сторонами для розгляду і вирішення лише конкретного спору, постійно діючі міжнародні комерційні арбітражі становлять певні органи, метою існування і діяльності яких є створення відповідних умов для вирішення спорів, що час від часу виникають між суб'єктами міжнародних комерційних відносин. Під постійно діючими міжнародними комерційними арбітражами розуміють арбітражні організації чи установи, метою створення та функціонування яких є надання суб'єктам міжнародних комерційних відносин специфічного виду послуг у сфері третейського вирішення спорів, що виникають між ними. Такі установи створюються у відповідності з законодавством країни місця їх утворення та на основі рішень відповідних органів, як правило, торговельних та торгово-промислових палат різних країн, різних товарних асоціацій та ін. Такі установи мають різні найменування, наприклад, Міжнародний арбітражний суд при Міжнародної торгової палаті в Парижі або Лондонський суд міжнародного арбітражу або Арбітражний інститут Стокгольмської Торгової палати тощо. Функціонують такі постійні арбітражні (третейські) органи в правовому полі, яке утворюється відповідним законодавством про міжнародний комерційний арбітраж країни їх місця знаходження, а також — на основі та згідно з регламентами, які визначають організаційну структуру цих арбітражних органів та містять процесуальні норми, згідно з якими повинен діяти склад постійно діючого арбітражу. Невід'ємним атрибутом практично кожного постійно діючого арбітражу є так званий «рекомендаційний список арбітрів», де містяться прізвища осіб, які пропонуються сторонам спору, та з якого вони можуть вибирати осіб для подальшого їх призначення як арбітрів у конкретній справі. Постійно діючі арбітражні органи є, як правило, юридичними особами відповідно до законодавства країни місця їх створення та розташування. Вони мають свої рахунок, печатку, повне та скорочене найменування, місце реєстрації і постійного знаходження, а також відповідні органи управління, як наприклад президію, голову та відповідального секретаря.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» в Україні можуть утворюватися та діяти:

- міжнародний комерційний арбітраж для вирішення конкретного спору (ad hoc);

- постійно діючий (інституційний) міжнародний комерційний арбітраж.

Інституційний міжнародний комерційній арбітраж зазнав деякої еволюції у своєму розвитку. У цьому відношенні слід сказати про спеціалізацію постійно діючих міжнародних комерційних арбітражів. Зокрема, поряд з арбітражами загальних питань, які розглядають будь-які спори з договірних або інших господарсько-правових та цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших форм міжнародних економічних зв'язків, створюються арбітражі із спеціальною (обмеженою) юрисдикцією (морські і т. ін.). До спеціальних арбітражів належать, наприклад, Лондонська асоціація морських арбітрів, Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України, Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті Російської Федерації та ін.

В Україні діють два постійно діючих міжнародних комерційних арбітражу:

1. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промислової палаті України;

2. Морська арбітражна комісія при Торгово-промислової палаті України.

До Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:

- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:

- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну тощо.

Морська арбітражна комісія при Торгово-промислової палаті України вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб'єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія при ТПП України вирішує спори, що випливають із відносин:

1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка-море);

2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;

3) щодо морського страхування і перестрахування;

4) пов'язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;

5) інші чітко визначені у Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж» спори.

 

Питання 5. Приватні інституційні арбітражи.

 

Зараз у світі існує велика кількість постійно діючих (інституційних) міжнародних комерційних арбітражі. Найбільш популярними у практикуючих юристів є наступні інституційні міжнародні комерційні арбітражі:

1.Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній Торговій Палаті у Парижі (International Court of Arbitration by the International Chamber of Commerce) є найбільш розповсюдженим міжнародним комерційним арбітражем у світі, був створений у 1923р. і розглянув більш ніж 10 000 спорів. У 2001р. розглянув більш 560 нових міжнародних комерційних спорів, в яких приймали участь 1492 учасника із 116 країн світу.

2. Лондонський Суд Міжнародного Арбітражу (London Court of International Arbitration) є найстарішою арбітражною установою у світі, яка створена у 1883 році (під назвою Лондонська Палата Арбітражу). Щорічно розглядає більш 80 нових міжнародних комерційних спорів.

3. Американська Арбітражна Асоціація (American Arbitration Association) працює більш ніж 85 років. Щорічно розглядає майже 200 000 справ, із яких приблизно 650 справ мають міжнародний характер. Міжнародні справи адмініструє Міжнародний Центр Розв’язання Спорів (The International Centre for Dispute Resolution), який був створений у 1996 році у Нью-Йорку. У 2001 році був створений перший європейський офіс ICDR у Дубліну (Ірландія).

4. Арбітражний інститут Стокгольмської Торгової палати (Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce) найчастіше використовується коли одної із сторін міжнародного комерційного контракту є державні підприємства або сама держава. Був заснований у 1917р.. Щорічно розглядає приблизно 75 нових спорів.

5. Китайська Міжнародна Економічно-Торгова Арбітражна Комісія (China International Economic Trade Arbitration Commission) є найбільшою арбітражною установою у Китайської Народної Республіці, знаходиться під контролем Уряду КНР. Розглядаю спору за обов’язковою участю китайських резидентів. Щорічно розглядає більш 700 міжнародних комерційних спорів, як правило китайською мовою.

6. Гонконгський Міжнародний Арбітражний Центр (Hong Kong International Arbitration Centre) був створений у 1985р. як незалежний азіатський альтернативний комерційний арбітраж. Щорічно розглядає більш ніж 300 міжнародних комерційних спорів.

7. Центр по Арбітражу і Медіації Всесвітньої організації Інтелектуальної Власності (Arbitration and Mediation Centre of the World Intellectual Property Organization) був створений у 1994р. з метою врегулювання спорів у сфері інтелектуальної власності. Розташований у м. Женева (Швейцарія). В 2010р. відкрився офіс у Сінгапурі.

8. Лондонська Асоціація Морських Арбітрів (London Maritime Arbitrators Association) була створена в 1960р. групою брокерів Балтійської Біржі (Baltic Exchange) з метою вирішення спорів, будь-яким чином пов’язаних з морським судном, наприклад, спори, які пов’язані з морською перевозкою вантажів, з договорами фрахтування морських суден, купівлі - продажі морських суден, і таке інше. Адміністрування арбітражу обмежується дуже вузьким колом питань. Найважливіше з них – це призначення одноособового арбітра, якщо сторони спору не можуть дійти згоди щодо його кандидатури. У LMAA не розглядаються спори з приводу зіткнення суден та винагороди за рятування на морі, бо перша категорія справ розглядається державними судами в Англії, а друга – арбітрами, які призначаються Радою Ллойда згідно з правилами, передбаченими стандартною формою договору про рятування.

У LMAA широкий спект спеціальних видів процедур, за якими проводиться розгляд справ:
- LMAA Terms;

- LMAA Small Claims Procedure;

- LMAA Intermediate Claims Procedure;

- LMAA FALCA Rules;

- LMAA Mediation Terms;

- LMAA/Baltic Exchange Mediation Terms.

Останні два види процедур – це не арбітражні процедури, а правила, якими регулюються умови медіації (посередництва).

The LMAA Terms (2006) – це основна арбітражна процедура. Вона набула чинності у 2006 р. у новій редакції. Серед новел можна відзначити право Президента LMAA призначити суперарбітра, якщо арбітри не можуть дійти згоди по його кандидатурі. Важливою новацією є обов’язок сторони арбітражного процесу заповнити спеціальну анкету, яку підписує орган (посадова особа), уповноважена стороною на ведення справ, але не представник сторони за довіреністю.

The LMAA Small Claims Procedure (2006) – це спрощена процедура розгляду справ, ціною до USD 50.000. За цією процедурою можна розглядати й інші справи, з більшою ціною, та це не рекомендується, бо така процедура дуже проста. На цей випадок існують Правила швидкого та дешевого арбітражу - the LMAA FALCA Rules та the LMAA Intermediate Claims Procedure (2009), які призначені для розгляду позовів середнього розміру – до USD 250.000.

9. Віденьський Міжнародний Арбітражний Центр при Австрійській Федеральній Економічній Палаті (Vienna International Arbitral Center of the Austrian Federal Economic Chamber) був створений у 1975р. і на цей час вважається основним арбітражем для країн Центральної Європи. Розглянув більш 1500 спорів.

10. Суд з арбітражу та медіації Швейцарських торгових палат (Swiss Chambers 'Court of Arbitration and Mediation) був створений у 2004р. Торговими палатами міст Швейцарії та знаходиться у Женеві. Використовує Швейцарьскі Правила Міжнародного Арбітражу та Швейцарські Правила Коммерційної Медіації.

 

Питання 6. Арбітражи міжнародних індустріальних і торгових організацій.

 

1. Арбітражний суд при Асоціації торгівлі зерном і кормами (ГАФТА).

Арбітраж Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами (The Grain and Feed Trade Association, GAFTA; надалі Арбітраж GAFTA) входить до міжнародних комерційних арбітражних форумів, рішення яких може бути виконане відповідно до Конвенції про визнання і приведення в дію іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 р. (Нью-Йоркська конвенція) і Європейською конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р. (Женевська конвенція).

Міжнародна асоціація торгівлі зерном і кормами (GAFTA) — це торговельна організація зі штаб-квартирою в Лондоні, яка складається з професіоналів, операторів, торговців і перевізників в міжнародній торгівлі зерном.

Для того щоб звернутися до Арбітражу GАFТА, необов’язково бути членом GАFТА, але необхідно мати в контракті арбітражне застереження на Правила арбітражу GAFTA.

Правила Арбітражу GAFTA №125, які діють для контрактів з датою від 1 січня 2003 року) мають суттєві особливості у порівнянні з регламентами інших міжнародних комерційних арбітражних форумів, а саме:

1) арбітри не є професійними юристами, вони є незалежними спеціалістами (Кваліфікованими арбітрами GАFТА) стосовно торгівлі зерном. При цьому арбітри не обов’язково повинні бути підданими Великобританії;

2) арбітраж зазвичай розглядає справу за відсутності сторін, спираючись лише на документи, які надані сторонами спору;

3) арбітраж самостійно вирішує, чи потрібні усні слухання. У випадку, коли такі слухання потрібні, вони повинні відбутися удень, час і в місці,
яке призначить арбітраж. При цьому сторони можуть бути представлені: а) одним зі своїх співробітників; б) кваліфікованим арбітром арбітражу; в) іншим
представником, але сторони не можуть бути представленими солісіторами або барістерами та іншими адвокатами, які повністю або частково займаються приватною практикою, за винятком коли представництво такими юристами ясно домовлено між сторонами;

Представництво сторони арбітром є незвичним для міжнародних комер­ційних арбітражів. Зазвичай арбітри є незалежними і не представляють сторони при розгляданні спорів усно (чи за відсутності сторін). З огляду на це, а також на правило, що адвокати (юристи, які повністю або частково займаються приватною практикою) можуть представляти сторони за до­мовленістю сторін, є сенс зазначити в арбітражному застереженні, що Кваліфіковані арбітри GАFТА не мо­жуть представляти сторони, проте ад­вокати (юристи) можуть представля­ти сторони.

4) кожна зі сторін має право на оскарження арбітражного рішення в рамках Арбітражу GАFТА до Апеляцій­ного суду GАFТА. Але Правилами GАFТА передбачені істотні виключення з пра­ва сторін на оскарження арбітражно­го рішення.

Апеляційна інстанція незвична для міжнародних комерційних арбітражів. Як правило, рішення міжнародного комерційного арбітражу остаточне і оскарженню не підлягає.

Цікавою особливістю виконання рішень Арбітражу GАFТА є те, що більшість арбітражних рішень виконується добровільно, без примусового стягнення. Це пояснюється, зокрема, тим що у випадку, якщо сторона не виконує добровільно спір відповідно остаточного рішення, Рада Директорів GАFТА залишає за собою право повідомити всіх членів GАFТА, що така сторона ухиляється від виконання такого арбітражного рішення.

Крім Правил Арбітражу GAFTA № 125, Арбітраж GAFTA передбачає розгляд простих спо­рів зазвичай на невеликі суми, згідне з Правилами Арбітражу GAFTA № 126, якщо сторони здійснили відповідне ар­бітражне застереження. Особливостя­ми розгляду простих спорів є: а) прискорений порядок розгляду; б) розгляд одним арбітром (варіант розгляду трьо­ма арбітрами відсутній); в) рішення не підлягає апеляції.

GAFTA також практикує рішення конфліктів шляхом медіації за допомо­гою Кваліфікованого Медіатора GAFTA і згідно з Правилами Медіації №128 як альтернативу рішення спору шляхом арбітражу.

2. Арбітражний суд при Федерації Асоціацій з торгівлі оліями, насінням олійних культур та жирами (Federation of Oils, Seeds and Fats Association (FOSFA).

FOSFA является профессиональной организацией, объединяющей участников масличного рынка. Традиционно 85% международной торговли маслами и жирами осуществляется согласно стандартным контрактам FOSFA. При ассоциации создан ведущий арбитражный форум для разрешения споров, возникающих из торговли маслами, семенами масличных культур, жирами и орехами.

С 1 января 2012 года вступили в силу новые Рекомендации по арбитражу и апелляции FOSFA (Guide to Arbitrations and Appeals), а также новый арбитражный регламент FOSFA, который действует по отношению ко всем арбитражным процедурам, открытым после 01.01.2012г..

Кроме этого, нововведения коснулись порядка использования возможности возобновления права на иск. Теперь возобновление права на иск может применяться только единожды на протяжении одного года после назначения арбитра и не более чем на один год. Ранее возобновление права на иск могло быть использовано сторонами неоднократно в пределах одного года с момента предыдущего возобновления. Также FOSFA увеличила размер обязательного депозита при применении апелляционной процедуры.

Основатели ГАФТА и ФОСФА считали, что создание международных правил и принципов торговли, которые помогут защитить интересы всех участников торговых операций, принесет торговле сырьевыми товарами большую пользу. Эти правила должны быть понятными, приемлемыми и исключать необходимость обговаривать их при заключении каждой новой торговой сделки. В итоге разработанная в рамках ГАФТА и ФОСФА система стандартов международной торговли, в которую, в частности, входят стандартные контракты на поставку сырьевых товаров, успешно функционирует уже около пятидесяти лет и является базовой для трейдеров, сюрвейеров, брокеров, лабораторий и других участников рынка торговли зерном, кормами, маслами и жирами.

Безусловное преимущество арбитражей ГАФТА и ФОСФА заключается в специализированном характере их функционирования. Все споры, которые стороны передают в указанные арбитражи, рассматриваются квалифицированными арбитрами, большинство из которых обладает значительным опытом в сфере торговли сырьевыми товарами и является членами ГАФТА и ФОСФА.

Обе организации имеют двухинстанционные арбитражи. Следует отметить, что в апелляции дело пересматривается полностью, и Апелляционный совет ФОСФА/ГАФТА не связан решениями трибуналов первой инстанции. В случае проведения арбитражного заседания с явкой сторон (обычно в апелляционной инстанции), от их имени (если сторонами не согласовано иное) выступают так называемые торговые представители, а не практикующие юристы. Обычно такие торговые представители имеют как юридический, так и торговый опыт. Часто их назначают из списка арбитров ГАФТА и ФОСФА.

Список квалифицированных арбитров формируется каждой организацией на основании заявок лиц, желающих стать арбитром в ГАФТА или в ФОСФА. Такое лицо должно соответствовать критериям, установленным каждой из организаций. Подобный подход к подбору арбитров и представителей сторон для арбитражного заседания позволяет при вынесении решения по спору не только учесть юридические аспекты правоотношений контрагентов, но и оценить ситуацию на рынке, соотнести заявления сторон с рисками, возникающими в процессе торговли сырьевыми товарами.

Следующее преимущество арбитражей ГАФТА и ФОСФА состоит в том, что расходы на рассмотрение спора, включающие арбитражный сбор, гонорары арбитров и торговых представителей, затраты на юридические услуги, значительно ниже расходов на обычный неспециализированный арбитраж.

Основанием для передачи спора на рассмотрение арбитражному органу, созданному при Федерации торговли масличными культурами, семенами и жирами (далее – арбитраж ФОСФА), также служит наличие арбитражного соглашения между сторонами, согласно которому споры между ними должны рассматриваться в соответствии с регламентом арбитража ФОСФА – Правилами арбитража и апелляции ФОСФА (FOSFA Rules of Arbitration and Appeal).

Следует отметить, что при рассмотрении споров на основании Правил арбитража и апелляции ФОСФА подлежит применению английское общее право, но стороны могут определить в арбитражной оговорке применение иного материального права к их контракту.

Следующее преимущество арбитражей ГАФТА