Змістовий модуль 5 Оцінка ефективності інновацій

План

1 Тенденція розвитку науково-технічного прогресу і його взаємодія з природним і соціальним середовищем.

2 Сутність проблеми оцінки ефективності інновацій.

3 Види ефективності (ефектів).

4 Методи оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності.

 

Виходячи з того, що інноваційна діяльність є вирішальним елементом розвитку сучасного виробництва, проблеми економічного обґрунтування інноваційних рішень набувають особливої актуальності. Ці проблеми важливі як на рівні підприємств (організацій), так і на вищих рівнях управління національною економікою, зокрема при розподілі бюджетних коштів на фінансування науково-технічних, соціальних та інших загальнодержавних програм.

Особливістю підходів до оцінки ефективності інновацій господарюючих суб’єктів різних рівнів, діючих у ринкових умовах, слід уважати різницю в цілях, які вони визначають у своїй діяльності. Так, державні органи влади й управління, що мають регулювати соціально-економічні процеси в державі, виходять із глобальних завдань розвитку суспільства в цілому. Держава формує зовнішні умови (інноваційну політику) для господарювання підприємств, стимулюючи зростання національної економіки. В еко­номічній літературі звертається увага на необхідність нових підходів до оцінки ефективності інновацій в умовах ринкової економіки.

У сучасних ринкових умовах підвищуються вимоги до економічних вимірів і економічних обґрунтувань прийняття рішень стосовно інноваційних проектів, які можуть фінансуватись тільки після економічної оцінки кожного з можливих їх варіантів. Слід зважати на те, що підприємства (організації) будують свою діяль­ність в напрямі досягнення своїх локальних цілей, перш за все можливості успішно функціонувати на ринках виробництва нових товарів і послуг, які з’являються в результаті впровадження нових технологій. Кінцевим результатом інноваційної діяльності будь-якої організації є виробництво конкурентоспроможної продукції та зміцнення позицій на ринку і свого фінансового стану. За такого підходу вибір кращого варіанта інноваційного проекту передбачає одержання більших результатів з меншими чи однаковими витратами. Отже, у загальному вигляді економічна ефективність інновацій визначається порівнянням результатів з витратами, що забезпечили цей результат.

Виходячи з цього, ефективність інноваційної діяльності слід визначати з урахуванням таких підходів:

1) оцінка економічної ефективності нововведення стосовно підприємства, тобто як воно забезпечує конкурентоспроможність, прибуток і фінансову стабільність підприємства;

2) оцінка ефективності управління інноваційною діяльністю з погляду забезпечення неперервності інноваційного процесу і досягнення кінцевої мети одержання новинок (продукту, технологій), які відповідають вимогам ринку;

3) урахування часу, тобто здатність одержувати необхідні результати за визначений проміжок часу. На думку Герасимова, тільки єдність вищезазначених компонентів дає змогу охарактеризувати ефективність управління інноваційною діяльністю, що здійснюється на підприємстві.

Показники економічної ефективності відображають ефективність інноваційних проектів з точки зору інтересів усього національного господарства, а також регіонів, галузей виробництва, організацій, що беруть участь у проекті. При відборі інноваційних проектів і розрахунках показників ефективності на рівні національного господарства беруться до уваги такі результати проекту:

- кінцеві виробничі результати (виручка від реалізації нових товарів, інтелектуальної власності — ліцензій, ноу-хау, програм для ЕОМ тощо);

- соціальні й екологічні результати, розраховані виходячи із спільних дій учасників проекту в регіонах;

- прямі фінансові результати;

- кредитні займи, інвестиції інших держав, банків, фірм і т. ін.;

- побічні фінансові результати, що їх обумовлюють при здійсненні проекту: зміни доходів сторонніх організацій і громадян, ринкової вартості земельних ділянок, будівельних споруд, утрати природних ресурсів і інші надзвичайні ситуації.

При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як:

- інтегральний ефект (чистий дисконтований дохід);

- внутрішня норма прибутковості (дохідності);

- рентабельність інвестицій

- період і строк окупності.

Інтегральний ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Інтегральний ефект ще називають приведеною вартістю, яка характеризує загальний абсолютний результат інвестиційного проекту:

, (3.1)

де — чиста приведена вартість (англ. net present value);

— вигода (дохід) від проекту в t році;

— витрати на проект в t році;

— ставка дисконту;

— кількість років циклу життя проекту.

Внутрішня норма прибутковості (дохідності) — IRR (англ. internal rate of return) — це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи (вигоди) від проекту стають рівними витратам на проект, або дається ще таке визначення — це той максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма дохідності яких не нижча 15—20 %.

Рентабельність (R) визначається як співвідношення ефекту від реалізації проекту і витрат на нього. На практиці оцінки інноваційних проектів розраховують відношення приведених доходів до інвестиційних витрат (benefit/cost ratio). У зарубіжній літературі цей показник називають індексом дохідності (profitabititi index). Розрахунок індексу рентабельності здійснюється за формулою:

, (3.2) де - дохід у періоді j;

- розмір інвестицій в інноваційний проект у періоді t.

У чисельнику цього виразу — величина доходів, приве-
дених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменнику — величина інвестицій в інновації (інноваційний проект) дисконтованих до початку процесу інвестування, тобто тут порівнюються дві частини потоку платежів — дохідної та інвестиційної.

Індекс рентабельності тісно пов’язаний з інтегральним ефектом. Якщо інтегральний ефект позитивний, то індекс рентабельності , і навпаки, якщо , інноваційний проект уважається неефективним.

Термін окупності показує, протягом якого часу можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Він, як правило, розраховується на базі недисконтованих доходів. У міжнародній практиці застосовується показник періоду окупності.

Під періодом окупності розуміється тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завер­шення інвестицій, дорівнюватиме сумі інвестицій. Це період, необхідний для відшкодування початкових капіталовкладень за рахунок прибутків від проекту (чистий прибуток після відрахування податку + фінансові витрати + амортизація). Термін окупності може бути розрахований таким чином:

, (3.3)

де Т _ок — період окупності;

І — загальні інвестиції;

— чистий прибуток за час t;

— амортизація;

— відсотки за кредит (позика капіталу).

Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо визначається очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як:

- покращання використання ресурсів;

- збільшення обсяг продажу;

- одержання прибутку від упровадження винаходів, патентів, ноу-хау, ліцензійної діяльності;

- зміна асортименту продукції та поліпшення його якості, створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють потреби споживача;

- зміна умов праці та підвищення її ефективності;

- приріст і накопичення нових знань, умінь і навиків;

- підвищення кваліфікації робітників;

- можливість навчання, зміни професії і соціального статусу працюючого;

- підвищення рівня задоволеності умовами та змістом праці, можливість самореалізації;

- покращання системи управління й організації як виробництвом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії, гуманізації управління, упровадження принципів самовдосконалення соціотехнічних систем);

- зміна якості і стилю життя людей, формування нової культури.

Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачених корисних ефектів продуктів, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів споживання, які створюють комфортні умови життя людей, нові правила соціальних відносин.

Поки що не існує простих, єдиних і придатних для всіх умов управління показниками ефективності інноваційної діяльності. Проте можна виявляти й оцінювати взаємозв’язок чинників ефек­тивності з метою найкращого узгодження їх дії.

Для самостійної роботи: Розглянути прогнози щодо прискорення інноваційних процесів.

Питання та завдання для самоконтролю:

1 Поясність, у чому полягає специфіка розвитку сучасного етапу НТП.

2 Охарактеризуйте процес прискорення науково-технічного прогресу і покажіть на прикладах, у чому його сутність.

3 Охарактеризуйте вплив науково-технічного прогресу на розвиток суспільства.

4 Технічний, науково-технічний і інноваційний процес — це одне й те саме? Дайте визначення і пояснення цим явищам.

5 Як оцінюється ефективність інновацій?

6 У чому полягає сутність проблеми оцінки ефективності інновацій?

7 У чому полягає сутність концепції раціональності екологічної інноваційної безпеки?

8 Як оцінити результативність інноваційної діяльності?

9 Назвіть показники оцінки економічної ефективності.

10 Назвіть показники оцінки соціальної ефективності.

11 Назвіть показники оцінки науково-технічної ефективності.

12 Що таке «інтегральний ефект» і як він визначається?

13 Що таке дисконтування грошових потоків?

14 У чому полягає сутність експертних методів оцінювання інноваційних проектів?

Література: 1–3; 5; 7; 8; 10; 12; 13; 17; 19; 20.

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

 

Індивідуальна робота студента полягає у написанні реферату на одну з нижчеперелічених тем:

1 Визначення інновації. Види інновацій.

2 Ознаки, покладені в основу класифікації інновацій.

3 Поняття про інноваційний процес. Модель інноваційного процесу.

4 Інноваційний менеджмент. Стадії інноваційного менеджменту.

5 Продуктові та процесні інновації.

6. Класифікаційні групування інновацій.

7 Сфери організаційної діяльності інноваційних процесів.

8 Організаційні форми малих інноваційних фірм та їх основні функції.

9 Взаємозв’язок інновацій та попиту на продукцію у випадку стабільної, плідної та мінливої технологій.

10 Роль технопарків у стимулюванні малого інноваційного підприємництва.

11 Законодавча база технопарків та технополісів.

12 Принципи побудови промислово-фінансових груп (ПФГ).

13 Організація технологічного ланцюжка ПФГ. Основні етапи.

14 Конкурсний добір учасників технологічного ланцюжка ПФГ.

15 Критерій технологічної цінності підприємства.

16 Організація технологічного процесу в ПФГ.

17 Принципи вертикальної та горизонтальної корпорації.

18 Делегування повноважень у ПФГ.

19 Методи розрахунку корпоративної ефективності роботи окремої команди.

20 Контроль функціонування технологічного ланцюжка ПФГ. Показники ефективності та загальні методи їх обчислення.

21 Визначення “вузького” місця функціонування ПФГ.

22 Планування та принципи розробки інноваційної стратегії підприємства.

23 Взаємозв’язок інноваційної стратегії з життєвим циклом продукту.

24 Циклічність інноваційної стратегії підприємства.

25 Методи визначення тенденцій розвитку інноваційних ідей.

26 Структурно-морфологічний аналіз та методи визначення характеристик публікаційної активності.

27 Методи визначення тенденцій розвитку інноваційних ідей.

28 Метод виявлення груп патентів з сімействами патентів-аналогів.

29 Побудова структури міжнародної патентної класифікації (МПК).

30 Основні етапи процесу підготовки масивів вихідної інформації для визначення інноваційної політики фірми.

31 Моделі вибору інноваційної стратегії фірми.

32 Основні цілі інноваційної стратегії.

33 Визначення поняття технологія у широкому змісті.

34 Види технологій та їх ознаки.

35 Мови для відображення інтелектуальної сутності технології.

36 Виробничі системотехнології як об’єкт управління.

37 Головний об’єкт управління для інноваційного менеджера.

38 Показники ефективності технології.

39 Особливості управління виробництвом енергопродуктів.

40 Види продукції енергопідприємств, які виробляють енергію.

41 Енергозаощаджувальна державна політика.

42 Механізми енергозбереження.

43 Особливості управління виробництвом матеріальних продуктів.

44 Проблеми й особливості управління інформаційними технологіями.

45 Управління персоналом інноваційної організації. Мотивація, режими праці, цільові групи.

46 Кадрове планування в інноваційній організації.

47 Управління дослідницьким проектом. Типи дослідницьких проектів.

48 Управління процесом створення нового виробу. Основні стадії та їх зв’язок із стадіями життєвого циклу продукту.

49 Функціонально-вартісний аналіз інноваційного об’єкта, його етапи.

50 Завдання та основні методи експертизи інноваційних проектів. Методи експертизи.

51 Принципи проведення експертизи інноваційних проектів у рамках Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

52 Методи відбору оптимального варіанта інноваційного проекту. Принципи системного підходу.

53 Показники прибутковості інноваційного проекту.

54 Способи зниження ризику інноваційного проекту.

55 Види ефекту від реалізації інновацій.

56 Основні показники загальної економічної ефективності інновацій.

57 Ефект від виходу інноваційної технології на зовнішній ринок.

58 Загальнодержавне значення інновацій для економіки та національної безпеки держави.

59 Основні функції державних органів в інноваційних процесах.

60 Основні аспекти державної інноваційної політики.

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

 

До самостійної роботи відноситься вивчення окремих навчальних елементів, підготовка до практичних, лабораторних занять та колоквіумів.

 

Таблиця 5.1 - Самостійна робота з вивчення матеріалу

Шифри модулів та занять	Модулі, змістові модулі, навчальні елементи	Літе-рату-ра	Форма конт-ролю	Т-н звітн
М1   ЗМ1	Концептуальні основи інноваційної діяльності Основні поняття та сутність інноваційної діяльності 1 Становлення теорії інновацій-ного розвитку та її сучасні концепції	3, 7, 20	опиту-вання	3
М2 ЗМ1	Управління нововведеннями Основи інноваційного менеджменту 1 Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень 2 Методи організації забезпечення інноваційних процесів на підприємстві	3, 7-10, 20, 21	тесту-вання

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ