Змістовий модуль 4 Система мотивації інноваційної діяльності в організації

План

1 Сутність мотивації в системі управління персоналом, який здійснює інноваційну діяльність.

2 Методи стимулювання творчої активності персоналу.

3 Організація винахідницької діяльності.

4 Стиль керівництва і формування інноваційної культури в організації.

 

Поняття мотивації тісно пов’язане з проблемою управління персоналом як активного учасника створення, упровадження та поширення інновацій.

Мотивація як функція управління означає сукупність рушійних сил, що стимулюють усіх учасників інноваційного процесу і кожного окремо до активної діяльності.

Прості прагматичні рішення в мотиваційній сфері сьогодні не можуть дати очікуваних результатів. Менеджеру необхідно спиратись на новітні теоретичні розробки, які відображають природу мотивації взагалі і творчої діяльності зокрема. Мотивація пов’я­зана з використанням низки специфічних категорій і понять, основними з яких є поняття потреб, мотивів, спонукання, мотиваційної поведінки, стимулів і винагород.

Стимулювання (стимул) — це засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація. Стимул (лат. stimulus — букв. загострена палиця, якою підганяли тварин) виконує роль важеля впливу або носія «роздратування», що викликає дію певних мотивів. Стимулом можуть бути окремі предмети, дії інших людей, обіцян­ки, носії зобов’язань і можливостей та багато іншого, що може бути запропоновано людині як компенсація за її дії або за те, що вона бажала б одержати в результаті певних дій.

В основі сучасного підходу до стимулювання праці в інноваційній сфері лежать такі завдання керівників організацій:

- максимально активізувати творчі здібності кожної особистості;

- спрямувати цю активність у русло досягнення конкретних інноваційних і економічних результатів.

Завдання менеджерів по суті зводиться до того, щоб створити умови, у яких би в найбільшій мірі міг розкритися творчий потен­ціал працівника та виникла б стійка потреба в напруженій і результативній праці. При цьому керівнику важливо брати до уваги ситуації, в яких здійснюється стимулювання, враховувати не тільки особисті здібності працівників, а і їх особисті мотиви: потреби, інтереси, пріоритети. З цією метою в стимулюванні використовуються прямі і побічні методи, в основі яких лежать такі принципи:

- розкріпачення творчої ініціативи;

- зв’язок рівня заохочення працівника з кінцевим результатом інноваційної діяльності;

- забезпечення персоналу необхідними ресурсами;

- заохочення накопичення нових знань і досвіду;

- розширення неформального спілкування (наукової комунікації);

- всеосяжна підтримка новаторства керівництвом організації та держави;

- простота та ясність патентних процедур;

- швидкість і гласність розгляду заявок винахідництва;

- заохочення подання як індивідуальних, так і колективних пропозицій;

- використання моральних стимулів:

а) нагородження;

б) присудження почесних титулів і звань;

- поєднання короткострокових і довгострокових інструментів стимулювання.

З метою заохочення творчості будь-якої людини від ученого до робітника, світова практика накопичила і застосовує широкий спектр організаційних інструментів як на макро-, так і мікрорівнях. Серед них важливими є:

- правовий захист інтелектуальної власності;

- розвиток патентної системи;

- удосконалення системи управління новим знанням;

- послаблення формалізації організаційної структури і розширення повноважень кваліфікованого персоналу в прийнятті рішень на робочому місці;

- раціональна організація праці та гнучкі режими роботи;

- організація проведення загальнонаціональних конкурсів винахідництва і новаторства;

- модифікація поведінки персоналу, створення відповідного соціально-психологічного клімату в колективі, державі.

Стимулювання винахідницької активності здійснюється на всіх рівнях управління — від уряду до підприємства. На першому рівні формується державна політика сприяння розвитку новаторства і винахідництва в країні. З цією метою приймаються відповідні закони, розробляються комплексні програми, різнобічні фор­ми і методи державного механізму, які стимулюють винахідницьку діяльність.

Під стилем керівництва прийнято розуміти сукупність усіх методів, прийомів, дій, які використовує керівник у своїй діяльності.

Кожний керівник відрізняється власним індивідуальним стилем, проте це не виключає можливостей узагальнення стилей різних менеджерів.

Прийнято поділяти керівників на «автократів» і «демократів», проте такий поділ дуже умовний і важко зустріти представників цих стилей у «чистому вигляді». Вельми важлива роль ситуації. У конкретній ситуації керівник тяжіє до того чи іншого стилю роботи залежно від цілей і ряду інших чинників: своєї природної особливості, здібностей, звичок, культури, знань.

Отже, імідж сучасного керівника будь-якого рівня — це вибір такої моделі поведінки, яка йому приносить успіх. При цьому спеціалісти рекомендують ураховувати:

- відповідність поведінки керівника законодавству і правовим нормам;

- конкретну ситуацію, у якій діє керівник;

- цілі;

- моральні критерії (чесність, справедливість, доброчесність, самокритичність);

- психологічні характеристики (позитивна енергетика, упевненість у собі, дружелюбність, манери поведінки тощо).

Спеціалісти з іміджування виділяють три складових іміджу керівника з інноваційної діяльності:

- особисту привабливість (зовнішній вигляд, відкритість, доступність, комунікабельність); вона завжди сприяє успіху в професійній діяльності менеджера;

- моральні якості — емпатичність (розуміння психічних станів інших людей), рефлексивність (здатність до співпереживання, самовдосконалення), красномовність (здібність надихати, переконувати словом);

- техніку самопрезентації (уміння подати з найкращого боку свої знання, досвід, уміння встановлювати в колективі відносини взаємної поваги, довіри, створювати творчий клімат).

Інноваційна культура — порівняно нове поняття і вид свідомої діяльності організації. Інноваційна культура — це форма організаційної культури, що виникла наприкінці ХХ ст. як адаптація до прискорення змін у виробництві, бізнесі та суспільстві. Сьогодні стало очевидним, що технократична модель суспільного прогресу себе вичерпала і вектор якісного розвитку, оновлення цивілізації визначає саме інноваційна культура.

Інноваційна культура забезпечує сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здібність підтримувати і реалізувати інновації в усіх сферах життя. Формування інноваційної культури пов’язане з розвитком творчих здібностей і реалізацією креативного потенціалу самої людини — її суб’єкта.

Інноваційна культура віддзеркалює цілісну орієнтацію людини, закріплену в мотивах, знаннях, вміннях і навичках, а також в образах і нормах поведінки.

Формування інноваційної культури ґрунтується на системі цінностей організації, які являють собою ряд ідей, часто неписаних, які обґрунтовують цілі і сенс роботи організації. Поняття культурних цінностей ширше за формальне поняття цілей організації. Культура складається з правил, дотримання яких дає позитивний ефект.

Цінності насамперед ґрунтуються на людських потребах. За своєю суттю цінності організації — це трансформовані потреби її людського (персонального) середовища. Водночас потреби людей неоднорідні, що визначає складну структуру системи внутрішньофірмових цінностей.

Для самостійної роботи: З’ясувати основний зміст мотивації персоналу, зайнятого інноваційною діяльністю.

Питання та завдання для самоконтролю:

1 Охарактеризуйте персонал, що веде інноваційну діяльність на підприємстві.

2 Розкрийте сутність мотивації як функції інноваційного менеджменту.

3 Що таке «потреби»?

4 Що таке мотив та мотиваційна структура людини? Наведіть приклади.

5 У чому полягає сутність процесу стимулювання?

6 Розкрийте зміст матеріального стимулювання, покажіть на прикладах, як воно впливає на інноваційну діяль­ність.

7 Розкрийте сутність принципів, під впливом яких формуються методи прямого і побічного стимулювання.

8 Яку роль відіграє заробітна плата в стимулюванні інноваційної діяльності? Наведіть приклади.

9 Які причини викликають необхідність застосовувати «непрямі» методи стимулювання?

10 Розкрийте сутність морально-психологічних стимулів та їх роль у розвитку творчості.

11 Яку роль відіграє держава в стимулюванні винахідницької діяльності? Наведіть приклади.

12 Який механізм стимулювання творчої активності існує на підприємствах України?

13 Опишіть сутність різних стилей керівництва інноваційною діяльністю. Наведіть приклади.

14 Розкрийте сутність інноваційної культури. Яку роль вона відіграє в стимулюванні інновацій?

Література: 3; 7; 9; 11; 14; 20; 22.