Особливості ведення розвідки при боротьбі з незаконними збройними формуваннями

В інтересах боротьби з незаконними збройними формуваннями у БТГр будуть вестися наступні види розвідки:

– військова;

– радіолокаційна;

­– інженерна;

– радіаційна і хімічна;

– артилерійська розвідка.

Військова розвідка традиційно буде вестися розвідувальним взводом, який може виділити:

1 розвідувальний дозор на відстань до 15 км;

2-3 спостережні пости;

групи для проведення засідок, пошуків, нальотів.

Крім того, військова розвідка повинна вестися загальновійськовими підрозділами постійно, при пересуванні, знаходженні на блок-посту, розташуванні в базовому таборі і, відповідно, при веденні бойових дій підрозділами БТГр.

У загальновійськовому підрозділі обов’язково створюється система спостереження, для цього призначаються:

у відділенні – спостерігач;

у взводі, роті – один-два спостерігачі;

у батальйоні – один-два СП;

у бригаді – 2-3 СП (від розвідувальної роти з ТЗР).

При цьому ефективний СП – це не просто спостерігачі з біноклем у кущах, а СП із потужними ТЗР та БРМ-1К зі штатним обладнанням, яка діятиме в його складі.

Від загальновійськових підрозділів у всіх видах бою обов’язково повинні бути виділені СП, РД або БРД, які будуть вести розвідку противника і місцевості на визначених дальностях.

Від РД (БРД) та від підрозділів, що здійснюють марш, неодмінно повинні бути виділені дозорні відділення для уникнення раптової зустрічі з противником та піші дозорні для розвідки небезпечних ділянок місцевості на відстань, що забезпечує спостереження за їх діями і, за потреби, підтримку вогнем.

У ході підготовки до пересування командир підрозділу обов’язково повинен організувати розвідку маршрутів з висуванням особового складу розвідувальних органів в цивільному одязі на цивільному автотранспорті. Важливе значення мають детальні зведення про системи комунікацій, дані про реальний стан доріг, розміри тунелів, портових споруджень, якість мостів, залізничних колій тощо.

Для здійснення розвідки маршрутів руху до складу розвідувального дозору доцільно включати військовослужбовців та працівників СБУ із засобами мобільного зв’язку на цивільних транспортних засобах із номерними знаками області, в якій проводиться антитерористична операція. При в’їзді до населеного пункту (на іншу небезпечну ділянку маршруту) у випадку виявлення підготовки до блокування колони військовослужбовці першого автомобіля (перша підгрупа), продовжуючи рух, по засобах зв’язку сповіщатимуть інші підгрупи даного розвідувального дозору, які знаходитимуться на визначеній відстані від першої підгрупи. Завданням інших підгруп у даній ситуації може бути виявлення та розвідка обхідних маршрутів.

Якщо у розпорядженні загальновійськового командира є льотний ресурс, необхідно здійснювати повітряну розвідку маршрутів висування (у тому числі хибних і обхідних) силами армійської, розвідувальної авіації, застосуванням безпілотних літальних апаратів безпосередньо перед проходженням небезпечних ділянок місцевості.

Окрім відомих (класичних) способів ведення розвідки та добування розвідувальної інформації, таких як: спостереження, пошук, наліт, засідка, розвідка боєм, опитування місцевих жителів, допит полонених (перебіжчиків) та вивчення зразків ОВТ НЗФ,з метою виявлення та знищення НЗФ використовуються так звані некласичні способи виконання розвідувальних завдань:

· розвідувально-пошукові дії;

· розвідувально-ударні дії.

Розвідувально-пошукові дії (РПД) – це постійне ведення активної розвідки у всій зоні (районі) відповідальності підрозділу, виявлення найбільш важливих об’єктів противника і завдання негайних ударів по них.

Для ведення розвідувально-пошукових дій створюються розвідувально-пошукові групи (РПГр). Склад РПГр – від відділення до взводу. Основний спосіб виконання завдання – пошук, під час проведення якого слід звертати увагу на ретельне вивчення об’єкта дій з декількох напрямків, шляхів підходу до нього, уточнення вихідних позицій груп захоплення, забезпечення, вогневої підтримки, а також обраних варіантів застосування сил та засобів. Розвідувально-пошукові дії, за досвідом Афганістану і Чечні, велися у всьому районі функціонування НЗФ.

Розвідувально-пошуковим групам призначалися напрямки (смуги) дій та рубежі (вихідний, вирівнюючий, зустрічний, кінцевий). Ширина смуги та темп пошуку визначалися у залежності від характеру місцевості та можливостей для укриття бандгруп та складу розвідувально-пошукової групи. При цьому враховувалася також відстань візуального спостереження ОВТ.

Розвідувально-пошукові групи висилалися в район виявлення НЗФ або ознак їх діяльності для ведення розвідки, пошуку та переслідування бойовиків. Кількість, склад та екіпіровка груп визначались з таким розрахунком, щоб забезпечити максимальну мобільність та автономність дій. Пошук міг бути суцільним або вибірковим. При суцільному пошуку оглядався весь блокований район, при вибірковому – тільки окремі ділянки, напрямки, об’єкти, де могли перебувати бойовики. За досвідом бойових дій в Афганістані, Чечні, Дагестані та під час проведення АТО можуть використовуватися наступні способи розвідувально-пошукових дій (додаток 4):

пошук в районі;

пошук у напрямках, що сходяться;

паралельний пошук;

пошук по спіралі;

зустрічний пошук;

односторонній пошук;

вибірковий пошук.

Пошук в районі (додаток 4, рис. 1) – проводиться у випадку, коли необхідно приховано вийти до об'єкта пошуку в невеликому за площею районі.

Пошук у напрямках, що сходяться (додаток 4, рис. 2)– проводиться у двох районах місцевості, які розділені природними перешкодами (болото, водоймище тощо) на одній ділянці та мають спільний кордон на іншій. Командири груп в цих умовах можуть встановити зв’язок між собою тільки тоді, коли групи досягнуть визначеного рубежу.

Паралельний пошук (додаток 4, рис. 3) – проводиться РПГр у суміжних районах. Їм встановлюються знаки взаємного розпізнавання, а командири груп здійснюють взаємодію за допомогою радіозасобів.

Пошук по спіралі (додаток 4, рис. 4)– проводиться, якщо район дій РПГр має форму кола, а ймовірні сили бойовиків у ньому не визначені.

Зустрічний пошук (додаток 4, рис. 5) – ведеться групами пошуку назустріч одна одній в одному районі, коли він має значні розміри. З метою безпеки призначають сигнали (відзнаки) взаємного спілкування і оповіщення, а також рубежі максимального просування.

Односторонній пошук (додаток 4, рис. 6) – здійснюється шляхом одночасного висування пошукових груп в одному напрямку в межах визначених їм смуг. Він застосовується у випадках, коли РПГр була спроможна вийти на кінцевий рубіж до настання темряви.

Вибірковий пошук (додаток 4, рис. 7) – застосовується на місцевості, яка не дозволяє або ускладнює проведення її суцільного огляду (гірська, лісиста, населені пункти), при нестачі сил та засобів. В цих випадках оглядались лише окремі ділянки та об’єкти. РПГр примушували бойовиків відходити на відкрити ділянки місцевості, де полегшувалося їх виявлення, переслідування та знищення. На час пошуку ділянка огляду ізолювалася від решти території шляхом блокування або виставлення заслонів.

При веденні пошуку різними способами необхідно чітко дотримуватись наступних правил: особовий склад підрозділу, який бере участь у пошуку, повинен мати бронежилети, сухі пайки на дві доби, оптичні засоби спостереження, в тому числі прилади нічного бачення, надійні засоби зв’язку, достатню кількість пально-мастильних матеріалів та боєприпасів, а також засоби надання першої медичної допомоги.

Бойовий порядок групи пошуку складається із розгорнутих бойових порядків підрозділів або з окремих пошукових груп, а також резерву. Попереду і на флангах пошукових груп діють дозорні. На відкритій місцевості пошукові групи діють на бойових машинах.

При веденні пошуку щільність бойового порядку підрозділу, темп пошуку будуть залежати від характеру місцевості, чисельності та способу укриття НЗФ, наявності своїх сил та засобів, рівня підготовки особового складу, пори року та часу доби. При цьому, як правило, пошук здійснюється «перекатом», тобто перша лінія підрозділу безпосередньо оглядає місцевість, друга, використовуючи природні укриття, забезпечує вогневу підтримку.

З виходом на визначений командиром рубіж пошукові групи першої лінії залягають, а друга починає рухатись та оглядати місцевість. Відстань між рубежами визначається командиром підрозділу, залежно від рельєфу, характеру місцевості і складає 25–30 м.

Ширина бойового пошукового підрозділу при веденні пошукових дій на закритій місцевості визначається, виходячи із таких нормативів: відділенню – до 100 м, взводу – до 300 м, роті – до 800 м;

на відкритій місцевості: відділенню – до 150 м, взводу – до 500 м, роті – до 1500 м.

Темп пошуку становить: на відкритій місцевості – 2-4 км/год; в гірсько-лісистій місцевості – 300-600 м/год.

Для ведення розвідувально-пошукових дій роті можуть додаватися один-два танкові взводи, самохідно-артилерійський взвод (при необхідності – самохідно-артилерійська батарея) або взвод 120-мм (82-мм) мінометів, розвідувальний взвод, інженерно-саперне відділення, вогнеметне відділення, відділення зв’язку, до взводу ВВ або співробітників органів внутрішніх справ МВС України, пошукові собаки з провідниками.

Особовий склад механізованих підрозділів, які беруть участь у пошукових діях, може додатково забезпечуватися спеціальними засобами (сльозоточивими та шоковими гранатами, оптико-електронними приладами, радіолокаційними станціями наземної розвідки, озброєнням, що використовують підрозділи спеціального призначення).

Цикл дій РПГр при проведенні пошуку може бути наступний:

3-4 доби – виконання бойового завдання;

2-3 доби – відпочинок, обслуговування озброєння і техніки;

3-4 доби – несення служби у внутрішньому наряді;

2-3 доби – підготовка до виконання наступного бойового завдання.

Розвідувально-ударні дії (РУД) – проводяться для виявлення, захоплення та знищення груп бойовиків, баз постачання, складів, ПУ (штабів), завершення знищення об'єктів після ударів авіації, вогню артилерії, розвідки маршрутів висування, районів зосередження великих бандформувань, захоплення полонених та зразків озброєння. Для ведення РУД створюються розвідувально-ударні групи (РУГр).

За досвідом бойових дій в Афганістані, Чечні, Дагестані та під час проведення АТО основними способами розвідувально-ударних дій є (додаток 5):

подвійна засідка;

засідка із заманюванням;

засідка із очікуванням;

засідка «Спрут»;

засідка-наліт;

засідка-приманка;

засідка-атака;

засідка-загорода;

подвійний наліт.

Подвійна засідка (додаток 5, рис. 1) – проводиться у випадку, коли колона бойовиків, яка висувається, значно переважає сили РУГр, а умови місцевості не дозволяють здійснити напад із нанесенням максимальних втрат противнику. Для влаштування засідки даним способом РУГр розподіляється на дві частини, кожна з яких організовує самостійну засідку на шляху висування колони бойовиків на відстані декількох кілометрів одна від одної. Вогонь із засідки відкривається з відстані декількох сотень метрів з таким розрахунком, щоб РУГр була спроможна вийти з-під відповідного удару (контратаки) НЗФ. Мета такої засідки полягає не стільки в розгромі бойовиків, а в тому, щоб зірвати акцію, що ними спланована.

Засідка із заманюванням (додаток 5, рис. 2) –проводиться у випадку, коли сили бойовиків переважають сили РУГр і з метою завдання максимальних втрат противнику. Заманююча засідка складається з двох засідок. Перша організується на шляху висування бойовиків значно переважаючих по силі РУГр, а друга створюється у придатному для ураження противника місці. З підходом бойовиків до наміченого рубежу особовий склад першої засідки відкриває по них вогонь і примушує розгорнутися та атакувати себе, після чого починає відхід, даючи можливість бойовикам почати переслідування. Відступ ведеться по заздалегідь визначеному та перевіреному маршруту з поступовим збільшенням швидкості руху. При цьому на шляхах імовірного відходу створюються мінно-вибухові та інші загородження.

Бойовики, що ведуть переслідування, будуть вимушені пересуватися у передбойовому або похідному порядку. В свою чергу, частина РУГр, здійснюючи відхід, завжди повинна бути в полі зору противника, примушуючи його продовжити переслідування. Таким чином, бойовики деякою мірою втратять пильність, що полегшить завдання удару іншою частиною РУГр з другої засідки.

Засідка з очікуванням (додаток 5, рис. 3) –проводиться у випадку, коли заздалегідь не відомо, яким шляхом противник буде здійснювати висування. Вона включає дві-три засідки на можливих шляхах руху бойовиків і створюється тоді, коли є розвідувальні дані про напрямок пересування колони (групи), однак заздалегідь невідомо, яким шляхом противник буде здійснювати висування. Тому на двох-трьох імовірних маршрутах роблять самостійні засідки.

Засідка «Спрут» (додаток 5, рис. 4) – проводиться навколо населеного пункту (бази), в якому розташовані бойовики. Так як сил однієї РУГр для його блокування та перевірки явно недостатньо, вона розподіляється на 2–4 самостійні групи кожна з яких організовує самостійну засідку на можливих маршрутах руху бойовиків. Після виконання завдань однією групою інші, залежно від обстановки, можуть або залишатися на очікуваних шляхах руху противника, або відходити на пункт збору.

Засідка-наліт (додаток 5, рис. 5) – проводиться у випадку, коли здійснити наліт на укріплений табір бойовиків силами РУГр неможливо. Для цього на шляху ймовірного просування противника, неподалік від його табору влаштовуються засідки. З підходом бойовиків на визначену відстань по них відкривається вогонь, щоб примусити сховатися за укріпленнями табору. Відступаючих переслідує РУГр, яка в ході бою вслід за бойовиками вривається у табір.

Наліт-засідка – проводиться з метою заманювання живої сили НЗФ на заздалегідь підготовлене місце для засідки з наступним знищенням противника. Для цього частина РУГр здійснює наліт або на укріплений табір, або на колону бойовиків із завданням заманити їх за собою. Сам наліт у цьому випадку представляє собою вогонь з усіх видів зброї на максимальній відстані, а потім поспішний відступ. Бойовики, побачивши легку здобич, слідують за розвідниками, виходять на місце засідки, яка знищує їх вогнем в упор.

Засідка-приманка (додаток 5, рис. 6) – проводиться шляхом привернення уваги бойовиків до відкритого ремонту автомобіля та улаштування засідок на можливих шляхах їх висування до обєкта.

Атака-засідка (додаток 5, рис. 7) – полягає у здійсненні демонстративної атаки більшою часткою РУГр місця розташування бойовиків та організації засідки меншою її часткою на можливому шляху відходу бандгрупи з району розташування.

Загорода-засідка (додаток 5, рис. 8) – проводиться з метою знищення невеликої групи бойовиків на місцевості, яка є незручною для засідки. Для цього на шляху руху бойовиків організується засідка у складі більшої частки РУГр, яка «заганяє» бойовиків на другу засідку.

Подвійний наліт (додаток 5, рис. 9) – проводиться на сильно укріплену базу бойовиків першою частиною РУГр з метою відволікання їх уваги та зосередження зусиль на цьому напрямку з наступною атакою з іншого.

Досвід показує, що кожний військовослужбовець, який входить у склад РУГр, повинен бути навчений правилам ведення розвідки на різній місцевості, твердо знати тактику дій бойовиків. Так, під час тактико-стройових занять з проведення пошуку слід звернути увагу на ретельне вивчення об'єкта дій з кількох напрямків, шляхів виходу до нього, уточнення вихідних позицій груп захоплення, забезпечення, вогневої підтримки, а також визначення варіантів застосування сил і засобів.

Командири розвідувально-ударних груп повинні знати, де краще вибирати місця для влаштування засідок. В місцях засідок РУГр доцільно розташовувати ближче до ймовірних маршрутів руху НЗФ.

Огляд місцевості важливо організувати так, щоб забезпечувалось почергове просування груп від рубежу до рубежу. В той час, коли одна з них оглядає місцевість, взаємодіючі групи розташовуються на вигідному рубежі на відстані 25–30 м від об'єкта та тримають його під прицілом. Особливу складність представляє виявлення снайперів. Для їх виявлення у складі РУГр необхідно мати спеціальних спостерігачів.

НЗФ є досить реальною і вагомою силою, яка здатна здійснити потужний вплив на виконання завдань військами. Тактика дій НЗФ відрізняється різноманіттям засобів, форм і методів боротьби, що застосовуються відповідно до завдань, обстановки, умов забезпеченості і постачання, ступеня підготовки формувань.

Поряд з цим досвід показує, що ефективність РУГр значною мірою залежить від високих морально-бойових якостей кожного військовослужбовця й особливо молодших командирів, їх спроможності діяти нестандартно та несподівано для противника.

 

Питання для самоконторолю

1. У чому полягає мета розвідки при боротьбі з НЗФ?

2. Назвіть основні завдання розвідки в ході ведення боротьби з НЗФ.

3. Назвіть основні обєкти розвідки при боротьбі з НЗФ.

4. З ким і яким чином командири підрозділів організовують взаємодію з метою отримання розвідувальної інформації?

5. Що включає в себе підготовка підрозділу до ведення розвідки в ході боротьби з НЗФ?

6. Які види розвідки ведуться у БТГр при виконанні завдань зі знищення НЗФ?

7. Способи ведеться розвідки в ході боротьби з НЗФ.

8. Що таке розвідувально-пошукові дії? Назвати основні способи розвідувально-пошукових дій.

9. Що таке розвідувально-ударні дії? Назвати основні способи розвідувально-ударних дій.

 

 

Розділ V