Способи ведення та розвідувальні органи військової розвідки, які призначаються в батальйоні 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Способи ведення та розвідувальні органи військової розвідки, які призначаються в батальйоні



 

Військова розвідка в батальйоні (БТГр) під час підготовки та в ході ведення бою ведеться наступними способами:

спостереженням;

підслуховуванням;

розвідувальними засідками;

нальотами;

пошуками;

опитуванням місцевих жителів;

допитом полонених та перебіжчиків;

вивченням захоплених у противника документів, зразків озброєння і техніки.

Рішенням старшого начальника посилений батальйон (рота) може призначатися для проведення розвідки боєм.

Відомості про противника можуть бути одержані також від вищого штабу, доданих підрозділів і сусідів.

Однак, у сучасних умовах зміст способів ведення розвідки стрімко змінюється. Прийняття на озброєння розвідувальними та загальновійськовими підрозділами малогабаритних РЛС, приладів нічного бачення, тепловізорів, лазерних далекомірів, навігаційної і розвідувально-сигналізаційної апаратури та інших технічних засобів розвідки (ТЗР) примусили постійно шукати нові підходи до застосування традиційних способів розвідки.

Спостереження – спосіб ведення розвідки, який організовується у всіх видах бою і ведеться безперервно командирами підрозділів особисто, спостережними постами, спостерігачами підрозділів та обслугами чергових вогневих засобів. Організація спостереження повинна забезпечувати найкраще проглядання противника та місцевості перед фронтом, на флангах і в тилу. Уночі та в інших умовах обмеженої видимості спостереження ведеться з використанням приладів нічного бачення, РЛС розвідки наземних рухомих цілей, засобів освітлення місцевості та доповнюється підслуховуванням.

Спостереження біля переднього краю організовується з урахуванням забезпечення прихованості та перегляду місцевості на максимальну глибину, особливо на ймовірних напрямках дій головних сил противника. Місця розгортання спостережних постів обладнуються завчасно і забезпечуються необхідними матеріальними засобами.

Спостереження за повітряним противником ведеться постами повітряного спостереження підрозділів ППО, а також спостережними постами та спостерігачами батальйону (роти).

У сучасних умовах завдяки застосуванню оптичних, інфрачервоних приладів, РЛС та інших технічних засобів розвідки можливості спостереження значно збільшилися, особливо вночі і за несприятливих метеорологічних умов, коли противник найчастіше перегруповує свої сили і засоби. Зокрема, сучасні інфрачервоні прилади, що є на озброєнні підрозділів, забезпечують спостереження за полем бою вночі на дальність до 800 – 1000 м.

Підслуховування – спосіб ведення розвідки, який широко застосовується розвідувальними органами в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також при діях у тилу противника. Воно ведеться в будь-який час доби, особливо вночі, в умовах обмеженої видимості, без застосування або із застосуванням технічних засобів розвідки.

Підслуховування без застосування технічних засобів розвідки дозволяє за звуковими ознаками (на слух) виявити противника, визначити його місце розташування і характер діяльності. Глибина розвідки підслуховуванням залежить від характеру місцевості, метеорологічних умов і діяльності противника та може становити від кількохсот метрів до декількох кілометрів.

Підслуховування із застосуванням технічних засобів покладається на розвідувальні органи, що діють у розташуванні противника. Воно дозволяє добувати розвідувальні відомості шляхом перехоплення телефонних переговорів противника по проводових лініях зв'язку.

Розвідку підслуховуванням ведуть спостерігачі підрозділів і спостережних постів (пунктів), а також спеціально призначені розвідники зі складу діючих розвідувальних органів і сторожової охорони.

Розвідувальна засідка – спосіб ведення розвідки, який проводиться з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і техніки противника та полягає в завчасному і прихованому розташуванні розвідувального органу або підрозділу (групи) на шляхах руху противника та раптовому нападі на нього.

Для проведення розвідувальної засідки призначається розвідувальний (механізований, танковий) підрозділ силою до взводу або група спеціально підготовлених солдатів і сержантів. Розвідувальна засідка проводиться підрозділом, який веде розвідку, у повному складі або частиною сил.

Ефективність такого способу ведення розвідки, як засідка, неодноразово була підтверджена багатьма прикладами під час бойових дій в Афганістані, Чечні, Іраку.

Так, у вересні 1983 року розвідувальний підрозділ 201 мсд у нічний час скритно висунувся до місця засідки на шосе Кундуз-Ханабад, де у нічний час пересувалися групи моджахедів. Найближчі гарнізони 201 мсд були на відстані близько 6-7 км від шосе і в нічний час не контролювали рух по ньому.

Залучивши місцевих жителів-афганців як провідників, підрозділ у повній темряві по болотистій місцевості зміг швидко вийти до району засідки так, що пост охорони моджахедів, який знаходився у 100 метрах від місця засідки, не помітив нічого підозрілого.

Підрозділ був поділений на групи, які були розташовані уздовж шосе на відстані 100 – 200 метрів одна від одної (група нападу та дві групи забезпечення).

Протягом ночі військовослужбовці вели спостереження за рухом на шосе. Перед світанком у район засідки вийшла вантажна машина, яка рухалась з вимкненими фарами. Вогнем стрілецької зброї більшість моджахедів, які знаходилися у кузові (24 чол.), було знищено. Невелика частина бандгрупи (3 чол.) була захоплена у полон. Пост охорони моджахедів біля шосе (2 чол.) також був атакований групою забезпечення і був знищений.

Таким чином, у результаті проведення засідки була повністю знищена бандгрупа, захоплена її зброя. Полонені надали важливі дані, які потім були ефективно реалізовані.

Наліт – спосіб ведення розвідки, який проводиться з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і бойової техніки, а також виведення з ладу (знищення) засобів ЗМУ, високоточної зброї, ПУ, радіоелектронних засобів та інших важливих об’єктів противника.

Він проводиться розвідувальними органами (підрозділами) в повному складі або частиною сил під час дій у розташуванні противника.

У сучасному швидкоплинному бою, коли об'єкти противника будуть знаходитися в постійному русі, з короткочасними зупинками в певному районі, наліт як спосіб розвідки не тільки не втратить свого значення, але і навпаки, отримає ще більшого поширення.

Для того, щоб наліт був успішним, йому повинна передувати ретельна розвідка об'єкта, мета якої встановити: точне місцезнаходження цього об'єкта, сили, склад і озброєння противника, режим на об'єкті (його охорону й оборону), скрити підходи до нього, найближче зосередження військ противника, особовий склад яких спроможний здійснити протидію підрозділу, що проводить наліт. Успіх нальоту у всіх випадках залежить від раптовості, рішучості, швидкості дій і всебічного вивчення об'єкта нападу.

Для проведення нальоту виділяється підрозділ (група) силою до взводу.

Специфічні особливості має цей спосіб ведення розвідки в умовах боротьби з незаконними збройними формуваннями.

Так, із досвіду ведення розвідки 201 мсд в Афганістані, можна привести наступний приклад. У серпні 1984 року з позиції бойової охорони гарнізону Кундуз були отримані дані, що у кишлаку Шорабад, який знаходився на відстані 500 – 600 м від бойової охорони, в двох окремо стоячих будинках у нічний час спостерігаються невеликі групи озброєних чоловіків (5-7 осіб).

Одному із підрозділів 147 мсп було поставлене завдання на здійснення нальоту на цей об'єкт. Протягом двох діб розвідники у нічний час спостерігали за об'єктом у прилади нічного бачення. Розвідувальні дані були підтверджені.

У ніч на 16.08.1984 р. група військовослужбовців у кількості 20 осіб по проходу у мінному полі приховано вийшла до об'єкта. Пострілом із безшумного пістолета вбили вартового, увірвалися у будинок та захопили 6 озброєних моджахедів. Напад для них був несподіваним, і вони опору не чинили.

Як стало відомо, ця група мала завдання здійснити теракт у м. Кундуз, куди вона повинна була вийти зранку під виглядом селян, які рухаються на базар. Таким чином, проведення нальоту зірвало здійснення терористичного акту.

Пошук – спосіб ведення розвідки, який проводиться з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння і техніки противника та полягає у прихованому підході підрозділу (групи) до заздалегідь наміченого і вивченого об’єкта противника та раптовому нападі на нього.

Об’єктами пошуку можуть бути поодинокі військовослужбовці або невеликі групи противника, розрахунки вогневих засобів і бойової техніки на передньому краю або в найближчій глибині його розташування. Пошук організується звичайно в умовах безпосереднього зіткнення з противником за вказівкою або з дозволу командира військової частини.

Сьогодні, умови проведення пошуку значно змінилися. З одного боку, відсутність суцільної оборони, розриви і проміжки в бойових порядках противника значно полегшують вибір об'єктів пошуку і вихід до них призначених для цього підрозділів. Однак, з іншого боку, наявність у противника великої кількості приладів нічного бачення і РЛС виявлення наземних рухомих цілей ускладнює приховане проникнення підрозділів (груп), призначених у пошук, у розташування противника і проведення пошуку навіть вночі. Так, на озброєнні підрозділів і частин СВ ПКС є штатні засоби, що дозволяють створити перед усім фронтом їхньої оборони суцільне радіолокаційне поле, що дає можливість виявляти рух груп і поодиноких людей на відстані 1,5-6,5 км від місця розташування РЛС (залежно від типу станції і рельєфу місцевості).

Отже, в основі успішного пошуку в сучасному бою є не тільки ретельна підготовка і тренування призначених для цього підрозділів, але і попереднє виявлення та знищення засобів розвідки противника на тих ділянках, де планується пошук, а також інші дії розвідувальних органів, які пов'язані з проникненням у розташування противника. Крім того, маршрути руху до об'єкта пошуку варто вибирати з таким розрахунком, щоб вони не проглядалися за допомогою приладів нічного бачення і РЛС противника.

Добування розвідувальних відомостей опитуванням місцевого населення повинне здійснюватися з урахуванням його національних традицій і релігійних правил.

Допит полонених та перебіжчиків є також способом ведення розвідки, який ведеться в батальйоні (роті). Захоплення полонених має бути постійним завданням усіх підрозділів, що ведуть бій і розвідку. Допит полонених і перебіжчиків у батальйоні (роті) проводиться стисло, з метою отримання лише тих відомостей, які необхідні командиру зазначеного підрозділу для ведення бою. Полонених і перебіжчиків, що дають важливі показання, а також захоплені у противника документи, зразки нового озброєння, бойової техніки і спорядження направляють до штабу частини для детального допиту і вивчення із зазначенням, де, коли і за яких обставин вони були захоплені або знайдені.

Розвідувальні відомості, отримані при допиті полонених і перебіжчиків, а також при опитуванні місцевих жителів, повинні обов’язково перевірятися (зіставлятися, порівнюватися).

Добування розвідувальних відомостей допитуванням полонених не повинно порушувати норм Міжнародного гуманітарного права (МГП).

Вивчення захоплених у противника документів, зразків озброєння і техніки є важливим джерелом отримання відомостей про противника. Захоплені у противника документи, зразки озброєння і техніки надаються командиру (начальнику), що вислав підрозділ у розвідку, з вказівкою, де, коли і за яких обставин вони захоплені. (На захоплених документах забороняється робити будь-які написи і позначки!)

Розвідка боєм – надзвичайно складнийспосіб ведення розвідки, який проводиться перед проривом оборонного рубежу противника з метою уточнення його угруповання і характеру оборони, розкриття систем вогню і загороджень, а також наявності військ на першій позиції. Розвідка боєм проводиться тільки у випадку, коли немає можливості добути розвідувальні дані іншими способами.

Підрозділ, який призначений для ведення розвідки боєм, свої завдання виконує, як правило, наступом із положення безпосереднього зіткнення з противником.

До складу батальйону (роти), призначеного для проведення розвідки боєм, з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння, техніки та спорядження можуть додаватися підрозділи військової розвідки (взвод, відділення) або групи спеціально підібраних розвідників зі складу розвідувальної роти бригади, у смузі якої проводиться розвідка боєм.

Під час розвідки боєм командири підрозділів, на ділянках яких вона проводиться, спостерігають за боєм і особисто вивчають противника. У цей час активно ведеться розвідка усіх видів.

Батальйон (рота), виконавши поставлене бойове завдання, закріплюється на вигідному (досягнутому) рубежі або відходить у вихідне положення, а в разі відходу противника переходить до його переслідування.

Сучасні армії провідних країн світу та суміжних держав мають у своєму розпорядженні могутні і швидкодіючі засоби ураження, вони здатні у короткий строк завдати масованих ударів, що можуть зірвати наступ. Усе це говорить про те, що в умовах застосування ВТЗ питання, пов’язані з розвідкою боєм, повинні оцінюватися по-новому. У тих випадках, коли достовірні розвідувальні дані можна отримати за допомогою інших засобів і способів, не слід проводити розвідку боєм. Однак, наприклад, перед початком наступу, щоб установити можливий відхід військ противника з переднього краю оборони і виключити проведення вогневої підготовки наступу по залишених чи поспіхом зайнятих позиціях, за рішенням командира корпусу може проводитися розвідка боєм.

Для виконання завдань розвідки в батальйоні (БТГр) створюються (призначаються) наступні розвідувальні органи, як правило, це:

у батальйоні – розвідувальні дозори, бойові розвідувальні дозори, підрозділи (групи) для проведення засідок, нальотів, пошуків, дозорні відділення (танки), спостережні пости (спостерігачі);

у роті – дозорні відділення (танки), спостерігачі, а іноді бойові розвідувальні дозори;

у взводі, відділенні – спостерігачі, дозорні.

Крім того, посилена механізована (танкова) рота (батальйон) може бути призначена в розвідувальний загін, який висилається від бригади (полку). Розвідувальний загін, як розвідувальний орган військової розвідки, та порядок дій роти у складі розвідувального загону буде детально розглянуто у третьому розділі даного посібника.

Розвідувальний дозор (РД) – розвідувальний орган, який призначається у всіх видах бою і на марші у складі розвідувального (механізованого, танкового) взводу. Розвідувальний дозор діє на віддаленні до 15 км від своїх підрозділів, а дозор, який висилається від розвідувального загону – до 10 км від його головних сил. У ході виконання завдання може вести розвідку окремих ділянок місцевості шириною до 2–3 км шляхом ведення візуального спостереження та застосуванням дій дозорного відділення.

Бойовий розвідувальний дозор (БРД) – розвідувальний орган, який призначається у складі механізованого (танкового) взводу. Він діє перед фронтом або на одному з флангів батальйону (роти) на відстані, яка забезпечує спостереження за ним та підтримку його вогнем, а в разі відсутності безпосереднього зіткнення з противником – на віддаленні до 10 км від своїх підрозділів.

Віддалення дозорів під час дій уночі, у місті, горах і лісі, як правило, скорочується.

Взвод, призначений у розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор, за потреби може підсилюватися інженерно-саперним підрозділом та підрозділом РХБ розвідки.

Дозори ведуть розвідку дозорними відділеннями (танками), спостерігачами і пішими дозорними. Розвідувальні відомості добуваються спостереженням, підслуховуванням, розвідувальними засідками, нальотами, опитуванням місцевих жителів, допитом полонених, вивченням документів, озброєння і техніки противника, а бойовим розвідувальним дозором, крім того, і боєм.

Підрозділ (група) для проведення розвідувальної засідки призначається з складу розвідувальних або механізованих підрозділів силою до взводу або групи спеціально підібраних солдатів і сержантів.

При влаштуванні засідки з підрозділу (групи) призначаються спостерігачі, групи (підгрупи) захоплення і вогневого забезпечення.

Спостерігачі призначаються для своєчасного виявлення відповідного противника і попередження про це командира.

Група (підгрупа) захоплення призначена для захоплення полонених, документів, зразків озброєння і техніки противника. В її склад може призначатися до механізованого відділення без бойової машини.

Група (підгрупа) вогневого забезпечення створюється для зупинення противника, знищення його вогнем стрілецької зброї та озброєнням бойових машин (у разі потреби) і прикриття вогнем відходу підрозділу після виконання бойового завдання.

У бойовому наказі підрозділу (групі), призначеному в розвідувальну засідку вказуються:

відомості про противника;

місце і час проведення розвідувальної засідки;

завдання;

порядок підтримки вогнем та проходження переднього краю своїх військ;

маршрути висування до місця проведення засідки та маршрути повернення;

сигнали управління та взаємодії;

пропуск і відгук (у разі потреби);

час готовності до виконання завдання.

Підрозділ (група) для проведення нальоту призначається із складу розвідувальних або механізованих підрозділів силою до взводу або групи спеціально підібраних солдатів і сержантів.

З метою проведення нальоту з підрозділу (групи) призначаються група (підгрупа) захоплення, група знищення охорони об’єкта і група вогневого забезпечення.

Група (підгрупа) захоплення призначена для захоплення полонених, документів, зразків озброєння і техніки противника. В її склад може призначатися до відділення.

Група (підгрупа) знищення охорони об’єкта призначена для знищення (безшумного) особового складу, що охороняє об’єкт нальоту.

Група (підгрупа) вогневого забезпечення створюється для знищення противника вогнем стрілецької зброї та озброєнням бойових машин (у разі потреби) і прикриття вогнем відходу підрозділу після виконання бойового завдання.

У бойовому наказі підрозділу (групі), призначеному для проведення нальоту, вказуються:

відомості про противника;

місце (об’єкт) і час проведення нальоту;

завдання;

порядок підтримки вогнем та проходження переднього краю своїх військ;

маршрути висування до місця проведення нальоту та маршрути повернення;

сигнали управління та взаємодії;

пропуск і відгук (у разі потреби);

час готовності до виконання завдання.

Підрозділ (група) для проведення пошуку створюється з розвідувальних (механізованих) підрозділів. Командиром групи призначається сержант або офіцер.

Підрозділ (група), який призначений для проведення пошуку, підсилюється саперами із засобами розвідки і розмінування, а його дії за потреби підтримуються вогнем танків, БМП, артилерії та інших вогневих засобів.

Для проведення пошуку в підрозділі (групі), як правило, створюються підгрупа захоплення, одна-дві підгрупи вогневого забезпечення та підгрупа розгородження.

Група (підгрупа) захоплення призначається для захоплення і доставки в розташування своїх військ полонених, документів, зразків озброєння і техніки. Чисельність підгрупи має становити біля половини всього особового складу підрозділу.

Група (підгрупа) вогневого забезпечення має завдання прикрити і підтримати вогнем підгрупу захоплення, якщо в цьому виникне необхідність. До складу підгрупи виділяються солдати і сержанти, які добре навчені кидати гранати на далекі відстані та вести влучний вогонь зі стрілецької зброї, а також коректувальник для забезпечення дій підрозділу (групи) вогнем артилерії.

Група (підгрупа) розгородження призначається для пророблення, позначення та прикриття проходів у загородженнях на шляху до об’єкта пошуку. До її складу включаються сапери або спеціально підготовлені розвідники з міношукачами та ножицями для різання дроту.

Завдання на проведення пошуку командиру підрозділу (групи), як правило, ставиться на місцевості командиром (начальником), який організовує пошук. При цьому вказуються:

відомості про противника;

місце і час проведення пошуку;

завдання підрозділу (групи);

порядок підтримки вогнем (по яких ділянках готується вогонь, сигнали виклику та припинення вогню);

порядок проходження переднього краю своїх військ, пропуск і відгук.

Крім того, якщо в районі об’єкта пошуку є мінно-вибухові або дротяні загородження, вказується, коли і ким проробляються проходи в них або скільки саперів додається підрозділу (групі) і коли вони прибудуть. За потреби вказується порядок підготовки підрозділу (групи) до проведення пошуку.

У період підготовки підрозділу (групи) складається план пошуку, в якому, як правило, розглядаються такі питання: мета пошуку і склад підрозділу (групи); склад і завдання підгруп; засоби підсилення і підтримки; час початку і закінчення дій; порядок висування до об’єкта; порядок нападу на об’єкт; організація управління і зв’язку; порядок повернення після виконання завдання. До плану додається графічна легенда.

Дозорне відділення (танк) (Двід) розвідувальний орган, який призначається від підрозділу, що веде розвідку або виконує бойове завдання у відриві від головних сил, для своєчасного виявлення противника і розвідки місцевості. Дозорне відділення діє на віддаленні, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем. Дозорне відділення виконує завдання на БМП (БТР, автомобілі) або в пішому порядку, а взимку і на лижах. Воно веде розвідку спостереженням та пішими дозорними, а дозорний танк – спостереженням. Дозорне відділення (танк) також може призначатися для влаштування розвідувальної засідки.

Бойове завдання командирові дозорного відділення ставиться командиром розвідувального органу (взводу) по карті, в русі він може його уточнювати за допомогою засобів зв’язку. Під час постановки завдання дозорному відділенню вказуються:

відомості про противника;

напрямок (об’єкт) та порядок ведення розвідки;

сигнали оповіщення, управління та взаємодії;

пропуск та відгук.

При з'ясуванні завдання командир відділення повинен зрозуміти завдання взводу, відділення, сусідів, час готовності до дій, порядок і терміни виконання отриманого завдання. Організовуючи підготовку відділення до ведення розвідки, командир дозорного відділення віддає підлеглим розпорядження, в яких вказує отримане завдання і визначає заходи щодо підготовки особового складу, зброї і бойової машини до дій, час закінчення роботи. При оцінці обстановки він уточнює, де знаходиться противник і що він робить, як місцевість у напрямку ведення розвідки сприяє умовам переміщення, маскування і спостереження. Приймаючи рішення, командир відділення вибирає маршрут руху, намічає порядок дій відділення з розвідки місцевих предметів, визначає завдання підлеглим щодо ведення спостереження і при зустрічі з противником, встановлює сигнали і порядок зв'язку в машині та з пішими дозорними.

Перед постановкою бойового завдання командир відділення орієнтує підлеглих за сторонами світу і відносно місцевих предметів, розташованих у напрямку майбутніх дій, після чого віддає усний бойовий наказ, в якому вказує:

· відомості про противника;

· завдання відділення;

· завдання особовому складу відділення;

· сигнали оповіщення та управління, взаємодії;

· вихідний пункт і час його проходження;

· свого заступника.

Крім того, обовязково доводить порядок дій у різноманітних ситуаціях. Поставивши завдання, командир відділення повинен впевнитись в його засвоєнні, перевірити знання підлеглими встановлених сигналів, забезпеченість кожного військовослужбовця необхідними засобами (боєприпасами, продуктами тощо), після чого своєчасно доповісти командиру взводу про готовність до виконання поставленого завдання.

Спостережний пост (СП) – розвідувальний орган, який веде розвідку спостереженням з місця, обладнаного в інженерному відношенні. До складу СП входять 2–3 спостерігачі, один з яких призначається старшим. Пост оснащується приладами спостереження, великомасштабною картою або схемою місцевості, журналом спостереження, компасом, годинником, засобами зв’язку, підсвічування та подачі сигналів оповіщення (рис. 1.1)

Рис.1.1. Спостережний пост

 

Для ведення спостереження вночі використовуються прилади нічного бачення, а іноді і засоби освітлювання місцевості та підслуховування. Крім того, для ведення розвідки вночі і в умовах обмеженої видимості на спостережному посту може розгортатися РЛС розвідки наземних рухомих цілей.

У бригаді, як правило, призначається 2-3 спостережних пости (із складу розвідувальної роти), в батальйоні – 1-2 спостережних пости; у роті і взводі – 1-2 спостерігачі й у відділенні (екіпажі) – 1 спостерігач.

Спостережний пост (спостерігач) розміщається на місці, що забезпечує найефективніше спостереження розташування противника на максимальну глибину. Місце для спостереження обладнується і маскується особовим складом спостережного поста.

Місце для спостережного посту вибирається із розрахунку забезпечення його максимальної скритості і найкращого в даних умовах огляду вказаного сектора (смуги) спостереження або об’єкта. З метою скорочення до мінімальних розмірів ділянок, що не проглядаються на місцевості, старший спостерігач організує взаємодію із сусідніми спостережними постами. Найбільша ефективність виконання завдань спостереження та виявлення противника буде забезпечуватись комплексним застосуванням різноманітних технічних засобів розвідки та використанням на СП можливостей бойової розвідувальної машини БРМ-1К (рис. 1.2).

Поряд з тим слід зазначити, що СП обладнується особовим складом без припинення спостереження. Окоп для спостережного поста (СП) може бути відкритим або з протикульовим перекриттям і оглядовою щілиною. У лісі СП може розташовуватись на дереві.

У залежності від обставин особовий склад поста веде спостереження по черзі або всім складом. Виявивши ціль особисто або отримавши повідомлення спостерігача, старший спостерігач уточнює її місцеположення і наносить на карту або схему місцевості найбільш доступним у даних умовах способом.

 

Рис. 1.2. Спостережний пост з використанням БРМ-1К

 

Завдання СП ставиться безпосередньо з місця ведення спостереження. В окремих випадках задача може бути поставлена по карті. Завдання СП визначають командир чи начальник штабу батальйону.

Під час постановки завдань спостережному посту (спостерігачу) вказуються:

орієнтири та кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;

відомості про противника і свої підрозділи;

склад спостережного поста;

сектор (смуга, район, об’єкт) спостереження, на що звертати особливу увагу;

порядок доповіді результатів спостереження;

сигнали оповіщення.

Зразок (формалізований документ) постановки завдання спостережному посту наведено у додатку 3.

Завдання, поставлене спостережному посту, записується в журнал спостереження, який ведеться у відповідності до встановленого зразка (рис. 1.3).

 

Час спостереження Де і що помічено Кому і коли здійснено доповідь
20.06.2014 9.45   Ор.2, ближче 100 біля куща в окопі кулемет. Зробив три короткі черги капітану Романюку 09.50
18.00 Зміну на СП здав: сержант Петренко. Прийняв: сержант Волков капітану Романюку майору Федорову 18.00

Рис. 1.3. Зразок заповнення журналу спостереження

Старший спостерігач повністю відповідає за виконання отриманого завдання. Він зобов’язаний:

організувати приховане зайняття СП, його обладнання і маскування;

скласти схему місцевості;

поставити завдання спостерігачам і встановити порядок несення служби на посту;

керувати роботою спостерігачів, особисто вести спостереження і наносити результати на карту (схему місцевості), контролювати правильність ведення журналу спостереження;

систематично перевіряти справність приладів спостереження і маскування СП;

підтримувати зв'язок з командиром, який виставив пост, своєчасно доповідати йому про результати розвідки;

знати сигнали управління й оповіщення.

Спостерігач відповідає за своєчасне виявлення об’єктів (цілей) у своєму секторі (районі).

Він зобов’язаний:

знати розвідувальні і демаскуючі ознаки об’єктів, цілей противника, ознаки підготовки до застосування ЗМУ;

знати прилади спостереження, готувати їх до роботи, зберігати в справному стані і вміти користуватися ними;

знати орієнтири умовні найменування місцевих предметів, вміти швидко знаходити їх на місцевості;

вести безперервне спостереження за противником, здійснювати пошук та виявляти об’єкти (цілі), визначати їх координати, своєчасно доповідати про результати спостереження особам, яким підпорядкований, робити запис у журналі спостереження;

дотримуватись на посту суворої дисципліни і виконувати всі вимоги маскування;

знати сигнали управління й оповіщення.

Отримавши завдання, спостерігач:

1. Зясовує його (уточнює зазначений сектор спостереження та орієнтири).

2. Розташовується на зазначеному місці, обладнує його і старанно маскується.

3. Складає схему орієнтирів. У середній частині нижньої половини аркуша паперу (фанери) наносить умовний знак СП і напрямок північ-південь. Потім визначає відстань до основного орієнтира, магнітний азимут на цей орієнтир і, зорієнтувавши аркуш згідно з напрямком північ-південь, за одержаним азимутом і відстанню наносить основний орієнтир на схему в самостійно вибраному масштабі. Вимірявши кути від основного на інші орієнтири з допомогою компаса і визначивши відстань до них за допомогою приладів спостереження чи підручних засобів, спостерігач також у масштабі наносить їх на схему.

4. Детально вивчає місцевість, де за умов обстановки противник, імовірно, може розташувати свої СП і КСП, позиції артилерії, вогневих засобів, інженерні споруди і загородження; з якого напрямку і в яких місцях можуть пройти його танки; де може переховуватися особовий склад і бойова техніка та які є можливості для прихованого пересування противника у своєму тилу і на підступах до наших позицій. Вивчаючи місцеві предмети, спостерігач запам'ятовує їх взаємне розташування і зовнішній вигляд. Окремі кущі, дерева, велике каміння він повинен порахувати. Знати кількість, взаєморозташування і зовнішній вигляд місцевих предметів у своєму секторі спостереження. Спостерігач повинен швидко виявляти замасковані вогневі засоби, снайперів, спостерігачів та інші обєкти противника. Схема орієнтирів може вдосконалюватись шляхом нанесення найбільш характерно виражених місцевих предметів. Підписана спостерігачем (старшим спостерігачем), вона стає схемою місцевості (рис. 1.4).

5. Поділяє сектор спостереження на зони (ближня – ділянка місцевості, придатна для спостереження неозброєним оком, – до 400 метрів, середня – 400-800 метрів, дальня – від 800 метрів і більше) за глибиною видимості.

При поділі сектора спостереження на зони спостерігач одночасно визначає невидимі ділянки місцевості і бере їх під особистий контроль, тому що їх може використовувати противник для прихованих підступів до наших підрозділів.

 

Рис. 1.4. Схема місцевості

 

Спостереження розпочинається, звичайно, з ближньої зони і проводиться справа-наліво шляхом послідовного огляду місцевості і місцевих предметів. Спостерігач, оглянувши ближню зону, повертається поглядом по ній назад, якби перевіряючи себе, потім оглядає в такому самому порядку середню і дальню зони. Відкриті місця оглядає швидше, менш відкриті – більш ретельно. Спостереження за допомогою оптичних приладів чергується зі спостереженням неозброєним оком.

6. Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості відносно орієнтирів (місцевих предметів), доповідає про неї старшому спостерігачу (командиру) і робить відповідний запис у журналі спостереження.

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає завдання розвідки противника?

2. У чому полягає завдання розвідки місцевості?

3. Які є способи ведення розвідки?

4. На які види поділяється тактична розвідка?

5. Що відноситься до сил і засобів розвідки?

6. Розвідувальні органи військової розвідки, їх призначення, склад, можливості.

7. Що таке спостережний пост, які його можливості щодо ведення розвідки?

8. На якому віддаленні від головних сил діє дозорне відділення?

9. Розвідувальний дозор, його склад, від якого підрозділу він виділяється.

10. Бойовий розвідувальний дозор, його склад, від якого підрозділу він виділяється.

11. Які групи (підгрупи) призначаються для проведення засідки та порядок їх дій?

12. Які групи (підгрупи) призначаються для проведення нальоту та порядок їх дій?

13. Які групи (підгрупи) призначаються для проведення пошуку та порядок їх дій?

14. Що вказуються у бойовому наказі підрозділу (групі), призначеному в розвідувальну засідку?

15. Що вказуються у бойовому наказі підрозділу (групі), призначеному для проведення нальоту?


Розділ ІІ



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 1142; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.234.139.149 (0.15 с.)