Яке місце посідали повстанська - партизанські загони у боротьбі народу України з німецько австрійськими окупантами І денік1нцями у 1918 — 1919 P. P. .

27 січня (9 лютого за новим стилем) 1918 p. делегація Центральної Ради підписала у Бресті мирний договір між УНР (Українці кою Народною Республікою) і чотирма державами німецького блоку. Відповідно з договором УНР зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині впродовж першої половини 1918 р 60 мли. пудів хліба» 2750 тис. пудів м'яса, 400 мли. штук яєць, іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину. В обмін на це представники Центральної Ради просили у союзників військової допомоги проти переможного наступу кільканадцяти тисяч радянських військ, які вже зайняли Київ, а керівництво УНР позбавлене підтримки свого народу, виїхало на Волинь.

18 лютого 1918 p. німецькі і австрійські війська вторглися на Україну і незабаром захопили Київ. Разом з ними в місто повернулася і Центральна Рада, але фактичною владою на Україні стали окупанти. Австро-Угорщина зайняла південко—західну Волинь, Подільську, Херсонську і Катеринославську губернію, Німеччина всі інші.

Німецькі власті були незадоволені політикою і діями Центральної Ради (яка в пошуках підтримки селянства нарешті прийняла земельний закон), її безсиллям у виконанні економічних зобов’язань перед Німеччиною та її союзниками. За погодженням з австро-німецьким керівництвом на Україні відбувся державний переворот, в результаті якого було запроваджено гетьмана і П. Скоропадського.

Нова влада повністю контролювалась австро-німецькими військами, які встановили жорстокий окупаційний режим. Припинялись будь-які соціально-економічні реформи. Поміщики перейшли в наступ на селянство і зажадали повернення конфіскованої власної ті. Бійська окупантів, не сподіваючись одержати достатню кількість продуктів, все частіше вдаватися до застосування сичи. В ряді районів почалися справжні грабунки. реквізиція хліба, худоби, фуражу.

Український народ став на шлях боротьби з окупантами. Ця боротьба велась у різних формах. Особливо широкою масштабу на був повстансько-партизанський рух. Озброєні маси населення перешкоджали вивезенню в Німеччину і Австро-Угорщину продовольства і промислової сировини, схвалювали резолюції проти повернення землі колишнім власникам, вбивали представників окупаційних властей, поміщиків і управителів.

Селянські повстання спалахнули на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Єлисаветградщині (нині Кіровоградщнна). В Таращанському і Звенигородському повітах Київської губернії повстало до 40 тис. селян. Селянське військо було споряджене двома артилерійськими батареями й 200 кулеметами. Воно завдало втрат німцям в 6 тис. чол.

Ідейне і політичне керівництво повстансько-партизанським рухом здійснювали представниками кількох політичних партій. На Чернігівщині цей рух очолював їй більшовики, на Київщині українські есер її, та Катеринославщині в районі Гуляйполя — сЛгар\:сти.

Коли кайзерівським військам вдалось придушиш повстанця, його учасники перехопи їй в нейтральну зону. Так на невеликій території, що знаходилась па \межі між Україною і Радянською Росією, та базі партизанських загонів почалося формування двох повстанських дивізій, які завдали відчутних ударів по загарбниках.

Про ефективність дій повстансько-партизанських сил свідчать такі факти. Для контролю над повсталою Україною окупанти пені були тримати на Сході понад 50 дивізій. Замість намічених Ю млн. пудів хліба загарбники вивезли з України лише 9 мли. пудів. Піврічні бої з населенням окупованих територій коштували життя 19 тис. солдатів та офіцерів окупаційного армії.

У листопаді 1918 p. в Німеччині сталася революція, яка призвела до повалення монархії і революціонізації окупаційної армії, ще Яльшому піднесенню визвольної боротьби українського народу. Розпочалася евакуація німецьких військ з України.

Та незабаром майже всю її територію захопив Денікін, сили яко-о складалися з Добровольчої армії, Донської і Кубанської козачих армій. Знову на Україні були скасовані всі революційні надбання трудящих. Поміщикам поверталися їхні маєтки, капіталістам заводи і фабрики. Похід денікінців за «єдина і неділиму» Росію супроводжувався закриттям українських шкіл, забороною видавати літературу українською мовою. Почалися масові розстріли певдоволених, хвиля єврейських погромів

Населення України відмовлялося визнавати владу білих для боротьби з цією владою створювались підпільні оріанізації, партизанські загони. На осінь 1919 року партизанський рух поширився на всі губернії та повіти окупованої території. В партизанських загонах налічувалося щонайменше 100 тис бійців Тільки в Катеринославській губернії діяло 45 партизанських загонів чисельністю 35 тис. чол.

Партизани звільняли від білогвардійців, хоча й ненадовго, павіть такі великі міста, як Полтаву (двічі), Новомосковськ (тричі). Єлисаветград, Кременчук. Сили опору постійно зростали Особливо відчутні удари по військах Добровольчої армії завдавали партизани Київщини, Донеччини. Херсонщини. Чимала частина денікінських військ була кинута проти селян повстанців Миколаївського повіту Херсонської губернії Тут v вересні 1919 року навколо великого села Баштана зібралося близько 29 тис повстанців Вони вигнали денікінців з усіх навколишніх сіл і утворили Баштанську Радянську республіку, яка трималася два місяці Повстанці експропріювали всіх поміщиків І розділили між біднотою їхню землю Повстання було придушено, а Баштанка спалена. Але після того, як денікінці вирушили звідти, партизанський рух відновився. У жовтні 1919 року по всій Україні розпочалися масові воєнні дії партизан. Партизанські загони просувалися v північному напрямі до лінії радянсько-денікінського фронту, здійснюючи на своєму шляху безперервні напади на денікінські гарнізони та знищуючи комунікації

За своєю політичною спрямованістю повстансько-партизанські загони були різні — радянські, петлюрівські, махновські, а також політичне не визначені. У радянських за орієнтацією загонах най-бічьшим впливом користувались більшовики Активно боролись проти білих українські соціал-демократи, есери, борбис7и та боротьбисти. Останні організувати підпільні ревкоми в Умані (Київської)» Зінькові (Полтавської), Богодухові (Харківської) губерній, піднімали місцеве населення на повстання. У денікінському тилу виникали І діяли загони різних отаманів і «батьків», зокрема Махна, Шепеля, Тютюнника та інш. Виступаючи проти денікінського режиму, вони привертали до себе трудове селянство, певну частину пролетарських га Інших демократичних елементів Ці соціальні сили були незадоволені Відновленням влади поміщиків та капіталістів» офіцерським свавіллям, розгулом великодержавного шовінізму, які несли з собою білогвардійці.

Особливо великі сили мав у своєму розпорядженні Нестор Махно, який послідовно обстоював інтереси селян і боровся проти білогвардійської диктатури за вільні Ради. В лавах повстанців «Армії та батька Махна» було за деякими приблизними оцінками майже 80 тис. чол. і 12 тис. тачанок, які забезпечували махновцям високу маневреність. Вони навіть звільнили від денікінців І певний час утримували кілька великих міст, в тому числі Катеринослав, Нікополь

За вчення більшовиками па бік Радянської влади отаманів та всіх противників білогвардійської диктатури сприяло успіху наступальним операціям Червоної Армії В листопаді 1919 р вона зайняла Чернігів, у грудні — Харків і Київ Бої розгорнулися на півдні України. Денікінські частини під тиском радянських військ змушені були відступати. Рештки їх втекли в Крим.

Отже, на окупованій німецько-австріиськими військами, а потім денікінцям території України різним політичним силам вдалося організувати великий повстанський і партизанський рух, гієно пов’язаний з народними масами Це сприяло успіхові в боротьбі з окупантами.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ПИТАННЯ. Гражданская войнаа на Украине 1918—1920 г.г:

Сборннк документов и материалов в трех томах. — К. 1967;

історія. Посібник —довідник для вступників до вищих навчальних закладів. Частина 2 ~ К., 1993;

Октябрь и гражданская война на Украине Страннцы истории. — К., 1987;

Солдатенко В. До питання про початок громадянської війни на Україні // УЇЖ. — 1991 — № 7;

Верстюк В. Махновщина. Селянський рух на Україні (1918—1921) "- К., 1991.