Етнічна екологія: об’єкт, предмет, завдання. Ретроспективний погляд.

Лекція 1.

1.Етнічна екологія: об’єкт, предмет, завдання.

2.Проблема адаптації в етнічній екології

3.Етнокультурний аспект природокористування.

4. Основні поняття та категорії етнічна термінології, їх трансформація.

 

Місцерозвитку етносів.

За Л. Гумільовим, етнос – це стійкий колектив осіб, що протиставляє себе іншим аналогічним колективам, який має внутрішню структуру і динамічний стереотип поведінки. Через етнічні колективи здійснюється зв’язок людства з природним середовищем, оскільки сам етнос є природним явищем.

Батьківщиною етносу є поєднання ландшафтів, де він вперше склався в нову систему. Різнорідний ландшафт стимулює зміни, які призводять до появи нових етнічних утворень.

Приклади: На просторі Євразії в зоні тайгових лісів від Онезького озера до Охотського моря не виникло жодного народу, жодної культури. Всі народи і культури, які там були чи присутні нині, принесені з півдня або з півночі. Чистий степ від Причорномор’я до Алтаю також не дає можливості зародження етносів.

Місцями розвитку етносів є території поєднання 2-х і більше ландшафтів. На прикладі Євразії – місця розвитку етносів:

1. На сході – при поєднанні гірського та степового ландшафтів (Центральна Азія). Гунни сформувались на лісистих схилах Іньшаня, а лише потім перемістились у монгольські степи. Монголи – на схилах Алтаю.

2. На заході – лісового і лучного (Оксько-Волзьке межиріччя). Казанські татари (нащадки волзьких болгар) – на Камі, де ліс межує зі степом.

3. На півдні – степового і оазисного (Крим, Середня Азія). Кримські татари – на межі степового Криму та південного берега.

4. На півночі – лісотундра і тундра. Циркумполярні народи, ізольовані зоною тайги від більш південних регіонів Євразії.

Там, де межі між ландшафтними регіонами розмиті і спостерігаються плавні переходи від одних географічних умов до інших, процеси етногенезу будуть менш інтенсивні. Монотонний ландшафтний ареал стабілізує етноси, що проживають на ньому. Народи, які населяють суцільні степи, навіть дуже багаті, виявляють надзвичайно низькі можливості розвитку. Наприклад, печеніги, кипчаки, туркмени.

Китайський народ сформувався на берегах Хуанхе при поєднанні ландшафтів: річкового, гірського, лісового, степового.

Індія, на відміну від Європи, в ландшафтному відношенні бідніша. Ландшафти плоскогір’я Декан типологічно близькі між собою, і процеси етногенезу за історичний час тут виявлені слабо. Однак у Пн-Зх. Індії, де поєднуються пустелі і тропічна рослинність, сформувались 2 великих народи: раджпути – близько VІІІ ст. і сікхи – в ХVІ – ХVІІ ст.

В Пн. Америці безкрайні ліси і прерії не створюють сприятливих умов для етногенезу. Але: в районі Великих озер індіанські племена у ХV ст. утворили ірокезький союз. Кордильєри переважно круто обриваються в прерію, і гірський ландшафт межує, але не поєднується зі степовим. Однак на пд., в штаті Нью-Мексико, де є плавний перехід між цими ландшафтами, в давнину виникла культура „пуебло”, а пізніше – плем’я ацтеків.

В Пд. Америці в Андах, де поєднуються гірський і степовий ландшафти, склалися культури багатьох народів в різні часи. А в лісах Бразилії та на рівнинах Аргентини ніяких культур не сформувалось, оскільки природа тут одноманітна. Однак у ці регіони проникали народи з інших регіонів.

Моря, в залежності від характеру берегової лінії та рівня цивілізації берегових жителів, по-різному впливають на формування етносів. Море є обмежуючим елементом ландшафту, коли воно не освоєне. Наприклад, Атлантичний океан для американських індіанців, Індійський океан для аборигенів Австралії, Каспійське море для печенігів.

Однак, коли море служить джерелом ресурсів та освоюється навігація, воно перетворюється на складовий елемент місцерозвитку. Наприклад, греки використовували Егейське море, вікінги – Північне, араби – Червоне, російські помори – Біле.

Ланцюг близьких культур колись оточував Північний Льодовитий океан, який був їх годувальником. Це циркумполярні народи – мисливці на морського звіра та риболови. В історичний час їх винищили угри, тунгуси, якути.

Молодим циркумполярним народом є ескімоси, які поширились близько І ст. н.е. з Океанії і в Х ст. витіснили індіанців до пд. кордону Канади, а в ХІІІ ст. скинули нащадків вікінгів у Гренландії в море. Формування етносу ескімосів відбувалось при поєднанні ландшафтів: моря, лісотундри і льодовика.

Поєднання ландшафтів є не причиною, а лише сприятливою умовою етногенезу.

 

Фази етногенезу.

Етнос є не станом, а процесом, який проходить ряд фаз. Повний цикл життя етносу триває близько 1500 років. Процес етногенезу спричиняє пасіонарний поштовх – поява певного числа об’єднаних спільною метою пасіонаріїв.

Пасіонарії (лат. passio, англ. drive) – індивіди енергонадлишкового типу, яким від народження властива здатність сприймати значно більше енергії, ніж це необхідно для їх особистого відтворення. Вони характеризуються підвищеним потягом до дії. Надлишок енергії вони спрямовують на зміну навколишнього світу.

Гіпотеза Л. Гумільова: Пасіонарні поштовхи хронологічно співпадають з мінімумами сонячної активності або з періодами її спаду. При зменшенні сонячної активності захисні властивості іоносфери зменшуються, і космічне випромінювання досягає земної поверхні, викликаючи мутації в організмах. Ці мутації відбуваються лише в невеликої кількості осіб людської популяції і відображаються на стереотипі їх поведінки. Це призводить до народження значної кількості пасіонарних осіб. На території з достатньо різноманітними ландшафтами це може стати пусковим механізмом появи нового етносу.

Зміна фаз етногенезу відбувається поступово і непомітно. На процес етногенезу можуть вплинути сусідні етноси, перервавши його, особливо при фазових переходах (с. 349).

І. Фаза підйому починається з пасіонарного поштовху і появи нового етносу. Вона триває 200 – 300 р. В якийсь період на історичній арені з’являється група людей, або консорція, що швидко розвивається і формує власне етнічне „обличчя” і самосвідомість. Нарешті, вона приймає відповідну соціальну форму і виходить на широку історичну арену, часто починаючи територіальну експансію. Цей період пов’язаний з інтенсивним зростанням пасіонарної напруги етносу та всіх видів його активності, його енергетичною експансією. Заради створення своєї держави як основної мети пасіонарії йдуть на значні жертви. Пануючий імператив – „Треба виправити світ, бо він недосконалий!”

Пасіонарний поштовх не завжди призводить до появи нового етносу, оскільки можливий раптовий обрив процесу сторонньою силою.

ІІ. Найвища (акматична) фаза – найбільше піднесення пасіонарної напруги. Перехід до неї визначається імперативом „Ми хочемо бути великими!” Сама фаза проходить під імперативом „Будь самим собою!” і триває близько 300 р. Етнос надзвичайно активний, зростає індивідуалізм. Це пора завоювань, міграцій.

ІІІ. Фаза надлому (кризова), перехід до якої здійснюється під імперативом „Ми втомились від великих!” Фаза триває близько 200 р. під імперативом „Ми знаємо, все буде інакше!” Всередині етносу відбуваються гострі конфлікти, громадянські війни, розкол етнополітичних утворень. У цих конфліктах пасіонарії взаємно винищуються, а рівень пасіонарної напруги різко спадає. Зростає чисельність субпасіонаріїв – осіб з від’ємною пасіонарністю, вони не змінюють світ і не зберігають його, а живуть за його рахунок.

ІV. Фаза інерції (бездіяльності, нерухомості) проходить під імперативом „Будь таким, як я!” і триває 300 – 400 р. Поступово зменшується пасіонарна напруга етносу. Припиняється розширення ареалу проживання етносу. Відбувається посилення державних і соціальних інститутів, нагромадження матеріальних і культурних цінностей. В суспільстві домінують гармонійні особи, законослухняні і працелюбні посередності, орієнтація на загальноприйнятий стандарт. Фаза інерції виглядає як початок творчої діяльності, але при цьому рівень пасіонарної напруги постійно спадає – під маскою процвітання йде процес „загнивання” етносу.

V. Фаза обскурації (старості, відживання) наступає, коли етносу понад 1100 р. Рівень пасіонарної напруги спадає нижче 0 і значно зростає кількість субпасіонаріїв. Імператив – „Будь таким, як ми!”. Етнос продовжує існувати за рахунок раніше набутих матеріальних і культурних цінностей, але неспроможний до конструктивної діяльності. Суспільні інститути починають розкладатись: узаконюється корупція, зростає злочинність, до влади приходять авантюристи. Працелюбних і чесних людей переслідують. Настає помітне скорочення чисельності етносу, який в цю добу може бути легко завойований сусідами. Під імперативом „День, але мій!” наступає перехід до меморіальної фази.

VІ. Меморіальна фаза (загибелі, статична, реліктова, гомеостаз) засвідчує завершення процесу етногенезу. Імператив – „Пам’ятаєш, як було прекрасно!” Члени етносу майже без жодних змін повторюють з покоління в покоління збережені традиції. Такий етнос чи його залишки поступово розпадаються, а його члени перетворюються на гостинних, безневинних, доброзичливих, працьовитих і консервативних людей, які не хочуть нічого змінювати.

Перехід до заключного етапу меморіальної фази має вигляд поступового забування традицій минулого – реліктовий стан. Його імператив – „Будь задоволений собою!”

Новий цикл розвитку реліктового етносу може бути викликаний лише новим пасіонарним поштовхом, при якому виникає нова пасіонарна етнічна популяція. Нові етноси виникають не шляхом дроблення старих, а шляхом синтезу вже існуючих, тобто етнічних субстратів.

Етнічні групи виникають в чітко окреслених географічних регіонах в короткий час, а регіони щоразу змінюються. Зони пасіонарних поштовхів – це суцільні смуги шириною близько 300 км, розміщені в меридіональному чи широтному напрямі або під кутом до них (с. 352). Поряд із такою смугою – спокій. Самозаспокоєні етноси стають жертвами своїх неспокійних сусідів.

 

ТЕМАТИЧНО-ЧАСОВА МОДЕЛЬ

ПРОГРАМИ ГУРТКА

Для старшої групи

(70 занять, 2 заняття на тиждень)

№ п/п	Тема	Всього	Теоретичні	Практичні
1.	Вступ.
2.	Створення природного довкілля.
3.	Осінь золота.
4.	Біла книга зими.
5.	Веслує з вирію весна.
	Всього:

ПРОГРАМА ГУРТКА

(70 занять, 2 заняття на тиждень)

 

I. Вступ (2 години).

«Ми люди – поки є природа».

Охорона природи – твій обов’язок.

Гуртківці повинні знати:

Розуміти, що людина – не цар природи, а лише її складова частина, яка не творить прав і законів, а змушена їм підкорятися у межах розумного.

Гуртківці повинні уміти:

Охороняти природні багатства та примножувати їх.

 

КАЛЕНДАРНО – ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ЗАНЯТЬ ГУРТКА

«Юні екологи»

Для старшої групи

(70 занять, 2 заняття на тиждень)

 

№ п/п	Тема	Програмовий зміст	Обладнання
I. Вступ (2 години).
1.	«Ми люди – поки є природа».	Дати уявлення про те, що людина – не цар природи, а невід’ємна її складова.	Ілюстрації, картини.
2.	Охорона природи – твій обов’язок	Ознайомити з терміном «екологія» - наука про те, що людина і природа – це єдине ціле.	Художня література (вірші про природу); картини.
II. Створення природного довкілля (3 години).
3.	Бесіда: «Життя існує завдяки сонячному світлу і теплу».	Дати уявлення, що життя на планеті Земля існує завдяки сонячному світлу і теплу. Під впливом сонця все живе росте і розвивається.	Гра «Сонячні зайчики».
4.	Дослід «Сонце – джерело тепла».	Пояснити, що чим вище сонце на небі, тим тепліше. Вчити спостерігати за сонцем в різні пори року.	Дослід «Сонце – джерело тепла».
5.	Визначення руху сонця по небу.	Вчити визначати висоту стояння сонця і вплив його на об’єкти живої природи.	Дослід «Переміщення тіні протягом дня».
III. Осінь золота (19 годин).
6.	Осінь у природі.	Ознайомити з характерними ознаками пори року. Закріпити правила поведінки за осінніх погодних умов з метою збереження здоров’я.	Дидактична гра «Коли це буває?»; спостереження.
7.	Повітря навколо нас.	Формувати елементарні знання про те, що навколо нас є повітря, яке потрібне для дихання рослинам, тваринам, людям.	Вірші, загадки про вітер; бесіда «Сонце, повітря і вода – наші друзі».
8.	Потреба у повітрі людей, тварин, рослин.	Ознайомити з властивостями повітря.	Вітрячки, надувні кульки; спостереження.
9.	Вода навколо нас.	Розширити уявлення про воду, її властивості та значення для життя, та розвитку всього живого.	Склянки з чистою водою; склянки з розчиненим цукром, сіллю, милом.
10.	Визначення стану води.	Вчити визначати якою буває вода – чистою (прозорою), брудною, холодною, теплою.	Дослід «Потоне не потоне».
11.	Будь багатим як земля.	Формувати знання дітей про корисні копалини землі; виховувати гуманне ставлення до природи, до її багатств.	Вірш «Буду я природі вірним другом»; картини.
12.	Праця в куточку природи, на квітнику.	Вчити дітей доглядати за кімнатними рослинами та за квітами в квітнику. Виховувати бережне ставлення до рослин.	Кімнатні рослини, ділянка.
13.	Що де росте? (рослини).	Ознайомити дітей з рослинним світом, з будовою наземної частини трав’янистих рослин та будовою дерев. Виховувати інтерес, бережливе ставлення до рослин, бажання доглядати за ними.	Дидактична гра «Підбігти до квітки, яку я назву»; кімнатні рослини.
14.	Виготовлення гербарію.	Вчити дітей правильно засушувати листки та виготовляти з них гербарій.	Листки різних дерев, білий папір, клей.
15.	Лікарські рослини.	Систематизувати знання дітей про лікарські рослини, їх зовнішній вигляд, лікувальні властивості, виховувати бережливе ставлення до лікарських трав.	Відомі дітям трави (чистотіл, звіробій), квіти (алое, каланхое), їх зображення, фіточаї.
16.	Осінній ярмарок «Що посієш, те й збереш».	Узагальнити знання дітей про овочі та фрукти, які зібрали люди восени, про важливе значення овочів та фруктів для життя людей.	Святковий ранок. Читання віршів, пісні, хороводи, музично – дидактичні ігри.
17.	Екскурсія до осіннього парку, лісу.	Закріпити ознаки осені, формувати поняття про ліс як єдину систему, в якій взаємопов’язані жива і нежива природа. Знайомити з правилами поведінки на природі; викликати інтерес до природи.	Лісова зона або парк.
18.	Вчіться доброти (пристосування тварин до навколишнього світу).	Закріпити знання дітей про пристосування тварин до навколишнього світу, їх способи живлення. Викликати у дітей співчуття до тварин, які потрапили і біду, прагнення допомогти їм.	Загадки, вірші про тварин. Гра «Хто де живе?», «Хто що їсть?». Картинки із зображенням знайомих дітям тварин.
19.	Куди і чому відлітають птахи?	Дати дітям знання про те, чому птахи взимку відлітають. Закріпити назви птахів, особливості будови їхнього тіла. Виховувати любов та бережливе ставлення до птахів.	Оповідання Г. Скребицького «Як птахи готуються у вирій летіти». Спостереження за птахами.
20.	Хто як до зими готується?	Конкретизувати уявлення дітей про тваринний світ, про підготовку тварин до зими.	Екологічна гра «Незвичайний магазин».
21.	Подорож до Червоної книги.	Ознайомити дітей з «Червоною книгою» та рослинами і тваринами що до неї занесені.	«Червона книга».
22.	Що я можу зробити для збереження рідної природи?	Підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати, примножувати природні багатства.	Виготовлення плакатів на тему: «Вчись поводитись у природі».
23.	«Що означає любити природу?».	Розширити знання дітей про різні види діяльності людей у природі, передбачати деякі негативні наслідки поведінки людей.	Бесіда «Правила поведінки у природному середовищі».
IV. Біла книга зими (24 години).
24.	Люби і бережи своїх пернатих друзів.	Формувати пізнавальний інтерес до життя птахів, виховувати доброзичливе ставлення до них, прагнення турбуватися про все живе в природі.	Малюнки зимуючих птахів. Вірші, оповідання.
25.	Виготовлення годівниць для птахів.	Прилучати до світу природи, формувати моральну відповідальність за кожну живу істоту.	Матеріал для виготовлення годівниць для птахів.
26.	Кімнатні рослини.	Ознайомити з кімнатними рослинами, з умовами їхнього росту та розвитку. Розвивати пізнавальний інтерес. Виховувати бажання доглядати за рослинами.	Кімнатні рослини. Гра «Де чий дім?».
27.	Рослини – лікарі.	Продовжувати роботу, спрямовану на ознайомленні дітей з кімнатними рослинами, які мають лікувальні властивості. Виховувати любов до рослин.	Одяг аптекаря, «діти - ляльки», кімнатні рослини.
28.	Вітаміни.	З’ясувати значення вітамінів для розвитку організму людини; формувати пізнавальний інтерес до «природної аптеки».	Овочі: морква, капуста, буряк та ін.
29.	«Чим пахне зима?».	Систематизувати уявлення про послідовність сезонних змін у природі, розуміти і пояснювати зв’язок між порами року і поведінкою тварин, рослин, людей у природі.	Дидактична гра «Коли це буває?», загадки, твори художньої літератури про зиму.
30.	Встановлення стану води, її якості.	Закріпити знання про живу та неживу природу, вчити встановлювати стан води, її якість.	Склянка з водою з криниці та склянка з снігом з вулиці.
31.	Сонце – джерело тепла.	Підвести до розуміння того, що Сонце рухається небосхилом. Взимку шлях сонця короткий, тому воно не гріє, над землею піднімається невисоко.	Художні твори про явища природи. Спостереження.
32.	Тривалість дня.	Узагальнити знання про пори року і тривалість дня.	Дидактична гра «Хто коли прокидається?».
33.	Висадження цибулі.	Вчити дітей висаджувати цибулю в кімнатних умовах та доглядати за нею.	Грунт, цибуля, вода.
34.	Екскурсія до зимового парку	Узагальнити та систематизувати знання про характерні ознаки зими. Розвивати відчуття краси рідної природи. Виховувати бережливе ставлення до природи.	Паркова зона.
35.	Народні прикмети про природу.	Ознайомити дітей з народними прикметами про природу та вміти помічати їх в житті.	Збірка прикмет.
36.	Прикрасимо лісову красуню.	Вчити дітей милуватися красою природи, виховувати, розвивати художній та естетичний смаки.	Новорічні іграшки, ялинка.
37.	Природа в небезпеці (виставка дитячих малюнків).	Розвивати у дітей почуття небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, комахи, рослини. Виховувати інтерес, бережне ставлення до всіх об’єктів природи.	Олівці, фарби, білий папір.
38.	Повітря – матеріальне середовище.	Формувати уявлення про повітря як матеріальне середовище. Повітря є всюди – навколо нас, всередині нас; його забруднення несе велику шкоду для здоров’я всіх живих організмів.	Стакани, трубочки для напоїв, кульки.
39.	Висівання насіння для вирощування розсади.	Вчити дітей правильно висівати насіння у грунт в кімнатних умовах для вирощування розсади.	Насіння квітів, грунт, вода.
40.	Дикі і свійські тварини взимку.	Формувати явлення про життя та пристосування до природних умов диких та свійських тварин взимку.	Картинки із зображенням тварин; дидактична гра «Зоологічне лото».
41.	Як тварини лікуються?	Дати уявлення про те, як тварини запобігають хворобам та самостійно лікуються, закріпити знання про диких тварин. Виховувати співчуття до тварин, бережливе ставлення до них.	Картини, загадки про тварин, лікарські рослини.
42.	«Навіщо тваринам хвіст?».	Розширити та поглибити знання дітей про пристосування тварин до умов життя, розвивати інтерес та доброзичливе ставлення до тварин.	Гра – драматизація: «Навіщо тваринам хвіст».
43.	Земля – наш спільний дім, а людина – частина природи.	Вчити дітей жити в гармонії з природою; радіти, захоплюватися красою явищ природи, бути приємним у спілкуванні з тим, що оточує в довкіллі, і від цього отримувати лише позитивні емоції.	Екскурсії в природі.
44.	Захист від ворогів.	Закріпити й поглибити знання про різноманітність форм життя на нашій планеті різноманітними пристосуваннями тварин, рослин, комах для захисту від ворогів. Розвивати інтерес до природи, виховувати дбайливе ставлення до живих істот.	Картини із зображенням рослин, тварин.
45.	Праця на майданчику взимку.	Залучати дітей до посильної праці на майданчику (очищення від снігу; нагрібання снігу під дерева). Виховувати бажання своєю працею приносити користь природі.	Лопати для чищення снігу.
46.	Природоохоронна робота в Україні.	Ознайомити дітей з природоохоронною роботою, яка ведеться в Україні.
47.	Турбота про природу – спільне діло всіх людей.	Вчити дітей усвідомлювати свій обов’язок щодо збереження довкілля, розуміння того, що рослини і тварини потребують певних умов життя: чистого повітря, якісного живлення, води.	Виставка дитячих робіт на тему: «Що я можу зробити для збереження рідної природи?».
V. Веслує з вирію весна (23 години).
48.	Плаче берізка (весняний рух соків в деревах).	Ознайомити з будовою дерев на прикладі берези, вчити характеризувати весняні явища в природі.	Екскурсія до весняного лісу.
49.	Бережіть ліс (виготовлення плакатів).	Виховувати дбайливе ставлення до природи. Розширити, уточнити знання про ліси рідного краю.	Фарби, папір, плакати із зображенням лісу.
50.	Подорожі краплинки (рух води в природі).	Ознайомити дітей з круговоротом води у природі. Вчити дітей дотримуватись правил користування водою: не забруднювати, використовувати за призначенням.	Дослід: «Нагрівання води і випаровування».
51.	Вплив факторів неживої природи на ріст і розвиток рослин.	Ознайомити з впливом факторів неживої природи на ріст і розвиток рослин.	Дослід: «Живе - неживе».
52.	Корисна та шкідлива їжа.	Розкрити значення харчування. Дати поняття про корисну та шкідливу їжу, роль вітамінів для організму.	Бесіда, плакат «Отруйні гриби та ягоди».
53.	Повітря яким ми дихаємо.	Узагальнити та систематизувати знання про повітря, як один з головних елементів життя людини.	Малювання малюнків без пензлика (за допомогою сили повітря, що різко видувають).
54.	Людина – частина природи Всесвіту.	Виховувати у дітей діяльну любов до природи, вміння дбати про рослини й тварини, непримиренне ставлення до їх безглуздого винищення.	Художні твори про природу.
55.	Висадження городніх культур.	Вчити дітей працювати на землі: висаджувати городні культури. Виховувати бережливе ставлення до землі.	Насіння городніх культур.
56.	«Про тих, кого ми не любимо.»	Закріпити й поглибити знання про різноманітність природного світу, викликати інтерес до тварин, яких вони не люблять, бояться, подолати неприязнь до них. Виховувати дбайливе ставлення до живих істот.	Малюнки із зображенням гадюк, павуків, ящірок.
57.	Явища природи.	Ознайомити з явищами природи – іній, веселка, град, приморозки, посуха, розповісти про їхні особливості, вплив на стан природи, діяльність людини.	Спостереження в природі.
58.	Весна – трудівниця.	Ознайомити з працею людей навесні.	Сюжетні картини.
	Прикрасимо клумбу квітами.	Вчити дітей висаджувати квіти на клумбі, виховувати бажання до праці, та бачити прекрасне, створювати навколо себе красиві клумби.	Розсада квітів, поливальниці з водою, лопати.
60.	Бджола – велика трудівниця.	Ознайомити із способом життя бджоли, значенням її для людини та в природі.	Картини про бджіл, мед, віск, прополіс.
61.	Мурашки – лісові санітари.	Формувати чіткі знання про лісових мурах, особливості поведінки, корисне місце в природі. Виховувати дбайливе ставлення до природи.	Екскурсія до лісу.
62.	Морські тварини.	Ознайомити з різновидами морських тварин, їх значення для довкілля життя. Виховувати почуття за вчинки людини перед світом природи.	Картини про море, вірші, загадки.
63.	Як розмовляють між собою тварини.	Спонукати дітей до більш глибоко вивчення живої природи, ознайомити як живі істоти спілкуються між собою. Виховувати любов до тварин.	Картини «Домашні та дикі тварини».
64.	Екскурсія до весняного парку.	Закріпити знання про весняні явища в природі; вміння правильно поводитися в природі.	Паркова зона.
65.	Психогімнастика «Я - дерево».	Викликати у дітей бажання до образного перевтілення в дерево. Прищеплювати бажання бути природі вірним другом.
66.	Праця на ділянці.	Привчати дітей до праці на ділянці, полити городні культури, вирвати бур’яни.	Поливальниці, інвентар для городньої праці.
67.	Вечір загадок про природу.	Систематизувати і узагальнити набуті знання про природу.	Загадки, вірші.
68.	Від імені братів твоїх найменших оберни своє лице до матінки природи.	Вчити дітей вільно орієнтуватися в природоохоронній ситуації, створювати та зберігати умови для життя живих істот, милуватися природою, примножувати її багатства.	Екскурсія в довкілля.
69.	Природа віддячує доброму.	Вчити дітей усвідомлювати, що в довкіллі кожна рослина, тварина мають право на життя.
70.	Виставка дитячих робіт.	Створити радісний настрій.	Дитячі малюнки, роботи на екологічну тематику.

 

Лекція 1.

1.Етнічна екологія: об’єкт, предмет, завдання.

2.Проблема адаптації в етнічній екології

3.Етнокультурний аспект природокористування.

4. Основні поняття та категорії етнічна термінології, їх трансформація.

 

Етнічна екологія: об’єкт, предмет, завдання. Ретроспективний погляд.

Етноекологія (гр. ethnos - народ, oikos - будинок і logos - слово, поняття учення) — прикордонна між етнологією і екологією гілка знань, що досліджує умови життєзабезпечення етносів або етнічних співтовариств, ставить за мету їх збереження. Вона тісно пов'язана з географією, філософією, історією, соціологією, економікою і іншими науками. Будь-які спроби «застовпити» порівняно нову область знання і зарахувати до однієї з вищезазначених наук навряд чи можна визнати коректними, оскільки її вивчення вимагає очевидного міждисциплінарного підходу. В зв'язку з цим, зауважу слова засновника квантової фізики М. Планка про те, що наука є внутрішньо єдиним цілим і її розділення на окремі області «обумовлене не стільки природою речей, скільки обмеженістю здатності людського пізнання».

Об’єктами дослідження етнічної екології є етноекосистеми, що є комплексами соціальних, економічних, природних і екологічних елементів в сукупності з народами, з якими ці елементи взаємодіють.

Предмет дослідження етнічної екології — взаємини і взаємозв’язки з системі «етноси-природа», а також соціально-психологічні і етологічні відносини, як усередині окремих етносів, так і етнічних співтовариств між собою.

Етнічна екологія вивчає не самі етноси, якими займається власне етнологія, і не навколишнє середовище, досліджуване геолого-географічними науками, а взаємини і взаємозв’язки між ними.

Поширена думка, що етнічна екологія повинна відповідати на питання, як місцевість формує етнос? Це дуже вузьке трактування нового напряму. Цілком доречними можуть опинитися інші питання: як етноси взаємовідносяться між собою, чим характеризуються взаємини одного і того ж етносу, який вплив на нього справляє економіка, не тільки власна, національна, але і інших етносів, розташованих за сотні, а то і за тисячі кілометрів, і, нарешті, як сам етнос формує місцевість?

«Офіційний вік» етнічної екології — декілька десятиліть, неофіційний — втрачається в глибині століть. Ідеї, що асоціюються з етноекологією висловлювалися ще мислителями Стародавньої Греції і Риму, просвітителями і філософами пізніших століть, представниками географічного детермінізму. Достатньо згадки відомих праць «класиків» географічного детермінізму Ш. Монтеськье, Р. Бокля, Л. Мечникова і інших, в яких в тій або іншій формі відстоювалися ідеї зумовлюючої ролі географічного середовища в житті народів. Вважалося, що багато проявів етнічної психіки (культура, психологічний склад, тощо) визначаються природою країн, населених різними етносами.

Широко відомі хрестоматійні погляди представників географічної школи в соціології Ш. Монтеськье, що стверджував, що жаркий клімат, роблячи вплив на фізичну природу і духовний склад народів, приводить до розвитку рабства, помірний клімат, благотворно впливаючи на інтелект, сприяє формуванню енергійної вольової натури і тому подібне

«Дайте мені карту якої-небудь країни, її конфігурацію, її клімат, її внутрішні води, всю її фізичну географію; дайте мені її природні ресурси, її флору, її фауну, і я зобов'язуюся сказати вам апріорі, які люди цієї країни і яку роль грає ця країна в історії не випадково, а через необхідність, не в певний період, але у всі часи», — подібно до Монтеск’е вважав французький філософ В. Козен.

Наші сучасники–вчені доводять вплив середовища проживання етносу на особливості взаємодії етносу з природою, що, в свою чергу, пояснює екологічну зумовленість асоціацій, пізнавальних процесів, ко­мунікації, стереотипи поведінки, різноманітні форми суспільної свідо­мості і т. ін. Під середовищем проживання етносу розуміють ландшафт і клімат, особливості ґрунтів і розміри території, карти­ну зоряного неба і корисні копалини, флору, фауну, водойми та інші еле­менти, що створюють неповторну своєрідність цього середовища.

Як вважає ряд дослідників, український менталітет — це результат відображення специфіки взаємодії українців із природними та геокліматичними умовами існуван­ня і співіснування, що склалися історично. Причому вважається, що вплив природних умов на український мен­талітет особливо помітний.

Вплив екологічного чинника на психологічну діяльність українсько­го етносу відзначається в дослідженнях М. Гримич, О. Киричука, О. Кульчицького, В. Павленко, І. Рибчина, В. Скребця С. Тагліна. Так, зв'язку ландшафту з особливостями етнопсихології українців присвятив свою працю І. Рибчин, де він послідовно аналізує вплив основних зон України (степового, лісостепового та гористого ландшафту) на особли­вості емоційної сфери та мотиваційних установок корінного населення України. Близькі їй за духом праці О. Кульчицького, який виокрем­лює географічний аспект як один з чинників, що впливають на психоло­гію українців. Свою ідею про переважання в українців установок на ре­флексію (самозаглиблення і самопізнання), а не на активну предметну діяльність, автор аргументує, залучаючи як докази суто екологічні особ­ливості України.

Значний вплив геопсихічних чинників відзначає також О. Киричук: "Низинна степова смуга лісостепу; височинна смуга лісостепу від По­ділля, Волині й до Покуття, до Бессарабії та височин Придніпров'я; смуга лісистих північних і північно-західних низин; гірська смуга Карпат. Загалом ми маємо "психіку верховинця", "людини лісу", "сина сте­пу" та ін."

Своєрідним «маніфестом» тих, кого б сьогодні назвали етноекологами, можна вважати працю «Antropogeographie» Фрідріха Ратцеля, що вийшла в 1882 р. в Штутгарті, в якій були викладені основні ідеї про тісний і нерозривний зв’язок антропогенезу з географічними умовами. Етноекологи розглядали державу як біологічний організм у зв'язку з властивостями етносу, що населяє його, частково — з властивостями Землі і природними умовами в цілому. Разом з місцеположенням етносу істотне значення для його розвитку має щільність населення. Деякі дослідники вважали, що у великій густоті населення полягає не тільки міцність і підстава енергійного розвитку народу, але і безпосередній стимул до зростання культури тощо.

Згодом географічний детермінізм почав викликати сумніви і навіть піддаватися нападками. Можна пригадати Г.Плеханова, що відзначав, що нинішніх італійців оточує, мов, те ж природне середовище, в якому жили стародавні римляни, а тим часом темперамент сучасних «данників Менеліка» (короля Ефіопії) зовсім не нагадує «суворих завойовників Карфагена». Плеханов частково був правий (духовний світ Homo sapiens не може бути «статичним»), але не можна не враховувати того, що кліматичні і відповідно антропогенні умови Італії за 2300 років існування змінилися і вони могли вплинути на духовний світ і фізіологію італійців.

Термін «етнічна екологія», був вперше використаний в 1866 р. стосовно рослинного і тваринного світу. До наукового напряму «етнічній екології» було ще далеко. Тільки до 20-х років XX ст. відноситься перша згадка про «екологію людини» (американський географ Х. Берроуз), що асоціювалася з «пристосуванням людей до їх природного оточення». На думку ряду дослідників, етнічну диференціацію Homo sapiens можна вважати характерною пристосовною реакцією на різноманітність природних умов.

Досліджуючи процеси адаптації людей до міського середовища, один американський соціолог фактично «модифікував» екологію людини в «соціальну екологію», що займається вивченням особливостей і закономірностей взаємовідношення людей з навколишнім середовищем. Зрозуміло, що етнічна екологія — складова частина саме соціальної екології. Розробка ідей в галузі етнічної екології пов’язана з природним прагненням вивчити геополітичні і екологічні значущі властивості етносів і їхнього навколишнього середовища.

У відомому сенсі етноекологія виступає як складова частина екології людини, що досліджує загальні закони взаємовідношення біосфери і антропосистеми. Як найбільш «споріднені» з нею дисципліни в даному випадку можна розглядати екологію особин, аутекологію, екологію популяції і екологію людини в цілому.

З іншого боку, зрозумілим є формування концепцій культурної екології, яку започаткував Дж. Стюард в середині 20 ст. Під культурною екологією він розум