Вплив інформаційних технологій на трансформацію інформаційної зброї.

Третє тисячоліття відзначається стрімким глобальним розвитком

комп’ютерних інформаційних технологій, засобів електронної телекомунікації, масовим упровадженням їх у всі сфери суспільної діяльності. Швидкі темпи розвитку комп’ютеризації та інформатизації суспільства неминуче ведуть достворення єдиного світового інформаційного простору, в якому акумулюютьсявсі засоби збирання, накопичення, оброблення, обміну та зберігання інформації. Інформаційний простір фактично стає театром воєнних дій, де кожна протиборча сторона прагне отримати перевагу, а в разі потреби розгромити противника. Розмах протиборства в інформаційній сфері досяг таких масштабів, що

викликало необхідність створення спеціальної концепції, яка отримала назву “інформаційної війни” або “інформаційного протиборства” [74].

Уперше роботи із створення концепції “інформаційної війни” почалися в США на початку 90-х років. Нині є декілька варіантів трактувань терміна “інформаційна війна”. Відмінності між ними незначні, тому з повною підставою можна використовувати варіант, представлений у Статуті Сухопутних військ США FM 100-6 “Інформаційні операції” (серпень, 1996 року). Згідно з цим документом “інформаційна війна – це комплекс заходів щодо досягнення інформаційної переваги шляхом впливу на інформацію, інформаційні процеси, інформаційні системи та комп’ютерні мережі противника при одночасному захисті своєї інформації, інформаційних процесів, інформаційних систем і комп’ютерних мереж”.

У рамках інформаційної війни проводяться заходи наступального й оборонного характеру. Відповідно удосконалюються наявні та активно розробляються нові оборонні й наступальні засоби ведення інформаційного протиборства, які дозволять досягти інформаційної переваги над противником. Засобом ведення інформаційної війни чи протиборства є інформаційна зброя.

Щоб з’ясувати, чи має поняття “інформаційна зброя” право на існування, варто передусім звернутися до визначення зброї. У “Радянській військовій енциклопедії” зброя тлумачиться як “пристрої й засоби, вживані в збройній боротьбі для поразки та знищення противника”. Основним у визначенні зброї убачається мета її використання – поразка противника. Під поразкою об’єктів (цілей) мається на увазі дія різними засобами на об’єкти (цілі), в результаті якої вони повністю або частково (тимчасово) втрачають здатність до нормального функціонування (виконання бойового завдання). Поразка об’єктів полягає в їх знищенні (руйнуванні), придушенні та виснаженні (живої сили об’єктів).Знищення об’єкта передбачає завдання йому такого збитку, при якому він повністю втрачає боєздатність [79].

Придушення означає завдання об’єкту такого збитку (пошкоджень) і створення для нього таких умов, при яких він тимчасово позбавляється боєздатності, обмежується (забороняється) його маневр або порушується управління. Виснаження полягає в тривалому веденні по об’єкту вогню обмеженою кількістю сил і засобів або завдаванні по ньому періодичних ударів авіації. Основною його метою є морально-психологічний вплив на живу силу об’єкта й тим самим зниження його боєздатності та нормального функціонування.

Інформаційна зброя, за одним із наявних визначень, – це комплекс програмних і технічних засобів, призначених для контролю інформаційних ресурсів об’єкта впливу та втручання в роботу його інформаційних систем.

Інформаційну зброю можливо класифікувати за методами впливу на інформацію, інформаційні процеси та інформаційні системи противника. Цей вплив може бути фізичним, інформаційним, програмно-технічним або радіоелектронним.

Фізичний вплив може бути здійснений шляхом застосування будь-яких засобів вогневої поразки. Проте більш коректним було б віднести до інформаційної зброї фізичного впливу засоби, призначені виключно для впливу на елементи інформаційної системи: протирадіолокаційні ракети, спеціалізовані акумуляторні батареї генерування імпульсів високої напруги, засоби генерування електромагнітного імпульсу, графітові бомби, біологічні й хімічні засоби впливу на елементну базу [77].

За допомогою протирадіолокаційних ракет у перші дні повітряної операції коаліційних миротворчих сил у зоні Перської затоки (1991 р.) було виведено з ладу 80% наземних РЛС Іраку.

Ефективним також є використання генераторів електромагнітного випромінювання. Проведені експерименти показали, що прості малогабаритні генератори на відстані до 500 м можуть унести небезпечні пошкодження в роботу приладів літака, що здійснює зліт або посадку, а також заглушити двигуни сучасних автомобілів, оснащених мікропроцесорною технікою.

Отже, формування єдиного глобального інформаційного простору, що є природним результатом розвитку світової науково-технічної думки та удосконалення комп’ютерних й інформаційних технологій, створює передумови для розроблення та застосування інформаційної зброї. Володіння ефективною інформаційною зброєю й засобами захисту від неї стає однією з головних умов забезпечення національної безпеки держав у XXI столітті.

Сучасні процеси глобалізації якісно змінили зміст і форми ведення інформаційних воєн. Глобалізація подвійно вплинула на характер сучасних конфліктів та війн: по-перше, спричинила ерозію державної влади та соціальну уразливість, по-друге, створила нові можливості й економічні заохочення, що виникають під час громадянської війни.

З урахуванням цього, інформаційну війну можна визначити як комплекс заходів інформаційного забезпечення, інформаційної протидії та інформаційного захисту, які проводять за єдиним задумом і планом із метою захоплення та утримання інформаційної переваги над противником. Поширення інформаційних воєн пояснюється можливістю забезпечення досягнення політичних цілей завдяки проведенню глобальних (стратегічних) психологічних операцій для формування відповідної вигідної системи поглядів, психологічного оброблення населення країни та суміжних держав [76].

Класичний приклад застосування інформаційної зброї. Під час Другої світової війни Японія здійснила комплекс заходів із формування як серед військовослужбовців, так і усього японського народу культу “камікадзе”. Не маючи військової переваги над американцями, відтягуючи неминучу поразку, японці намагалися залякати противника атаками смертників. У результаті владні структури Японії досягли успіху в психологічній боротьбі – утримали свій статус у суспільстві.

Поширення інформаційних воєн пояснюється неможливістю в сучасних умовах ведення фронтальних агресивних бойових дій, застосування зброї масового ураження. Тому інформаційні війни забезпечують досягнення політичних цілей завдяки проведенню глобальних (стратегічних) психологічних операцій для формування позитивного ставлення міжнародної спільноти до таких дій; завдяки психологічному обробленню регіону конфлікту, а саме військовослужбовців та населення противника й суміжних держав. Психологічно обробляються і власні війська з метою підняття бойового духу, а також формування в них образу визволителів, носіїв демократичних цінностей тощо. На початку ХХI століття найбільшого значення в інформаційній війні набула іміджева складова, яка передбачає негативний вплив на репутацію противника, що згодом має привести до його ігнорування та дискредитації перед світовим співтовариством. Останнє десятиріччя засвідчило феноменальне зростання можливостей інформаційних технологій. Але тільки зараз це питання починає поставати як одне з головних у боротьбі за світовий інформаційний простір.

Інформаційні технології не могли не вплинути на таку сферу міжнародних відносин, як інформаційне протистояння, створивши якісно новий рівень ведення інформаційних воєн.

Саме в цьому напрямі діяли США в ході війни Грузії проти Росії у серпні 2008 року або інформаційного протиборства Росії та України під час “затримання” Україною транзиту газу до Європи в грудні 2008 року.

Ведення інформаційно-іміджевої війни спотворює реальність у масовій суспільній свідомості, а її результат може суттєво відрізнятися від підсумків

збройного конфлікту, більше того, виявитися важливішим за них. Тут доречно згадати один із постулатів поведінкової соціології: “Якщо ситуація визначається як реальна, то вона реальна за своїми наслідками”.

Інформаційна, тобто нематеріальна, перемога має цілком відчутні матеріальні результати. Так, унаслідок війни в Південній Осетії Росія відчула відтік іноземного капіталу, стрімко загострилися загрози розміщення американської ПРО на території Польщі. Щодо наслідків антиукраїнської “газової” інформаційної кампанії варто зазначити, що, окрім підписання “нового” газового контракту, який важко визнати таким, що відповідає національним інтересам, наша держава зазнала серйозних утруднень у політико-дипломатичних відносинах із європейськими країнами. Сучасна інформаційна війна проявляється в тенденційному висвітленні певних подій, широкому застосуванні дезінформації, інформаційного шантажу з використанням результатів електронного контролю за життям людей, їхньою

політичною діяльністю й особистими планами; використанні усього потенціалу сучасних ЗМІ з метою отримання односторонніх переваг.

Розглядаючи тенденції глобального інформаційного суспільства, неможливо не згадати явище, що змінює наявну систему сучасних міжнародних відносин. Ідеться про міжнародний кібертероризм, який за допомогою сучасних телекомунікацій продукує “терористичну свідомість”, надає можливість терористичним групам завдяки мас-медіа маніпулювати масовою свідомістю [79]. Медіа-інформаційний тероризм став різновидом інформаційного тероризму. Через інтернет тероризм пропагує свої ідеї у світовому масштабі. Дослідження свідчать, що значення всесвітнього терористичного середовища посилюється. При цьому інтернетний тероризм є високо динамічним: сайти швидко з’являються та зникають, змінюють свої назви, доменні імена, однак залишають зміст посилань і статей на сторінках кібервидань. Їхня мета – вплинути на думки, поведінку, свідомість або посіяти страх, паніку, деморалізувати суспільство; викликати почуття провини за дії своєї влади, спричинити громадянське протистояння, розв’язати дискусії на тему тероризму.

Більшість розвинутих країн володіє потужним інформаційним потенціалом, який за певних умов забезпечить будь-якій із них досягнення своїх політичних цілей, до того ж на сьогодні відсутні міжнародні юридичні норми ведення інформаційної боротьби. Моніторинг публікацій у ЗМІ переконливо засвідчує, що головна тенденція інформаційної боротьби полягає в підвищенні її ролі в розв’язанні зовнішньополітичних завдань. Удосконалення нетрадиційних засобів на сучасному етапі науково-технічної революції призвело до виникнення зброї глобального ураження, системне застосування якої здатне знищити середовище існування людства.

Використання інформаційних засобів і систем збільшує можливості державного впливу. Разом із тим зростає уразливість систем управління від цілеспрямованого впливу в інформаційній сфері. Ці тенденції об’єктивно приводять до розширення арсеналу методів і засобів інформаційної боротьби, посилення її впливу на хід і результат воєнних дій, зростання кількості застосовуваних у ній сил і засобів [64].

На сучасному етапі історичного розвитку домінує тенденція розв’язання зовнішньополітичних конфліктів без збройного насильства. Інформаційна війна перестала бути другорядним чинником, доповненням до “основних” подій. Вона перетворилася на один із найважливіших механізмів ведення війни, про який говорять нарівні з використанням збройних сил техніки. Інформаційна війна в сучасному світі стала легітимним засобом політичної боротьби.

Незважаючи на те, що значна частина суспільства усвідомлює процес цілеспрямованої інформаційної атаки на противника та допускає можливість використання “брудних” технологій, вона все одно піддається маніпулюванню з боку ЗМІ. У результаті в комунікативному протистоянні перемагає не той, хто говорить правду, а той, кому вдалося показати глядачам більш захоплюючий “інформаційний серіал” і гранично чітко обґрунтувати свою позицію. Тобто, чим більшими інформаційними можливостями володітиме країна, тим імовірніша можливість досягнення стратегічних переваг у майбутній системі міжнародних відносин [5].

Інформаційні війни стали аксіомою сучасних міжнародних відносин і дають змогу досить ефективно, із залученням незначних фінансових та людських ресурсів, досягати потрібних цілей: все залежить від ступеня професіоналізму реалізаторів інформаційних операцій. Відстоювати свої позиції в інформаційному протиборстві буде набагато легше тим країнам, які матимуть гармонійно розвинуте й тому захищене інформаційне суспільство.

Проблеми, що постали у зв’язку з переходом до інформаційного суспільства,

ще більше загострюють необхідність осмислення закономірностей, особливостей та наслідків розроблення і впровадження нових засобів масової інформації та комунікації. З огляду на новизну, складність і певну унікальність проблематики, досі немає достатньо диференційованих наукових досліджень щодо сутності інформаційного протиборства, методичних засад вивчення напрацювань у цьому напрямі.

Тому питання просування та закріплення національних інтересів за межами власної держави має неабияке науково-прикладне значення, насамперед стосовно дослідження механізмів державного управління та розроблення науково обґрунтованої стратегії й тактики забезпечення національної інформаційної безпеки.