Єдина державна система запобігання І реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та захист інформації В сучасному інформаційному суспільстві.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру створена в Україні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (далі ЄДС НС), центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям (НС) техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

ЄДС НС складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Функціональні підсистеми (ФП) створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи пов’язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків. У НС сили і засоби ФП регіонального, місцевого та об’єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем ЄДС НС. Територіальні підсистеми (ТП) створюються в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополь для запобігання і реагування на НС у межах відповідних регіонів. Організаційна структура та порядок діяльності ФП і ТП визначаються в положеннях про них [36, С.170].

Кожен рівень ЄДС НС має координуючі та постійні органи управління, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами ЄДС НС є:

- на загальнодержавному рівні – Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

-на інших рівнях – відповідні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Постійними органами управління ЄДС НС є:

-на загальнодержавному рівні – Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади;

-на регіональному та місцевому рівнях – відповідні органи виконавчої влади, уповноважені органи з питань НС та цивільного захисту населення;

-на об’єктовому рівні – структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань НС.

До системи повсякденного управління ЄДС НС входять оснащення необхідними засобами зв’язку, оповіщення, збирання, аналіз і передача інформації:

-центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;

-диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДС НС входять відповідні сили і засоби ФП і ТП, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, рішенням відповідних органів влади, у межах конкретної території може існувати один з таких режимів функціонування ЄДС НС: режим повсякденної діяльності (при нормальній обстановці); режим підвищеної готовності (при істотному погіршенні обстановки та з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС); режим діяльності у надзвичайній ситуації (при реальній загрозі виникнення НС і реагуванні на них); режим діяльності у надзвичайному стані (запроваджується в Україні або на окремих її територіях в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан” [32, С.54].

ЄДС НС фінансується за рахунок державного та місцевого бюджетів, позабюджетних коштів Ради міністрів АК Крим, центральних органів виконавчої влади, коштів державних підприємств, установ та організацій, страхових фондів та інших джерел. Для ліквідації наслідків НС створюються на усіх рівнях функціонування ЄДС НС запаси матеріальних та фінансових ресурсів.

Цивільна оборона України побудована за територіально–виробничим принципом. Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на: Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є прем’єр-міністр України, а його заступником керівник центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками Цивільної оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в міністерствах, інших центральних органах виконавча влада, на підприємствах, в установах та організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються Законом України “Про Цивільну оборону України” і Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління, у. справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування. Закон та Положення про цивільну оборону визначають повноваження органів державної виконавчої влади та управління, керівництва підприємств установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування та обов’язки посадових осіб з питань Цивільної оборони [30, С.31].

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань. Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи Цивільної оборони і несе, пов’язані з цим, матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, які передбачені законодавством України.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження, а також запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах [18, С.23].

Організація цивільної оборони НЕК “Укренерго”

Начальником цивільної оборони НЕК “Укренерго” являється її директор. Начальниками ЦО відособлених структурних одиниць є їх директора.

Функції координуючих органів управління виконують комісії з питань НС, які створено в апараті Компанії та в відособлених структурних одиницях.

Безпосередня організація виконання завдань ЦО покладена на групи ЦО і моброботи. Повсякденними органами управління є чергові зміни диспетчерських служб та служб зв’язку на які покладено функція збирання первинної інформації про виникнення НС та оповіщення керівного складу.

Силами ЦО НЕК “Укренерго” є невоєнізовані формування, які створено в апараті Компанії та в відособлених структурних одиницях.

Захист інформації — сукупність методів і засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації за умов впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам і користувачам інформації. Термін вживається в Україні для опису комплексу заходів по забезпеченню інформаційної безпеки.

Захист інформації ведеться для підтримки таких властивостей інформації як:

Цілісність — неможливість модифікації інформації неавторизованим користувачем.

Конфіденційність — інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем.

Доступність — полягає в тому, що авторизований користувач може використовувати інформацію відповідно до правил, встановлених політикою безпеки не очікуючи довше заданого (прийнятного) інтервалу часу.

Спостережливість — властивість системи, що дозволяє фіксувати діяльність користувачів і процесів, використання пасивних об’єктів, а також однозначно установлювати ідентифікатори причетних до певних подій користувачів і процесів з метою запобігання порушення політики безпеки і/або забезпечення відповідальності за певні дії.

Аспекти захисту інформації

Конфіденційність — захист від несанкціонованого ознайомлення з інформацією.

Цілісність — захист інформації від несанкціонованої модифікації.

Доступність — захист (забезпечення) доступу до інформації, а також можливості її використання. Доступність забезпечується як підтриманням систем в робочому стані так і завдяки способам, які дозволяють швидко відновити втрачену чи пошкоджену інформацію [61, С.103].