Основні категорії та Класифікації у статистиці колективних засобів розміщування (кзр)

 

 

Важливим елементом будь-якої подорожі є розміщення туристів. Термін «розміщення» передбачає забезпечення принаймні місцями для ночівлі та санітарно-технічними зручностями. Послуга з тимчасового розміщування – це діяльність виконавця з надання місця для ночівлі та санітарно-технічних зручностей споживачу. Відповідну послугу надають засоби розміщування.

 

Засоби розміщування займають особливе місце в сфері туризму. Обсяг туристичних потоків і, таким чином, надходження від туризму залежать, перш за все, від обсягу цієї сфери діяльності та якості наданих послуг.

 

Завданнями статистичного вивчення колективних засобів розміщування є:

 

– організація та проведення статистичного спостереження за діяльністю колективних засобів розміщування;

 

– зведення матеріалів спостереження;

 

– кількісне оцінювання стану, інтенсивності та перспектив розвитку підприємств розміщування з точки зору попиту й пропозиції;

 

– публікація даних щодо колективних засобів розміщування.

 

Відповідно до міжнародної класифікації засоби розміщування поділяють на дві групи: колективні та індивідуальні. Колективний засіб розміщування (КЗР) – це засіб розміщування, в якому надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні, де кількість місць повинна перевищувати певний мінімум для груп осіб, більших, ніж одна сім'я, а всі місця підлягають єдиному керівництву й оплаті відповідно до встановлених цін. Індивідуальний засіб

 

розміщування – це засіб розміщування, в якому за плату або безоплатно надають обмежену кількість місць; у цьому випадку всі одиниці розміщування (кімната, житло) є незалежні і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого проміжку часу як другий будинок для відпочинку.

 

Для ефективного управління підприємствами розміщування, прийняття рішень щодо забудови нових і модернізації існуючих засобів необхідна достовірна статистична інформація та здійснення статистичного оцінювання стану та розвитку підприємств готельного господарства та інших засобів розміщування.

 

Статистичне спостереження за діяльністю засобів розміщування організує та здійснює Державна служба статистики України. Нею, починаючи зі звіту за 2011 р., введено в дію нову форму державного статистичного спостереження

 

№ 1-КЗР (річна) «Звіт про діяльність колективного засобу розміщування» (наказ Держкомстату України від 14.12.2011 р. № 345). У зв'язку з цим скасовано державні статистичні спостереження за формами № 1-готель "Звіт про роботу готелю» і № 1-курорт "Звіт санаторно-курортного (оздоровчого)

 

закладу», які до 2011 р. надавалися підприємствами готельного господарства та оздоровчими закладами відповідно.

 

Таким чином, у статистичну практику України офіційно категорію «колективні засоби розміщування» введено з 2011 р. Саме з цього періоду КЗР стали розглядатися як однорідна статистична сукупність. Однорідність цієї сукупності обумовлена основною загальною метою усіх КЗР – розміщування осіб. До 2011 р. кожний з типів колективних засобів розміщування (готелі та аналогічні засоби розміщування і спеціальні засоби розміщування) розглядався окремо та характеризувався за допомогою різних груп показників. Це нововведення обумовило певні труднощі при здійсненні статистичного дослідження тенденцій розвитку колективних засобів розміщування через непорівнянність у часі деяких їхніх характеристик.

 

 

Сьогодні до генеральної сукупності одиниць державних статистичних спостережень зі статистики колективних засобів розміщування включають об’єкти з кодами КВЕД, представленими в таблиці 2.1.

 

Статистичні дослідження діяльності колективних засобів розміщування проводять на основі попередніх розподілів: засобів розміщування – за типами, категоріями, розміщених осіб – за демографічними характеристиками, країнами походження та іншими значущими ознаками. Завдяки таким розподілам отримують якісно однорідні сукупності об’єктів, до яких можна застосовувати статистичні методи дослідження.

 

Таблиця 2.1

 

Діяльність колективних засобів розміщування

 

в Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД 2010)

 

Секція	Розділ		Група (підгрупа)
		55.1	Діяльність готелів і подібних
			засобів тимчасового
			розміщування
		55.2	Діяльність засобів
IТимчасове	55Тимчасове		розміщування на період
	відпустки та іншого
розміщування і	розміщуван-
	тимчасового проживання
організація харчування	ня
55.3	Надання місць кемпінгами та
			стоянками для житлових
			автофургонів і причепів
		55.9	Діяльність інших засобів
			тимчасового розміщування
QОхорона здоров’я та	86Охорона	86.1	Діяльність лікарських
надання соціальної
здоров’я		закладів
допомоги

 

Розподіли, що передбачені формою 1-КЗР, відповідають положенням Закону України «Про туризм» та базуються на міжнародних та вітчизняних класифікаціях, методологічних положеннях і рекомендаціях зі статистики.

 

Статистика колективних засобів розміщування використовує такі основні класифікації:

 

 

– Класифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України

 

(КОАТУУ);

 

– Класифікація країн світу (КС);

 

– Класифікація видів туризму.

 

Колективні засоби розміщування розподіляють на два типи:

 

– готелі та аналогічні засоби розміщування;

 

– спеціалізовані засоби розміщування.

 

Готелі та аналогічні засоби розміщування – це колективні засоби розміщування, що складаються більше ніж із семи номерів; мають єдине керівництво; надають готельні послуги, зокрема обслуговування в номерах, щоденне заправляння ліжок та прибирання кімнат і санвузлів; згруповані в класи і категорії відповідно до переліку надаваних послуг і наявного устаткування і не входять до категорії спеціалізованих закладів. Номер готелю

 

- це окреме вмебльоване приміщення з однією чи кількох кімнат, оснащене обладнанням та інвентарем для надання послуг з тимчасового розміщення.

 

Готелі та аналогічні засоби розміщування розподілено за такими типами:

 

готель; мотель; готельно-офісний центр; кемпінг; молодіжна турбаза та гірський притулок; гуртожиток для приїжджих та інші. Готелі — це колективні засоби розміщування, що складаються з 7 номерів і більше та надають готельні послуги з тимчасового проживання з обов’язковим обслуговуванням. Колективні засоби розміщування, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги називають «аналогічними засобами розміщування». Мотель – це тип шляхового готелю для автотуристів, розташований поряд з автотрасою, зі станцією технічного обслуговування, автозаправкою, стоянками. Хостел – це тимчасове житло економ-класу для туристів, орієнтоване в основному на молодь, головна відмінність якого від готелю — плата за місце, а не за номер. Для хостелів притаманні як одноярусні, так і двоярусні ліжка, спільна кухня та зручності (туалет, ванна, душ) загального користування. Номери можуть бути змішаного типу (незалежно від статі), або поділені на чоловічі та жіночі. В номері може бути від двох ліжок і більше. Кемпінг – це

літній табір для автотуристів (з палатками чи будинками легкого типу) з самообслуговуванням, розташований, як правило, в мальовничій місцевості. Агроготель – це житлова будівля (група будівель) готельного типу, спеціально призначених для організації надання населенню рекреаційних послуг у сільській місцевості. Гуртожиток для приїжджих – це приміщення для короткотермінового проживання із загальним розташуванням комунально-побутових послуг. Туристична база та гірський притулок – це комплекс споруд для розташування, харчування та культурного обслуговування туристів. Утворюється, як правило, на трасах туристських маршрутів.

 

Спеціалізовані засоби розміщування – це засоби розміщування, що можуть бути безприбутковими, мають єдине керівництво, надають мінімум готельних послуг (крім щоденного заправляння ліжок), не обов'язково мають номери, а можуть мати одиниці житлового типу або колективні спальні приміщення, і, крім розміщування, виконують ще яку-небудь функцію (наприклад, лікування, оздоровлення, соціальну допомогу тощо).

 

До спеціалізованих засобів розміщування належать: санаторій; дитячий санаторій; пансіонат з лікуванням; дитячий заклад оздоровлення цілорічної дії, дитячий центр; санаторій-профілакторій; бальнеологічна лікарня, грязелікарня, бальнеогрязелікарня (включаючи дитячі); будинок відпочинку; пансіонат відпочинку; база відпочинку, інший заклад відпочинку (крім турбаз); оздоровчий заклад 1-2 денного перебування.

 

Санаторій – це спеціалізований заклад розміщування, розташований на території курорту або рекреаційної зони, який забезпечує надавання послуг лікування у регламентованому режимі. Пансіонат із лікуванням – це засіб розміщування оздоровчого призначення, розташований у заміській або в рекреаційній зоні з регламентованим режимом харчування та відпочинку, який має умови для надання медичних і профілактичних послуг та лікування.

 

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку – це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку та розвитку дітей, що має визначене місце

розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення ті відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку. До дитячих закладів оздоровлення належать дитячі заклади санаторного типу, позаміські заклади оздоровлення та відпочинку та дитячі центри. Дитячий заклад санаторного типу – це заклад, у якому діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг, спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров’я, запобігання захворюванням. Дитячий центр – це заклад, що функціонує протягом року, в якому діти перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забезпечення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для організації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей. Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку – це заклад, що функціонує протягом року, сезонно або під час канікул, у якому діти перебувають цілодобово. Заклад повинен мати спеціально відведену територію, що знаходиться в курортній або заміській зоні, матеріально-технічну базу, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам, кадрове забезпечення для організації оздоровлення. Відповідний заклад також може належати до закладу відпочинку.

 

Дитячі заклади відпочинку включають табір з денним перебуванням, дитячий заклад праці та відпочинку та наметове містечко. Табір з денним перебуванням – це табір, тимчасово утворений у навчальному закладі, закладі культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, в якому забезпечується належний догляд за дітьми, виховний процес, їх повноцінне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів і де діти перебувають протягом дня, але менше 6 годин. Дитячий заклад праці та відпочинку – це заклад з денним або цілодобовим перебуванням, у якому поряд з відпочинком організується трудова діяльність з метою формування у дітей трудових інтересів і навичок. Наметове містечко – це тимчасово діючий заклад з денним або цілодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведеній

території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і нормам, у якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної життєдіяльності, самообслуговування, колективізму.

 

Санаторій-профілакторій – це спеціалізований засіб розміщування, як правило, відомчого підпорядкування, призначений для організування відпочинку та загального оздоровлення, який має умови для надавання послуг профілактичного лікування професійних хвороб. Будинок відпочинку – це спеціалізований засіб розміщування, зазвичай цілорічного функціонування, розташований у рекреаційній зоні, який забезпечує умови для відпочинку з надаванням послуг оздоровчо-профілактичного характеру в регламентованому режимі. Пансіонат – це спеціалізований засіб розміщування оздоровчого призначення, розташований у заміській або в рекреаційній зоні з регламентованим режимом харчування та відпочинку. База відпочинку – це спеціалізований засіб розміщування з мінімальними зручностями, зазвичай, сезонного функціонування, розташований у рекреаційній зоні, який забезпечує умови для відпочинку.

 

На основі даних форми державної статистичної звітності № 1-КЗР узагальнюється інформація щодо категорії готелів та аналогічних засобів розміщування. Підприємства готельного господарства розподілені за шістьма зірковими категоріями: *(1 зірка), **(2 зірки), ***(3 зірки), ****(4 зірки), *****(5 зірок), без категорії (зірок).

 

Узагальнення даних форми 1-КЗР дає також можливість здійснити розподіл усіх колективних засобів розміщування за періодом функціонування (цілий рік та сезонний період функціонування), а спеціалізованих засобів розміщування – ще й за місцем розташування (курорт, територія національного парку та інше).

 

За типом засновника колективні засоби розміщування поділяють на юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

 

Одною з важливіших характеристик пропозиції у готельних підприємствах є номерний фонд, тобто загальна кількість номерів у засобах

розміщування. Узагальнення даних форми № 1-КЗР дозоляють розподілити номерний фонд за такими категоріями: вища категорія (президентський апартамент, апартамент, люкс, дуплекс, напівлюкс (студіо); перша категорія (стандарт); друга категорія; третя категорія.

 

«Президентським апартаментом» називають номер з трьох і більше житлових кімнат, міні-кухні або кухонної ніші, одного повного та одного чи більше додаткових санвузлів для гостей, який розрахований на проживання однієї-двох осіб. Номер типу «президентський апартамент» містить такі житлові кімнати, як спальня, кабінет, вітальня (їдальня). У цьому номері повний санвузол містить умивальник, ванну або джакузі, душ, унітаз, біде.

 

Під «апартаментом» розуміють номер з двох і більше житлових кімнат, кухонної ніші, одного повного та одного додаткового санвузлів для гостей, який розрахований на проживання однієї-двох осіб. Номер типу «апартамент» містить такі житлові кімнати: спальня, вітальня (їдальня) або кабінет. У ньому повний санвузол містить умивальник, ванну, душ, унітаз.

 

Номер люкс має відповідати таким критеріям: це номер з двох і більше житлових кімнат та повного санвузла, який розрахований на проживання однієї-двох осіб. Номер типу «люкс» містить такі житлові кімнати: спальня, вітальня або кабінет. У ньому повний санвузол містить умивальник, ванну або душ, унітаз.

 

Під номером типу «дуплекс» розуміють двоповерховий номер з двох і більше житлових кімнат із внутрішніми стаціонарними сходами та повним санвузлом; розрахований на проживання однієї-двох осіб. У номері типу «дуплекс» повний санвузол містить умивальник, ванну, душ, унітаз.

 

«Напівлюксом» називають номер з однієї житлової кімнати з плануванням, яке дає змогу використовувати частину приміщення як вітальню або місце для готування і приймання їжі та повного санвузла; розрахований на проживання однієї-двох осіб. У номерах типу «напівлюкс» повний санвузол містить умивальник, ванну або душ та унітаз.

 

 

Номер, який складається з однієї житлової кімнати та повного санвузла і який розрахований на проживання однієї-двох осіб, це номер першої категорії (стандарт). У номерах типу «стандарт» повний санвузол містить умивальник, ванну або душ та унітаз. Номер другої категорії – це номер з однієї житлової кімнати та неповного санвузла; розрахований на проживання однієї-двох осіб. У номерах другої категорії неповний санвузол містить умивальник та унітаз. Номер третьої категорії – це номер з однієї житлової кімнати і неповного санвузла; розрахований на проживання трьох і більше осіб. У номерах третьої категорії неповний санвузол містить умивальник та унітаз.

 

На основі даних, що надають підприємства щодо свого номерного фонду, статистичні органи України публікують узагальнену інформацію.

 

Офіційні статистичні джерела містять дані щодо діяльності КЗР переважно у вигляді абсолютних величин. Проте для порівняння інформації у просторі, часі, для вивчення структури сукупності, для аналізу розповсюдження явища в певному середовищі необхідно розраховувати відносні величини. За даними табл. 2.2. розрахуємо та проаналізуємо: 1) структуру КЗР: а) за типами, б) за періодом функціонування; 2) для СЗР відносну величину координації;

 

3) за даними про загальну кількість розміщених осіб та загальну кількість КЗР відносну величину інтенсивності.

 

1) Відносні величини структури являють собою процентне відношення частини сукупності до її загального обсягу.

 

Обчислимо структуру колективних засобів розміщування за їх типами:

 

питома вага ГАЗР у загальній кількості КЗР:

 

 

питома вага СЗР у загальній кількості КЗР:

 

Розрахуємо структуру КЗР за періодом їх функціонування:

 

питома вага цілорічних КЗР у загальній кількості КЗР:

 

питома вага сезонних КСР у загальній кількості КЗР:

 

 

Таблиця 2.2

 

Розподіл КЗР регіону за типами та за періодом функціонування

 

	Кількість,	З них		Кількість
Тип КЗР				розміщених,
одиниць	цілорічних		сезонних
		осіб
ГАЗР
СЗР
Усього

 

2) Відносна величина координації являє собою співвідношення окремих частин цілого:

 

І варіант:

 

Таким чином, у регіоні кількість цілорічних СЗР менша за кількість сезонних на 54,5 %.

 

ІІ варіант:

Тобто, кількість сезонних СЗР більша за кількість цілорічних у 2,107

 

разів.

 

3) Відносна величина інтенсивності характеризує розповсюдження явища

 

в певному середовище і є співвідношенням різнойменних показників. Для нашої задачі:

 

Таким чином, на кожний колективний засіб розміщування регіону припадає в середньому 1805 осіб.