Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Причини серцевої недостатності: 2 (дві) групи.
А) Фактори, безпосередньо ушкоджують серце. Можуть бути фізичні, хімічні, біологічні. Фізичні - здавлення серця ексудатом, електротравма, механічна травма при ударах грудної клітини, проникаючі поранення та ін Хімічні - ЛС у неадекватній дозуванні, солі важких металів, дефіцит О 2 та ін Біологічні - високі рівні БАР, дефіцит БАР, тривала ішемія або інфаркт міокарда, кардіоміопатії. Кардіоміопатії - структурно-функціональні ураження міокарда незапальної природи. Б) Фактори, що зумовлюють функціональну перевантаження серця. Причини перевантаження серця ділять на 2 (дві) підгрупи: збільшують переднавантаження та збільшують посленагрузку. А. 1. проникающие 2. непроникающие Б. по виду травмы и ранящему снаряду В.1.Неосложненные 2. Осложненные А) повреждениями костного каркаса(одиночные, множественные переломы ребер, одно- двухсторонние, с реберным клапаном) и без него Б) с повреждением внутренних органов и без них В) с пневмотораксом (напряженный, клапанный) Г) с гемотораксом (малый, средний, большой) Д) с гемопневмотораксом Класифікація травм грудної клітини. Гемоторакс. Пневмоторакс. Найбільш часті джерела кровотечі в грудну порожнину. Причины закрытых травм груди - падения, сдавления, удары и т. д. При этом бывает своеобразный вид осложнений - ушибы сердца и легких. Травми грудної клітки складають 10—12% травматичних пошкоджень. Чверть травм грудної клітки — важкі пошкодження, що вимагають невідкладного хірургічного втручання. Закриті пошкодження в мирний час переважають над відкритими і складають більше 90% всіх травм грудей. Класифікації Прийнята в Росії класифікація травм грудної клітки підрозділяє їх на закриті поранення і проникаючі поранення грудної клітки Класифікація Колегії Травматологів Американського Суспільства Хірургів. Пошкодження грудної клітки підрозділяють на невідкладні стани, безпосередньо загрозливі життя пострадавшего, і на потенційно небезпечні для життя.Травми, безпосередньо загрозливі життя, можуть привести до летальному результату за декілька хвилин. Не дивлячись на значне різноманіття характеру і інтенсивності порушень, в першу чергу до ним потрібно буде віднести: розлади зовнішнього дихання (респіраторні), розлади кровообігу (циркуляторні) шок.
.Гемоторакс
4.6 Пневмоторакс
Внутреннее кровотечение наблюдается при травматическом повреждении или развитии патологического процесса в области сосуда. Диагностика внутренних кровотечений более сложна, чем наружных. Клиническая картина складывается из общих симптомов, обусловленных крово-потерей, и местных признаков, зависящих от локализации источника кровотечения. При остро развившемся малокровии (например, нарушенная внематочная беременность или разрыв капсулы селезенки при наличии подкапсульной гематомы) наблюдается бледность кожи и видимых слизистых оболочек, потемнение в глазах, головокружение, жажда, сонливость, может наступить обморок. Пульс частый—120—140 уд/мин, артериальное давление снижается. При медленном кровотечении признаки кровопотери развиваются постепенно.
Если кровотечение происходит в просвет полых органов и кровь изливается через естественные отверстия наружу, источник такого кровотечения трудно определить. Так, выделение крови через рот может быть обусловлено кровотечением из легких, трахеи, глотки, пищевода, желудка, двенадцатиперстной кишки. Поэтому имеет значение цвет и состояние изливающейся крови: пенистая алая кровь — признак легочного кровотечения, рвота «кофейной гущей» — желудочного или дуоденального. Черный дегтеобразный стул (мелена) является признаком кровотечения из верхних отделов желудочно-кишечного тракта, выделение из прямой кишки алой крови — кровотечения из сигмовидной или прямой кишки. Гематурия—признак кровотечения из почки или мочевы-водящих путей. Скопление крови в брюшной полост и — гемоперитонеум — связано с ранением и закрытой травмой живота, повреждением паренхиматозных органов (печени, селезенки), сосудов брыжейки, с нарушением внематочной беременности, разрывом яичника, с прорезыванием или соскальзыванием лигатуры, наложенной на сосуды брыжейки или сальника, и др.
Скопление крови в плевральной полости — гемоторакс — обусловлено кровотечением в связи с травмой грудной клетки и легких, в том числе и операционной, осложнением ряда заболеваний легких и плевры (туберкулез, опухоли и др.). Значительное кровотечение наблюдается при повреждении межреберных и внутренней грудной артерий. Различают малый, средний и большой (тотальный) гемоторакс. При малом гемотораксе кровь обычно заполняет только синусы плевральной полости, при среднем кровь достигает угла лопатки, при тотальном гемотораксе занимает всю плевральную полость. Кровь в плевральной полости, за исключением сильного и массивного кровотечения, не свертывается, так как в крови, истекающей из легкого, имеются антикоагулирующие вещества. Наиболее частой причиной гемоперикарда (скопление крови в околосердечной сумке) является кровотечение при ранении и закрытых повреждениях сердца и перикарда, реже — при разрыве аневризмы сердца, абсцессов миокарда при сепсисе и др. Наличие в перикарде до 200 мл крови сопровождается не опасными для жизни симптомами, скопление 400—500 мл крови угрожает жизни больного. Отмечаются беспокойство больного, боли в области сердца, испуганное выражение лица, одышка, тахикардия, частый слабого наполнения пульс. Артериальное давление снижено. Отмечаются смещение или исчезновение сердечного толчка, расширение границ сердечной тупости, глухость тонов сердца. При нарастании этих признаков может наступить опасное осложнение — тампонада сердца. При подозрении на гемоперикард производят диагностическую пункцию. При медленном развитии гемоперикарда, небольшом скоплении крови возможно проведение консервативного лечения (покой, холод), пункции перикарда, в тяжелых случаях — осуществляется экстренная операция и устраняются причины кровотечения. Гемартроз — скопление крови в полости сустава вследствие кровотечения, возникшего при закрытых или открытых травмах суставов (переломы, вывихи и т. д.), при гемофилии, цинге и ряде других заболеваний. При значительном кровотечении функция сустава ограничена, контуры его сглажены, возникает зыбление, а при повреждении коленного сустава — баллотирование надколенника. Внутритканевое кровотечение вызывает образование гематомы, иногда очень значительных размеров. Например, при переломе бедренной кости количество выделившейся крови достигает 500 мл и более. Наиболее опасны гематомы, образующиеся при разрыве и размозжении крупных магистральных сосудов. В тех случаях, когда гематома сообщается с просветом артерии, развивается так называемая пульсирующая гематома, а позже, при развитии капсулы, образуется ложная аневризма. Наряду с общими симптомами острой анемии для пульсирующей гемотомы характерны два основных признака: синхронная с пульсом пульсация над припухлостью и дующий систолический шум при выслушивании. Конечность при повреждении магистральной артерии находится в состоянии ишемии, бледная, холодная на ощупь, наблюдаются нарушения чувствительности, пульс на дистальных отделах артерии не определяется. В таких случаях показана экстренная операция с целью восстановления кровоснабжения конечности.
Дивертикул стравоходу - випинання стінки стравоходу, що повідомляються з його просвітом. Дивертикули бувають істинними (що містять всі верстви стравохідної стінки) і помилковими (випинання слизової оболонки через дефект м'язового шару). Виділяють дивертикули вроджені і набуті; останні підрозділяються на пульсіонние, Тракційні і змішані.
У походженні дивертикулів стравоходу мають значення: а) вроджена або придбана слабкість м'язової оболонки в певній ділянці стравохідної стінки; б) порушення стравохідної перистальтики і виникнення спастичних скорочень, що викликають вибухне стінки стравоходу в найбільш слабкому місці або місцях (так звані пульсіонние дивертикули); в) наявність сполучнотканинних зрощень стінки стравоходу, частіше з лімфатичними вузлами середостіння, наприклад при туберкульозному їх ураженні.
У більшості хворих, особливо з невеликими дивертикуліт, стійкі симптоми захворювання можуть бути відсутні. Лише епізодично виникає дисфагія, частіше при поспішної їжі, їжі всухом'ятку. При дивертикуліті великих розмірів дисфагія виникає майже при кожному прийомі їжі, в положенні лежачи може спостерігатися регургітація (зворотне затікання) вмісту дивертикула в стравохід і глотку, зригування. Ці хворі можуть відзначати неприємний запах (внаслідок розкладу затрималися в стравоході харчових залишків). Основне значення для діагностики дивертикула має контрастне рентгенологічне дослідження, при якому встановлюють дивертикул, визначають його розміри, форму, наявність або відсутність у ньому контрастної маси і харчових залишків. Невеликі дивертикули середньої та нижньої третини стравоходу, у яких не затримується контрастна маса, краще виявляються при рентгенологічному дослідженні стравоходу в положенні хворого лежачи. Невеликі безсимптомно протікають дивертикули часто є випадковою рентгенологічної знахідкою при контрастному рентгенологічному дослідженні, проведеному з іншого приводу. Дивертикули, що з'єднуються з стравоходом широким повідомленням, виявляють при езофагоскопа. З часом дивертикули нерідко збільшуються в розмірах. При поганому спорожнюванні дивертикула (при мішкоподібну формі, з дном, розташованим значно нижче шийки дивертикула) у ньому затримується їжа (особливо погано розжованих шматки), яка може розкладатися; велика небезпека виникнення дівертікуліта, а потім - медіастиніту. У дивертикуліті можуть затримуватися і проковтнув чужорідні тіла (шматочки курячої або риб'ячої кістки та ін.) Езофагоскопія (іноді з прицільної біопсією) дозволяє уточнити діагноз. Лікування При відсутності показань до хірургічного лікування (або при серйозних протипоказання до нього) терапія спрямована на профілактику затримки в дивертикулі харчових мас і розвитку дівертікуліта. Хворим рекомендується харчуватися добре подрібненої їжею, ретельно жувати її, після прийому їжі слід зробити кілька ковтків води або несолодкого чаю»щоб«промити»дивертикул. Хворим з дивертикула великих розмірів і при затримці в них їжі під час післяобіднього відпочинку або перед нічним сном бажано спочатку прийняти таке положення, яке сприяє спорожнюванню дівертикулярна мішка. Хірургічне лікування показане при дивертикуліті великих розмірів, при дивертикуліт, у яких внаслідок особливостей їх форми (дном вниз) і вузькому повідомленням (ши йкою) з просвітом стравоходу тривалий час затримується їжа, при розвитку дівертікуліта. В зависимости от расположения дивертикулы подразделяют на глоточно-пищеводные (ценкеровские, составляющие 62 % всех дивертикулов пищевода), эпибронхиальные (бифуркационные, среднепищеводные, составляющие 17 %), эпифренальные (эпидиафрагмальные, составляющие 21 %). Различают истинные дивертикулы, стенка которых содержит все слои пищевода, и ложные, в стенке которых отсутствует мышечный слой.
ОКЛЮЗІЯ МАГІСТРАЛЬНИХ АРТЕРІЙ веде до гострих або хронічних порушенням кровопостачання анатомічної області або органу. Гострі порушення кровообігу обумовлені емболією або тромбозом посудини. У 95% випадків причиною емболії є патологія серця: вади мітрального або аортального клапанів, миготлива аритмія, постінфарктний кардіосклероз з утворенням пристеночных тромбів, аневризма серця, септичний ендокардит. У 5% випадків джерелом емболії являється утворення тромботических мас в артеріальних аневризмах (особливо часто в аневризмах грудної і черевної аорти), після оперативних втручань на судинній системі, при травмах, тромбозі венозних посудин при незарощеному овальному отворі з підвищенням тиску в правому передсерді (парадоксальна емболія). Другою причиною гострої оклюзії артеріальних посудин є тромбоз, який виникає в області зміненої артеріальної стінки (атероматоз, эндартериит). Рідше тромбоз виникає в результаті здавлення артерії ззовні при переломах, вивихах, гематомах, тромбоцитопатиях різного генезу. Дуже рідкісною причиною порушення артеріального кровообігу може стати різкий спазм артерії потім введення контрастних препаратів, отруєннях нікотином і эрготамином.
Гостра оклюзія судин кінцівок обумовлена емболією чи тромбозом посудин. Клінічна картина характеризується раптовою болем в кінцівці (75- 80% випадків). Біль може бути відсутнім в тих випадках, коли із самого початку швидко розвивається повна анестезія, і може бути мінімальною при збереженні колатерального кровообіги. Блідість шкірних покривів в початковій стадії змінюється ціанозом з мармуровим малюнком і різким зниженням шкірної температури. Це важлива ознака, що визначає міру зменшення кровопостачання кінцівки. Параліч і парестезія (чи анестезія) важливі у визначенні ступеня тяжкості ішемії, оскільки закінчення периферичних нервів дуже чутливі до аноксии. За наявності паралічу і парестезії, як правило, є гангрена, і, навпаки, при збереженні руховій і чутливій функції кінцівки, незважаючи на наявність ознак ішемії, гангрена зазвичай не виявляють. Відсутність пульсу підтверджує діагноз і дозволяє визначити місце оклюзії. При набряку кінцівки відсутність пульсу можна визначити за допомогою ультразвукової допплерографии. Розрізняють 4 міри ішемії ураженої кінцівки (В. С. Савельев). При ішемії 1а міри з'являється почуття оніміння, похолодання, парестезії при ішемії 16 мір - біль. При ішемії II міри є порушення чутливості і активних рухів в суглобах кінцівок (від парезу при ішемії Па міри до паралічу при ішемії Иб міри). Ішемія III мірі характеризується такими, що починаються некробіотичними явищами - суб-фасциальным набряком при ішемії Ша міри і м'язовою контрактурою при ішемії Шб міри. Кінцевим результатом ішемії є гангрена кінцівки (IV міра). Найбільшу інформацію про характер і протяжність патологічного процесу, стані колатерального кровотоку дає ангіографія.
Лікування. Протишокові заходи, низьке положення кінцівки, плазмаферез з введенням великих кількостей свіжозамороженої плазми, в пізні терміни - гепарин для зменшення інтенсивності тромбоутворення. Оперативне втручання доцільно проводити впродовж перших 6 ч від початку захворювання: виконують артериотомию і видаляють ембол за допомогою зонду Фогарти при артеріальному тромбозі роблять тромбинтимэктомию. Після операції (для зменшення рецидиву емболії і ретромбоза) показана гепаринотерапия і лікування кардіальної патології. При III міри ішемії операції на посудинах протипоказані у зв'язку з небезпекою турнікетного синдрому (аналогічний синдрому тривалого розчавлювання). При емболії артеріальних посудин дистальніші колінного або ліктьового суглобів показана консервативна терапія: спазмолітики, дезагреганты, гепарин. Прогноз залежить від своєчасності оперативного лікування і характеру змін посудини. При ранній операції і хорошому стані стінки посудини вдається відновити кровотік в кінцівці в 96% випадків.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 152; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.112.1 (0.031 с.) |