Особливості поведінкових реакцій досліджуваного при вирішенні групового завдання

Поведінкова реакція	Кількість реакцій	Сума балів
1. Інструментальні реакції
Пропозиція версії або дій
Ставить запитання
Відповідає на запитання
Погоджується
Сперечається, критикує
Підбадьорює, стимулює роботу інших: «Думайте», «Давайте швидше» тощо
Виконує необхідні дії (у випадку вирішення предметних задач: робота з конструктором, пазлами)
Сума балів за інструментальними реакціями
2. Емоційні реакції
Позитивні емоційні реакції
Сміх, посмішка
Позитивна оцінка іншого учасника
Загальна позитивна оцінка результатів (добре, молодці)
Негативні емоційні реакції
Негативна оцінка іншого учасника
Насмішка
Загальна негативна оцінка результатів (нічого не виходить)
Сума балів за емоційними реакціями
Всього

 

Питання, що обговорюються.

1. Скільки лідерів було виявлено в експериментальній групі?

2. Якими найхарактернішими є типи реакцій для кожного учасника?

3. Яким чином можуть впливати на результати спільної діяльності різні співвідношення лідерських позицій учасників?

 

Згідно однієї із теорій, лідерство реально існує в групі лише в момент спільної діяльності, яка висуває ту чи іншу людину на роль лідера. У групі активно можуть виявляти себе одночасно декілька лідерів. Група як суб’єкт реалізує свою активність щонайменше у двох напрямках: 1) вирішення завдання, досягнення мети; 2) розвиток групової єдності. Відповідно, і лідер повинен вирішувати ці різні завдання, використовуючи інструментальні діяльності, спрямовані на виконання групою її цільових функцій, для реалізації яких вона і була створена; а також експресивні діяльності, спрямовані на підтримку групи як єдиного цілого, її наступного розвитку і згуртування. (Морозов А.В. Деловая психология. – М.: Академический проект, 2005. – 1035 с.)

Відповідно цих напрямів виокремлюються два типи лідерства. Так, інструментальне лідерство має на меті забезпечення керівництва групою у процесі вирішення задач, а рол експресивного лідерства – забезпечення позитивного внутрішнього клімату групи, її стабільності. Ідея про такі типи лідерства належить Р.Бейлзу та Ф.Слейтору, які розглядають ролі «професіонала» - лідера, який орієнтований на вирішення ділових проблем, та «соціально-емоційного спеціаліста», який вирішує проблеми людських стосунків.

Лідер, який орієнтований на ефективність виконання групових завдань, вимушений іти на погіршення взаємостосунків із членами групи, які загально групові цілі повністю або частково не приймають. Лідеру ж експресивного типу, спрямованому на інтереси окремих членів групи та їх взаємостосунки, доводиться займатися поліпшенням взаємостосунків на шкоду загальним цілям та завданням.

 

Психодіагностичний інструментарій

Методика «Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки у реальній групі»
(В. Стефансон)

 

Використання цієї методики дає змогу визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, комунікабельність, некомунікабельність, прийняття «боротьби» та уникнення «боротьби». Тенденція до залежності визначається як внутрішнє прагнення людини до прийняття групових стандартів і цінностей. Тенденція до комунікабельності свідчить про контактність, бажання сформувати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і поза її межами. Тенденція до «боротьби» означає активне прагнення людини до участі в житті групи, до більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Тенденції до незалежності, некомунікабельності і уникнення «боротьби» свідчать про схильність уникати взаємодії, зберігати нейтралітет у конфліктних ситуаціях.

Інструкція. Необхідно дати відповідь «так», якщо ви згодні із твердженням, відповідь «ні», якщо ви з твердженням не згодні.

Текст опитувальника

1. Я критично налаштований стосовно товаришів.

2. У мене виникає тривога, коли у групі починається конфлікт.

3. Я схильний дотримуватися порад лідера.

4. Я не схильний вступати у надто близькі стосунки з товаришами.

5. Мені подобається, коли у групі дружня атмосфера.

6. Я схильний суперечити лідеру.

7. Я симпатизую лише одному-двом членам групи.

8. Я уникаю зустрічей і зборів у групі.

9. Мені подобається похвала лідера.

10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки.

11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечці.

12. Я схильний керувати товаришами.

13. Мене радує спілкування з моїми нечисленними друзями.

14. Я зовні спокійний, наштовхуючись на ворожість з боку членів групи.

15. Я схильний підтримувати настрій і думку своєї групи.

16. Я не надаю великої значущості особистісним якостям членів групи.

17. Я схильний протиставляти свою ціль цілям групи, відволікати групу від досягнення поставлених нею завдань.

18. Мені подобається протиставляти себе лідеру.

19. Я хотів би зблизитися з окремими членами групи.

20. Я схильний обирати нейтралітет у суперечці.

21. Мені подобається, коли лідер активно керує групою.

22. Я надаю перевагу холоднокровному обговоренню проблеми.

23. Я недостатньо стриманий у прояві почуттів.

24. Я намагаюся згуртувати навколо себе однодумців.

25. Я не задоволений надто формальними стосунками у групі.

26. Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу.

27. Я схильний погоджуватися зі способом життя групи.

28. Я прив'язаний до групи більше, ніж до окремих її членів.

29. Я схильний загострювати і затягувати суперечку.

30. Я намагаюся бути в центрі уваги.

31. Мені хотілося б бути членом меншої групи.

32. Я схильний до компромісів.

33. Я відчуваю внутрішню стурбованість, коли лідер діє інакше, ніж очікувалося.

34. Я хворобливо ставлюся до зауважень товаришів.

35. Я можу бути хитрим та улесливим.

36. Я здатен взяти на себе керівництво групою.

37. Я відвертий у групі.

38. Під час розбіжностей у групі в мене виникає занепокоєння (стурбованість).

39. Я не проти, щоб при плануванні роботи відповідальність узяв на себе лідер.

40. Я не схильний відповідати на вияв дружелюбності.

41. Я часто ображаюся на товаришів.

42. Я намагаюся налаштувати інших проти лідера.

43. Я легко заводжу знайомства поза групою.

44. Я намагаюся уникати втягнення у суперечку.

45. Я легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.

46. Я чиню опір утворенню в нашому колективі угруповань.

47. Коли я роздратований, стаю глумливим та іронічним.

48. У мене виникає ворожість (неприязнь) до тих, хто намагається висунутися.

49. Я надаю перевагу меншій, але інтимнішій групі.

50. Я намагаюся не демонструвати свої інтимні почуття.

51. За розбіжностей у групі стаю на бік лідера.

52. Я ініціативний при встановленні контактів у спілкуванні.

53. Я намагаюся не критикувати товаришів.

54. Я схильний звертатися до лідера частіше, ніж до інших.

55. Мені не подобається, що стосунки у групі надто фамільярні.

56. Я полюбляю суперечності.

57. Я намагаюся підвищувати свій соціальний статус у групі.

58. Я схильний втручатися у спілкування товаришів і порушувати його.

59. Я запальний, схильний до сварок.

60. Я схильний висловлювати незадоволення лідером.

Опрацювання результатів. По 1 балу слід виставляти за відповідь «так» і за відповідь «ні» по кожній із поєднаних пар тенденцій. Оскільки заперечення однієї тенденції є визнанням полярної, то кількість балів за відповіді «так» за однією шкалою і відповіді «ні» за шкалою протилежної тенденції додаються.

Ключ до діагностики. До шкал поєднаних тенденцій належать такі позиції опитувальника:

1. Залежність — 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54.
2. Незалежність — 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60.

3. Комунікабельність — 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52.
4. Некомунікабельність — 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58.

5. Прийняття «боротьби» — 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59.

6. Уникнення «боротьби» — 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53.

Висновки. Якщо сума балів за будь-якою шкалою дорівнює сумі за протилежною або близька до неї, це свідчить про наявність внутрішнього конфлікту у досліджуваного, зумовленого однаковим вираженням протилежних тенденцій поведінки у групі.

Соціометрія

 

В основі даної методики лежить процедура вибору серед членів групи тих, кому надається найбільша перевага. У залежності від того, які стосунки ви хочете виявити, задаються запитання різ­ного характеру:

- З ким би ви хотіли сидіти поряд на заняттях?

- З ким би ви хотіли жити в гуртожитку в одній кімнаті?

- Назвіть трьох студентів з вашої групи, з ким би ви хотіли
поїхати на практику?

- З ким зі студентів ви б хотіли готуватися до екзамену? Тощо.
Як правило, задаються два типи критеріїв — формальні і неформальні. Формальні критерії виявляють особливості міжособистісних стосунків, які формуються при певному впливі ділових контактів, орієнтації на завдання групи. Наприклад: «Кого б ви вибрали старостою групи?», «З ким би ви хотіли бути в одній під­групі?»

Розрізняють позитивний критерій, коли від досліджуваного вимагається демонстрація переваг у виборі партнера, і негативний критерій, коли від студента вимагається показати своє критичне чи емоційно-негативне ставлення до певних членів групи («З ким би не хотів...»).

Неформальні критерії виявляють особливості міжособових відносин, які формуються при визначальному впливі емоційних контактів, безпосередньо не пов'язаних з діловими стосунками та які несуть у собі сильний заряд симпатій і антипатій. Наприклад: «З ким би ви хотіли проводити свій вільний час?», «Кого б ви хотіли запросити до себе в гості на святкування дня народження?», «З ким би ви хотіли дружити?», «Якби було треба поділитися своїми особистими секретами, то кого б ви вибрали для цього з членів своєї групи?» та ін.

Соціально-психологічна структура групи визначається за допомогою порівняльного аналізу відповідей студентів на два запитання — один формальний і один неформальний. Макси­мальне число критеріїв у дослідженні для студентів від 2 до 4.

Якщо використовується обмежена кількість виборів (не більше 3-5 осіб), то при цьому бажано підкреслити, що слід зберігати послідовність надання переваг (у першу чергу, другу, третю чергу і т. д.).

Зразок роботи по складанню соціограми групи.

Інструкція. Зараз вам будуть запропоновані запитання, які стосуються ваших взаємовідносин у групі. Наприклад: «Кого б ви обрали старостою групи?» Візьміть чистий аркуш паперу. Угорі напишіть своє прізвище. Розділіть аркуш вертикальною лінією. Зліва від неї напишіть прізвища тих членів групи, кого ви обира­єте, відповідаючи на це запитання, а справа тих, кого б ви не обрали. Число виборів не обмежене.

Цей соціометричний критерій спрямований на виявлення пар­ного вибору в формальній структурі групи.

Відповідаючи на запитання, студенти заповнюють свої соціометричні картки. На основі індивідуальних результатів заповню­ється соціоматриця по групі в цілому, куди заносять список групи, а у верхній рядок — номери, під якими пишуть прізвища окремих студентів. У кожному рядку навпроти номерів студентів, вибраних даною людиною, ставиться знак «+» (вибір), або «-» (заперечення) або заносяться номери виборів (1, 2 чи 3). Якщо ж два студенти вибрали один одного, то ці два вибори обводяться кружком (вза­ємний вибір).

Використовуються, як правило, два способи обробки результа­тів соціометричного опитування:

1) табличний — за допомогою соціоматриць виборів;

2) графічний — за допомогою соціограми.

Соціограма будується на основі соціоматриці. У найбільш загальному вигляді вона являє собою чотири концентричних кола, в яких розміщують усі номери членів цієї групи. У перше коло (центральне) записують тих, хто набрав найбільшу кількість пози­тивних виборів (так званих «соціометричних зірок», які мають кількість виборів більше середнього), у друге коло — «переважаю­чих» (тих, що мають середню кількість виборів), у третє — «знех­туваних» (число виборів менше середнього), у четверте — «ізольо­ваних» (які не отримали жодного вибору).

У соціометричному методі аналізу даних використовується спеціальна соціометрична символіка:

- позначення респондентів чоловічої статі;

- позначення респондентів жіночої статі;

- однобічні вибори;

- взаємні вибори;

- однобічні відхилення;

- взаємні відхилення.

Приклади соціоматриць:

Соціоматриця обмеженого вибору з урахуванням послідов­ності переваг.

 

Хто обирає	Кого обирають
Кількість одержаних виборів
Кількість взаємних виборів

 

Соціоматриця необмеженого вибору без урахування послідов­ності переваг.