Організація інструментального господарства.

Інструментальне господарство - сукупність загальнозаводських, цехових підрозділів, зайнятих придбанням, проектуванням, виготовленням, ремонтом інструментів і пристосувань, їхнім обліком, зберіганням і видачею на робоче місце.До інструментального господарства відносяться:

- інструментальні цехи;

- центральний інструментальний склад (ЦИС);

- цехові инструментально роздавальні комори;

- база відновлення інструмента;

- заточувальні відділення в цехах;

- ремонтні відділення.

Структура інструментального господарства залежить від розміру підприємства, від типу виробництва, від розмаїтості застосовуваних інструментів. Інструментальне господарство очолює начальник інструментального господарства або головний технолог, якому можуть підкорятися: планове бюро, ЦИС, інструментальний цех.

 

 

Рис. 4.1 Типова структура інструментального господарства

 

 

Весь інструмент підрозділяється на:

- універсальний - широкого використання, що виготовляється на спеціалізованих заводах;

- спеціальний - для проведення окремих операцій, конструюється й виготовляється для власних потреб.

На підприємствах застосовується різна кількість видів і типів інструмента, що вимагає їхньої класифікації й індексації. Під класифікацією розуміється система розподілу всієї номенклатури інструмента на типові підрозділи, а під індексацією - присвоєння кожному інструменту певної умовної позначки (індексу) заснованого на прийнятій класифікації. Найпоширенішийо буквено-десяткову систему індексації. По цій системі основних класифікаційних підрозділів 5: клас, підклас, група, підгрупа й секція. Кожний підрозділ по номенклатурі включає 10 позицій. У межах кожного класу 10 підкласів, у кожному підкласі 10 груп і т.д. Такою системою може бути охоплена номенклатура в 100 тис. найменувань.

Для скорочення кількості типорозмірів застосовуваних на підприємстві інструментів проводять його нормалізацію, що укладається у встановленні постійних конструкцій, форми й найбільше часто використовуваних розмірів.

Головним завданням інструментального господарства є безперебійне обслуговування цехів і робочих місць інструментом при мінімальних витратах на їхнє проектування, виготовлення, зберігання й експлуатацію.

Потреба підприємства в інструменті складається з видаткового й оборотного фондів.

Видатковий фонд становить ту частину оснащення, що буде витрачена при обробці певного випуску.

Оборотний фонд - запаси, необхідні для безперебійного забезпечення оснащенням цехів основного виробництва. Якщо весь оборотний фонд прийняти за 100%, то він розподілиться в такий спосіб: на ЦИС - 70%; на ИРК - 20%; на робочих місцях - 5%; у ремонті й заточенні - 5%.

Планування видаткового фонду може провадитися декількома методами:

1) укрупнений метод - на основі звітних даних про видаток різних видів оснащення за минулий рік складаються видаткові нормативи, по яких визначається потреба на майбутній рік. Цей метод застосовується в основному на заводах зі сталою номенклатурою випуску;

2) метод планування потреби по картах типового оснащення. Використовується в умовах дрібносерійного виробництва зі змінною номенклатурою;

3) метод прямого розрахунку - самий точний, тому що потреба визначається на основі обсягу основного виробництва, номенклатури оснащення по технологічній документації й норм видатку оснащення по кожному виді оснащення.

Розрахунок потреби різального інструменту визначається по формулі:

 

І_р = N * t_м * η / Т_ст (L / а + 1)(1 - d / 100), (4.5)

де І_р – видатковий фонд інструмента;

N - виробнича програма по випуску виробів;

t_м - машинний час для обробки одиниці випуску;

η - кількість інструмента одного працюючого на верстаті;

Т_ст – стійкість інструмента, тобто час від заточення до переточування;

L - довжина ріжучої частини інструмента, що піддається переточуванню;

а - величина сточується слоя, що, за кожне переточування;

d - імовірність передчасної поломки інструмента (звичайно d приймається по різцях і свердлам від 5 - 10%, по фрезах 8 - 12%).

Потреба в нормалізованому вимірювальному інструменті, визначається виходячи з кількості деталей, які будуть вимірятися інструментом, кількості вимірів, які може витримати даний інструмент до повного зношування. Потреба в універсальному слюсарно-монтажному інструменті визначається дослідно-експертним методом на базі його середнього терміну служби.

Планування запасів оснащення (інструментів). Сукупність запасів у Цисе утворять загальнозаводський оборотний фонд.

У крупносерийном і масовому виробництві величина цехового оборотного фонду розраховується по формулі:

І_о,ц = Ір._м. + З + І_р, (4.6)

 

, (4.7)

 

де Ір._м. – кількість інструментів на робочих місцях;

Т₁ – період підношення інструмента на робочому місці;

Т₂ – час експлуатації між 2-мя переточуваннями з урахуванням перерв у роботі;

 

Т₂ = (t_шт / t_маш) Т_ст, (4.8)

 

де t_шт – час на операцію, що включає час установки деталей, час

машинної обробки, час контрольного проміру;

t_маш – час роботи інструмента;

n_р.м. – кількість робочих місць, на яких працює даний інструмент;

η - кількість інструмента, що працює на одному верстаті;

 

З = Р_с * t_n (1 + k_{стр.зап.} ), (4.9)

 

де З – кількість інструмента в запасі;

Р_с – добовий видаток інструмента;

t_n – періодичність поставки інструмента із ЦИСа в ИРК, у добі;

k - коефіцієнт страхового запасу в коморі, звичайно в розмірі від 0,05 до 0,1;

k_{стр.зап} – коефіцієнт страхового запасу на робочих місцях.

 

і_р = Т_з / Т₁ * n_р.м. * η, (4.10)

де I_{р -}кількість інструмента в ремонті, заточенні;

Т_з – тривалість циклу заточення, тобто час від моменту заміни інструмента на робочому місці до надходження його в ИРК.

Загальнозаводські запаси регулюються по системі MAX - MIN. Сутність її укладається в тім, що запаси інструмента в Цисе постійно підтримуються на рівні, що забезпечує безперебійне постачання цехів шляхом своєчасної, періодичної подачі замовлень на виготовлення або придбання запасів. При цьому розраховується MAX, MIN запас і крапка замовлення. MIN запас має характер страхового запасу й витрачається у випадках не передбачених при нормальному плині виробничого процесу.

 

І_min = Р_с * t_сп, (4.11)

 

де t_сп - тривалість періоду термінової поставки;

Р_с – добовий видаток;

 

І_max = Р_с * t_пл, (4.12)

 

де t_пл – період планової поставки;

 

З = І_min + Р_с * Т_з, (4.13)

 

де Т_з – час виконання замовлення.

 

Значна частина запасів інструментів перебуває на загальнозаводському складі Цисе. ЦИС оснащується штабелями, стелажами, шафами для якісного зберігання різних видів оснащення.

Видача оснащення із Циса провадиться по вимогах ИРК у межах установленого для них ліміту. Облік інструмента в Цисе повинен забезпечувати облік залишків кожного виду оснащення й повинен сполучатися зі спостереженням за запасами з метою їхнього своєчасного поповнення. Звичайною формою обліку інструмента є картки, де відображаються надходження, видача, залишок.

При обліку наявності оснащення по системі max-min у картці проставляється три види запасів: max, min і крапка замовлень.

Облік надходження кожного виду оснащення провадиться на основі накладних, а облік видачі - по вимогах і лімітних книжках, після чого в картках виводиться залишок. На рівні цеху забезпечення робочих місць інструментом здійснює ИРК. ИРК одержує оснащення по лімітних картах із Циса, забезпечує оснащенням робочі місця, здійснює зберігання оборотного фонду оснащення цехів, збір і передачу в ЦИС відпрацьованого й зношеного інструмента, а також передачу різального інструменту для централізованого заточення в ремонт.

Розмір комори залежить від кількості запасів, що зберігаються. Площа ИРК визначається по числу робочих місць, що обслуговуються. При зберіганні на складі різних видів інструментів її площа визначається з розрахунків:

- для дрібносерійного виробництва 0,75кв.м. на одне робоче місце;

- для серійного 0,65кв.м. на один верстат;

- для масового 0,35кв.м. на один верстат.

Штат комори повинен складатися із завідуючого, роздавальника інструментів і обліковця.

Крім стелажів в ИРК звичайно встановлюються:

- контрольна дошка з позначенням на ній номерів, закріплених за кожним робітником;

- перевірочний стіл;

- каталог всіх інструментів, що зберігаються в коморі.

Інструмент може видаватися робітником на тимчасове й постійне користування. Інструмент, виданий у постійне користування, записується в інструментальну книжку робітника, що зберігається в коморі. Подальша видача такого ж інструмента провадиться в обмін на раніше отриманий без документа. У випадку заміни зламаного інструмента може бути потребован акт на поломку, де вказується винуватець і причина поломки. Інструмент, що вимагає перезаточення, видається в тимчасове користування. Для обліку такого інструмента можуть застосовуватися марочні, ярлыковые й інші системи. Частіше застосовуються трехмарочные системи:

- одна з марок вішається на контрольну дошку комори на номер, закріплений за робітником;

- друга - на осередок стелажа;

- третя видається робітникові й вертається при поверненні інструмента.

Кращим способом видачі інструмента є його доставка безпосередньо на робочі місця. Комірник кожної попередньої зміни провадить попереднє комплектування інструмента для кожного верстата відповідно до отриманого заздалегідь від диспетчерського бюро цеху зміна-добовим завданням. На робочих місцях установлюється кнопка для виклику роздавальника під час робочого дня.

Основні напрямки поліпшення організації інструментального господарства:

- в області проектування випускається продукции, що, і технології її виробництва - спрощенні конструкції, її уніфікація й стандартизація, типізація технологічних процесів і контроль технологічності конструкцій;

- уніфікація й стандартизація оснащення, скорочення тривалості розробки й виготовлення оснащення;

- застосування наукових підходів у вивченні ринку, виявлення конкурентних переваг підприємств, що випускають інструменти, удосконалювання контролю й мотивації працівників по кращому використанню інструментів;

- в області експлуатації, ремонту й відновлення оснащення - забезпечення нормальних умов роботи Циса, ИРК, організація активного харчування робочих місць інструментом, організація централізованого заточення інструмента, посилення технічного нагляду, поліпшення оперативного обліку й видаткових лімітів і підвищення ефективності ремонту, і відновлення інструмента.