Організація транспортного господарства.

Процес виробництва на підприємствах пов'язаний з переміщенням величезних мас сировини, матеріалів, палива. Всі ці вантажі регулярно доставляються на підприємстві, розвантажуються, розміщаються на складах, звідки подаються в основні, допоміжні цехи.

Основними завданнями організації внутрішньозаводського транспорту є:

1) раціоналізація транспортних потоків, тобто виключення зайвих перевезень і перевантажень, вибір найбільш раціональних маршрутів переміщення й схем складування;

2) забезпечення схоронності і якості вантажу;

3) раціональне використання транспортних засобів, їхня схоронність і вдосконалювання організації праці транспортних робітників.

Керування транспортним господарством, як правило, здійснює начальник транспортного відділу, у веденні якого можуть перебуває: бюро планування перевезень, бюро технічного нормування й організації перевезень, конструкторсько^-технологічне бюро механізації вантажно-розвантажувальних робіт і транспортно- складських робіт, диспетчерське бюро й механіки з ремонту.

Склад транспортного господарства залежить від:

- характеру випускається продукции, що;

- типу й масштабу виробництва;

- виробничої структури підприємства.

Ці ж ознаки визначають розмаїтість і класифікацію транспортних засобів:

1. По видах транспортних засобів розрізняють:

- залізничний транспорт (тепловози, цистерни);

- безрейковий транспорт (автомобілі, трактори, причепи, електрокари, электропогрузчики, электроштабелеры);

- водний транспорт (буксири, катери, баржі);

- підйомно-транспортні кошти (ліфти, підйомники, автокрани, стаціонарні крани, кран-балки, талі, лебідки, мостові й козлові крани);

- підвісні дороги (канатні, монорейкові);

- конвеєрні устрої (всі види транспортерів: стрічкові й ланцюгові);

- інші транспортні засоби (пневматичний транспорт, гідравлічний, жолоба, рольганги, сковзала, спуски).

2. За принципом дії:

- транспорт перериваної дії;

- транспорт безперервної дії.

3. По призначенню транспорт буває:

- зовнішній;

- міжцеховий;

- внутріцеховий;

- внутріскладський;

- робочого місця.

Центральним завданням при організації роботи транспорту є вибір транспортних засобів для окремих ділянок підприємства. При цьому враховується їхня вантажопідйомність, швидкість, маневреність. Приймається в увагу потужність вантажопотоків, відстань переміщення й характер вантажів, що транспортуються. Насамперед, з'ясовується можливість використання безперервного транспорту. У тих ланках, де вантажопотоки є стійкими й істотними по масштабах, рациональней усього використовувати безперервний транспорт.

Основними питаннями при його організації є:

1) обґрунтування виду транспортного засобу;

2) визначення методу транспортування (тарна або безтарна). Визначальними факторами є габарити, крихкість і цінність вантажу;

3) планування, розміщення безперервного транспорту. Вона звичайно проводиться одночасно з розробкою генерального плану заводу або проекту реконструкції цехів;

4) визначення режиму експлуатації безперервного транспорту, тобто швидкості його руху, ступеня завантаження й т.д.

При організації руху перериваного транспорту, що найчастіше застосовується в процесах видами, що переміняються, вантажу й спрямованістю руху, вирішуються наступні питання:

а) вибір транспортних засобів. Найважливішим критерієм оцінки правильності вибору транспорту є використання вантажопідйомності механізму. Як показник використання вантажопідйомності застосовується коефіцієнт використання вантажопідйомності.

 

К_гр = В / q * n, (5.1)

 

де К_гр – коефіцієнт використання вантажопідйомності;

n - кількість зроблених ходок;

B - кількість перевезених вантажів по факті, тонн;

q - паспортна вантажопідйомність машини.

б) визначення способу перевезення, тобто розрахунок транспортної партії деталей і тарне або безтарне перевезення;

в) вибір маршруту й порядку руху транспортного засобу. На поліпшення використання внутрішньозаводського транспорту великий вплив роблять організація його роботи на основі маршрутизації перевезень, що припускає закріплення за кожним маршрутом постійних робочих і транспортних засобів. Вона дозволяє скоротити простої й підвищити продуктивність праці.

На підприємствах застосовують 2 системи маршрутизації перевезень: маятникова й кільцева.

При маятниковій системі транспортні засоби рухаються між двома пунктами. Один рух відбувається з вантажем, зворотне - порожняком. При кільцевій системі машина, здавши вантаж у певному пункті, одержує там же новий вантаж і доставляє його в наступний пункт, після декількох заїздів вертається у вихідний пункт.

Критерієм оцінки вибору є коефіцієнт використання пробігу вантажу:

 

К_пр = Z / Z + Z_о, (5.2)

 

де К_пр - коефіцієнт використання пробігу;

Z - пробіг з вантажем;

Z_о – пробіг без вантажу.

Базою для визначення обсягу робіт, виконуваного внутрішньозаводським транспортом, служить сумарна величина вантажопотоків або загальний вантажообіг за рік.

Вантажопотік - кількість вантажу, переміщувана за одиницю часу по даному напрямку або через певний пункт. Сума всіх вантажопотоків становить вантажообіг заводу. Для визначення загального вантажообігу заводу складається шахова відомість. По вертикалі відомості перераховуються всі цехи й склади відправники, а по горизонталі в тім же порядку цехи й склади одержувачі.

Базою для організації міжцехових і зовнішніх вантажопотоків і планування роботи транспорту є діаграма вантажопотоків, тобто графічне зображення у відповідному масштабі даних шахової відомості на схемі генерального плану заводу.

На діаграмі вантажопотоки зображуються у вигляді окремих смуг, ширина яких пропорційна їхній величині, а конфігурація відповідає трасі переміщення вантажів.

Техніко-економічні розрахунки у внутрішньозаводському плануванні провадяться на базі найбільшого добового обороту.

 

Q_сут = Q_г / Р_д * К_нп, (5.3)

де Q_г – річний вантажообіг

Р_д - кількість робочих днів у році

К_нп – коефіцієнт нерівномірності перевезень.

Необхідна кількість транспортних засобів визначається по формулі:

 

Т_р = Q * t / Т*q*k, (5.4)

де Q - обсяг вантажоперевезень у добу, т;

t - час на 1 рейс, хв.;

q - вантажопідйомність транспортного засобу, т;

Т - час роботи транспорту протягом доби, хв.;

k - коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Тенденції в розвитку транспортного господарства:

-механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних і транспортних операцій;

-впровадження сучасного підйомно-транспортного встаткування, єдиних систем з автоматичним адресуванням вантажів, автоматичних складів, що сортують і видає вантажі по спеціальній програмі;

-широке застосування спеціальної тари й контейнерів;

-удосконалювання планування й керування внутрішньозаводським транспортом на основі математичних методів;

-організація централізованої доставки вантажів усередині підприємства;

-зниження середнього віку транспортних засобів і збільшення питомої ваги прогресивних транспортних засобів.