Критерії оцінки індивідуальної

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Індивідуальна робота студентів оцінюється в балах згідно наступним критеріям:

- самостійність виконання завдання;

- якість виконання завдання (тобто аналіз наукової літератури і рівень розкриття теми);

- дотримання термінів виконання завдань для ІРС.

З кожного модулю максимальна оцінка за індивідуальну роботу складає 10 балів і виставляється на підставі вищезазначених критеріїв оцінювання за наступною шкалою:

виконане завдання, яке відповідає всім трьом критеріям, оцінюється в 10-9 балів;

виконане завдання, яке не відповідає одному з критеріїв, оцінюється в 8-6 балів;

виконане завдання, яке не відповідає двом критеріям, оцінюється в 5-3 бали;

виконане завдання, яке не відповідає трьом критеріям, оцінюється в 2-1 бал.

ЗРАЗОК ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ

ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Завдання для ІРС

Ч. 1 ст. 1056 ЦК України: «Кредитор має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у випадку порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит вчасно не буде повернутий».

Дайте видовий аналіз даної норми:

а) за методом правового регулювання;

б) за способом правового впливу;

в) за роллю (метою) у правовому регулюванні;

г) за функціями права.

Визначте структурний склад даної норми, найменування, поняття, текстовий зміст і вид структурних елементів.

12. ПОРЯДОК ОЦІНКИ ЗНАНЬ І УМІНЬ

СТУДЕНТІВ ЗГІДНО ВИКОНАНИМ

РОБОТАМ І НА ОСНОВІ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Застосування кредитно-модульної системи активно впливає на характер і організацію навчального процесу, стимулює роботу студентів, підвищує їх зовнішню і внутрішню мотивацію за допомогою постійного і систематичного контролю і оцінки їх знань, вмінь, гласності результатів. Така організація процесу активізує учбову роботу планомірно, впродовж всього семестру, вимагає від студента систематичної роботи, розширює можливості для всебічного розкриття здібностей, розвиває творче мислення, індивідуалізує вимоги до рівня розвитку аналітичних здібностей, що виключає зрівняльний підхід до оцінки знань студентів. Студент зобов'язаний виконати всі види робіт, передбачених з дисципліни. Його діяльність буде оцінена певною кількістю балів. Контрольні питання для підготовки до заліку і іспиту видаються студентам для ознайомлення не менше, ніж за місяць до початку залікової і екзаменаційної сесії. Кредитно-модульна система найповніше забезпечує реалізацію основних освітніх функцій, властивих навчальному контролю в цілому: діагностичної, пізнавальної, стимулюючої, виховної і оціночної.

Теорія права і держави як дисципліна вивчається студентами протягом двох семестрів і передбачає проведення заліку (в кінці першого семестру) і іспиту (в кінці другого семестру).

Об'єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого перевіряється під час поточного контролю. Поточний модульний контроль проводиться відповідно до розкладу, складеного деканатом з урахуванням календарного графіку навчального процесу і особливостей навчального плану спеціальності «Правознавство». Об'єктами поточного контролю знань студентів з теорії права і держави є:

- систематичність і активність роботи на семінарських заняттях;

- виконання завдань для самостійної роботи студентів;

- виконання завдань для індивідуальної роботи студентів;

- виконання модульних контрольних робіт.

У разі невиконання певних завдань поточного контролю з об'єктивних причин студенти мають право, з дозволу деканату, скласти їх до останнього семінарського заняття. Час і порядок складання визначає викладач.

У першому семестрі підсумкова оцінка знань студентів – зараховано – виставляється на основі результатів поточного контролю знань з першого і другого модулів.

Загальна кількість балів за поточний контроль не може перевищувати 100 балів. Ця оцінка складається на підставі суми балів поточного контролю з перших двох модулів дисципліни «Теорія права і держави» (див. Таблицю 1). Таким чином, з модулю I «Право як система» студент може набрати максимально 50 балів, з яких:

- за роботу на семінарських заняттях – максимум 15 балів;

- за самостійну роботу студентів – максимум 10 балів;

- за індивідуальну роботу студентів – максимум 10 балів;

- за підсумкову контрольну роботу – максимум 15 балів.

З модулю II «Дія права в суспільстві» студент може набрати максимально 50 балів, з яких:

- за роботу на семінарських заняттях – максимум 15 балів;

- за самостійну роботу студентів – максимум 10 балів;

- за індивідуальну роботу студентів – максимум 10 балів;

- за підсумкову контрольну роботу – максимум 15 балів.

Таблиця 1

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

«ТЕОРІЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ»

ПІБ студента

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ (max 50 балів)

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ (підсумовуються пункти 6 і 11)

МОДУЛЬ I

Сума балів за модуль I

МОДУЛЬ II

Сума балів за модуль II

Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії

Самостійна робота студента

Індивідуальна робота студента

Контрольна робота

Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії

Самостійна робота студента

Індивідуальна робота студента

Контрольна робота

Іванов і.І.

 

Всі студенти, що набрали протягом семестру суму від 50 до 100 балів, автоматично отримують залік з дисципліни, а також відповідну кількість балів і оцінку за шкалою ECTS (див. Таблицю 3).

Студенти, що не набрали за підсумками двох модулів 50 балів, складають залік з «Теорії права і держави». Якщо студент складає залік, по сумі йому виставляється не більше 50 балів, включаючи бали, набрані протягом семестру, тобто безпосередньо за залік чітко певна кількість балів не встановлюється. Таким чином, залік надає студентові можливість добрати певну кількість балів. Залік з теорії права і держави проводиться відповідно до розкладу залікової сесії в письмово-усній формі: студенти пишуть відповіді на питання і потім дають усні пояснення з цих відповідей. Складання заліку проводиться в навчальній аудиторії, де знаходиться вся академічна група.

Оцінка «зараховано» виставляється студенту, виходячи з таких критеріїв:

1) відповідь студента свідчить про глибинні знання: вивчена навчальна і спеціальна література з теми, продемонстровані міцні теоретичні знання, представлена переконлива орієнтація у матеріалі, вміла аргументація висновків;

2) відповідь студента свідчить про хороші знання: вивчена навчальна і частково спеціальна література, показані, в основному, міцні теоретичні знання, представлені, переважно, переконлива орієнтація у матеріалі, а також не цілком вміла аргументація висновків;

3) відповідь студента свідчить про задовільні знання: вивчена навчальна література, окремі спеціальні джерела, показані теоретичні знання, представлені не цілком переконлива орієнтація у висловлюваному матеріалі, а також слабка аргументація висновків.

Відповідь, яка не відповідає жодному з перерахованих критеріїв, оцінюється як незадовільна і студентові виставляється оцінка «незараховано». Перескладання заліку проводиться після додаткової підготовки студентів згідно розкладу, що встановлюється деканатом. Якщо перескладання завершиться для студента оцінкою "незараховано", то подальше перескладання проводиться комісійно. У разі потреби уточнення знань студента і за бажанням студента як додаткові на заліку можуть бути використані тестові завдання.

В кінці другого семестру проводиться іспит, на якому виставляється підсумкова оцінка знань студентів на основі результатів поточного і підсумкового контролю знань.

При цьому загальна кількість балів за поточний контроль не може перевищувати 50 балів. Ця оцінка складається на основі суми балів поточного контролю з третього модулю дисципліни «Теорія права і держави» (див. Таблицю 2).

Таким чином, з модулю III «Вчення про державу» студент може набрати максимально 50 балів, з яких:

- за роботу на семінарських заняттях – максимальні 15 балів;

- за самостійну роботу студентів – максимальні 10 балів;

- за індивідуальну роботу студентів – максимальні 10 балів;

- за підсумкову контрольну роботу – максимальні 15 балів.

Підсумковий контроль з дисципліни «Теорія права і держави» проходить у формі іспиту, який оцінюється від 0 до 50 балів.

Іспит з теорії права і держави проводиться згідно розкладу екзаменаційної сесії. Іспиту передує консультація (за один - два дні до іспиту). Проводиться іспит в письмово-усній формі: студенти пишуть відповіді на «витягнуті» квитки і потім дають усні пояснення до цих відповідей.

Екзаменаційний квиток складається з 5-х завдань, з яких 1-3 є теоретичними, 4 – практичним, 5 – тестовим (5 тестів різного рівня складності). Оцінка виставляється на підставі відповідності відповіді за кожним завданням певному комплексу критеріїв. При цьому кожне завдання може бути оцінене максимально в 10 балів.

Відповідь на кожне теоретичне завдання (завдання 1-3 екзаменаційні квитки) оцінюється на підставі відповідності наступним критеріям:

1. Рівень, об'єм і глибина знань.

2. Знання студентом дискусійних питань теорії.

3. Вміння обгрунтувати власну позицію.

4. Правильне розуміння і вміння використовувати юридичні поняття і категорії.

5. Вміння співвідносити теоретичні положення з практичними ситуаціями.

Відповідність відповіді за кожним завданням всім вказаним критеріям в повному об'ємі оцінюється в 10-9 балів.

Відповіді, які не відповідають одному, двом критеріям (у будь-якій послідовності), оцінюються в 8-7 балів.

Відповіді, які не відповідають трьом критеріям, оцінюються в 5-6 балів.

Відповіді, які не відповідають чотирьом, п'яти критеріям, оцінюються в 4-0 балів.

Відповідь на практичне завдання (завдання 4 екзаменаційного квитка) оцінюється з погляду вміння:

1) аналізувати практичну ситуацію;

2) застосовувати теоретичні знання з практики;

3) показати практичні навички юриста.

При цьому оцінюється як заохочувальний бал знання законодавства, уміння в нім орієнтуватися і правильно його використовувати. Разом з тим, відсутність знання законодавства або вміння в нім орієнтуватися не тягне зниження оцінки на іспиті з теорії права і держави, оскільки студенти 1 курсу ще не вивчали галузевих юридичних дисциплін і, крім того, зміст практичних завдань розрахований на можливість рішення, виходячи із загальноправових теоретичних положень.

Відповідність відповіді за практичним завданням всім вказаним критеріям в повному об'ємі оцінюється в 10-9 балів.

Відповіді, які не відповідають одному критерію (у будь-якій послідовності), оцінюються в 8-7 балів.

Відповіді, які не відповідають двом критеріям, оцінюються в 6-5 балів.

Відповіді, які не відповідають всім трьом критеріям, оцінюються в 4-0 балів.

Відповідь на 5 завдання екзаменаційного квитка (тести) оцінюється таким чином:

- правильно вирішені всі 5 тестів – 10-9 балів;

- правильно вирішено 4 тести – 8-7 балів;

- правильно вирішено 3 тести – 6-5 балів;

- правильно вирішено 2 тести – 4-3 бали;

- правильно вирішено 1 тест – 2-1 бал;

- не вирішений жоден тест – 0 балів.

Відповіді за кожним завданням оцінюються окремо.

Бали, отримані студентом за поточний і підсумковий контроль вносяться до відомості (див. Таблицю 2), підсумовуються і на їх основі виставляється загальна підсумкова оцінка знань. Таким чином, максимально студент може набрати 100 балів.

Таблиця 2

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

«ТЕОРІЯ ПРАВА І ДЕРЖАВИ»

ФІО студента	ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ (max 50 балів)	ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ - ІСПИТ (max 50 балів)	ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ (підсумовуються пункти 6 і 7)
МОДУЛЬ III	Сума балів за модуль III
Організаційно-навчальна робота студента в аудиторії	Самостійна робота студента	Індивідуальна робота студента	Контрольна робота
Іванов і.І.

 

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну шкалу і шкалу за системою EСTS здійснюється таким чином:

Таблиця 3

Оцінка за 100-бальною шкалою	Оцінка за національною (4-бальною) шкалою	Оцінка за шкалою EСTS
100 – 90	5 (відмінно)	A
89 – 81	4 (добре)	B
80 – 70	4 (добре)	C
69 – 60	3 (задовільно)	D
59 – 50	3 (задовільно)	E
49 – 30	2 (незадовільно) з можливістю повторної здачі	FX
29 – 0	2 (незадовільно) з обов'язковим повторним вивченням дисципліни	F

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (питання 1-81)

І ІСПИТУ

1. Поняття теорії держави та права як науки. Співвідношення теорії держави та права та енциклопедії права.

2. Об'єкт дослідження теорії держави та права та її місце у системі наук про суспільство.

3. Об'єкт та предмет дослідження теорії держави та права як юридичної науки.

4. Теорія держави та права у системі юридичних наук.

5. Поняття і значення методології теорії держави та права.

6. Основні функції теорії держави та права як науки.

7. Становлення і розвиток теорії держави та права.

8. Механізм здійснення влади у додержавному суспільстві. Регулятори поведінки у додержавному суспільстві.

9. Класова теорія і теорія насильства про походження держави та права.

10. Теологічна і патріархальна теорії походження держави та права.

11. Психологічна і договірна теорії походження держави та права.

12. Історичні способи формування права. Його відмінність від соціальних регуляторів додержавного суспільства.

13. Місце і роль права у системі регулювання суспільних відносин.

14. Поняття права, його основні ознаки.

15. Зміст права. Об'єктивне і суб'єктивне у праві. Право як міра свободи особи і масштаб її поведінки.

16. «Існуюче» та «належне» у змісті права.

17. Право та моральність. Проблема гуманізації права.

18. Сутність права та його соціальна цінність.

19. Поняття і види функцій права.

20. Право та держава. Їх взаємодія і концепції співвідношення.

21. Право та економіка. Економічні інтереси у праві.

22. Право та політика.

23. Джерела (форми) права. Місце та роль правозастосовчої (судової) практики у правовому регулюванні суспільних відносин.

24. Правовий звичай.

25. Поняття і види правового прецеденту.

26. Нормативний договір як джерело права.

27. Юридична доктрина як джерело права.

28. Міжнародна угода як джерело права. Концепції співвідношення міжнародного і національного права.

29. Поняття правотворчості. Правотворчість, правотворення і правове регулювання.

30. Стадії і суб'єкти правотворчого процесу.

31. Акти правотворчості. Поняття, ознаки і види нормативно-правових актів.

32. Юридична техніка: поняття, значення, елементи.

33. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів.

34. Порядок введення в дію та припинення дії нормативних актів.

35. Принципи дії нормативних актів у часі.

36. Дія нормативних актів у просторі.

37. Дія нормативних актів за колом осіб.

38. Право як система: поняття, структура, класифікаційні критерії виділення галузей права.

39. Система права та система законодавства: аспекти співвідношення.

40. Правова система: поняття, структура, співвідношення з системою права.

41. Правова сім'я: поняття, загальна характеристика, співвідношення з правовою системою та системою права.

42. Історико-юридичні основи формування основних правових систем і сімей сучасного світу.

43. Романо-германська правова сім'я.

44. Правова сім'я загального права.

45. Релігійно-традиційна правова сім'я.

46.Сучасні інтеграційні процеси розвитку правових систем. Гармонізація українського права та права ЄС.

47. Поняття, зміст та ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.

48. Гіпотеза як структурний елемент норми права. Види гіпотези.

49. Диспозиція у структурі правової норми. Види диспозиції.

50. Поняття і види санкції як елемента структури правової норми.

51. Класифікація правових норм. Її критерії.

52. Поняття та ознаки правових відносин.

53. Види правових відносин.

54. Структура (склад) і зміст правовідносин.

55. Об'єкти правових відносин.

56. Суб'єкти правових відносин.

57. Підстави виникнення, зміни і припинення правових відносин. Їх класифікація.

58. Поняття і види реалізації права. Правореалізація та правове регулювання.

59. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.

60. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти.

61. Стадії застосування права: поняття, види, зміст, співвідношення з процесуальними формами правозастосування.

62. Акти застосування права: поняття, структура, види, значення.

63. Правозастосування та прогалини у праві. Способи їх заповнення і подолання.

64. Застосування права при колізії та конкуренції норм.

65. Поняття, зміст, етапи і значення тлумачення правових норм.

66. Способи тлумачення норм права.

67. Види тлумачення правових норм за обсягом.

68. Види тлумачення правових норм за суб'єктами.

69. Поняття і структура механізму правового регулювання.

70. Законність і правопорядок: поняття, співвідношення та значення у забезпеченні ефективності правового регулювання суспільних відносин.

71. Поняття, рівні, види і структура правової свідомості.

72. Правова активність та правовий нігілізм. Їх значення у визначенні правової свідомості.

73. Поняття і значення правової культури.

74. Правова освіта та правове виховання, їх поняття і значення для формування правової культури.

75. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.

76. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.

77. Поняття і види складів правопорушень.

78. Об'єкт та об'єктивна сторона у структурі складу правопорушення.

79. Суб'єкт та суб'єктивна сторона у структурі складу правопорушення.

80. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення.

81. Види та функції юридичної відповідальності. Її співвідношення з державним примусом.

82. Поняття та ознаки держави.

83. Держава як соціальне явище у суспільстві.

84. Держава як юридичне поняття.

85. Сутність держави та її еволюція.

86. Поняття, значення та основні види функцій держави.

87. Механізм держави: поняття, значення, структура, співвідношення з державним апаратом.

88. Поняття, ознаки і види державних органів.

89. Поняття і значення бюрократії. Правові засоби подолання бюрократизму у діяльності державних органів.

90. Поняття і значення форми держави. Її зміни і відносна самостійність.

91. Поняття та види форми правління.

92. Поняття та види форми державного устрою.

93. Політико-правовий режим та його види.

94. Історичний розвиток держави та критерії його оцінки.

95. Сучасна інтеграція держав. Міждержавні об'єднання.

96. Поняття і структура політичної системи суспільства.

97. Держава як суб'єкт політичної системи суспільства.

98. Партії та інші суспільні організації у політичній системі суспільства.

99. Історичний розвиток ідеї правової держави.

100. Верховенство права і закону як основна ознака правової держави.

101. Розділ властей у правовій державі.

102. Особа у правовій державі. Взаємність прав, обов'язків і відповідальності громадянина і держави.

103. Права людини: поняття, історичний розвиток, сучасне значення.

104. Система захисту прав людини. Значення інституту омбудсмена.

105. Громадянське суспільство: поняття, структура, значення для формування правової держави.

ТЕМАТИКА

КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ РОБІТ

1. Сучасний стан теорії держави і права як юридичної науки та її роль в розвитку державно-правової організації суспільства.

2. Методологічні проблеми теорії держави і права.

3. Основні теорії походження держави і права (порівняльний аналіз).

4. Право в системі соціального регулювання суспільних відносин.

5. Джерела (форми) права: проблеми формування і співвідношення.

6. Сучасні проблеми правотворчості в світлі гармонізації українського права і права ЄС.

7. «Договірна» правотворчість.

8. Право як система.

9. Правові системи в історії суспільства.

10. Правова сім’я загального права.

11. Романо-германська правова сім’я.

12. Релігійно-традиційна правова сім’я.

13. Тенденції та проблеми реформування правової системи України.

14. Право і економіка. Економичні інтереси в праві.

15. Право і політика: аспекти співвідношення.

16. Соціальна цінність права.

17. Поняття і структура правової норми.

18. Поняття і види правових відносин.

19. Структура і зміст правових відносин.

20. Юридичні факти та їх значення в регулюванні суспільних відносин.

21. Методологічні основи застосування права.

22. Механізм дії права.

23. Механізм правового регулювання: поняття і структура.

24. Суб’єктивна сторона механізму правового регулювання.

25. Поняття, види і структура правової свідомості.

26. Правова свідомість і правова культура: проблеми формування і співвідношення.

27. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види.

28. Неправомірна поведінка.

29. Правопорушення: поняття, види, склад.

30. Юридична відповідальність як вид соціальної відповідальності.

31. Проблема волі і юридична відповідальність.

32. Юридична відповідальність: поняття і проблеми визначення.

33. «Заохочувальні» санкції в праві.

34. Держава як соціальне явище в суспільстві.

35. Форма держави і сучасні проблеми державної організації суспільства.

36. Вчення про функції держави: історія і сучасність.

37. Держава в політичній системі суспільства.

38. Партії як суб’єкти політичної системи суспільства.

39. Роль релігії та релігійних організацій в суспільному розвитку.

40. Историчний розвиток вчення про правову державу.

41. Громадянське суспільство як основа формування правової держави.

42. Верховенство права і закону як ознака правової держави.

43. Організація і здійснення влади в правовій державі.

44. Виникнення і розвиток теорії прав людини.

45. Концепція прав людини в сучасному суспільстві.

46. Система захисту прав людини.

47. Права людини в правовій системі України.

48. Місце і роль омбудсмена в системі захисту прав людини.

СПИСОК

РекомендОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституция Украины: Принята 28 июня 1996г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1996. – № 30.

2. Декларация о государственном суверенитете Украины: Принята 16 июля 1990г. / Ведомости Верховного Совета УССР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

3. Акт провозглашения независимости Украины: Принята 24 августа 1991г. / Ведомости Верховного Совета Украины. – 1991. – № 38. – Ст. 502.

4. О порядке временного действия на территории Украины отдельных актов законодательства Союза ССР: Пост. ВС Украины от 12 сентября 1991г. / Ведомости Верховного Совета Украины. – 1991. – № 46. – Ст.621.

5. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України № 503/97 від 10.06.1997 р. // Урядовий кур´єр. – 1997. – № 107-108.

6. Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Наказ Міністерства освіти та науки України № 48 від 23.01.2004 р. // Комп’ютерна правова бібліотека «Закон». Сер. «Законодавство України». – Київ: Ліга, 1999. – Файл MUS2005.LHT.

7. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 608 с.

8. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2т. – М.: Юрид. лит., 1981-1982. – т. 1,2.

9. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999.

10. Алексеев С.С. Теория права. – Харьков, 1994.

11. Гойман-Калинский И.В., Иванец Г.И., Червонюк В.И. Элементарные начала общей теории права: Учебное пособие для вузов / Под общей ред. д-ра юрид. наук, проф. В.И. Червонюка. – Право и закон, М.: КолосС, 2003. – 544 с.

12. Гранат Н.Л. Источники права // Юрист. – 1998. – № 9. – С. 6- 12.

13. Гранат Н.Л. Правовые отношения // Юрист. – 1998. – № 10. – С. 9-14.

14. Гранат Н.Л. Правосознание и правовая культура // Юрист. – 1998. – № 11/12. – С. 2-8.

15. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Вступительная статья докт. юрид.наук, проф. И.Ю. Козлихина. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 752 с.

16. Имре Сабо. Основы теории права. – М.: Прогресс, 1974.

17. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.

18. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави ы права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.

19. Колодій А.М., Копєйчиков В.В. Теорія держави і права. – К.: Юрінформ, 1995.

20. Комаров С.А. Общая теория государства и права. – М.: БЕК, 1997.

21. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 7-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 512 с.

22. Корельский В.М., Перевалов В.Д. Теория права и государства. – М.: Норма-Инфра-М., 1998.

23. Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

24. Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права (опірні конспекти) / Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид., змін. й доп. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 400 с.

25. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права. – М.: Юрист, 1998.

26. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – 247 с.

27. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория права и государства: Курс лекций. – М.: Юрист, 1997.

28. Общая теория прав человека / Руководитель авторского коллектива и отв. ред. д-р юрид. наук Е.А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 1996.

29. Общая теория права и государства / Под ред. В.В.Лазарева. –М.: Юрист, 1999.

30. Общая теория права и государства: Академический курс в 2-х т. – М.: Зерцало, 1998.

31. Осауленко О.І. Загальна теорія держави та права: Навч.посібник. – К.: Істина, 2007. – 336 с.

32. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – Серия «Мир культуры, истории и философии». – СПб.: Издательство «Лань», 2000. – 608 с.

33. Рабінович П.М. Загальна теорія права та держави: Конспект лекцій / М-во освіти України, Львів. держ. ун-т. – Львів: ЛДУ, 1992.

34. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001.

35. Рене Давид. Основные правовые системы современности. –М.: Прогресс, 1988.

36. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: КОНСУМ, 2000.

37. Сурилов А.В. Теория государства и права. – Киев: Вища шк., 1989.

38. Сырых В.М. Теория государства и права. – М.: Былина, 1998.

39. Теория государства и права /Под ред. А.И. Королева и Л.С. Явича. – Л.: ЛГУ, 1982.

40. Теория государства и права /Под ред. проф. М.Н. Марченко. –М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987.

41. Теория государства и права /Под ред. проф. С.С. Алексеева. –М.: Юрид. лит., 1985.

42. Теория права и государства / Под ред. Г.Н. Манова. – М.: БЕК, 1996.

43. Теория права и государства: Учебник. – Х.: ООО «Одиссей», 2006. – 480 с.

44. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.

45. Теорія держави та права // Під ред. В.В.Копейчікова та ін. – Київ, 1996.

46. Теорія держави і права: Навч.посіб./Упоряд. Л.М.Шестопалова. – К.: Прецедент, 2006. – 197 с.

47. Тихомиров Ю.А. Коллизионное право: Учебное и научно-практическое пособие. – М.: 2000. – 394 с.

48. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Издательство НОРМА, 1996.

49. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. – Спб.: Издательство «Лань», 1999.

50. Хахулина К.С., Малыга В.А., Стадник И.В. Теория государства и права в схемах и определениях: Учебное пособие. – Донецк: Норд-Пресс, ДонНУ, 2006. – 342 с.

51. Чевыкалов И.Н. Теория государства и права. Ч. 1. Энциклопедия права. Общее учение о праве: лекции. – Донецк: ДонГУ, 2000.

СПИСОК

ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова А.И. Применение аналогии закона в советском праве // Проблемы совершенствования советского законодательства: Труды / ВНИИСЗ. 39. – М., 1987. – С. 53-65.

2. Августовский путч: уроки и последствия (Ред. ст.) // Сов. гос-во и право. – 1991. – № 10. – С. 9-19.

3. Автономов А.С. Правовая регламентация деятельности партий в капиталистических и развивающихся странах //Сов. гос-во и право. – 1990. – № 7. – С. 86-92.

4. Агафонов С. Проблеми реалізації принципів правової держави в Україні та шляхи їх вирішення // Юридичний журнал. – 2006. – № 1 (43). – С. 71-73.

5. Азімов Ч. Про приватне і публічне право // Право України. – 1995. – № 1. – С. 32.

6. Акопян Дж. А. Юридическое (нормативное) и этическое (нравственное) понимания права // Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 220-231.

7. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. – М.: Юрид. лит., 1976.

8. Андрійчук О. Хартія основних прав людини ЄУ – новий рівень захисту прав людини // Юридичний журнал. – 2006. – № 3 (45). – С. 87-90.

9. Ардашева Н. Понятие эксперимента в медицине и защита прав человека // Гос-во и право. – 1995. – № 12. – С. 102-107.

10. Архипов С.И. Субъект права в центре правовой системы // Государство и право. – 2005. – № 7. – С. 13-23.

11. Астемиров А.А. Понятие юридической ответственности // Сов. гос-во и право. – 1976. – № 5. – С. 59-67.

12. Бабенко А.Н. Правовая социализация как процесс освоения правовых ценностей // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 104-106.

13. Бадей А. О понятии и природе правовой политики // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 56-58.

14. Байтин М.И. О современном нормативном понимании права // Журнал российского права. – 1999. – № 1. – С. 98-108.

15. Баландин В.Н., Павлушин А.А. Проблема соотношения «материального» и «процессуального» в праве и ее значение для определения понятия «юридический процесс» // Журнал российского права. – 2002. – № 6. – С. 93-101.

16. Бандурко О., Пушкін О., Зайцев Л. Право і держава - теоретичний аспект формування єдиного економічного простору // Право України. – 1995. – № 11. – С. 3-8.

17. Барабашева Н.С. Слова, слова, слова... (Лексика наших правовых актов) // Сов. гос-во и право. – 1990. – № 8. – С. 82-90.

18. Бараны Э. Государство и общество. -Братислава: Изд-во Словацкой АН, 1989. /Barany E. -tet spolocnost - Vcola vydavatee^stwo, alovenckej Akademie Ved Bratislava, 1989.

19. Бардашевич Н.А. Механизм гарантий прав граждан и правовое регулирование. / В Сб.: Права человека: междисциплинарный подход. – Донецк: Молодежный центр правовых исследований, 1996. - С. 58-71.

20. Барнашев А.М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение / Под ред. А.И.Кима. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1988.

21. Басик В. П. Эволюция правового статуса личности и его отражение в российской правовой науке // Правоведение. – 2005. – № 1. – С. 21-35.

22. Бахрах Д.Н. Действие правовой нормы во времени // Сов. гос-во и право. – 1991. – № 2. – С. 11-20.

23. Бахрах Д.Н. Три способа действия во времени новых правовых норм и три способа прекращения действия старых норм // Государство и право. – 2005. – № 9. – С. 5-12.

24. Бачило И.Л. О методологии и юридической технике законотворчества // Государство и право. – 2006. – № 6. – С. 14-22.

25. Бачинин В.А. Неправо (негативное право) как категория и социальная реалия // Государство и право. – 2001. – № 5. – С.14-20.

26. Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии // Государство и право. – 2004. – № 5. – С. 63-73.

27. Берченко А.Я. Еще раз о проблеме права и закона // Журнал российского права. – 1999. – № ¾. – С. 75-82.

28. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти // Право України. – 2006. – № 1. – С. 50-53.

29. Бланкенбург Э., Бруинсма Ф. О голландской правовой культуре // Гос-во и право. – 1994. – № 12. – С. 90-104.

30. Боботов С.В., Васильев Д.И. Французская модель правового государства //Сов. гос-во и право. – 1990. – № 1. – С. 105-112.

31. Боботов С.В., Колесова Н.С. Современная концепция прав и свобод человека и гражданина во Франции //Сов. гос-во и право. – 1992. – № 6. – С. 134-142.

32. Бобылев А.И. Современное толкование системы права и системы законодательства // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 22-27.

33. Бобылев А.И., Минниахматов Р.Г. Актуальные теоретические проблемы правовой системы общества // Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 108-113.

34. Богачова О. Удосконалення законодавства – основна мета законотворчого процесу // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 10-15.

35. Борденюк В. Теоретичні аспекти співвідношення категорій саморегулювання, самоврядування та управління // Юридична Україна. – 2004. – № 8. – С. 18-27.

36. Бошно С.В. Влияние судебной практики на законотворчество // Государство и право. – 2004. – № 8. – С. 14-22.

37. Братасюк В. Юридичний позитивізм – необхідність переосмислення в умовах сучасності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 65-68.

38. Братасюк М. Ціннісний підхід до права в контексті сучасної правничої методології // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 3-7.

39. Брезгулевская Н. В. Виды федерации и модели федерализма // Правоведение. – 2005. – № 3. – С. 150-162.

40. Ван Хоек М. Право как коммуникация // Правоведение. – 2006. – № 2. – С. 44-54.

41. Васильев В.И. Прямая демократия: опыт Калифорнии //Гос-во и право. – 1994. – № 1. – С. 116-124.

42. Василюк С. Правотворческая и правоприменительная деятельность: их диалектическое единство // Право Украины. – 1996. – № 10. – С. 48.

43. Веденеев Ю.А. Политические партии в избирательном процессе: правовые иллюзии и юридическая реальность // Гос-во и право. – 1995. – № 7. – С. 19-28.

44. Верланов С. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 11-17.

45. Виг Й. Соотношение прав и обязанностей человека и проблемы преступности // Гос-во и право. – 1995. – № 7. – С. 44-49.

46. Вісник Львівского ун-ту / Редкол.: М.В.Костицький (відпов. ред.) та ін. – Львів, 1993. – Вип. 30: Проблеми формування суверенної правової української держави.

47. Вісник Львівского ун-ту / Редкол.: М.В.Костицький (відпов. ред.) та ін. – Львів, 1994. – Вип. 31: Проблеми державоутворення.

48. Гаврилов В.В. Теории согласования международных и внутригосударственных правовых норм // Государство и право. – 2005. – № 12. – С. 61-70.

49. Гальперина П.Л. Понятие правовой системы в контексте теории правового аутопойезиса // Правоведение. – 2005. – № 6. – С. 160-179.

50. Ганликс А.Б. Многообразие форм федерализма в США // Гос-во и право. – 1994. – № 6. – С. 113-140.

51. Гендзехадзе Е.Б. Гражданское общество и новый подход к государственно-правовым институтам //Сов. гос-во и право. – 1990. – № 8. – С. 143-145.

52. Глухарева Л.И. Методологические аспекты развития теории прав человека // Государство и право. – 2006. – № 3. – С. 14-19.

53. Гойман В.И. Механизм обеспечения реализации закона в современных условиях // Сов. гос-во и право. – 1991. – № 12. – С. 12-22.

54. Головченко В. Юридична відповідальність: позитивний і ретроспективний аспекти // Юридична Україна. – 2004. – № 7. – С. 4-7.