Модуль II «дія права в суспільстві»

Модуль II «Дія права в суспільстві» поєднує теми, що характеризують механізм впливу права на суспільні відносини, і, тим самим, акцентує увагу на необхідності втілення правових приписів у реальній поведінці суб'єктів права. Крім того, модуль II включає теми, що характеризують таку особливу форму організації людського суспільства як держава. Особливо варто звернути увагу на те, що держава при цьому характеризується як правове явище.

Вивчення теми - «Правові відносини» - припускає поєднання загальної теорії права з реальним його життям, юридичною практикою, оскільки правові відносини є юридичною формою фактичних суспільних відносин.

Вчення про правові відносини розроблено в науці досить ґрунтовно, однак з цілого ряду питань, що ставляться до даної теми, дотепер не змовкли дискусії і досить запеклі суперечки.

Вивчаючи дану тему, студентам необхідно врахувати проблематичність відповідних характеристик правовідносин і визначитися із власною позицією з того або іншого питання.

Насамперед, варто уважно розібратися у визначенні поняття «правовідносини», спираючись на взаємозв'язок юридичної теорії і філософії, оскільки було б неправильно відкидати філософські розробки суспільних відносин, різновидом яких є правові відносини. Характеристика загального поняття правовідносин включає аналіз його ознак і взаємозв'язку із правовими нормами.

Особливо складним у вченні про правовідносини є питання про їх класифікації. У науці висловлені полярні погляди про види правовідносин, виходячи з такого критерію, як визначеність суб'єкта правовідносин. Необхідно, вивчаючи це питання, спробувати відшукати за допомогою аналізу законодавства приклади загальнорегулятивних, загальноохоронних, абсолютних і відносних правовідносин, і, спираючись на них, сформулювати власну позицію щодо видів правовідносин.

Характеристика правовідносин включає аналіз їх структури (складу). У структуру правовідносини входять 3 елементи: об'єкт, суб'єкт і зміст. Необхідно усвідомити поняття кожного з елементів. При цьому важливо визначитися із власною точкою зору з приводу теорій єдиного та множинного об'єкта правовідносин. Варто зупинитися на 2-х різновидах суб'єктів: індивідуальному та колективному, маючи на увазі, що юридичною особою колективний суб'єкт виступає, насамперед у майнових правовідносинах.

Вивчаючи питання про зміст правовідносин, студенти повинні усвідомити 2 сторони (подвійність) змісту правовідносин: зміст фактичний (матеріальний) як реальна поведінка конкретних суб'єктів і зміст юридичний як сукупність суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. При цьому варто усвідомити співвідношення суб'єктивного права і правочину, характер повноважень, що виражають реалізацію суб'єктивного права, співвідношення прав суб'єктів і їхніх обов'язків, а також їх значення.

Визначаючи юридичний факт як підставу виникнення, або зміни, або припинення правовідносин, необхідно з'ясувати й вивчити всі різновиди юридичних фактів, що класифікуються за різними критеріями.

Вивчаючи тему «Реалізація права. Тлумачення права», необхідно пам'ятати, що правова норма - це тільки текст із певним юридичним змістом і що головне її призначення - втілення в життя. Норма, що не мала впливу на суспільні відносини, марна, вона не реалізована. От чому реалізація права так важлива.

При характеристиці даної теми бажано порівняти кілька підходів до визначення поняття реалізації права. При цьому необхідно з'ясувати питання про те, чи збігаються поняття «застосування права» і «реалізація права»? І, якщо вони не збігаються, то, які форми реалізації права, крім застосування права, ще існують?

Особливої уваги вимагає вивчення суб'єктів застосування права і стадій правозастосовчого процесу.

Реалізація права неможлива без здійснення особливої розумової діяльності, спрямованої на пізнання змісту правових приписів, іншими словами, без тлумачення права. Вивчення даної проблеми варто починати із з'ясування поняття тлумачення права, характеристики етапів тлумачення. Особливої уваги заслуговують способи тлумачення: граматичний, логічний, системний, історичний, спеціально-юридичний. Крім того, вивчення даної теми припускає характеристику видів тлумачення за обсягом (адекватне, розширювальне та обмежувальне) і за суб'єктом (офіційне та неофіційне).

При вивченні теми «Механізм і ефективність правового регулювання суспільних відносин» - необхідно враховувати існування безлічі підходів до визначення поняття і особливо структури механізму правового регулювання. За основу краще взяти модель механізму правового регулювання, запропоновану Алексєєвим С.С., що включає наступні елементи: норми права, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, акти реалізації прав і обов'язків і правозастосовчі акти. Особливе місце і роль тут належить актам застосування права, які можуть виконувати дві функції: функцію юридичних фактів і функцію індивідуального регулювання.

Характеризуючи механізм правового регулювання в цілому, необхідно звернути увагу на внутрішню структуру кожного з елементів.

З огляду на ту обставину, що суб'єктивну сторону механізму правового регулювання утворять правова свідомість і правова культура, бажано порівняти кілька визначень правосвідомості, запропонованих різними авторами. Варто звернути увагу на особливості правосвідомості як особливої форми суспільної свідомості і простежити зв'язок з іншими формами (політичною, моральною, філософською і т.д.). Розглядаючи питання про структуру правосвідомості також необхідно враховувати його дискусійність, тому бажано ознайомитися з декількома авторськими концепціями. Класифікацію видів правосвідомості можна проводити за різними критеріями, але, у першу чергу, необхідно враховувати два основних:

- за суб'єктами правосвідомість поділяють на індивідуальну, групову, суспільну;

- залежно від рівня розуміння правової теорії і практики виділяють повсякденну (емпіричну), наукову (теоретичну) і професійну.

Характеризуючи роль правосвідомості в процесі правового регулювання, визначаючи взаємодію правосвідомості із правом (як у процесі правотворчості, так і в процесі його реалізації), необхідно враховувати особливе значення професійної правосвідомості юристів.

З огляду на найтісніший зв'язок правосвідомості і правової культури, необхідно звернути увагу на взаємозумовленість цих явищ. При цьому правову культуру необхідно розглядати у двох аспектах: як оціночну (аксиологічну) категорію і як категорію змістовну.

Крім того, при вивченні даної теми варто враховувати і значення правильного визначення сфери та предмету, а також вибору методу правового регулювання.

Дискусійним питанням у науці є питання про соціальну цінність права. Визначаючи право як цінність, необхідно враховувати як саме право ставиться до людини, що бачить у ньому - мету або засіб правового регулювання, тобто в ідеалі право саме повинне бути орієнтоване на людину як на вищу цінність.

Розглядаючи право як особливу ціннісну категорію і визначаючи його значення та роль у житті суспільства, необхідно вміти визначати основні негативні риси і наслідки таких явищ як правовий нігілізм і правовий фетишизм.

Вивчення теми «Правомірна та неправомірна поведінка. Юридична відповідальність» припускає комплексний підхід до особливих взаємозв'язків зазначених явищ громадського життя.

При вивченні теми студенти, насамперед, повинні виходити з того, що численні зв'язки і відносини між людьми, що виникають у суспільстві, можуть бути віднесені до двох різновидів людської поведінки: по-перше, ця поведінка може виступати як юридично значима, пов'язана з нормами права, передбачена ними, по-друге, ця поведінка може бути байдужною з погляду права, опосередкованою іншими (неправовими) нормами. При цьому обґрунтовано думати, що юридично значима поведінка людей є в суспільстві визначальною, оскільки право регулює основні суспільні відносини, пов'язані із загальнолюдськими цінностями.

У свою чергу, юридично значима поведінка представлена двома напрямками: правомірним і неправомірним.

Вивчення правомірного поведінки повинне бути засноване на визначенні її поняття, аналізі властивих їй ознак (перебуває в сфері правового регулювання, виступає як соціально корисна: необхідна і припустима) та видів. Студенти повинні усвідомити, що види правомірної поведінки можливо виділяти за різними підставами (способами реалізації права, а також вольовій ознаці, яка виражає, зокрема, усвідомлення норм права, переконання в їх правильності; конформістське ставлення до права; почуття остраху державного примусу і т.д.).

Студентам варто також мати на увазі, що правомірна поведінка пов'язана з реалізацією позитивного (перспективного) аспекту юридичної відповідальності. Правомірна поведінка виступає підставою її, оскільки вона – відповідальна поведінка суб'єкта.

Напроти, негативний (ретроспективний) аспект юридичної відповідальності реалізується при здійсненні неправомірної поведінки, точніше, правопорушення, тому що останнє становить значну частину неправомірної поведінка, але не вичерпує її.

Характеристика правопорушення пов'язана з визначенням його поняття, ознак, видів, а також з аналізом складу правопорушення, способів законодавчого формулювання елементів складу.

Вчення про правопорушення досить глибоко розроблено в науці і його вивчення не пов'язане з особливими складностями з'ясування і засвоєння.

Питання про юридичну відповідальність відноситься в науці до числа дискусійних. Зокрема, розподіл відповідальності на два названих вище аспекти. Проблемним є питання про визначення поняття відповідальності, бажано, щоб воно відповідало загальнофілософському трактуванню відповідальності. Наприклад, поєднувало б обидва аспекти відповідальності в її розумінні як міри вимог, запропонованих суспільством і державою індивідам, громадянам, їхнім колективам та т.і.

Вивчення юридичної відповідальності припускає з'ясування її основних функцій: поновлювальної, штрафної (каральної), попереджувальної; видів, її підстав, а також співвідношення з державним примусом.

Особливе значення при цьому має обґрунтування відповідальності волею суб'єкта.