Методи хеджування при управлінні валютним ризиком

Хеджування – процедура врівноваження продажу і купівлі активів з тим, щоб на ринку не було відкритої нетто-позиції.

У вузькому смислу хеджування означає страхування ризику шляхом створення зустрічних вимог та зобов’язань в іноземної валюті.

 

 

Рис.8.3. Методи прогнозування плаваючих валютних курсів

Якщо не ставиться мета спекулювати іноземною валютою можна мінімізувати операційний валютний ризик шляхом хеджування:

- на форвардному валютному ринку;

- на тісно пов’язаних із ним ринках іноземної валюти ф’ючерсів і опціонів;

- за допомогою операцій „спот” і грошових ринків (арбітраж користувача кредитом).

Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи:

1. використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який приводить до значних збитків;

2. контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;

3. Страхування валютного ризику в разі неможливості його усунення.

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть основні фактори, що визначають ризики в міжнародних валютних, кредитних і фінансових операціях.

2. З чим пов’язані комерційні ризики?

3. Поясніть схему класифікації основних ризиків, що виникають при здійсненні міжнародних кредитно-фінансових операцій.

4. Охарактеризуйте основні види кредитних ризиків

5. Які чинники можуть впливати на неповернення боргу отримувачем кредиту?

6. Які існують способи захисту від кредитного ризику?

7. Охарактеризуйте основні види ризиків у зовнішній торгівлі та шляхи їх уникнення.

8. Поясніть схему класифікації валютних ризиків.

9. Охарактеризуйте методи прогнозування валютних курсів.

10. Охарактеризуйте методи хеджування валютного ризику.

11. Перелічіть основні елементи стратегії менеджменту валютного ризику.

Бібліографічний список

[1,2,3,5,9-13,15,17,18,21]

Змістовий модуль 4. Валютне регулювання і валютний контроль.

Тема 9	Регулювання валютного ринку України
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо операцій на валютних ринках

План вивчення теми

 

1. Поняття і завдання валютного регулювання та валютного контролю.

2. Організація проведення операцій на міжбанківському валютному ринку.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Студенти повинні усвідомлювати, що засвоєння питань теми в основному базується на вивченні нормативних актів чинного законодавства України.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93 органами валютного контролю в Україні визначені: Національний банк України, уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, Державна податкова інспекція України, Міністерство зв'язку України.

Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є:

­ організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

­ регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

­ організація внутрішнього валютного ринку;

­ регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

­ регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

­ встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

­ забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

 

Студентам необхідно чітко усвідомлювати поняття, завдання та форми організації валютного регулювання, вміти зіставити ринкове та державне регулювання валютних відносин, аналізувати валютну політику, ії форми

Валютне регулювання — одна з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямована на регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансів, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів у руках держави.

Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло валютних операцій, які можуть бути підпорядковані валютному регулюванню.

Валютне регулювання забезпечується спеціальною системою правових норм і засобів. Цю систему деякі спеціалісти-правники розглядають як самостійний інститут права ("валютне право").

У системі державного регулювання економічного життя кожної країни виділяють сукупність заходів, які проводяться центральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом, що становить сутність певної валютної політики держави.

Валютна політика – сукупність заходів у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин у відповідності з поточними та стратегічними цілями держави. Вона спрямована на досягнення основних цілей економічної політики - забезпечення стійкого економічного росту, стримування безробіття, інфляції, підтримки рівноваги платіжного балансу.

Форми реалізації валютної політики: дисконтна (облікова) політика, девізна політика, диверсифікованість валютних резервів, режим валютних паритетів і валютних курсів, подвійний валютний ринок, девальвація, ревальвація.

Інструменти валютного регулювання і валютної політики є, головним чином, засобами економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень власної валюти. Поряд з цим у практиці грошово-валютних відносин набувають застосування методи прямого втручання держави у механізм формування валютних курсів. Йдеться про валютні обмеження як систему нормативних правил, встановлених у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями та іноземною валютою.

 

Основні поняття:

Міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком;

Суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи;

Уповноважена фінансова установа - фінансова установа, яка одержала генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями), що дає право на торгівлю іноземною валютою.

Студенти повинні оволодіти основними правилами купівлі безготівкової іноземної валюти для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Слід звернути увагу, на те що суб'єкти валютного ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених „Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою”, затвердженим постановою Правління Національного банку України N 281 від 10 серпня 2005 р., зокрема:

З метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту на підставі наступних документів:

­ заяви про купівлю іноземної валюти;

­ договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

­ вантажної митної декларації;

­ акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

­ документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків, якщо договір передбачає такі форми розрахунків. (При вексельний формі розрахунків діють певні обмеження).

З метою виконання зобов'язань за кредитними договорами купівля, обмін іноземної валюти здійснюються на підставі:

­ заяви про купівлю іноземної валюти;

­ оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання резидентом зобов'язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні, неустойки тощо), та його копії;

­ копії кредитного договору (договору позики), засвідченої уповноваженим банком - агентом Кабінету Міністрів України, що підтверджує потребу виконання зобов'язань в іноземній валюті за кредитами в іноземній валюті (включаючи проценти, комісії, неустойки тощо), залученими державою або під державні гарантії, та її другого примірника;

­ оригіналу реєстраційного свідоцтва (додатка), індивідуальної ліцензії (додатка) Національного банку на одержання резидентом кредиту, позики в іноземній валюті від іноземного кредитора та його копії.

Студенти повинні з’ясувати і інші правила покупки валюти за поточними торговельними і неторговельними операціями суб'єктів господарювання та фізичних осіб, що регламентуються постановою № 281 від 10 серпня 2005 р.

 

Питання для самоконтролю

1. Які методи валютного регулювання ви знаєте? Чим вони різняться?

2. Визначте економічну спрямованість системи національного валютного регулювання.

3. У чому особливості застосування валютних обмежень?

4. Яка мета застосування захисних валютних застережень?

5. Які є органи валютного контролю в Україні? Охарактеризуйте їх функції.

6. Перелічите основні завдання валютного регулювання та валютного контролю.

7. Що являє собою валютний ринок України?

8. Яка структура валютного ринку України і хто на ньому працює?

9. Якими нормативними документами здійснюється регулювання валютного ринку України?

10. Який орган контролює діяльність суб’єктів валютного ринку в Україні?

Бібліографічний список

[1,2,3,6,7,8,18,19,23,24,26,27,28]

Тема 10	Технології валютного контролю у комерційному банку
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо операцій на валютних ринках

План вивчення теми

 

1. Порядок ліцензування банківських операцій з іноземною валютою.

2. Контроль імпортних та експортних операцій

3. Режим рахунків в іноземній валюті.

 

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, що потребують видачі індивідуальних ліцензій надається у п. 4, ст. 5 Декрету.

Здійснення банківських операцій без ліцензії Національного банку України тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України.

Згідно Постанови Правління НБУ „Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” від 17 липня 2001 року N 275 встановлюється порядок і умови видачі банкам і банківським корпораціям банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій і банківським корпораціям - ліцензій на виконання окремих операцій, а також визначаються умови, за яких Національний банк може відмовити у видачі банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати наступні банківські операції:

­ приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

­ відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

­ розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Необхідно знати, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку. В числі цих операцій:

­ неторговельні операції з валютними цінностями;

­ ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

­ ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

­ ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

­ відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

­ відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

­ залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

­ залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

­ операції з банківськими металами на валютному ринку України;

­ операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

­ інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Також необхідно пам’ятати, що серед операцій банків, що додатково потребують отримання письмового дозволу Національного банку:

­ організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

­ здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

­ перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

­ операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

· з інструментами грошового ринку;

· з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

· з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

· довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Для отримання необхідної ліцензії комерційні банки подають до Національного банку відповідні пакети документів. Встановлено порядок розгляду Національним банком цих документів.

 

Студентам також необхідно засвоїти основи регулювання розрахунків у безготівковій іноземній валюті.

Згідно закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” N 185/94-ВР від 23 вересня 1994 р.:

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Постанова Правління Національного банку України N 136 від 24 березня 1999 року „Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями” регламентує проведення розрахунків і зняття з контролю уповноваженими банками, як агентами валютного контролю, експортних, імпортних, лізингових операцій клієнтів резидентів та нерезидентів, а також порядок отримання останніми індивідуальних ліцензій за цими операціями.

Банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.

Банк реєструє валютні операції своїх клієнтів у спеціальних журналах

Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.