Класифікація умов інкотермс за обов’язками продавця

 

Обов'язки продавця	Умови Інкотермс	Група
назва	Український еквівалент
Відправлення товару	EXW - Ex Works	Франко-завод	Е
Основні витрати по перевезенню не оплачені	FCA - Free Carrier FAS - Free Alongside Ship   FOB - Free On Board	Франко-перевізник ФАС Франко уздовж борта судна ФОБ - Франко-борт	F
Основні витрати по перевезенню оплачені	CFR Cost and Freight   CIF Cost, Insurance and Freight   CPT Carriage Paid To   CIP Carriage and Insurance Paid to	Вартість і фрахт   СІФ Вартість, страхування й фрахт     Перевезення оплачене до   Перевезення й страхування оплачені до	С
Поставка товару	DAF Delivered At Frontier     DES Delivered Ex Ship   DEQ Delivered Ex Quay     DDU Delivered Duty Unpaid DDP Delivered Duty Paid	Поставлено на границю   Поставлено Франко судно   Поставлено Франко- причал     Поставлено, мито не оплачене Поставлено, мито оплачене	D

 

Метою Інкотермс є забезпечення комплексу міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.

Найчастіше сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів з витратою часу й грошей. Для вирішення всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата опублікувала вперше в 1936 році свод міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів.

Варто підкреслити, що сфера дії Iнкотермс обмежена питаннями, пов'язаними із правами й обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки проданих товарів (під словом товари тут маються на увазі "матеріальні товари", крім "нематеріальних товарів", такі як комп'ютерне програмне забезпечення).

Найбільше часто в практиці зустрічаються два варіанти неправильного розуміння Iнкотермс. Першим є неправильне розуміння, що Iнкотермс мають більше відношення до договору перевезення, а не до договору купівлі-продажу. Другим є неправильна трактовка того, що вони повинні охоплювати всі обов'язки, які сторони хотіли б включити в договір.

Як завжди підкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, Iнкотермс мають справу тільки з відносинами між продавцями й покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більше того, тільки в певних аспектах.

У той час, як експортерам й імпортерам важливо враховувати фактичні відносини між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної угоди продажу: а саме договору купівлі-продажу, договору перевезення, страхування й фінансування - Iнкотермс відносяться тільки до договору купівлі-продажу.

Проте, договір сторін використовує певні умови і має значення й для всіх інших договорів. Наведемо лише кілька прикладів: погодившись на умови CFR або CІF, продавець не може виконати цей договір будь-яким іншим видом транспорту, крім морського, тому що по цих умовах він повинен представити покупцеві коносамент або інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більше того, документи, необхідні відповідно до документарного акредитиву, будуть обов'язково залежати від засобів транспортування.

По-друге, Iнкотермс мають справи з деякими з обов'язками сторін - такими як обов'язок продавця поставити товар в розпорядження покупця або передати його для перевезення або доставити його в пункт призначення - і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.

Далі, вони пов'язані з обов'язками очистити товар для експорту й імпорту, пакуванням товару, обов'язком покупця прийняти поставку, а також обов'язком продавця представити підтвердження того, що відповідні зобов'язання належним чином виконані. Хоча Інкотермс украй важливі для здійснення договору купівлі - продажу, велика кількість проблем, які можуть виникнути в такому договорі, взагалі не розглядаються, наприклад, передача права власності, інші права власності, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях

Інкотермс взагалі не мають справи з наслідками порушення договору й звільненням від відповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні визначатися іншими умовами договору купівлі - продажу й відповідних законів.

Інкотермс споконвічно завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для поставки через національні границі: таким чином, це міжнародні торговельні терміни. Однак, Інкотермс на практиці найчастіше включаються в договори для продажу товарів винятково в межах внутрішніх ринків.

З урахуванням змін, що вносяться в Інкотермс, важливо забезпечити, щоб у кожному випадку, коли сторони мають намір включити Інкотермс у свій договір купівлі - продажу, завжди було зроблене чітке посилання на діючий у цей час варіант Інкотермс. Цьому можна з легкістю не надати значення, коли, наприклад, робиться посилання на більш ранній варіант у стандартних формах договору або в бланках замовлення. Відсутність посилання на поточний варіант може потім привести до розбіжностей. Контрагенти, які бажають використати Інкотермс 2000 повинні чітко вказати, що вони в договорі купівлі - продажу керуються "Інкотермс 2000".

 

Питання для самоконтролю

 

1. Для чого в міжнародній практиці сформовані торговельні звичаї?

2. Де викладаються торговельні звичаї?

3. Яка основна ознака торговельних звичаїв в американському праві?

4. Для чого розроблені правила ІНКОТЕРМС?

5. Що визначають базисні умови поставок?

6. Які умови поставок ви знаєте?

7. Скільки груп базисних умов поставок існує? Дайте загальну характеристику цих груп.

8. Надайте класифікацію умов поставок за групами та видами транспорту

9. Надайте класифікацію умов Інкотермс за обов’язками продавця/покупця.

10. Охарактеризуйте сферу дії Iнкотермс

 

Бібліографічний список

[1,4,5, 7,8,13,14,16,28]

Змістовий модуль 2. Роль банків в організації міжнародних розрахунків

Тема 3	Організація міжнародних розрахунків
Мета заняття	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо організації системи міжнародних розрахунків

План вивчення теми

1. Міжнародні кореспондентські відносини банків.

2. Міжнародні платіжні системи.

3. Система електронних переказів SWIFT.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці до обговорення першого питання, студенти повинні розуміти, що міжнародна банківська діяльність заснована на кореспондентських відносинах, які є базою для трансферту грошей, обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі. Необхідно зосередити увагу на питаннях щодо порядку встановлення міжнародних міжбанківських кореспондентських відносин, предмету цих відносин, порядку відображення операцій по кореспондентським рахункам ЛОРО та НОСТРО. Цьому допоможе з’ясування суті наступних термінів та понять, засвоєння узагальненої схеми.

Кореспондентом є банк, який представляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.

Кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентський рахунок ЛОРО – кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором (рис.1.1).

У банку-кореспонденті цей рахунок єкореспондентським рахунком НОСТРО.

 

Рис.1.1 Етапи створення кореспондентських відносин між банками

 

Порядок ведення та режим кореспондентських рахунків в іноземній валюті регламентується положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 118.

Готуючись до обговорення другого питання студенти повинні усвідомлювати, що міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі. Основними посередниками в міжнародних розрахунках є банки, між якими виникають кореспондентські відносини. На основі міжбанківських кореспондентських відносин здійснюється рух валюти між різними країнами.

Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Правила платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принцип виконання документів на переказ, відкликання документів на переказ, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції та інші положення, визначені платіжною організацією.

Правила відповідної платіжної системи, а також договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем), повинні передбачати порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань.

Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України.

При проведенні переказу платіжні системи мають право здійснювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний документ на переказ окремо.

Для формування та обробки документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на переказ, документів на відкликання платіжні системи, а також банки повинні використовувати системи захисту інформації та мають право використовувати спеціальні платіжні засоби, ідентифікатори держателя спеціального платіжного засобу, програмно-технічні засоби і телекомунікаційні канали зв'язку.

Порядок використання платіжними системами, а також окремими банками платіжних інструментів, програмно-технічних засобів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку визначається правилами цих систем та відповідними договорами, з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

При вивченні третього питання студенти повинні усвідомлювати, що із створенням системи міжбанківських комунікацій СВІФТ почався новий етап банківської справи щодо здійснення валютних операцій.

С.В.І.Ф.Т.-SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication) – світова міжбанківська організація по фінансовим телекомунікаціям).

Основні напрямки діяльності СВІФТ:

- Надання оперативного, надійного, конфіденційного, захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків,

- Проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Уніфіковані формати повідомлень, що використовуються для передачі інформації в мережі СВІФТ, поряд з присвоєними банківськими ідентифікаційними кодами рекомендовані ISO в якості міжнародних стандартів. Стандарти СВІФТ стали стандартами де факто для фінансових повідомлень, впливаючи на банківську справу різних країн.

Таблиця 3.1