Категорії і типи повідомлень

Категорія	Типи повідомлень	Група
	Системні повідомлення	Виробничі функції
	Перекази клієнтів, чеки	Платіжний обіг: клієнтські перекази, чекові повідомлення
	Перекази фінансових організацій	Платіжний обіг: банківський переказ, повідомлення про прийом
	Валютні операції	Валютна та грошова торгівля: валютний обмін та валютний опціон, фіксовані позичкові та депозитні угоди, угоди про майбутні процентні ставки...
	Інкасо та документи по готівці	Зовнішньоторговельне фінансування: повідомлення про оплату, підтвердження, запит, зміна інструкцій, документи по готівці.
	Цінні папери	Цінні папери: доручення на купівлю, повідомлення (підтвердження купівлі і продажу),інструкції по руху кредитів і цінних паперів, управління інвестиціями...
	Дорогоцінні метали та синдикати.	Операції з цінними металами та консорціальні операції
	Документарні акредитиви, гарантії	Зовнішньоторговельне фінансування: авізо документарного акредитива; емісія документарного акредитива, зміна/підтвердження документарного акредитива; рамбурсні повноваження, гарантії...
	Дорожні чеки	Дорожні чеки: продаж та розрахунки, відшкодування, управління активом.
	Змішані повідомлення	Змішана інформація: підтвердження дебетування, підтвердження кредитування, запит балансового рахунку, виписка з клієнтського рахунку, повідомлення про зміну процентної ставки, виписки ностро...
	Загальна група	Загальна інформація: оплата, проценти витрати; запити анулювання, запити та відповіді, приватні повідомлення вільного формату.

 

 

В даний час використовуються 11 категорій (табл.3.1), що охоплюють більше 130 типів повідомлень (Message Transaction – MT). За допомогою цієї архітектури досягається виконання фінансових операцій з великим ступенем точності.

SWIFT розкриває перед своїми учасниками багато унікальних можливостей:

- Підвищення ефективності роботи за рахунок використання стандартизації та сучасних способів передачі інформації;

- Забезпечення надійності при передачі повідомлень (кодування і спеціальний порядок передачі та прийму);

- Прямий та оперативний доступ банків-учасників SWIFT до своїх кореспондентів і філій у всьому світі (повідомлення може бути доставлене за 5 хв.);

- Гарантії безпеки (використання багатофакторної системи комбінації фізичних, технічних та процедурних засобів безпеки)).

 

 

Питання для самоконтролю

1. Поясність сутність кореспондентських відносин.

2. Що є предметом кореспондентських відносин?

3. Які види кореспондентських рахунків ви знаєте?

4. В чому існують відмінності кореспондентських відносин типу А і Б?

5. Охарактеризуйте міжнародні кореспондентські рахунки «ностро», «лоро».

6. Якими критеріями слід керуватися при виборі банку-кореспондента?

7. Яким чином встановлюються кореспондентські відносини між банками?

8. Охарактеризуйте етапи створення кореспондентських відносин між банками.

9. Визначте сутність глобальної платіжної системи.

10. Що являю собою система СВІФТ?

11. Які основні напрямки роботи системи СВІФТ?

12. Яким чином СВІФТ прискорює проведення розрахунків між банками?

13. Які інформаційні технології використовуються в міжнародних валютних, розрахункових, та кредитно-фінансових операціях?

14. Які Вам відомі стандарти СВІФТ?

 

 

Бібліографічний список

[1, 2, 3, 4, 5, 6,16, 17,19, 23, 26, 27, 28]

 

Тема 4	Форми міжнародних розрахунків
Мета заняття	Засвоєння, закріплення і систематизація знань про форми міжнародних розрахунків

 

План вивчення теми

1. Основні форми розрахунків.

2. Недокументарні форми розрахунків: авансові платежі, платіж на відкритий рахунок, банківський перекази, розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

Міжнародні розрахунки — це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин.

Форми розрахунків — це врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов'язань за зовнішньоторговельним контрактом

Порядок здійснення форм міжнародних розрахунків регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями — Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН тощо.

Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки).

Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в рамках окремих економічних і фінансових угруповань країн можливі, певною мірою, єдині механізми розрахунків

У сучасній системі світогосподарських зв'язків розрахунки за торговельними та неторговельними операціями регулюються національними нормативними і законодавчими актами, міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями, такими як: Єдиний чековий закон, затверджений Женевською конвенцією у 1931 р.; Єдиний закон про переказний та простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією у 1930 р.; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№ 600) здійснена Міжнародною торговельною палатою (МТП) у 2007 р.; Уніфіковані правила для інкасо, остання редакція яких набула чинності з 1 січня 1996 р. (публікація МТП № 522); Уніфіковані правила для контрактних гарантій, виданих МТП у 1978 р. (публікація № 325); Уніфіковані правила для гарантій, що підлягають оплаті на вимогу, видані МТП у 1992 р. (№458), та інші

Уніфікація міжнародних розрахунків викликана інтернаціоналізацією господарських зв'язків, збільшенням обсягів міжнародних торговельних угод і, розрахунків, універсалізацією банківських операцій.

Міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах. Тому на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. Найефективніше включення тієї чи іншої країни в міжнародний поділ праці та міжнародні валютні розрахунки можливе тільки на основі конвертованої валюти.

В країнах з частково конвертованою валютою держава використовує відповідні валютні обмеження, які безпосередньо впливають на валютні розрахунки.

Валютні обмеження — це законодавча або адміністративна заборона, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями.

. Головна мета їх введення — концентрація валютних цінностей у руках держави, а також вирівнювання платіжного балансу і підтримання валютного курсу національної грошової одиниці.

При проведенні торговельних операцій важливим є правильний вибір форми розрахунків, оскільки він дає змогу контрагентам зменшувати витрати і ризики невиконання протилежною стороною своїх зобов'язань за контрактом

Кожна форма розрахунків містить певну частку ризику для експортера або імпортера і залежить від багатьох чинників: від виду товару, ступеня взаємної довіри контрагентів, наявності кредитної угоди, платоспроможності зовнішньоторговельних партнерів, рівня попиту і пропозиції на даний товар, надійності залучених банків. Тому кожний контрагент намагається наполягати на тій формі розрахунків, за якої він мав би найменший ризик

Необхідно з’ясувати суть і механізми основних форм міжнародних розрахунків – інкасо, акредитива, гарантії, бути в змозі оперувати цими інструментами. У кожній конкретній зовнішньоекономічній операції необхідно ураховувати як достатній ступінь захисту від ризиків, так і ступень привабливості для експортеру чи імпортеру.

Авансові платежі

У міжнародній практиці розрахунків авансові платежі є найбільш вигідною формою для експортера.

Аванс — це грошова сума або майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань за контрактом

Отже, аванс може бути в грошовій і товарній формах. Товарна форма авансу передбачає передання імпортером експортеру сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для виготовлення замовленого обладнання.

Грошова форма авансу передбачає сплату покупцем узгодженої за контрактом суми в рахунок належних за договором платежів до відвантаження товару (надання послуги), а іноді навіть до початку виконання контракту.

Аванс може надаватися як у розмірі повної вартості контракту (замовлення), так і у вигляді частки, відповідного відсотка від неї. Для експортера найвигіднішим є авансовий платіж на загальну суму контракту або попередня оплата.

У міжнародній торгівлі розрахунки у формі авансу на загальну вартість контракту використовуються відносно рідко Статистика свідчить, що авансові пла­тежі за зовнішньоторговельними контрактами у підсумку можуть знизити реальну ціну товару на 5—7% за рахунок знижки, яку отримують покупці.

Авансові платежі, що покривають лише частину суми контра­кту, досить поширені в міжнародній торгівлі. При цьому основну частину платежу продавець отримує після відвантаження товару, використовуючи інші форми розрахунків, платіжні та фінансові інструменти. Наприклад, 5—10% вартості контракту сплачують­ся у формі авансу, а решта — у формі відкритого рахунку або ак­редитива

Світова практика свідчить, що авансові платежі, як правило, становлять 10—30% суми контракту.

До очевидних недоліків цієї форми розрахунків належить комплексний ризик імпортера: ризик того, що експортер не до­ставить товар або доставить несвоєчасно і зовсім іншої якості чи специфікації.

Оскільки авансовий платіж пов'язаний для покупця зі значним ризиком, при його використанні він часто вимагає виставлення на себе гарантії першокласного банку (гарантії повернення аван­су або гарантії необхідного виконання контракту).

Значне місце в міжнародних розрахунках посідає форма, за якої платежі здійснюються через так званий відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми по­точної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі прове­дення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.

Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаро-розпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів по­кладається на плечі учасників угоди, передусім експортера. Ще одна особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.

Платіж на відкритий рахунок — найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в обумовлений строк.

Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальнику залишається тільки покладатися на платоспроможність і розрахункову дисци­пліну покупця. Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунку аналогічний ризику непостачання товару або недопостачання товару експор­тером при авансових платежах.

Розрахунки за відкритим рахунком найбільш вигідні для по­купця, оскільки він здійснює оплату лише при отриманні/інспекції товару, тобто відсутній ризик непоставки товару (який не доставлено, або поставки товару неналежної якості)

Практика свідчить, що для досягнення більшої надійності пла­тежу за відкритим рахунком експортери наполягають на вистав­ленні на свою користь платіжних гарантій першокласних банків. Виставлення банківських гарантій при використанні таких форм розрахунків, як відкритий рахунок, авансовий платіж, інкасо

Платежі у формі відкритого рахунку займають значне місце в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи — до 60% усіх платежів.

Банківський переказ

Форми міжнародних розрахунків різняться за розміром участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна участь банків спостерігається при банківському переказі (виконання платіжно­го доручення клієнта), більш значна — при інкасо (контроль за наданням, переказом товаророзпорядчих документів і видача їх платнику відповідно до інструкцій довірителя) і максимальна — при акредитиві (надання бенефіціару платіжного зобов'язання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, що утри­муються в акредитиві).

Відповідно зростає забезпечення платежу для експортера: мінімально при банківському переказі за факти­чно поставлений товар, максимально — при акредитиві, який за своєю сутністю є грошовою гарантією оплати відвантаженого то­вару банком, що відкрив акредитив.

Банківський переказявляє собою просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

У розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельного контракту має бути вказано, що розрахунки за поставлений товар робитимуться у формі банківського переказу. При цьому дається докладний перелік документів, які направляються від експортера імпортеру (за видом і кількістю). Крім того, мають бути вказані банківські реквізити отримувача переказу (номер рахунку, назва банку експортера, адреса), а також в які терміни здійснюватиметься платіж.

Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів

У розрахунках як торговельного, так і неторговельного характеру широко використовуються чеки, векселі та пластикові картки. Векселі та чеки застосовуються як самостійні засоби платежу, так і в поєднанні з іншими формами міжнародних розрахунків.

Банківські чеки виписуються і підписуються банком від імені клієнта. За дорученням клієнта банк може або видати йому чек для пересилання бенефіціару, або сам відіслати чек отримувачу коштів.

Дорожній чек, або туристичний, — це платіжне доручення (наказ) виплатити зазначену у чеку суму власнику, підпис якого є на дорожньому чеку у момент його продажу. У момент пред'явлення чека до оплати власник знову ставить свій підпис на дорожньому чеку і лише при ідентичності підписів проводиться його оплата.

Розрахунки ними, як правило, здійснюються на базі інкасо. Цей платіжний документ використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного ха­рактеру.

У більшості європейських країн використовуються єврочеки. Єврочек — це чек, який приймається до оплати у країні — учасниці Європейської банківської системи «Єврочек», створеної у 1968 р. До її складу входить 40 країн. Єврочеки видаються банком їх власнику без попереднього грошового внеску і оплачуються за рахунок банківського кредиту строком до одного місяця. Оплачений чек повинен повернутися в банк, який його видав, протягом 20 днів з дня оплати. Разом з бланками єврочеків клієнту видається єврочекова картка, яка дає можливість виписувати гарантовані єврочеки.

У практиці міжнародних розрахунків приватного характеру дедалі більшого значення набувають пластикові картки. Цей метод платежу може бути реалізований лише у спеціально обладнаних місцях. Пластикові картки бувають двох видів: дебетні та кредитні.

Дебетні картки використовують для оплати товарів та послуг за допомогою прямого списання певної суми грошей з банківського рахунку клієнта. Вони є простим та універсальним замінником готівкових грошей. Власники дебетових карток зобов'язані оплачувати рахунки у повному обсязі за рахунок власних коштів.

Кредитна картка дає змогу для її власника здійснити оплату товарів та послуг за рахунок банківських кредитів чи позики компанії — емітента кредитної картки. До операцій, які можна здійснити за допомогою кредитних карток, відносять: оплату товарів та послуг, отримання готівки через банкомати, отримання кредиту, а також страхування від нещасних випадків під час подорожі.

Як уже зазначалося, у системі міжнародних розрахунків одним з основних інструментів є вексель.

Найважливіші питання, які стосуються обігу векселя на території різних держав, вирішуються на основі норм колізійного права, що визначають, закон якої держави повинен застосовуватися до певних правовідносин міжнародного характеру.

Векселі виписуються в одному примірнику, проте можливе існування випадків, коли експортер відсилає тратту разом з товарними документами, котрі, звичайно, виготовляються у двох-трьох примірниках. У такому разі вексель також виписується в кількох примірниках.

Строк платежу за переказним векселем вказується у вигляді певної дати, періоду від дати векселя або періоду після пред'явлення векселя,

Використання векселів може бути передбачено, а в деяких ви­падках і визначатися як обов'язкова умова при використанні акредитивної та інкасової форми розрахунків. В інкасовому дорученні і дорученні на відкриття акредитива необхідно вказати, що товарні документи будуть передані для імпортера лише за умови оплати чи акцепту виставленої тратти. У разі відмови від акцепту чи відмови від оплати акцептованої тратти держатель тратти повинен опротестувати тратту у неакцепті чи неплатежі через нотаріуса чи судовий орган.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення міжнародних розрахунків. Чим вони відрізняються від внутрішніх розрахунків?

2. Охарактеризуйте основні засоби оплати.

3. Охарактеризуйте основні форми міжнародних розрахунків

4. Якими бувають способи платежів?

5. Які умови оплати більш прийнятні для експортера?

6.Які умови оплати більш прийнятні для імпортера?

7.Обґрунтуйте вибір недокументарної платіжної угоди (на ваш розсуд) з позиції банку експортера (імпортера).

8.Які операції є документарними?

9.У якому напрямку здійснюється уніфікація міжнародних розрахунків?

10.У чому пролягає сутність валютних обмежень?

11.Охарактеризуйте особливість розрахунків у формі авансового платежу.

12.Що являє собою банківський переказ?

13.В чому полягає перевага чека як засобу платежу?

14.Яка особливість складання ордерного чека?

 

Бібліографічний список

[1,2,4,8,13,14,15,16,17,18,20,21,22,25,27,29,33].

 

Тема 5	Документарні операції
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо здійснення документарних операцій.

План вивчення теми

 

1. Документарне інкасо.

2. Документарні акредитиви.

3. Банківські гарантії.

Методичні рекомендації до самостійної роботи