З.2 Перспективи застосування досвіду зарубіжних країн

 

Досвід зарубіжних країн є цінним для застосування з метою удосконалення конституційних засад у сфері регулювання культурних відносин в Україні. Адже конституції зарубіжних країн містять впливовіші способи регулювання, аніж Конституція України, і їх досвід є потрібним задля ефективнішого регулювання культурних відносин.

Найперше необхідно зазначити, що культурними відносинам у зарубіжних країнах приділяється велика увага, вона знаходять своє нормативне відображення у окремих розділах конституцій. Конституції містять положення, які встановлюють загальні засади культурної організації суспільства. Так, у Конституції Італії в розділі «культурні відносини» йдеться про освіту, про свободу творчої і культурної діяльності тощо.

Отже, в Конституцію України необхідно внести зміни, створити окремий розділ, який би присвячувався повноцінному регулюванню культурних відносин, більш широко висвітлювалось право громадян на освіту, на свободу наукової діяльності.

Культурні відносини – це відносини. які підтримують стійкі принципи комунікації, взаємодії між індивідами і різними групами. Конституції зарубіжних держав, зазвичай закріплюють лише основи культурної системи, а норми інших галузей права кожної конкретної країни вже детальніше регулюють правовий статус і принципи взаємовідносин між інститутами цієї системи

Характерною рисою суспільної системи зарубіжних країн є 2 форми культури 1) матеріальна — сукупність опредмечених результатів людської діяльності, що включає як фізичні об’єкти, створені в результаті діяльності людей (житлові будинки, знаряддя праці, книжки, продукти, одяг, прикраси тощо), так і природні об’єкти, що використовуються людьми. Перші називають артефактами. Артефакти завжди мають певну цінність для людини, певне символічне значення, виконують певні функції.

2) духовну — cукупність результатів діяльності, що включає нематеріальні об’єкти, створені розумом і почуттями людини (мова, знання, традиції, міфи, символи тощо). Вони існують у свідомості людини, підтримуються людським спілкуванням, але до них не можна доторкнутися, фізично відчути. Нематеріальні об’єкти потребують матеріальних посередників: знання містяться в книжках, традиція привітання втілюється в рукостисканні тощо.

Проте сьогодні в Україні за умов демократизації культури і формування культурології відбуваються істотні зміни у відносинах культурних прав. Культура виступае в Україні виступає в таких формах: елітарна, народна, національна, інтелектуальна. Всі форми культури є рівноправними і держава створює рівні умови для розвитку всіх форм культурних прав та їх захисту. Тобто, трансформація форм культурних прав Україні вже відбулася та не потребує істотних змін[9].

Щодо способів регулювання, культурних прав то це можуть бути загальнодержавні плани комплексного розвитку,

Якщо норми конституційного права епохи становлення капіталізму лише проголошували недоторканість інституту культурних прав, то конституційне право останнім часом детальніше регламентує такі елементи культурної системи, як програмування та планування, свободу науковій діяльності т. ін.

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідивши тему «Конституційні засади культурних відносин» можна зробити наступні висновки.

Елементами недосконалості є нечітка регламентація конституційних засад культурних відносин, обмеженість гарантування культурних прав та свобод громадян України, недостатнє врахування досвіду зарубіжних країн. Недосконалість цих елементів стримує розвиток культурних відносин в Україні.

На даний момент необхідно вдосконалити конституційні засади культурних відносин, адже це призведе до усунення двоякого розуміння самої Конституції та законів, що регулюють культурні відносини.

На сьогодні в Україні сформувалося дві основні політичні сили. Об’єднавши свої зусилля вони зможуть сформувати дієву конституцію, що стане ще одним кроком до створення дійсно правової держави в Україні. Адже це довготривалий процес, що розпочатий ще з дня проголошення Конституції України від 28 червня 1996 року, проте цей процес не є завершеним. Оскільки, юридичне закріплення вищезазначених фактів, не дає підстав говорити про фактичне закріплення Української держави, як повноцінної правової.

Проте наявність ідеальних законів та Конституції України не гарантує їх виконання гілками влади та громадянами України. Необхідно створити їх офіційне роз’яснення відповідними структурами, що призвело б до правильного трактування статей Конституції України та законів.

Разом з Конституцією необхідно змінювати і культурні закони. Це полегшило б ведення культурної діяльності, оптимізувало б культурні права, був би поліпшений рівень життя, сформувалися б основи для створення справжньої правової держави. Нам необхідно прагнути до створення правової держави, що стала б ідеалом для наслідування в усьому світі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України, – Х. «ФОЛІО», 2007.

2. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькіта, В.Е. Крутсшх. – М.: ИНФРА, 1998.

3. Заворотченко, Т.М. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України – 2002.

4. Конституційне право України – опорний конспект лекцій.

5. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання. – К.: – Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996.

6. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського.

7. Конституційне право України / за ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фріцького. – К.: Наук. Думка, 1999.

8. Котюк, В.О. Теорія права: курс лекцій / 1996.

9. Комаров, С.А. Теория государства и права / С.А. Комаров, А.В. Мальков. – М.: Норма, 1999.

10. Кравченко, В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, випрвл. та доповн. – К.: Атіка, 2007.

11. Малишко, М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму) – підручник / 2-ге видання – МАУП, 2000.

12. Рябченко О.П., Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин: Монографія / За загальною ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999.

13. Скакун, О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. – Х.: Консул, 2001.

14. Юридичний вісник: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Україна Енцикл., 1998.

 

[1] Конституційне право України – опорний конспект лекцій.

[2]Юридичний вісник: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укра. Енцикл., 1998. – Т. 1: А – Г. – С.554.

[3]Заворотченко, Т.М. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні / Т.М. Заворотченко // Право України. – 2002. – №5 – С.110-116.

[4] Конституційне право України / за ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фріцького. – К.: Наук. Думка, 1999. – 734 с. – С.223.

[5]Котюк, В.О. Теорія права: курс лекцій / 1996. – 208 с. – С.69-70.

[6]Юридичний вісник: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укра. Енцикл., 1998. – Т. 1: А – Г. – С.452.

[7] Комаров, С.А. Теория государства и права / С.А. Комаров, А.В. Мальков. – М.: Норма, 1999. – С.279.

[8] Скакун, О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун. – Х.: Консул, 2001. – С.186.

[9] Малишко, М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму) – підручник / 2-ге видання – МАУП, 2000.