Конституційне право на освіту, як основа конституційного розвитку

 

Культурні відносини становлять культурний базис громадянського суспільства і визначають передумови повновладдя народу України та свободи людини. Вони охоплюють: відносини культури, освіти, свободи наукової чи творчої діяльності, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Відносини культури є найважливішим елементом культурної системи. Термін «культура» уживається в законодавчих актах і юридичній літературі у двох значеннях: в професійному – під культурою розуміють сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом історії. Під правовою культурою особи розуміють глибоке знання і розуміння права, високосвідоме виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності.

Відповідно до статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права Конституція і визнає право на освіту за кожною людиною, незалежно від її статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, стану здоров'я та інших обставин.

Це право забезпечується: розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей та інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

 

З нашої точки зору, більш повним є визначення культури як складної і багатопланової соціальної категорії, що відбиває різні аспекти суспільного буття - культурний, соціальний, правовий, політичний, психологічний. При цьому культура трактується через відносини культури та культурних прав. Відносини культури становлять сутність системи культурних відносин і об’єктивно виконують соціальну функцію розвитку матеріальних продуктивних сил. Процес трансформації відносин культури охоплює усі сфери політичної культурної і громадянської життєдіяльності суспільства.

Аналіз статей 53, 54 Конституції України свідчить про те, що в них термін «освіта» використовується в його другому – культурному значенні. У громадянському суспільстві існують дві основні форми культури(всі інші походять від них) – професійна і правова. Ці форми різняться суб'єктами та режимом користування. Так, по-перше, суб'єктами правової культури можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, а професійна культура має колективний характер;²

Здійснюючи регулювання відносин культури і освіти, Конституція України:

1. Встановлює однаковий загальний правовий режим для всіх громадян

2. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства

3. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі

4. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам

5. Держава сприяє розвитку науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

З метою забезпечення певного рівня освіти в Україні ст.53 Конституції встановлює вимогу щодо і обов'язкового отримання повної загальної середньої освіти. Держава бере на себе обов'язок щодо забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої та професійної освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Це здійснюється шляхом створення різних типів дошкільних, середніх загальноосвітніх, професійно-технічних закладів, які в залежності від свого призначення надають можливість отримати освіту всім дітям незалежно від віку, фізичного і розумового стану, життєвого рівня сім'ї а також забезпечують виховання і навчання дітей-сиріт, дітей і підлітків, що потребують соціальної реабілітації. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і закордонних освітніх, культурних центрів і т. ін.)..

До конституційних обов'язків держави відноситься забезпечення розвитку вищої і післядипломної освіти. Вищі заклади освіти незалежно від форми власності підрозділяються на чотири рівні акредитації, кожен з яких дає змогу готувати фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня. В державних і комунальних закладах громадяни згідно зі ст.53 мають право безоплатно отримати вищу освіту. Прийом громадян в ці заклади здійснюється на конкурсній основі відповідно до здібностей.Учні та студенти мають право на забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів.