Види вірусів гепатиту та шляхи передачі

 

	А	В	С		Е
Вид вірусу	Пікорна-	Гепато-	Флаво-	Дельта-	Кальці
	вірус	вірус	вірус	вірус	вірус
Нуклеїнова кислота	РНК	днк	РНК	РНК	РНК
Інкубаційний період	ЗО			Зміню-
(середній і коливання)	(15-50)	(28-160)	(14-160)	ється	(15-45)
Шлях передачі
Фекально-оральний	Так	Можливо	Ні	Ні	Так
Статевий	Так	Так	Рідко	Так	Ні
Через кров	Рідко	Так	Так	Так	Ні
Носійство	Ні	Так	Так	Так	Ні

Класифікація хронічних гепатитів наведена в табл. 4.26.

Таблиця 4.26

Класифікація хронічних гепатитів [Міжнародний конгрес гастроентерологів, Лос-Анджелес, 1994, з доповненнями]:

За етіологією та патогенезом:

1. Хронічний вірусний гепатит В (ХГВ)

2. Хронічний вірусний гепатит О (ХІТ))

3. Хронічний вірусний гепатит С (ХГС)

4. Хронічний гепатит неідентифікований

5. Аутоімунний гепатит (тип 1, 2, 3)

6. Медикаментозний хронічний гепатит

7. Токсичний гепатит

8. Алкогольний гепатит

9. Криптогенний гепатит (невідомої етіології)

За клініко-біохімічними та гістологічними критеріями:

1. Ступінь активності, яка визначається важкістю некрозапального процесу:

A) мінімальна; Б) помірна;

B) виражена

2. Стадія, яка визначається поширеністю фіброзу та розвитком цирозу пе-
чінки:

0 — фіброз відсутній;

1 — слабковиражений перипортальний фіброз з портальними септами;

2 — виражений фіброз з порто-центральними септами;

3 — цироз печінки

Для оціеіки ступеня активності хронічного гепатиту використовують такожрівень у крові АлАТ, клінічні дані:

— мінімальна активність — АлАТ менше 3 норм;

— середня активність АлАТ від 3 до 10 норм; —■ висока активність — АлАТ більше 10 норм

За проявами портальної гіпертензії:

— без асциту, з асцитом, ригідний асцит з проявами ознак печінкової не­достатності

Клініка та діагностика захворювання наведені в алгоритмах 4.26; 4.27.

Алгоритм 4.26. Стандарти критеріїв діагностики хронічного гепатиту за даними клінічних синдромів та об'єктивних ознак [12]

Клінічні синдроми

1. Больовий синдром: постійні або періодичні болі в правому підребер'ї або в епігастрії, які посилюються після прийому жирної, гострої їжі, психо­емоційного перевантаження та прийому ліків

2. Диспепсичний синдром: нудота, блювота, зниження апетиту, гіркота в роті, порушення випорожнення, здуття живота

3. Інтоксикаційний (лихоманковий) синдром: некроз гепатоцитів супровод­жується часто підвищенням температури тіла (однак лихоманка може бути проявом ускладнень захворювання — холангіт, асцит-перитоніт, дисбактеріоз)

4. Набряково-асцитичний синдром: поява набряків на ногах, збільшення живота за рахунок накопичення рідини в черевній порожнині (асцит) (рис. 4.6)

5. Астенічний синдром: загальна слабкість, нездужання, швидка втом­люваність, зниження працездатності

6. Геморагічний синдром: геморагії на тілі за рахунок порушення згор-тальноїта антизгортальної систем крові, хрупкість судин, легка ранимість ясен, маточні, носові, шлунково-кишечні кровотечі

7. Синдром холестазу: стійка або переміжна жовтяниця, свербіж шкіри (особливо вночі), потемніння сечі, ахолічний кал, підвищується активність лужної фосфатази, збільшується рівень холестерину, фосфоліпідів, біліру­біну та жовчних кислот в крові

8. Суглобовий синдром: постійні або періодичні болі в суглобах, які не супроводжуються їх деформацією, утворенням анкілозі в і болем у м'язах

9. Синдром енцефалопатії виникає в тяжкому стані хворих у результаті загибелі великої кількості гепатоцитів і характеризується розвитком функ­ціональної недостатності печінки, збудженням або депресією, сонливістю, зниженням пам'яті, неадекватністю поведінки, дезорієнтацією в часі та про­сторі і навіть виникненням коми

Фізикальні критерії:

1. Жовтяниця різної інтенсивності (спочатку з'являється іктеричність склер, м'якого піднебіння), яка має шафрановий та червонуватий відтінок внаслідок розширення судин шкіри, але при тривалому перебігу хронічного гепатиту вона набуває оливкового та зеленуватого відтінку (перетворення білірубіну в білівердин) у поєднанні з свербежем шкіри, розчухуваннями

2. Ксантоми та ксантилазми проявляються утворенням жовтуватих вну-трішньошкіряних бляшок, які піднімаються над рівнем шкіри і локалізу­ються на кистях рук, стоп, ліктях, колінах тощо (це ксантоми) або виника­ють холестеринові бляшки на віках (ксантелазми)

3. Висипки на шкірі виникають у результаті зменшення в крові кількос­ті факторів згортання крові (фібриноген, протромбін тощо), гіпокоагуляції та підвищеної кровоточивості. Поряд з цим зниження функції ретикулоендоте-ліальної системи та активація фібринолізу сприяють розвитку ДВЗ-синдрому та появі на шкірі, слизових оболонках петехіальних висипок, крововиливів у вигляді синців, носових, маточних і шлунково-кишкових кровотеч

4. «Печінкові» знаки (обумовлені гіперестрогенемією) проявляються виникненням судинних зірочок, печінкових долоней, випадінням волосся, гінекомастією (збільшення грудних залоз у чоловіків), появою стрій

5. «Барабанні палички» виникають у результаті порушення обміну білків, розростання надкісниці, тому пальці рук набувають такого вигляду

6. Набряки на нижніх кінцівках, пізніше — асцит, обумовлені порушенням білкового обміну, гіпоальбумінемією або розвитком портальної гіпертензії

7. Синдром гепатомегалії характеризується збільшенням печінки в ре­зультаті інфільтрації її тканин імунокомпетентними клітинами, розвитком холестазу, порушенням кровообігу в системі портальної вени. При пальпа­ції печінка щільна, край її загострений, болючий, поверхня гладенька, а на­явність горбатості свідчить на користь цирозу

8. Синдром спленомегалії характеризується збільшенням селезінки у 10-25% хворих на активний гепатит

9. Синдром портальної гіпертензії характеризується порушенням венозно­го відтоку крові із непарних органів черевної порожнини внаслідок затруднен­ия кровотоку в воротній вені (латентний синдром проявляється метеоризмом; виражений — асцитом, розширенням вен стравоходу, головою медузи)

Важливе значення в діагностиці хронічних гепатитів мають інструмен­тальні методи дослідження

Наводимо інструментальні критерії хронічних гепатитів:

1. Ультразвукові критерії:

— у здорової людини контури печінки чіткі і її розмір по середньоклю-чичній лінії не перевищує 12 см; діаметр портальної вени не перевищує 12 мм, розміри селезінки не перевищують 8 на 4 см;

— гепатомегалія, край печінки нерівний, багато дрібновогнищевих ущільнень, структура неоднорідна, чередування підвищеної та пониженої ехогенності (п'ятиистість); інколи збільшена селезінка;

— розширення та звивистість печінкових вен

2. Радіоізотопні критерії:

— збільшується час напіврозпаду кліренса крові до 6 (норма 3) хв, час максимальної концентрації — до 35 (норма 26) хв і напівперіоду екскреції — до 170 (норма 129) хв;

— сцинтиграфічно визначають збільшення розмірів печінки (правої та лівої долі), ізотоп розповсюджується в печінці нерівномірно, особливо знижується інтенсивність зображення правої долі, нерідко спостерігається накопичення фармпрепарату в селезінці

 

Основні лабораторні синдроми при цьому захворюванні наведені в ал­горитмі 4.27.