Застосування жовчогінних засобів, які підвищують секрецію жовчі

та сприяють Ті виведенню в дванадцятипалу кишку 1. Препарати, що стимулюють жовчогінну функцію печінки (холере-тики):

— алохол по 1-2 табл. З рази на день після їди впродовж 2 міс;

— мексаза по 1-3 драже 3 рази на день після їди впродовж 3-4 тиж.;

— ні коди н і циквалон — див. вище;

— оксафенамід по 250 мг (1 табл.) З рази на день перед їдою впродовж 1-2 тиж.;

— кукурудзяні приймочки (відвар — 10 г на 200 мл води) по 1/4 склянки З рази на день перед їдою впродовж 3-5 тиж.;

— фламін по 50 мг 3 рази на день за 30 хв до їди впродовж 1 міс.;

— холосас по 1-2 чайній ложці 2-3 рази на день упродовж 2-4 тиж.;

— цвіт безсмертника (відвар — 6-12 г на 200 мл води) по 1/2 склянки в теплому вигляді 2-3 рази на день за 15 хв до їди впродовж 3-4 тиж.;

— петрушка (відвар — 6-12 г на 200 мл води) по 1/2 склянки у теплому вигляді 2-3 рази на день до їди протягом 2-4 тиж.;

— мінеральні води: Моршинська № 1, № 6 у розведеннях 3,5-7-14 г/л у теплому вигляді по 150-200 мл 3 рази на день, Трускавецька, Збручанська, Нафтуся, Куяльник

2. Препарати, які стимулюють жовчовиділення (холекінетики):

— ксиліт, сорбіт по 50-100 мл 10%-ного розчину 2-3 рази в день за 30 хв до їди впродовж 1-3 міс;

— магнію сульфат по 1 стол. ложці 25%-ного розчину натще протягом 10 днів;

— карловарська сіль по 1 чайній ложці на 1 склянку води за 30 хв до їди;

— берберин по 5 мг (1 табл.) З рази на день перед їдою впродовж 3-4 тиж.;

— олія (обліпихова, оливкова, соняшникова) по 1 столовій ложці 3 рази на день перед їдою

Крок 5

Фізіотерапевтичне лікування

проводять у фазі затухання загострення або ремісії

Емпірична протимікробна терапія при холециститах і холангітах [38]

 

Емпіричне антибактеріальне лікування хронічного холециститу та хо­лангіту згідно з рекомендаціями доказової медицини наведено в табл. 4.22.

ЖОВЧОКАМ'ЯНА ХВОРОБА

Визначення. Жовчокам'яна хвороба — захворювання гепатобіліарної сис­теми обмінного характеру, що проявляється утворенням конкрементів у жовч­ному міхурі (холецистолітіаз), у загальній жовчній протоці (холедохолітіаз) і рідше в печінкових жовчних ходах (внутрішньопечінковий холелітіаз) [9].

Етіологічні фактори, що сприяють утворенню конкрементів:

— вагітність і жіноча стать (під час вагітності збільшується насичення жовчі холестерином, а прогестерон та естрадіол сприяють гальмуванню моторики жовчного міхура та посиленню літогенності жовчі); захворюван­ня в жінок зустрічається в 6-7 раз частіше, ніж у чоловіків;

— спадковість та гіподинамія;

— цукровий діабет;

— ожиріння, яке підвищує літогенність жовчі;

— характер харчування зі зменшенням у раціоні кількості харчових волокон;

— прийом таких ліків, як контрацептиви, клофібрат;

— інфекції жовчного міхура, які сприяють розвитку конкрементів тощо. Основні чинники ризику каменеутворення наведені в табл. 4.23.

Таблиця 4.23

Основні чинники ризику, що сприяють каменеутворенню [25, 34]

1. Холестеринові та змішані камені:

— Ожиріння та гіподинамія

— Висококалорійна, багата на холестерин і бідна на харчові волокна дієта

— Літній вік, особливо у чоловіків

— Жіноча стать

— Спадковість

— Цукровий діабет

— Вагітність

— Жіночі статеві гормони (після досягнення зрілого віку жінки більше схильні до каменеутворення)

— Пероральні контрацептиви (на основі прогестинів, естрогенів)

— Лікування клофібратом

— Тривале парентеральне харчування, голодування

— Стовбурова ваготомія

— Спінальні травми

— Хвороби тонкої кишки, її резекція або анастомози (внаслідок зниження пулу жовчних кислот)

— Аномалії розвитку жовчного міхура

— Демографічні чинники (Північна та Південна Америка, Північна Європа в більшій мірі, ніж країни Сходу)

2. Пігментні камені:

— Хронічний гемоліз

— Алкогольний цироз печінки

— Хронічні інфекції жовчних шляхів

— Гельмінтози

— Літній вік

— Демографічні чинники (частіше в Країнах Сходу та жителів сільської місцевості)

Основні патогенетичні ланки жовчокам'яної хвороби:

1. Застій жовчі та запалення жовчного міхура мають вирішальне значення в утворенні камінців. Застій жовчі може відбуватись при гіпотонії та гіпокіне­зії жовчного міхура або періодично при гіперкінетичних дискінезіях, що су­проводжуються спазмом сфінктерів. Підвищення концентрації холестерину призводить до утворення рідких кристалів холестерину, які при подальшому накопиченні можуть трансформуватись у тверді ромбовидні кристали.

2. Запальні процеси в жовчному міхурі супроводжуються накопиченням білків і глікопротеїнів, що значно змінює властивості міжміцелярної фази жовчі. Вязкоеластичний слизовий пристінковий гель сповільнює спорожнення жовчного міхура, сприяє кристалізації холестерину, злипанню окремих крис­талів з утворенням мікролітів, їх подальшої конденсації.

3. Літогенез жовчі підвищується при зсуві рН в кислу сторону; підвищений вміст у жовчі кальцію та заліза, сульфгідрильних груп, що нерідко спостеріга­ється при хронічному холециститі.

4. Певний вплив можуть надавати супутні враження кишечника, при якому знижується зворотнє всмоктування жовчних кислот, порушується їх ентеро-гепатична циркуляція.

5. Утворення камінців у жовчному міхурі є в певному сенсі захисною реак­цією організму на чужорідний антиген. Інкапсулювання антигену глікопроте-їнами є однією із форм місцевого імунітету. Сприяє імуногенному літогенезу стан імунологічного дисбалансу.

Рубрикація жовчокам'яної хвороби за МКХ-10 виділяє: К 80.0 Конкременти жовчного міхура з гострим холециститом К 80.2 Конкременти жовчного міхура без холециститу (холецистолітіаз) К 80.3 Камені жовчної протоки (холедохолітіаз) з холангітом К 80.4 Камені жовчної протоки з холециститом (будь-які варіанти) холедохо-і холецистолітіаз