Домедична допомога постраждалим від пожеж

Швидкість та якість надання долікарської медичної допомоги визначається підготовленістю осіб, що знаходяться поруч. Якщо хтось постраждав від пожежі, слід:

♦ заспокоїти постраждалого, покликати дорослих;

♦ якщо під рукою немає води, накинути на постраждалого цупку тканину;

♦ тільки-но вогонь згасне, зняти тканину, щоб не травмувати об­горілу шкіру;

♦ не зривати одяг з обгорілого тіла, а акуратно розрізати його но­жицями та зняти те, що знімається;

♦ до приїзду лікарів накласти на опік суху й чисту ганчірку.

Найбільш характерними видами ушкодження організму лю­дини під час пожежі є: травматичний шок, термічний опік, ядуха, синці, переломи, поранення.

Забороняється:

♦ перетаскувати потерпілого на інше місце, якщо йому ніщо не загрожує, а першу долікарську допомогу можна надати на міс­ці. Особливо це стосується переломів, ушкоджень хребта, про­никаючих поранень;

♦ давати воду й ліки постраждалому, що перебуває без свідомос­ті, тому що він може задихнутися;

♦ видаляти сторонні предмети, що виступають із грудної, черев­ної або черепної порожнини, навіть якщо здається, що їх можна легко витягти;

♦ залишати потерпілого, що перебуває без свідомості, на спині, щоб він не захлинувся в разі нудоти, блювоти або кровотечі.

Необхідно:

♦ якомога швидше викликати «швидку допомогу», точно й ви­разно описавши місце, де сталося лихо. Якщо ви не впевнені, що вас правильно зрозуміли, дзвінок краще продублювати;

♦ до приїзду «швидкої допомоги» спробувати знайти медичного працівника, який зможе надати постраждалому більш кваліфі­ковану допомогу;

♦ у випадку, коли зволікання може загрожувати життю потерпі­лого, слід надати йому першу долікарську допомогу, не забува­ючи про головний медичний принцип — «не нашкодь».

Головними заходами надання першої долікарської допомоги є такі.

У разі травматичного шоку:

♦ обережно покласти потерпілого на спину, у разі блювоти повер­нути голову набік;

♦ перевірити, чи є подих, чи працює серце. Якщо немає — почати реанімаційні заходи;

♦ швидко зупинити кровотечу, іммобілізувати місця переломів;

♦ дати знеболювальне, за його відсутності — 50-70 г алкоголю;

♦ у разі пригніченого подиху й серцевої діяльності ввести адрена­лін, кордіамін, кофеїн.

Забороняється:

♦ переносити потерпілого без надійного знеболювання, а в разі переломів — шинування;

♦ знімати прилиплий унаслідок опіку одяг;

♦ давати пити, якщо потерпілий скаржиться на біль у животі;

♦ залишати хворого без спостереження.

У разі термічного опіку:

♦ звільнити обпалену частину тіла від одягу; за потреби розрізати тканину, не здираючи клапті, що пристали до тіла;

♦ не можна розкривати пухирі, торкатися опікової поверхні ру­ками, змащувати її жиром, маззю та іншими речовинами.

У разі обмежених опіків І ступеню на почервонілу шкіру реко­мендується накласти марлеву серветку, змочену спиртом. За обме­женого опіку слід негайно почати охолодження місця опіку (при­кривши його серветкою та ПХВ-плівкою) водопровідною водою впродовж 10-15 хв, після чого на уражену поверхню накласти чис­ту, краще стерильну, не дужу тугу пов'язку, увести знеболювальні засоби (анальгін, баралгін тощо).

У разі великих опіків слід накласти потерпілому пов'язки, на­поїти гарячим чаєм, дати знеболювальне й тепло загорнути, піс­ля чого терміново доставити його до лікарні. Якщо перевезення постраждалого затримується або триває довго, йому дають пити лужно-сольову суміш (1 чайну ложку кухонної солі та 1/2 чайної ложки харчової соди, розчинені у двох склянках води).

Розпочинаючи надання першої долікарської допомоги потер­пілому від пожежі, рятувальник повинен чітко уявляти послідов­ність власних дій у конкретній ситуації. Час відіграє вирішальну роль.

Це важливо знати

Під час горіння виділяються отруйні гази: синильна кислота, фосген та ін., а вміст кисню в повітрі зменшується. Ось чому не­безпеку становить не лише й навіть не стільки вогонь, скільки дим і гар від нього. Слід ураховувати й можливі реакції організму лю­дини на збільшення концентрації продуктів горіння:

♦ чадного газу: 0,01% — слабкий головний біль; 0,05% — за­паморочення; 0,1% — непритомність; 0,2% — кома, швидка смерть; 0,5% — миттєва смерть;

♦ вуглекислого газу: до 0,5% — не впливає; від 0,5 до 7% — по­частішання серцевого ритму, початок паралічу дихальних цен­трів; понад 10 % — параліч дихальних центрів і смерть.