Вогонь — друг, вогонь — ворог

Пожежа — стародавнє слово, від якого палахкотить вогнем і пахне гірким димом. У житті людини вогонь відіграє винятково важливу роль. Зігрівання наших жител, приготування їжі, розви­ток науки й техніки пов'язані з вогнем. Але були часи, коли люди не знали вогню. Вони вживали сиру їжу, у зимову холоднечу мерз­ли від холоду, великі хижі звірі нападали на людину. Тисячоліття знадобилися людині для того, щоб навчитися добувати вогонь і ко­ристуватися ним. Прадавні люди вклонялися вогню як незрозумі­лому і грізному божеству, загадковому брату сонця. Це знайшло відбиття в численних легендах, сказаннях і казках минувшини.

За відомою легендою, вогонь людям подарував Прометей, ви­кравши його з Олімпу. На кару Зевс велів прикувати зухвальця до Кавказьких гір. Щодня прилітав до Прометея великий орел і клю­вав йому печінку. Так тривало тисячоліття. Настільки дорога пла­та вимагає уважного і дбайливого ставлення до вогню. У прадавні часи запалити вогонь було складно, і люди постійно підтримували його в багатті або вогнищі. Наразі, щоб запалити вогонь, достатньо чиркнути сірником. А от щоб загасити палахкотливу пожежу, по­трібні нелюдські зусилля, багато техніки й новітні засоби.

У давню історичну епоху люди підкорили вогонь, опанували способи керування ним.

Насамперед наші далекі предки навчилися добувати вогонь. Спочатку це був важкий спосіб, що вимагав значних зусиль і вправ­ності, адже потрібно було терти один сухий шматок дерева об інший або висікати іскри ударом каменя об камінь. От чому в ті далекі часи вогонь оберігали у вигляді багаття як божество. Забо­ронялося кидати в багаття відходи, тому що це могло «образити» вогонь. Багаття не можна було ворушити гострим предметом, щоб не поранити духа вогню.

Вогонь — друг

Оволодіння цією найбільшою стихійною силою природи дало людині можливість забезпечити себе світлом і теплом. Вогонь до­поміг їй розселитися по Землі, навіть у неможливих для життя лю­дини кліматичних умовах. Завдяки вогню залежність людини від природи почала стрімко зменшуватися.

Без вогню неможливе життя на Землі. Він потрібен усюди: у будинках і школах, на заводах і фабриках. Щоб виготовити ніж, трактор, автомашину, тепловоз, потрібен метал — чавун, залізо, сталь. Вогонь плавить руду, допомагаючи людині одержати метал. Вогонь надає руху пароплавам, автомашинам, самоскидам, раке­там. Пара, одержана за допомогою вогню, електрика, що дає тепло, енергію, світло, полегшують життя людини.

Вогонь — символ

Зі схиленими головами люди дивляться на вічний вогонь біля пам'ятникам героям, які беззавітно боролися за Батьківщину. Во­гонь, запалений від сонячного проміння в далекій Олімпії, несуть у смолоскиповій естафеті бігуни, велосипедисти, веслярі, яхтсме­ни, гімнасти, віддаючи данину благородним традиціям античного світу.

Вогонь — ворог

Вогонь залишив свої сліди в історії всіх епох і народів. Тисячі міст і сіл зникли з лиця Землі в гігантських язиках полум'я. Без­цінні витвори розуму і талановитих рук попередніх поколінь пере­творилися на порох. Вогонь знищив мільйони людських життів. За своїми трагічними наслідками пожежі не поступалися епідеміям, посухам та іншим лихам.

З давніх-давен вогонь був супутником великих і малих воєн. Його використовували тирани для досягнення своїх честолюбних цілей, інквізитори, що відправляли на вогнища єретиків, хресто­носці, які поневолювали народи.

По кілька разів вигорали дощенту численні міста і села. На го­лому місці, без даху і скарбу залишалися вцілілі жителі. Захоплю­ючи величезні площі, пожежі знищували ліси й посіви, уселяючи в людей жах, змушуючи їх залишати рідні місця. Відбувалося це тому, що люди, навчившись добувати вогонь, не навчилися боро­тися з ним. Вогонь не лише став другом, але й перетворився на недру­га — пожежу, що знищує матеріальні цінності, у вогні якої гинуть люди, тварини.

Пожежа

Чим же вона є сьогодні? Може, це лише колись вогонь був страшний людям? Може, сучасна людина, озброєна знаннями й найпотужнішою технікою, уже впоралася з цим лихом? Адже, дійсно, багато хто з людей за все своє життя жодного разу навіть не бачать реальної пожежі й, побачивши на міській вулиці пожежну машину, лише здивовано дивляться їй услід.

Звичайно, на екранах телевізорів досить часто бушують справ­жні або імітовані пожежі, але ж це там, на екрані, і хоча часом ви­довище дуже вражаюче, але зовсім не страшне. Тому, дізнавшись із газет про той чи інший випадок пожежі, частіше згадують саме ту, кі­нематографічну, гарну й нестрашну пожежу. Звідси й виникає уява про суть проблеми пожеж, дуже далеку від реального стану речей.

Згідно із соціологічними дослідженнями й опитуваннями, по­над 70 % людей зараховують пожежі до категорії стихійного лиха. Близько 80 % уважають, що пожеж сьогодні набагато менше, ніж раніше. Груба помилка! Насправді вогняна проблема була, є та іс­нуватиме в майбутньому. Наразі ця проблема, безумовно, набула особливої гостроти.

Загальна кількість пожеж на нашій планеті досягла 5,5 млн на рік — кожні 5 секунд десь спалахує пожежа. Тому не дивно, що сьогодні пожежі дійсно все частіше стають проблемою номер один.

Вогонь забирає десятки тисяч людських життів, калічить здоров'я й долі мільйонів людей, знищує часом безцінні реліквії людського життя та історії. Говорячи про небезпеку пожеж для лю­дини, згадаймо слова В. Травінського: «Цілком зрозуміло: якщо жертви обчислюються десятками тисяч, а збитки — мільярдами, то виходить, що пожежі цілком можна порівняти з „малими вій­нами" XX сторіччя. Але малі війни починаються й закінчуються, а пожежні втрати є щорічними — точиться така собі безперервна „мала війна з вогнем"».

Упродовж години, поки відбувається бесіда, пожежники більш ніж сто разів виїдуть за сигналом тривоги, будуть знищені вогнем матеріальні цінності на мільйони гривень, загине, щонайменше, одна людина, близько десяти отримають травми й опіки, багато хто з них залишиться калікою або буде спотворений на все життя.

Вогонь — друг, вогонь — ворог. Якою гранню він обернеться, залежить від людини. Коли свого часу до великого Ейнштейна звер­нулися із запитанням, чи становить небезпеку для людства атом­на енергія, той відповів: «Не більш ніж коробка сірників. Справа лише в тому, у чиїх руках вона перебуватиме».

Причини виникнення пожеж

Пожежі завдають чималих матеріальних збитків державі та громадянам, а також створюють загрозу життю людей.

Щоб успішно запобігати пожежам, необхідно знати причини їх виникнення. Найбільше пожеж відбувається через недбалість, не­правильне поводження з вогненебезпечними речовинами.

Головними причинами виникнення пожеж найчастіше є такі:

♦ необережне поводження з вогнем;

♦ необережність під час паління (у ліжку або інших місцях);

♦ дитячі забавки з вогнем;

♦ порушення правил пожежної безпеки під час обладнання та екс­плуатації електроустаткування й побутових електроприладів;

♦ порушення правил обладнання та експлуатації грубного опа­лення;

♦ порушення правил експлуатації газових приладів;

♦ розпалювання багать і спалювання сміття поблизу будівель;

♦ застосування для розпалення багаття легкозаймистих рідин (бензину, гасу, ацетону та ін.).

Необережне поводження з вогнем є найпоширенішою причиною ви­никнення пожеж. Нерідко необережність переходить у недбалість. Не­дбало кинутий сірник, чи то вдома, чи то в сараї, на лоджії або балконі, на горищі чи в коморі, у лісі або на торфовищі — усе це може обернути­ся великим лихом. Недарма кажуть, що з одного дерева можна зробити мільйон сірників, а одним сірником можна знищити мільйон дерев.

Необережне поводження дітей з вогнем не лише призводить до пожеж, але й нерідко має трагічні наслідки. Статистика свідчить про те, що зазвичай від 10 до 15% від загальної кількості пожеж відбувається в нашій країні саме з цієї причини.

Найпоширеніші в школярів ігри пов'язані з розпалюванням ба­гать. їх небезпека полягає в тому, що діти часто самовільно розпа­люють багаття поблизу будинків, хлібних масивів і в лісі. Захопив­шись грою, вони забувають загасити багаття, а іскри, роздмухувані вітром, можуть розлетітися на велику відстань.

Хоча про це багато говорять і пишуть, усе-таки щороку відбу­ваються трагедії, коли діти знаходять і кидають у багаття порох, патрони піротехнічних виробів, аерозольні балончики, бляшанки з-під фарби та інші, не відомі, предмети й залишаються інвалідами в результаті спалаху або вибуху.

Часто, наслідуючи дорослих, діти починають нишком палити, вибираючи для цього такі місця, де можна надійно сховатися від дорослих. З появою батьків або педагогів вони, прагнучи прихова­ти свою провину, кидають непогашену цигарку абикуди, не думаю­чи, що через це може початися пожежа.

Нерідко пожежі виникають від невмілого поводження шко­лярів з побутовими приладами. У жодному разі дітям молодшого шкільного віку не можна самостійно розтоплювати печі, включати газові плити, користуватися електроприладами. Старші діти пови­нні вивчити правила користування електроприладами та правила пожежної безпеки.

Ідучи з дому, необхідно вимкнути з розетки всі електричні при­лади або дочекатися, коли прогорить опалювальна піч. Зачинити всі кватирки, балконні двері (особливо влітку) і двері в кімнатах, коридорі й на кухні. Якщо в будинку станеться пожежа, то завдяки відсутності доступу свіжого повітря (протягу) пожежа не набуде значного поширення.

Аналіз пожеж, що сталися через порушення правил користуван­ня електроприладами, показує, що вони відбуваються переважно з двох причин: через порушення правил користування електропри­ладами та приховану несправність цих приладів або електричних мереж.

Нерідко буває і так. Господарка квапиться зварити обід. Вона включила електроплитку. Спіраль при цьому нагрівається до тем­ператури 600-700 °С, а підставка плитки — до 250-300 °С. Унаслі­док дії такої температури стіл, стілець або підлога можуть загорі­тися.

Здавалося б, такий прилад, як електричний чайник, не стано­вить пожежної небезпеки, оскільки в ньому міститься вода. Але трапляються випадки, коли й він стає причиною пожежі. Якщо по­ставити включений електрочайник на стіл і залишити на тривалий час без спостереження, то вода википить, дно чайника розігріється до температури 300-500 °С, а цього достатньо, щоб почалася пожежа.

Водонагрівальні прилади вже через 15-20 хвилин після вики­пання води спричиняють загоряння майже будь-якої опорної по­верхні, що горить, а випробування електричних чайників з нагрі­вальними елементами потужністю 600 Вт показали, що загоряння підставки відбувається через 3 хвилини після википання води.

Несправність електропроводки або неправильна експлуатація електромережі нерідко призводять до пожеж. Це пояснюється тим, що під час проходження струму провідником завжди виділяється тепло. Але за звичайних умов воно розсіюється в навколишнє се­редовище швидше, ніж устигає нагрітися провідник. Для кожно­го електричного навантаження відповідно добирається провідник певного перерізу. Якщо переріз провідника менший за потрібне за розрахунками, то виділятиметься настільки багато тепла, що воно не встигатиме розсіюватися, і провідник нагріватиметься. Це може статися, якщо, наприклад, в одну розетку включити кілька побуто­вих приладів одночасно. Виникає перевантаження, дроти можуть нагрітися, а ізоляція — загорітися.

Однією з причин пожеж, що виникають від електромереж, є ко­роткі замикання. Вони трапляються тоді, коли два провідники без ізоляції з'єднуються між собою. Дроти миттєво нагріваються до такої температури, що металеві жили плавляться, спостерігається інтенсивне виділення іскор і великої кількості тепла. Якщо в місці короткого замикання виявляються горючі матеріали й конструк­ції, вони моментально загоряються.

Сильне нагрівання дротів відбувається також у місцях ослаблення контактів з'єднання дротів між собою. Нещільний контакт може також спричинити іскріння. У таких випадках зазвичай утворюються електричні дуги, що призводить до силь­ного розігріву контактних поверхонь і загоряння ізоляції дро­тів і кабелів. Через нещільний контакт вилок у гніздах штеп­сельної розетки відбувається сильний розігрів розетки, а це може спричинити самозапалювання дерев'яних підрозетників, легкозаймистих перегородок і стін, на яких змонтовано штеп­сельну розетку.

Пожежну небезпеку становлять також освітлювальні лампи розжарювання, оскільки відбувається сильне нагрівання поверхні скляної колби, температура якої може досягати 550 °С. Якщо елек­тричний світильник обернути бавовняною тканиною й увімкнути в мережу напругою 220 В, то через 10 хв на поверхні лампи потуж­ністю 75 Вт температура піднімається до 250 °С, а через 15 хв вона досягне 400 °С і бавовняна тканина загориться. Тому обгортання електричних ламп папером чи тканиною або виготовлення з них са­моробних абажурів, що сполучаються з колбою лампи, може при­звести до самозапалювання.

Небезпечні наслідки можуть настати від поганого контакту цо­коля лампи з пружиною патрона. Руйнування колби лампи внаслі­док механічних впливів також призводить до пожеж.

Інша причина пожеж, що виникають від електромереж, — пе­ревантаження електропроводки. У побутових умовах воно відбува­ється за одночасного вмикання в електромережу кількох спожи­вачів струму (ламп, плиток, прасок, радіоприймачів тощо). При цьому дроти через проходження по них струму величиною, яка пе­ревищує припустиме для перерізу цих дротів навантаження, швид­ше нагріваються до високої температури, що створює небезпеку ви­никнення пожежі.

Часто люди забувають про ввімкнені в електромережу прилади й залишають їх без нагляду, що спричиняє сильне нагрівання при­ладу, а отже, пожежу.

Для запобігання перевантаженню електромережі й короткого за­микання використовуються плавкі запобіжники (пробки), що спра­цьовують у разі підвищення напруги струму вище від припустимого.

Пожежі від побутових газових приладів відбуваються нерідко через порушення правил пожежної безпеки. Головна причина цих пожеж — витік газу внаслідок порушення герметичності трубопро­водів, сполучних вузлів або через пальники газових плит.

Хто винуватий?

Найчастіше в пожежі винуваті самі потерпілі, адже для виник­нення пожежі необхідні лише дві головні умови — джерело й па­ливо, плюс щось третє, що належить до категорії «не судилося». Джерелом вогню у квартирі може бути іскра, сірник, що перегорів унаслідок електричного, хімічного або іншого нагрівання, і навіть розряд атмосферної електрики. З паливом у квартирі теж проблем немає. Газ, пил, захаращені комори, горюча побутова хімія і предмети інтер'єру, включаючи побутову техніку.