Проблеми професійної освіти та сертифікації бухгалтерів.

 

Починаючи з 2002 р. Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України проводиться робота з підвищення кваліфікації та сертифікації своїх членів за програмою міжнародної сертифікації бухгалтерів «СІРА» (Certified International Professional Accountant: Сертифицированный международный профессиональный бухгалтер).

Програмою СIPA передбачена сертифікація двох рівнів. Перший кваліфікаційний рівень – сертифікований бухгалтер – практик (CAP) засвідчує базові знання фундаментальних принципів і практики бухгалтерського обліку. Для цього потрібно скласти іспити з Фінансового обліку 1, управлінського обліку 1 та податки і право відповідно до національного законодавства; уміти працювати на комп’ютері, мати щонайменше один рік робочого стажу і належну репутацію як член професійної асоціації. Сертифікований фахівець CAP вміє складати стандартні фінансові звіти компанії на основі МСФЗ; може вести систему внутрішнього обліку і аналізувати фінансові звіти та представляти інформацію про прибутки і збитки компанії; може працювати з внутрішнім бюджетом і готувати податкові декларації компанії.

Другий кваліфікаційний рівень – сертифікований міжнародний професійний бухгалтер (СІРА). Щоб отримати сертифікат CIPA, необхідно мати диплом про вищу освіту, щонайменше три роки стажу роботи і добру репутацію як член професійної організації. Кандидат на отримання СІРА теж повинен знати інформаційні управлінські системи; скласти іспити та підтвердити знання з фінансового та управлінського обліку, податків і права, фінансів та аудиту. Фахівець рівня CIPA має професійні знання і аналітичні уміння у сфері фінансового і управлінського обліку, фінансів і аудиту. Сучасні тенденції світового економічного розвитку диктують необхідність переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) для величезної кількості компаній у різних країнах, включаючи країни СНД. Попит на дипломованих фахівців у цій галузі зростає. Враховуючи зростаючу потребу в подібній підготовці фахівців, всесвітньо визнана Асоціація Присяжних Сертифікованих Бухгалтерів (АССА, Велика Британія) запропонувала диплом DipIFR в російськомовному варіанті.

Навчально-методичний центр Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України має статус офіційного тренінгового центру. АССА DipIFR – міжнародний диплом по МСФЗ (Diploma in the International Financial Reporting) спеціально для країн СНД. Програма призначена для фахівців, що працюють у сфері бухгалтерського обліку, аудиту та фінансів та охочих скласти іспит для отримання Диплома АССА, Велика Британія. Науково-методичним центром ФПБАУ проводяться семінари і підготовка до здачі іспиту на отримання Диплому АССА з міжнародної фінансової звітності DipIFR. DipIFR, на сьогоднішній день, дуже своєчасний і престижний кваліфікаційний курс, який дає великі теоретичні знання і практичні навички в області МСФЗ, саме:

– розуміння структури міжнародного регулювання в області фінансової звітності;

– застосування міжнародних стандартів обліку та міжнародних стандартів звітності в контексті конкретних практичних ситуацій;

– підготовка фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів обліку,

міжнародних стандартів фінансової звітності;

– підготовка фінансової звітності груп, що включають дочірні та асоційовані компанії та спільні підприємства.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг були затверджені Професійні вимоги до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ.

Головний бухгалтер, або особа, на яку покладено ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку таких фінансових установ:

· страховиків;

· адміністраторів недержавних пенсійних фондів;

· кредитних спілок;

· кредитно-гарантійних установ;

· ломбардів;

· інших фінансових установ (крім банків, установ – професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів).

Головний бухгалтер фінансової установи повинен відповідати таким професійним вимогам:

· мати базову вищу освіту відповідного напряму підготовки або повну вищу освіту;

· пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Держфінпослуг. Тривалість курсу підвищення кваліфікації повинна бути не менше 72 годин;

· мати стаж роботи на керівних посадах, пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, або стаж роботи на ринках фінансових послуг на посадах, пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, – не менше трьох років;

· протягом останніх п’яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації або до якої було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

· не мати непогашеної судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Крім того, головні бухгалтери фінансових установ кожних три роки повинні складати екзамен на відповідність знань професійним вимогам за відповідною типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, затвердженою Держфінпослуг.

З метою підготовки до складання екзамену на відповідність знань професійним вимогам головні бухгалтери можуть пройти навчання за відповідними типовими програмами підвищення кваліфікації головних бухгалтерів.

Тепер, якщо фахівець з бухгалтерського обліку має намір працювати, наприклад, з цінними паперами, крім вищої освіти та відповідного стажу він повинен теж скласти кваліфікаційний іспит у встановленому Держкомісією порядку з цінних паперів і фондового ринку за типовою програмою професійної підготовки головних бухгалтерів.

Проте, існує думка, що в Україні університети не можуть забезпечити повноцінну практичну складову професійної підготовки, без якої присвоєння кваліфікації неможливе.

Сьогодні дуже складно забезпечити виробничу базу для проходження виробничої практики бакалаврів та магістрів. З одного боку скоротилася кількість виробничих підприємств, які раніше приймали студентів, а інколи ще й з задоволенням оформлювали їх помічниками на час проходження практики, з іншого – керівники підприємств, посилаючись на комерційну таємницю, закривають таку можливість.

Дійсно, відносини, пов’язані з охороною комерційної таємниці, регулюються нормативно-правовими актами, зокрема кодексами України (Цивільним, Господарським, Кримінальним), законами «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист від недобросовісної конкуренції».

В умовах конкуренції комерційна таємниця як сукупність інформації (технічного, організаційного, виробничого характеру) становить значний економічний інтерес не тільки для її власника, що проводить господарську діяльність.

Постановою Кабінету Міністрів України був наданий перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці, це:

· установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

· інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

· дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

· відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

· документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

· інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

· документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

· відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Тобто, інформація – яка могла бути джерелами для написання звітів з виробничої практики та дипломних робот наших студентів. Але, Кабінет Міністрів чітко зазначив кому зобов’язані подавати перелічену інформацію – органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Виходячи з цього, автор статті висловлює думку що «…варто для кожної посади (головний бухгалтер; бухгалтер (з дипломом спеціаліста); бухгалтер; касир (на підприємстві,в установі, організації) обліковець) переглянути умови присвоєння кваліфікації та суб’єктів, що матимуть право її присвоювати, з урахуванням залучення до цього процесу не тільки державних регуляторів і освітніх закладів, а й професійних організацій».

Автор вважає, що вихід потрібно шукати в іншій площині: більш ретельно переглядати університетські навчальні програми з спеціальних дисциплін, посилюючі акценти на професійну підготовку, використовуючи елементи вже апробованих тренінгових програм професійних організацій бухгалтерів та аудиторів; підписати договори з підприємствами, щодо співпраці та повернутися до стимулювання керівників виробничої практики від підприємства за рахунок підприємства чи університету; в обов’язковому порядку проводити навчальну бухгалтерію. На думку автора, не обов’язково її виділяти у окрему дисципліну але збільшити кількість годин практичних занять. Перший етап – документування господарських операцій, послідовно за кожною темою на практичних заняттях (індивідуальних). Обов’язково підготовлений комплект документів – первинних, регістрів, форм звітності знадобиться студентові, по-перше, на лекціях, по-друге на практичних заняттях. Це дозволить накопичити матеріал для другого етапу навчальної бухгалтерії – синтетичного та аналітичного обліку. Якщо студенти мають можливість працювати з комп’ютерною програмою, наприклад 1С «Бухгалтерія», то перейти до третього етапу – фінансова звітність за допомогою програми вже не складно.

Зрозуміло, що вся робота повинна мати методичні вказівки, з першого до останнього заняття. З метою підвищити фахові знання студента та враховуючи звісні обставини, про які йшла мова раніше, учбові заклади розробляють «навчальні віртуальні підприємства», які дозволяють прослідити взаємозв’язки між різними функціональними відділами підприємства та послідовно використовувати набуті знання з обліку та таких дисциплін як: економіка підприємства, управління персоналом, фінанси, статистика, кібернетика, маркетинг. Навчальна фірма (англ. practice firm, fictitious firm) – активна форма навчання отримала практичну реалізацію ще в 1990–х роках в Австрії та Німеччині. Методика навчальної фірми була поступово інтегрована в усі рівні освітнього процесу: в середньому професійному, вищу освіту, в установах по перенавчанню персоналу. Надалі методика навчання стала поширюватися в інших країнах. Виникла Європейська мережа навчальних фірм Європи, в яку входять понад 7500 навчальних фірм з 42 країн. Розвиток засобів зв’язку та телекомунікацій дозволяє зв’язати навчальні фірми різних країн і континентів в одну віртуальну мережу. Це відкриває великі можливості в навчанні міжнародному бізнесу.

«Навчальна фірма» створюється на базі навчального закладу та представляє імітаційну модель реального підприємства, в якій гроші та ресурси не існують,але присутні у навчальних документах і вимагають прийняття навчальних рішень. У структурі фірми передбачені різні відділи і посади: посадові функції виконують співробітники тобто всі дії, які виконують менеджери і співробітники реальних фірм.

Висновки і перспективи подальших розробок. Проведені дослідження свідчать, що процес переходу України на Міжнародні стандарти обліку та фінансової звітності складний і потребує підготовки професійних фахівців, які володіють методологією трансформації української фінансової звітності в міжнародну. З урахуванням цього особливого практичного значення набуває система підготовки кваліфікованих бухгалтерів, яка б забезпечила безперервне професійне навчання і була б спрямована на подальший розвиток бухгалтерського обліку в Україні та гармонізацію з міжнародними стандартами фінансової звітності.

 

Сучасний статус бухгалтера

 

Професія бухгалтера – одна з найдавніших і найпоширеніших серед економічних професій. Не потребує доведення той факт, що без бухгалтера не зможе нормально функціонувати і розвиватися жодне підприємство. Відтак кожна поважна установа потребує висококваліфікованого фахівця, справжнього професійного бухгалтера. Такий працівник повинен мати відповідні якості, вміння, щоб відмінно виконувати свої обов'язки та вміло застосовувати свої знання.

Слово "бухгалтер" виникло у середньовічні часи і в перекладі з німецької воно означає "книгознавець", тому що раніше надходження і витрати товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів записували в спеціальну книгу. У 1494 р. італійський математик Лука Пачолі опублікував книгу "Трактат про рахунки і записи" - першу книгу з бухгалтерського обліку, в якій він розтлумачував купцям сенс найпростіших бухгалтерських операцій - дебету, кредиту та балансу. Сьогодні таких операцій набагато більше, а професія бухгалтера набула надзвичайної суспільної значущості.

Значення бухгалтерської професії для підприємства ще наприкінці XIX століття сформулював І. Ф. Шерр: він вважав, що бухгалтерський облік – непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства.

У системі якостей особистості, що забезпечують успішність виконання нею професійних обов'язків бухгалтера, нами було виокремлено особисті риси та здібності і схильності (рис. 1).

Насамперед бухгалтер повинен бути відповідальним, мати аналітичний склад розуму, математичні здібності, бути посидючим і скрупульозним, мати схильність до роботи з числами. Також бухгалтер повинен володіти гарною пам'яттю, акуратністю, добре володіти ПК, а також у сучасних умовах бути добре знайомим з автоматизованими системами бухгалтерського обліку.

Окрім того, особі, що хоче працювати бухгалтером, необхідні висока концентрація уваги і вміння зберігати таємниці, оскільки часто бухгалтер володіє інформацією, що має статус конфіденційної або комерційної таємниці.

 

Рис. 1. Якості особистості, необхідні для успішної професійної реалізації у бухгалтерській діяльності

Водночас, враховуючи ускладнення господарської діяльності економічних суб'єктів і виникнення нових її форм, слід зазначити, що для того, щоб бути хорошим бухгалтером, самих лише якостей замало, потрібно мати і відповідні знання. Зокрема бухгалтер повинен знати:

• законодавчі акти, постанови, розпорядження, накази, керівні, методичні та нормативні матеріали з організації бухгалтерського обліку та складання звітності;

• форми і методи бухгалтерського обліку на підприємстві;

• план і кореспонденцію рахунків;

• організацію документообігу по ділянках бухгалтерського обліку;

• порядок документального оформлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій;

• методи економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства;

• правила експлуатації електронно-обчислювальної техніки;

• економіку, організацію праці та управління;

• ринкові методи господарювання;

• законодавство про працю, правила і норми охорони праці.

Не існує загальних правил, як саме повинен діяти бухгалтер у кожній окремій ситуації: його дії та прийняте рішення будуть залежати від рівня його знань законодавства, вміння застосовувати його до конкретної господарської операції, своєчасно й правильно оформлювати конкретну господарську операцію документами, відображати в облікових регістрах.

Кваліфікований бухгалтер розбирається у всіх питаннях обліку та податкової політики.

Отже, високопрофесійний бухгалтер для організацій - це безцінний і шанований працівник на підприємстві.

Ще в 1925 році Рада народних комісарів СРСР своєю Постановою від 18 серпня 1925 р. затвердила "Положення про інститут державних бухгалтерів - експертів", в якому чітко було визначено головні завдання бухгалтера:

• перевірка річних і ліквідаційних балансів закладів і підприємств з публічною звітністю;

• видача висновків з усіх питань рахівництва та звітності на вимогу комісій чи інших контрольно-перевірочних органів закладів і підприємств;

• видача висновків і консультацій з питань обліку за особливими завданнями центральних і місцевих органів народних комісаріатів робітників і селян СРСР і союзних республік;

• проведення експертиз на вимогу судових та адміністративних органів;

• виконання робіт з постановки та ведення обліку, звітності і річних звітів, а також виконання рахункових експертиз, видача висновків та виконання інших облікових робіт за погодженням із закладами та підприємствами тощо.

Зарубіжні дослідники М. Р. Метьюс та М. Х. Перера виділили ряд особливостей, якими характеризується бухгалтерська професія:

1) професія припускає дотримання певних правил і стандартів, які відносяться не тільки до професійних знань, вмінь і навиків, але й того, як практики забезпечують свою відповідність цим нормам;

2) компетентність повинна поєднуватися з професійною чесністю;

3) діяльність професіонала, що протікає у взаєминах з людьми, покладає на нього особливі обов'язки;

4) професія не ставить собі за мету отримання прибутку. У цьому контексті має значення рівень обслуговування та якість виконуваної роботи;

5) чим більше праця є професійною, тим більша відповідальність покладається на працівника;

6) із соціальної точки зору професія являє собою організовану групу, яка сформована в постійній взаємодії з суспільством; виконує соціально значущі функції за допомогою системи формальних і неформальних відносин; створює свою субкультуру як передумову успіху в кар’єрі.

Інші зарубіжні автори наводять наступний перелік ознак професії: спеціальні знання, що забезпечуються визнаними навчальними центрами; специфічні кваліфікаційні вимоги, що регулюють поетапне навчання професіонала; етичні норми поведінки; відповідність суспільним інтересам; наявність органу, що регулює все перераховане вище [2].

Для бухгалтерської професії, як і для будь-якої іншої, існують свої вимоги, що відповідають певним посадам. У систематизованому вигляді кваліфікаційні вимоги до різних бухгалтерських посад наведено в табл. 1.

Таблиця 1