Тема 3. Проблеми податкового обліку

1. Місце податкового обліку в системі бухгалтерського обліку.

2. Організація податкового обліку на підприємстві.

 

1. Місце податкового обліку в системі бухгалтерського обліку.

Для нормального функціонування будь-якої ланки економіки необхідно, щоб суб’єкти господарювання мали правдиву, об’єктивну інформацію щодо їх майнового стану. Таку інформацію і дає суб’єкту господарювання бухгалтерський облік, який не тільки відображає реальні господарські процеси, а й активно впливає на них. Бухгалтерський облік, у свою чергу, є складовою більш широкого поняття – обліку господарського. Господарський облік – це кількісне відображення та якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю й управління нею; здійснення ефективної господарської діяльності, обліку її результатів, контролю за ходом виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг. Серед дослідників склалась пануюча парадигма, що господарський облік складається з оперативного, статистичного та бухгалтерського.

У той же час, у структурі національної облікової системи ведення обліку суб’єкта господарювання ускладнюється тим, що поряд з іншими, вже названими складовими як господарського обліку загалом, так і бухгалтерського обліку зокрема (йдеться про облік фінансовий та внутрішньогосподарський (управлінський)), існує ще один особливий тип обліку – податковий.

Податковий облік – це функціональний облік, метою якого є посилення контрольно-аналітичної функції обліку правильності нарахувань та сплати податків ( ведеться для формування показників валового доходу і валових витрат, для обчислення прибутку і податку з нього). Податковий облік – це комплексний облік податкових надходжень і платежів зареєстрованих і незареєстрованих платників в органах податкової інспекції.

Насамперед слід зазначити, що нормативного визначення поняття податкового обліку немає. Він призначений для відображення інформації про зобов’язання підприємства з податків і зборів перед бюджетами різних рівнів та здійснення контролю за їх сплатою. Податковий облік, по суті своїй, є сукупністю правил визначення об’єкта оподаткування і розрахунку податку, що підлягає сплаті до бюджету. Основне завдання полягає саме у визначенні валових витрат і валових доходів підприємства, а тому на противагу підсистемам бухгалтерського обліку (фінансового та управлінського), використання подвійного запису у податковому обліку є непотрібним, оскільки він втрачає будь-яке значення. Відсутність загальновизнаної системи понять, власного предмету і об’єкту не дозволяє цей процес називати самостійним податковим обліком, а допускає вживання терміну „податкові розрахунки” в системі бухгалтерського обліку.

В економіко-правовій науці можна виділити дві концепції співіснування систем бухгалтерського та податкового обліку: континентальна та англо-американська.

Континентальна концепція взаємозв’язку бухгалтерського обліку та оподаткування виникла в ХІХ ст. У Прусії, де було введено правило: сума балансового прибутку повинна дорівнювати сумі прибутку до оподаткування. У державах з континентальною моделлю побудови взаємозв’язків бухгалтерського та податкового обліку (Німеччина, Італія, Швейцарія, Швеція, Бельгія, Франція та ін.) система бухгалтерського обліку формується та функціонує під сильною та безпосередньою дією оподаткування. Для цих держав характерним є законодавче регулювання обліку; тісний взаємозв’язок підприємств з банками, які є основними постачальниками капіталу; орієнтація обліку на державні потреби оподаткування та макроекономічного регулювання; консерватизм облікової практики. Облікова практика цих держав сформована під впливом пріоритетності інтересів держави і тому спрямована, перш за все, на задоволення вимог уряду щодо питань оподаткування (щоправда, ступінь підпорядкованості системи оподаткування нормам бухгалтерського обліку у цих державах різниться).

Англо-американська концепція співіснування систем бухгалтерського обліку та оподаткування виникла у Великобританії. Її найважливіший принцип базується на тому, що балансовий прибуток принципово відрізняється від прибутку, розрахованого з метою оподаткування. Відмінність у розумінні бухгалтерського та оподатковуваного прибутку викликана орієнтацією бухгалтерської звітності на інтереси широкого кола інвесторів, що обумовлено високо розвинутим ринком цінних паперів, а також відсутністю законодавчого регулювання обліку (правила ведення та складання фінансової звітності регламентуються стандартами, які розробляються професійними організаціями бухгалтерів). Таким чином, англо-американська модель передбачає паралельне існування бухгалтерського та податкового обліку. Ведення двох систем переслідує виконання різних завдань, поставлених пере ними. З огляду на викладене, незрозумілою та нелогічною видається тенденція поступу України до англо-американської концепції, замість історично зумовленої на вітчизняних теренах континентальної.

Сьогодні маємо ситуацію, при якій бухгалтерський облік будується за патримоніальною диграфічною системою, а податковий – за камеральною. Патримоніальна система орієнтована на облік наявності та руху майна, доходів і витрат: сприймається як наслідок цього руху. Камеральна система орієнтована на облік грошових потоків, доходів та витрат, стану і руху майна: розглядається як наслідок виконання бюджету, причому в камеральній бухгалтерії реєстрації підлягають не лише витрати і доходи, а й виникнення прав на їх здійснення або отримання.

Основною причиною виділення в окрему підсистему податкового обліку вчені переважно називають різне спрямування інформації, пристосованої до користувачів: одну – для потреб інвесторів, які приймають рішення про вкладення коштів та/або майна в підприємства; іншу – для податкових органів, на думку яких, визначений саме за їх правилами прибуток, що підлягає оподаткуванню, є найточнішим та найправильнішим. Таким чином, виходить ззовні цілісна система, що слугує одночасно протилежним цілям різних суб’єктів і залишається цілісною завдяки не внутрішній єдності, а зовнішнім факторам (нормативним приписам). У той же час, при відсутності ефективного власника як головного споживача фінансово-господарської інформації повне відокремлення бухгалтерського обліку від податкового матиме серйозні негативні наслідки для першого. У вітчизняній господарській системі (за винятком хіба що банківської сфери та органів статистики) поки що практично незадіяною залишається бухгалтерська інформація при прийнятті економічних рішень. Ні інвестори, ні кредитори, ні профспілкові органи не відчувають реальної необхідності в проведенні детального фінансового аналізу діяльності підприємства, не бачать сфер застосування результатів цього аналізу і вигод, які можна отримати з його допомогою. У зарубіжній практиці господарювання за рівнем використання даних бухгалтерського обліку для формування показників про зобов’язання підприємства перед бюджетом виділяють три його види: 1) бухгалтерський податковий облік, показники якого формуються за даними бухгалтерського обліку; 2) змішаний податковий облік, показники якого формуються за даними бухгалтерського обліку, але з метою оподаткування застосовуються окремі методи; 3) відокремлений податковий облік, показники якого формуються без участі даних бухгалтерського обліку. В Україні ж вихідна інформація про стан зобов’язань перед бюджетами формується за даними бухгалтерського обліку. Саме системою бухгалтерського обліку акумулюється й узагальнюється інформація про нарахування та сплату податків до бюджетів різних рівнів, позабюджетних фондів, місцевих податків і зборів, яка подається до органів державної податкової служби у вигляді податкової звітності.

Бухгалтерський та податковий облік на сьогодні, як вже зазначалось, мають різні завдання. Завдання бухгалтерського обліку – забезпечити формування повної та достовірної інформації про діяльність підприємства та його майновий стан для контролю за доцільністю господарських операцій, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також виявленням внутрішньогосподарських резервів забезпечення фінансової стійкості підприємства. Завдання податкового обліку – забезпечити формування повної та достовірної інформації з метою оподаткування господарських операцій та контролю за правильністю розрахунку, повнотою та своєчасністю сплати податків у бюджет. Отже, бухгалтерський облік має на меті надання достовірної інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання як для внутрішнього (управлінський облік), так і для зовнішнього (фінансовий облік) користувача (наприклад, потенційного інвестора), натомість податковий облік виконує фіскальні та регуляторні функції. Тому певні розбіжності між зазначеними системами обліку будуть існувати завжди. Поряд з цим бухгалтерський облік – це упорядкована система регістрів, із затвердженим планом рахунків, своєю аналітикою, завдяки чому досягається досить високий ступінь об’єктивності фінансових показників [12]. На сьогодні бухгалтерський облік в Україні базується на П(С)БО, які відповідають у цілому вимогам МСБО і в найбільшій мірі інтегровані до системи обліку ЄС. Це надзвичайно важливий аспект у світлі обраного Україною напрямку розвитку економіки – європейського вибору розвитку інвестиційної моделі економіки. Тому, незалежно від призначення двох систем обліку – податкового та бухгалтерського, завжди існує необхідність співставності двох систем і виявлення причин розбіжностей, якщо показники однієї системи різко відрізняються від показників іншої [11, 21-22]. У зв’язку з цим виникає необхідність спрощення податкового обліку, максимального наближення його показників до системи бухгалтерського обліку, що є надзвичайно важливим моментом щодо підвищення контрольованості господарських операцій та попередження ухилень від оподаткування з боку суб’єктів господарювання. Система подвійного обліку (а точніше потрійного, якщо враховувати поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський) є обтяжливою для суб’єктів господарювання (як, відповідно, платників податків) і завищує собівартість (виготовлюваної продукції, виконуваних робіт, надаваних послуг), є складною в адмініструванні податкових надходжень, перешкоджає в питаннях прогнозування доходної частини бюджету, оскільки плани економічного розвитку країни (її економіки в цілому) використовують статистичні дані і не можуть використовувати податкову звітність як таку, що надає звітність неповного кола господарюючих суб’єктів, а лише платників податків.

Прикрим фактом є те, що, у зв’язку існуванням податного обліку, у реальній практиці господарювання бухгалтерський облік є переважно забутим та занедбаним, не ведеться так, як це мало б бути згідно з вимогами чинного господарського та/або бухгалтерського законодавства. Бухгалтерський облік в Україні не виконує свого основного завдання та функціонального призначення, оскільки майже повністю заміщається податковим. Річ у тім, що відсутній контроль за веденням бухгалтерського обліку вітчизняними суб’єктами господарювання з боку державних інституцій. Більшість суб’єктів господарювання веде в основному податковий облік, оскільки за помилки, допущені у ньому, передбачена неабияка відповідальність. Що ж стосується бухгалтерського обліку, то він часто ведеться формально, а фінансова звітність складається з порушеннями встановлених правил, оскільки відповідальності за її достовірність практично немає. Органи державної податкової служби „маніпулюють” своїми вимогами і правилами, серед яких найбільш відомими є амортизація і витрати майбутніх періодів. Податковий (фіскальний) облік зовсім не цікавий суб’єктам господарювання як користувачам, і вони б його не вели, якби податкове законодавство, зокрема ПК України, не зобов’язувало їх це роботи під загрозою застосування штрафних санкцій та/або інших форм відповідальності (господарсько-правової, адміністративної, кримінальної тощо). Більше того, він спричиняє додаткові витрати, що не можуть бути компенсованими будь-яким доходом. У такому обліку зацікавлена тільки держава, в особі органів державної податкової служби, причому вони є єдиним користувачем інформації, що надається фіскальним обліком. Найточніший облік, як відомо, там, де найвибагливіший користувач. В Україні такий користувач представлений в особі державної податкової служби. Кожен бухгалтер знає про відповідальність та можливі наслідки допущених помилок, а тому і приділяє особливу увагу саме веденню податного обліку. Податковий облік, так би мовити, „вийшов” за межі системи бухгалтерського обліку (зокрема, у частині податків на прибуток, на додану вартість тощо), „не вписується” в неї, а тому і отримав власну назву. Ще з часів прийняття законів про податок на додану вартість та оподаткування прибутку (попередників нинішнього ПК України) триває дискусія про місце податного обліку, оскільки немає однозначної відповіді на питання, – він перебуває в системі бухгалтерського обліку чи поза нею. За винятком податкових органів, потенційні користувачі (інвестори, контрагенти тощо) не проявляють до неї належного інтересу, а тому не перетворилися на реальних зацікавлених користувачів. В той же час, поділ обліку суб’єкта господарювання на підсистеми є досить умовним, оскільки фінансовий, управлінський (бухгалтерський облік), як і податковий облік, в переважній більшості випадків ведуться на підприємствах єдиним структурним підрозділом – бухгалтерією, на підставі одних і тих же первинних документів.

Необхідність зближення (уніфікації) бухгалтерського обліку та податкового набуває державної ваги. У сучасних умовах господарювання, на наш погляд, відсутні об’єктивні передумови для існування окремої підсистеми господарського обліку – так званого, „податкового” обліку, оскільки податкові розрахунки є технічним прийомом бухгалтерського обліку, який призначений для обчислення податкового зобов’язання щодо податків (зборів), належного до сплати в бюджет, за даними бухгалтерського обліку, а також для формування податкової звітності. У кожному разі є також підстави для висновку, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (свідченням цьому є також і положення ч.3 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”). А останній, незважаючи ні на що, необхідно, на нашу думку, розглядати саме як єдину інформаційну систему, що використовується для всіх функцій і завдань управління сферою господарювання. Лише єдина система бухгалтерського обліку дає змогу в своїх межах організовувати оперативний облік, слугує базою для визначення макроекономічних показників, має майбутнє. Єдина система обліку – гарант довіри суспільства до обліку та звітності. Вона, в першу чергу, повинна забезпечувати інформацією процес управління з метою ефективного використання ресурсів та збереження власності. На підставі показників, що формуються в системі бухгалтерського обліку, повинні визначатися і показними звітів для різних користувачів. У такому випадку забезпечується економія праці при реєстрації інформації та її підготовки для різних цілей. Неправильно і недоцільно, до того ж і дорого, організовувати в межах одного суб’єкта господарювання декілька облікових систем. А тому, вважаємо, говорити про окремі самостійні системи (фінансовий, управлінський та податковий обліки) з властивій кожній системі обов’язковими елементами (свої об’єкти, оцінка, порядок визнання й класифікація, свої документи, регістри та форми звітності) не можна. Є, хіба що, підсистеми єдиного бухгалтерського обліку, що націлений на забезпечення процесу управління шляхом надання відповідної інформації, на збереження власності через суцільну реєстрацію всіх операцій, що мають вплив на стан майна та джерел його утворення, на визначення тих агрегованих фінансових показників, що цікавлять реальних та потенційних інвесторів та кредиторів. На основі бухгалтерського обліку формується бухгалтерська звітність, призначена для внутрішніх (управлінська звітність) або зовнішніх (фінансова, податкова) користувачів.