Фактори та моделі ек. р-ку (ЕР)

Моделі Постанова проблеми про розробку алгоритму ЕР відбулася у 50-их рр. У 50-60-их переважали наукові і соц.-ек. проблеми, в яких ЕР трактувався як сукупність послідовних стадій ЕЗ. переважання –кількісні критеріям економ. розвитку. У 60-их країни, що розвиваються, поділилися на кап. Та неокапіталістичні. 70-ті – переосмислення концепцій. Виникають концепції структурних трансформацій. Основа – теорії зовн. залежності. 80-ті рр. – неокласична концепція ЕР, яка вилилась у рейганоміку, тетчеризм. 1992р. – концепції сталого р-ку, що були доповнені концепціями ендогенного зростання.

Моделі 50-60х років: Модель Ростоу (модель лінійних стадій): кожна країна повинна пройти 5 стадій: 1.традиційне суспільство: с\г, трудоінтенсивне в-во, спожив. не занач. кількості капіталу та виробл. продукції, бартер. 2.перехідна: виникнення умов для ривка, поява надлишку продукції для торгівлі, розвиток трансп. інфрастр-ри, поява інвесторів. 3.ривок до самопідтримуючого зростання: індустріалізація, переплив роб. сили з с\г в промисловість, рівень інвестицій – 10% ВВП, підтримуюче зростання. 4.перехід до технолог. зростання: поява нових галузей економ., технол-ні. інновації, інвест. можливості тривають 60 років, рівень інвестиції – 20% нац. доходу. 5.ера масового споживання: процтвіт. в галузі споживання товарів тривалого користування, домінув. сектору послуг. О-ть такої систематизації – виділення ІІ етапу (накопичення і-цій для ривка). Ростоу нехтував соц..-ек. Передумовами с-ва. Не має значення, з яких джерел надходять і-ції – вн. чи зовнішніх.

70-ті рр. Модель структурних трансформацій (Льюіс) Це базова модель індустр. с-ва: відбиває процес переходу глоб. масштабі від аграр. до індустр. ек-ки. Всі народні г-ва слід поділити на такі сектори: 1)традиц. сектор з натурал. с\г (прихований або явний надлишок роб. сили, примітивні засоби праці), 2)промисл. сектор (вся надлишкова сила з аграрн.сектора перетікає в промисловість: внаслідок цього становл. певна міжгалузева рівновага і закінчується стр-рна перебудова народноо господарства). Кожна кр. має перейти від 1 до 2 сектора. Для цього необхідні новітні технол. у пром. сектор. При цьому відбув. перелив роб. сили з аграр. сектора в промисл. Осн. недоліки: 1) вся надлишк. Роб. Сила в агр.. секторі не зможе знайти свого пристосування у пром-ті, оск. сама пр-ть пов’язана з НТП та породжує армію безробітних. 2) у більшості кр. в аграр. секторі не існує надлишку роб. сили.

Теорії зовн. Залежності 1. Теорія неоколон. залежності (радян. вчені). Центр (розв. кр.) – Перефирія (кр., що розв.) – ці співвіднош. зберіг. і при тому, що кр. стають незалежними (колонії розпадаються), вони змін. свій центр з розв. кр. на соц. кр. 2. Хибна парадигма р-ку: виникла внаслідок того, що р-ок кр., що розв., йшов хибним шляхом. Проблема пов’язана з тим, що будь-яка група людей привласнює нац.. багатство, що не передбачено ринк. р-ком. Соц. дотації завжди привласнюються. 3. Теорія дуального р-ку: будь-яка ек. с-ма розгляд. як багаторівнева с-ма р-ку. Різні рівні с-ми розвиваються з різними задачами. Об’єктивні чинники дуалізму: циклічність, ек. егоїзм (існування різних груп інтересів).

80-ті рр. Неоклас. теорія вільного ринку (ендогенна) – домінувала у 80-ті рр. в розв. кр, а в 90-их нав’язувалася кр. з транзитив. ек-кою: грунтується на положеннях про збільш. сукуп. пропозиції та зменшенні податків. Y= f(L, K, t), t – екзогенний ф-р. позиція монетаризму: рег-ння нац.. ек-ки за рах. монет. політики, всі підходи грунтуються на приватизації, основа т. – поняття ринк. управління.

90-ті рр. ТРИ моделі: 1.модель сталого економ. розвитку, 2.модель ендогенного зростання, 3.модель фінан. розвитку. Теорія ендогенного зростання Ця т. є наступницею неоклас. Т.: відмінність – екзогенний ф-р перетвор. в ендогенний. Y=f(L,K,t). В-к: темп ЕР кр. визнач. тим, наскільки гуман. капітал є втіленням Перші моделі виникли напр. 80-их (Ерою, Босайд), доповнені на поч. 90-их – Рошер. Також доповнили т. Гросмар, Хетшар. Великий внесок в ендог. Т. Зробили Агійон і Хоувід. Згідно з моделлю ЕР обумовл. технол. прогресом, який забезпеч. за рах. конкуренції між фірмами, які генерують і здійсн. перспективні, продуктові і технол. нововведення. Цінність нововвед. визнач. часом їх життя, яке залежить від к-ті спеціалістів, які працюють в НДДКР, що працюють над здійсн. наступних нововвед. Критичну роль у визнач. темпів ЕЗ відіграє перелив спеціалістів між секторами в-ва тов та сектором НДДКР, що виникає ендогенно. Тому акцент робиться на праці та к-ті працівників (ф-р праці). Теорія сталого ЕР Виникла у 1987р., але офіц. визнання у 1992р. В ній вперше дано спробу поєднання ф-рів ек. р-ку з екологічним; передбачає включення негатив. зовн. ефекту (екстерналії).=>Наслідки реалізації цих теорій: Вилуч. ефекту масштабу вир-ва ТНК, Нееквівалентний обмін в торгівлі,Отримання розвиненими країнами економ. та технологічної ренти, Експлуатація природних та людських ресурсів з боку економічно розвинених країн, Встановлення вигідних умов надання кредитів для розвинених країн. Було визначено 2 шляхи розв’язку проблем: радикальний (революційна боротьба), помірний (докорінно перебудова міжнародних ек-них відносин, створення нового ек-го порядку).

Економічне зростання

Екон.зрос-я - це просте збільшення реального ВВП нації в одному періоді порівняно з ін., яке показує зростаючі можливості країни в реалізації своїх вироб.можливостей

Екон.зр-я є хар-кою, яка доповнює і хар-є поняття економ.розвиткок. Саме екон. зростання може бути представлено як обернений процес. Оскільки в циклах екон.розвитку завжди наступає період спаду.

При визначенні чинників екон.росту і зростання виходить із функ.залежності між динамікою ВВП та задіяними факторами вир-ва.Проте така функ.залежність несе на собі впливи-політ.та екон.інститутів, форм та типів власності та сусп.відносин, реліг.та культ.особливостей нації, а також цілого ряду екон. факторів-рівень сусп.поділу факторів вир-ва,ступінь розміщення екон.ресурсів, рівень розвитку кооперації вир-ва. Вцілому залежність між ВВП та факторами вир-ва можна представити т.ч.

ВВП= Ф-я(к-ть зайн.,капітал, техн.,фактори інфо, регул. держ. інстит., релігія, довкілля).

Існують 3 основні концепції щодо збільшення ВВП: кейнсіанська, неокласична, посткейнсіанська.

1. Послідовники Кейнса – економ.зростання має незбалансований хар-р. Зокрема, в моделі Харрода-Домара виділяють 2 темпи екон.зростання: гарантований, за якого забезпечується повне використання виробн.потужностей, та природний –повніше використання роб.сили. Незбалансованість даного типу полягає в тому, що гаран. Темп не збігається з природ., який призводить або до надлишку або до дефіциту капіт.ресурсів.

2. Неокласики (модель Солоу) притримують протилежних поглядів, т.зростання розглядається як врівноважений процес. Ринковий механізм забезпечує еф.і макс.повне використання ресурсів у процесі нарощування вир-ва. Порушення ж рівноваги обумовлюється монет.причинами, чи асим. Інфо потоків.

3. Посткейн.-(Робінсон)- великого значення надають підприємн. Поведінці, яка залежить часто не лише від екон., а й політ,істор, екол, псих та ін. Чинників.

Основні фактори- люд.кап., прир.есурси, техн.знання. Значення мають еф.розміщення ресурсів, екон.на маштабах, комплекс інституц. Та ментальних факторів.

Вплив науки й тех.прогресу на екон.розвиток яскраво проявляються в довгих хвилях екон.конюктури. У цілому, в суч.умовах форм.усталена тендеція до зростання ролі освіти, науки, технологій в екон.зростанні.70%приросту ВВП-припадає на чинники, пов язані зі знаннями. Зростає частка високотехн. Товарів у доданій вартості продукції промисл.

Останнім часом все більшої уваги приділють навк.середовищу - охороні