Пароніми у професійному мовленні

Пароніми (від грец. Para – біля, поруч, onyma – ім’я) – слова, які дуже близькі за звучанням, але різні за значенням і написанням. Саме ця близькість, незначна звукова різниця у мовленні спричиняє труднощі у засвоєнні і призводить до помилок. Паронімія – явище, поширене у всіх сферах мовної діяльності. Опису цієї групи слів присвячений словник: Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986, який містить понад 1000 паронімів, що трапляються у періодиці, науково-популярних виданнях, побутовому мовленні.

Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префіксами або наявністю / відсутністю префіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення, напр..:

Ознайомити – дати відомості, інформацію (зі станом справ, з планом, з проектом) – познайомити – представити, рекомендувати (з приятелем, зі співробітниками);

Вирізнятися – виділятися серед інших, бути помітним (зростом, силою, голосом) – відрізнятися – характеризуватися особливостями, які не властиві подібним іншим (від своїх колег, один від одного);

Засвоювати – сприймаючи нове, робити його звичним і звичайним для себе (матеріал, ідеї, правила) – освоювати – робити придатним для використання, використовувати (землі, космос, кошти), за допомогою навчання опановувати щось (виробництво, нову техніку);

Зумовлювати – бути причиною чогось, створювати передумови (перемогу, тенденції, якість) – обумовлювати – визначати умови, обмежувати певною умовою (пунктом договору);

Заснований – закладений, розпочатий будівництвом, організований (університет, товариство) – оснований – який ґрунтується на чомусь (на принципах, на вченні);

Виплата – видання плати за що-небудь; сплачування боргу (авансу, відсотків, гонорару0 – оплата – внесення плати, платіж, вид плати (додаткова оплата праці, умови оплати) – плата – винагорода за виконану працю, послуги; віддяка, відшкодування (заробітна плата, квартирна плата, за навчання);

Витрати – кошти, гроші, витрачені на що-небудь (на соціальне забезпечення, на ремонт) – втрати – марне витрачення чогось, збитки (фінансові втрати, при транспортуванні); жива сила, а також військова техніка, втрачені під час війни (великі втрати, бойової техніки) – затрати – гроші, матеріальні цінності, енергія, сила, праця, затрачені на що-небудь (часу, матеріальних і фінансових ресурсів).

Паронімічна пара (або й більша кількість слів) може відрізнятися суфіксами, напр..:

адресант – „ той, хто посилає лист, телеграму, відправник” – адресат – „ той, кому адресується лист, телеграма, одержувач”;

відносини – „ стосунки, взаємини, зв’язки ” – відношення – „зв’язок між одиницями-поняттями (числами, словами) у математиці, мовознавстві, філософії тощо”;

дипломант – „особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі” – дипломат – „службова особа, яка займається дипломатичною діяльністю” – дипломник – „студент навчального закладу, який виконує дипломну роботу чи проект”.

Серед слів-паронімів, що відрізняються суфіксами, є дуже багато прикметників. Знати їхні значення або й невеликі значеннєві відтінки важливо, тому що можна допустити помилку тоді, коли вони вступають у зв’язки з іншими словами, на рівні синтаксичних сполучень. Прикметники тут є важливим засобом уточнення інформації, напр.:

Виборний – орган, посада, особа;

Виборчий – округ, дільниця, комісія, бюлетень, голос, кампанія;

Військовий – комісаріат, патруль, частина, госпіталь, квиток, звання;

Воєнний – стан, кампанія, тактика, стратегія, період, роки, маневр;

Гарантійний – лист, паспорт, талон, ремонт, кредит, договір, зобов’язання;

Гарантований – заробіток, оплата, право, свобода, доходи;

Інформативний – характер, лекція, функція, перевантаженість;

Інформаційний – агентство, бюро, служба, новини, канал, технології;

Професійний – рівень, кваліфікація, компетентність, майстерність, обов’язок;

Професіональний – диктор, розвідник, футболіст, театр, виконання.

У мовній практиці відбувається змішування патронімічних пар, слова в яких відрізняються наявністю/відсутністю постфікса –ся, напр..:

Вибачати – „ виявляти поблажливість до когось, прощати провину” – вибачатися – „просити вибачення, усвідомлюючи свою провину”;

Додержувати – „виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (слова, обіцянки, порядку)” – додержуватися – „бути прихильником якихось думок, певних поглядів (курсу, переконань)”.

Нервувати – “хвилювати когось” – нервуватися – “хвилюватися самому”.

У паронімічні ряди можуть поєднуватися споріднені слова і випадково співзвучні. У багатьох випадках вони відрізняються голосними чи приголосними звуками, звукосполученнями, наявністю / відсутністю закінчення, напр.:

в’язи – “шийні хребці, задня частина шиї; шия” – м’язи – “тканина живого організму, здатна скорочуватися, забезпечуючи функцію руху”;

талан – “доля, щастя, удача” – талант – “видатні природні здібності, високий ступінь обдарування”;

степінь – “добуток двох, трьох і більше однакових співмножників” – ступінь – “порівняльна величина, що характеризує що-небудь, міра; посада, чин, звання; складова частина ракети”;

покажчик – “напис, стрілка або інша позначка, що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь; довідкова книжка чи довідковий список, доданий до книжки; контрольно-вимірювальний прилад” – показник – “доказ, ознака чого-небудь; дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу”.

Серед таких близькозвучних слів багато запозиченої лексики, напр.:

бювет – “будівля над мінеральним джерелом, обладнана для приймання лікувальних вод” – кювет – “водостічна канава вздовж шляху чи залізничного полотна”;

кампанія – “сукупність заходів для здійснення важливих громадсько-політичних, господарських або культурних завдань” – компанія – “група осіб, об’єднана певними інтересами; товариство; торговельне або промислове об’єднання, спілка”.

Якщо орієнтуватися на широке розуміння паронімії, до таких паронімічних пар можна зарахувати й такі, у яких близькозвучність сумнівна, але частотність вживання у невластивому значенні велика, напр.:

виключно – лише, тільки (виключно для працівників банку);

винятково – дуже, особливо, надзвичайно (практика має винятково важливе значення);

завдання – те, що вимагає виконання; складне питання, проблема, яка потребує вирішення, дослідження.

Отже, пароніми одночасно можуть бути:

– синонімами, напр.: повінь – повідь;будівля – будинок;

– антонімами, напр.: прогрес – регрес, еміграція – імміграція;

– словами, семантично близькими, напр.: свідчення – свідоцтво, суперечка – суперечність;

– словами однієї тематичної групи, напр.: ніготь – кіготь, боцман – лоцман.

Неправильне вживання слів-паронімів у повсякденному мовленні призводить до непорозуміння, іноді створює комічний ефект (сплутування слів уява/уявлення, компанія/кампанія).

Ось деякі приклади неправильного слововживання: Стан хворого задоволений ( замість задовільний); Класична “економічна людина” найчастіше являється нам ( замість – ми уявляємо класичну “економічну людину”) в образі підприємця, що максимізує прибуток.

Спорідненим з паронімією є явище парономазії – спеціальний стилістичний прийом, що передбачає навмисне зближення слів, які мають звукову подібність. Підібрані спеціально, такі слова стають засобом створення ритмозвукового образу, увиразнення, створення афоризму, каламбуру, напр.: Маріє, мріє, мрієчко моя, моя Марієчко тривожна (М. Вінграновський); Навчаючи, люди вчаться (Сенека). Але такого стилістичного засобу немає в науковому, в офіційно-діловому стилях, які вимагають точного формулювання думки.

Явище паронімії вимагає знання значень близькозвучних слів, можливостей сполучення з іншими словами. Лише за такої умови можна досягти адекватного їх вживання.

Омоніми (від грец. homos – однаковий, onyma – ім’я) – це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії – наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного, наприклад: дід¹ – батьків або материн батько; дід² – будяк; дід ³ – сніп соломи чи очерету; дід ⁴ – їжа з пшона та борошна; дід ⁵ – назва танцю; або стан ¹ – стоянка; воююча сторона; стан ² – талія; стан ³ – умови, ситуація; стан ⁴ – пристрій.

Джерелами омонімії є:

– випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах ) – деркач (віник); термін (слово) – термін (строк);

– розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) – переказати (гроші); сісти (про людину) – сісти (про батарейку);

– словотворчі процеси: винний ( вина) – винний (вино); безділля (неробство) – безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) – компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) – ВАК (Вища атестаційна комісія);

– збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови) – сум (смуток); СТО (станція технічного обслуговування) – сто (100);

– збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для сидіння) – лава (з італ. – розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) – клуб (з англ. – товариство, приміщення);

– засвоєння з різних мов: ліга (з франц. – асоціація) – ліга (з італ. – знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. – спечені глиняні вироби у вигляді цегли) – клінкер (з англ. – вузький ловгий спортивний човен).

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми “фальшивими друзями перекладача”, “підводними рифами у мовленні”, “ключами, що відмикають зовсім різну дійсність”.

Провокаційна близькість слів – однаковість (чи приблизна однаковість) звучання – створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу. Наведемо приклади з різних слов’янських мов, напр.: польської: pogrzeb (похорон) – погріб (укр.); charakterny (відважний, рішучий) – характерний (укр.); grzywna (штраф) – гривня (укр.); duma (гордість, пиха) – дума (укр.); dywan (килим) – диван (укр.); чеської: biograph (кінематограф) – біограф (укр.); buchta (булка) – бухта (укр.); huba (рот) – губа (укр.); сербської: сад (зараз) – сад (укр.); хорватської: домовина (батьківщина) – домовина (укр.); вреднота (надбання) – вреднота (укр.); російської: пыльный (від пилу) – пильний (укр., ретельний); наглый (раптовий) – наглий (укр., нахабний); неделя (тиждень) – неділя (укр., день тижня) та ін.

Результатом досліджень явища російсько-української міжмовної омонімії став словник, який нараховує близько 2,5 тисяч омонімічних пар. (Кочерган М. Словарь русско-украинских межъязыковых омонимов. – К., 1997). Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні є сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах. Дібрала та докладно пояснила правильне вживання таких омонімів І. Фаріон: Ми часто боліємо за “Шахтар” (замість уболіваємо); називаємо по фамілії (замість на прізвище, а фамілія живе у селі); губимо чужу долю (замість занапащаємо, а губимо речі); мішаємо працювати (замість заважаємо, а мішаємо кашу); лишаємо когось прав (замість позбавляємо, а лишаємо напризволяще); відказуємо у послузі (замість відмовляємо, а відказуємо на запитання); путаємо терміни (замість плутаємо, а путаємо коней); доказуємо теорему (замість доводимо, а доказуємо казку до кінця); поступаємо до університету (замість вступаємо, а поступаємо комусь шмат городу); являємося найбільшими знавцями (замість є, а являємося хіба що у сні).

Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Перекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів, напр., з англійської: accurate (точний), magazine (журнал), figure (цифра), dramatic (несподіваний, яскравий), formal (офіційний), з французької: artiste (художник) та ін. Звичайно, для того, щоб уникати таких помилок, треба знати предмет перекладу, досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у зіставленні з рідною, частіше звертатися до перекладного словника.

Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому – з певною стилістичною метою. Науковий і офіційно-діловий вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.