Залежність між ризиком збитків та віддаленістю від вражаючого фактору , класифікація зон ураження. Приклад

Чим далі знаходиться підприємство від вражаючого фактору, від того наскільки підприємство захищене, на скільки високий ступінь вогнестійкості будівлі, елементів будівлі, тим менший ризик збитку.

Профілактична робота щодо запобігання виробничому травматизму неможлива без оцінки ризиків, пов’язаних з виробничими процесами, і подальшого управління ними. В охороні праці існує щонайменше два трактування поняття ризику як кількісної міри небезпеки.

Ризик є природною складовою життя, він супроводжує людину в усіх сферах діяльності. У побуті часто використовують слова «ризик для життя», «ризик втрати». В екологічній літературі широко використовують терміни «ризик аварії», «ризик катастрофи», «екологічний ризик». У літературі з охорони праці використовують терміни «ризик події», «ризик нещасного випадку», «ризик смерті», «виробничий ризик», «професійний ризик» тощо.

Передумовами виникнення ризику є об’єктивна та суб’єктивна причини, а його походження може бути як природним (урагани, блискавки, повені), так і техногенним (тобто таким, що пов’язане з технологічними процесами у виробничому середовищі). У тлумачному словнику наводяться такі визначення поняття «ризик»: можлива небезпека, дія навмання в надії на щасливий кінець. Найчастіше поняття «ризик» ототожнюють з імовірністю катастрофічного явища, загибелі людей або ж з добутком імовірності на вартісний вираз збитків (середні збитки). Всі спроби визначення ризику зводяться до смислових категорій «ризик – це імовірність», «ризик – це збитки», «ризик – це добуток імовірності на збитки».

Поняття ризику є одним з ключових в охороні праці. Ризик – це імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості.

У ролі мотиву може виступати і ризик. Особливо характерним є прояв ризику під час наростання втоми.

У цьому випадку факторами ризику найчастіше є: постійне статичне напруження м'язів, особливо в зв'язку з малорухомою робочою позою; інтенсивна фізична (динамічна) робота; розумово-емоційне напруження (у зв'язку зі сприйманням і переробкою великої кількості інформації, прийняттям рішень); відсутність зацікавленості в праці, далекість мети; несприятливі фізичні фактори умов праці (температура повітря, що значно перевищує оптимальну, шум тощо); примусовий ритм або неритмічна робота; недостатній відпочинок протягом пауз під час роботи і в неробочий час; нераціональне харчування (недостатня кількість вітамінів в їжі) і велика маса тіла; різні розлади здоров'я і захворювання.

Відповідно до чинних будівельних норм і правил (БНіП) будівлі й споруди за вогнестійкістю поділяються на п'ять ступенів.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд визначається границями вогнестійкості основних будівельних конструкцій, границями поширення вогню по цих конструкціях, а також відповідними їм групами займання.

Границя вогнестійкості елементів і будівельних конструкцій - це проміжок часу (в годинах або хвилинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів і конструкцій. Стандартне випробування виконують відповідно до стандарту.

Для того щоб перевірити, чи відповідає вогнестійкість будівлі або споруди" що проектується, протипожежним вимогам, необхідно зробити розрахунок вогнестійкості конкретних будівельних конструкцій, який зводиться до визначення розрахункової тривалості горіння і потрібної границі вогнестійкості. Розрахунок вогнестійкості завершується порівнянням фактичної і потрібної границі вогнестійкості.

Границя поширення вогню - це проміжок часу (в годинах або хвилинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до настання будь-якої з ознак, які характеризують поширення вогню по конструкціях.

Ступінь вогнестійкості будівель і споруд характеризується групою займання будівельних матеріалів, з яких виготовлена споруда і вогнестійкості несучих будівельних конструкцій та їхніх частин. Відповідно до цього всі об'єкти поділяються на п'ять ступенів займистості. Нормований ступінь вогнестійкості будівель за вимогами СНІП залежить від категорії пожежної безпеки виробництва, висотності будівель тощо. Із зростанням номера категорії приміщення збільшується ступінь займання конструкції і зменшується границя їхньої вогнестійкості.

За ступенем вогнестійкості вибирають матеріал для стін, перекриттів і колон та визначають необхідні границі між будівлями або спорудами. Необхідну кількість води для зовнішнього гасіння пожеж можна визначити, знаючи категорію пожежної безпеки виробничої будівлі, ступінь її вогнестійкості і об'єм. Вибір необхідних систем вентиляції, опалення, водопостачання, освітлення і електропроводки, електрообладнання і засобів для гасіння пожеж здійснюють залежно від категорії пожежної безпеки будівель або споруд

Осередок ураження під час пожежі має три зони:

І зона - активного горіння;

2 зона - теплого впливу;

3 зона - задимлення.

1.У зоні активного горіння в житлових будинках температура досягає 800-900 С, для горючих рідин 1100-1300?С, для горючих газів 1200-1350 С.

Під дією теплової енергії, яка виділяється при горінні конструкції і матеріали, що згоряють, втрачають механічну стійкість, деформуються.

2.Зоною теплого впливу вважається територія, де температура повітря і газів не менше 60-80? С. В цій зоні можливе займання горючих рідин.

3.У задимленій зоні знаходиться підвищений вміст токсичних продуктів згоряння /особливо при горінні полімерів/.

Протипожежні заходи:

-завчасне проведення протипожежних заходів;

-постійний контроль за дотриманням заходів пожежної безпеки;

-забезпечення наявності засобів пожежогасіння;

-обізнаність робітників і службовців у способах гасіння за первинного займання.