Поняття прибутку та його види.

Прибуток являється фінансовим результатом діяльності підприємства. Показник прибутку орієнтує виробничу господарську діяльність підприємства на високі кінцеві результати, на ріст випуску високоякісної продукції з найменшими затратами. Показник прибутку являється одним із показників, який встановлений в контрольних цифрах, є основним джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства.

Прибуток – це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. [1, c.215].

Розрізняють такі види прибутку:

1. Балансовий прибуток;

2. Операційний прибуток;

3. Чистий прибуток.

Балансовий (валовий) прибуток – це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інколи слід врахувати витрати, що зменшують величину балансового прибутку (плата за землю, податок на майно, податок з власників транспортних засобів, утримання дошкільних закладів тощо).

Балансовий прибуток складається:

- прибуток від реалізації товарної продукції.

- прибуток чи збиток від іншої реалізації.

- позареалізаційні результати.

До іншої реалізації належить:

- продаж продукції підсобного господарства.

- продаж понаднормованих і "зайвих" матеріальних цінностей.

- послуги свого власного транспорту.

- різні послуги непромислового характеру.

Операційний прибуток визначається коригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні відрахування, рентні платежі, транспортні і комерційні витрати. Саме цей скоригований балансовий прибуток виступає у формі прибутку до оподаткування (оподатковуваного прибутку).

Чистий прибуток – це прибуток, що поступає у розпорядження підприємства після сплати податку на прибуток. [3, c.240].

З чистого прибутку підприємства сплачуються борги та проценти за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання (виплати власникам, акціонерам, персоналу за результати роботи) та фонд нагромадження (використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду).

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

- Прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг); по іншому цей прибуток називають прибутком від операційної діяльності, тобто такої, яка відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності. Прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції і суми нарахованого ПДВ, акцизного збору, ввізного митного збору та інших обов'язкових зборів та платежів передбачених законодавством, а також суми витрат, які включають в собівартість реалізованої продукції.

- Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається.

- Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов’язань, доходи від володіння борговими зобов’язаннями.

До складу доходів та витрат від позареалізаційних операцій, що відносять на прибуток входять:

1. Одержані штрафи та пені.

2. Доходи по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству.

3. Доходи та збитки від переоцінки готової продукції.

4. Доходи від надання комерційного кредиту.

5. Доходи від ліквідації основних засобів.

6. Доходи від проведення ф'ючерсних операцій.

7. Доходи від операцій з борговим зобов'язанням.

8. Доходи від продажу валюти.

9. Втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей.

10. Витрати на утримання законсервованих об'єктів.

11. Некомпетентні винуватці збитків.

12. Оплата праці за рахунок вимушеного прогулу.

13. Суми заборгованості дебіторів та кредиторів по яких минув строк позовної давності.

14. Прибутки та збитки минулих років виявлені в поточному році.

15. Збитки від лиха, пожеж, аварій.

16. Надходження раніше списаних боргів.

17. Списання залишків невикористаних резервів, які створились за рахунок собівартості продукції.

У навчальній літературі також виділяють категорію “економічний прибуток” як різницю між загальною виручкою підприємства і всіма витратами (явними, неявними, включаючи й нормальний прибуток підприємця). Таким чином, економічний прибуток — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Під останнім розуміється мінімальний дохід підприємця, який необхідний для залучення й утримання відповідного ресурсу в даному виробничому процесі. Так, до нормального прибутку належать: процент на власний капітал, орендна плата, яку можна було б отримати, доходи від продажу власних послуг праці та ін. [7, c.114].

Основні функції прибутку:

· Прибуток як основа інноваційних рішень;

· Джерело самофінансування і розвитку;

· Мірило успіху діяльності підприємства;

· Винагорода власникам, працівникам.

Роль прибутку в умовах ринкової економіки:

1. Прибуток підприємства – головна ціль підприємницької діяльності. Отримання високого рівня прибутку є цілком очевидним мотивом підприємницької діяльності не тільки для власників підприємства, але також і для решти його персоналу.

2. Прибуток підприємства утворює базу економічного розвитку держави, тому що механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє збільшувати прибуткову частину державних бюджетів всіх рівнів, що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції і здійснювати намічені соціально-економічні програми розвитку суспільства.

3. Прибуток підприємства – критерій ефективності конкретної виробничої діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства порівняно з галузевим характеризує ступінь уміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

4. Прибуток – основне внутрішнє джерело формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток. У системі цих джерел прибутку належить головна роль. Чим вищий рівень утворення прибутку підприємства, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, які в сучасних умовах обмежені.

5. Прибуток – головне джерело збільшення ринкової вартості підприємства. Здатність збільшення вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини одержаного підприємством прибутку. Тому, чим вищі сума і рівень капіталізації одержаного підприємством прибутку, тим більшою мірою зростає вартість його чистих активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому.

6. Прибуток підприємства – основне джерело задоволення соціальних потреб суспільства. Соціальна роль прибутку проявляється насамперед у тому, що кошти, перераховані до бюджетів різних рівнів в процесі оподаткування, слугують джерелом реалізації різноманітних загальнодержавних і місцевих соціальних програм, що забезпечують «виживання» окремих соціально не захищених членів суспільства. Крім того, ця роль виявляється в задоволенні за рахунок одержаного прибутку підприємства частини соціальних потреб його персоналу.

7. Прибуток – основний механізм захисту підприємства від загрози банкрутства. Така загроза може виникнути і в умовах прибуткової господарської діяльності підприємства, але за інших рівних умов підприємство набагато успішніше виходить з кризового стану при високому потенціалі утворення прибутку. За рахунок капіталізації одержаного прибутку може бути швидко збільшена частка високоліквідних активів, підвищена частка власного капіталу при відповідному зниженні об'єму використовуваних позикових засобів, сформовані відповідні резервні фінансові фонди. [9, 215].

Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слід зазначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, оскільки окремі види прибутку служать джерелом лише особистого збагачення окремих категорій громадян, не приносячи користі суспільству в цілому. Це стосується таких його видів, як прибуток, одержаний від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін у зв'язку з монопольним станом на ринку, від «тіньової» діяльності підприємств.

Виконання плану прибутку є одним з кінцевих показників, роботи підприємства. Розмір прибутку в основному залежить від об'єму реалізації продукції та її собівартості.

Розрахунок прибутку.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг побутують особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції та економічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Для розрахунку необхідні такі вихідні дані: 1.Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації. 2.Собівартість одиниці продукції. 3.Ціна одиниці продукції (ціна виробника). При використанні даного методу всі розрахунки ґрунтуються на прямому підрахунку виручки від реалізації за оптовими цінами підприємства (без ПДВ) та собівартості продукції на весь асортимент, тобто за формулою:

Пт.п = ∑Аі∙ Ці – Аі∙Сі, [6]

Аі - кількість продукції і-го виду в натуральних одиницях вираження; Ці – ціна одиниці продукції і-го виду; Сі – собівартість одиниці продукції і-го виду.

Підприємства, що займаються експортною операцією, при нарахуванні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають транспортні тарифи.

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції.

Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наст. періоді.

Факторний метод. На величину прибутку можуть впливати такі фактори:

1. Залежні від роботи підприємства (внутрішні):

-зростання обсягу продукції (вплив прямо пропорційний);

-зниження собівартості продукції (вплив обернено пропорційний);

-підвищення якості.

Внутрішні фактори можна розділити на виробничі та невиробничі, а виробничі в свою чергу включають екстенсивні й інтенсивні фактори.

Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, використання прогресивних видів матеріалів, модифікацію технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення класифікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості й матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів відносять постачальницько-збутову і природоохоронну діяльність, соціальні умови праці і побуту.

2. Незалежні від роботи підприємства (зовнішні) – фактор цін, тарифів, процентів, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій, зміна природних умов.

Пофакторний метод має переваги перед методом прямого розрахунку, оскільки він дає можливість конкретно встановити напрямки зростання прибутку, виявити його резерви.

У вітчизняній бухгалтерсько-аналітичній практиці, щоб обчислити прибутковість підприємства, зіставляють прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з вартістю виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Такі порівняння (в процентах) характеризують рентабельність (дохідність).

Економічний (аналітичний) метод може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції, собівартості продукції, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності: - визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції; - порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

- виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді; - розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується;

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період.

Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: змін6а оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Загальна величина прибутку визначається:

П = ВД – ВВ – А; [8]

де ВД – валовий дохід підприємства;

ВВ- валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

А- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.

При більш детальному розгляді формула матиме такий вигляд:

Пб = (Д1 – В1) + (Д2 – В2) +(Д3 – В3) – А; [8]

де В1, В2, В3, - витрати виробництва від реалізації продукції (послуг), від позареалізаційних операцій, від іншої реалізації відповідно;

Д1,2,3 – відповідно валовий дохід від цих операцій. Тобто:

Пб = Пр+ Ппр.+ Пін.; [8]

де Пр – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

Ппр. - прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін - прибуток від іншої реалізації.

1. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою загального балансового прибутку.

Пр = ВД – Sвир. – ПДВ – АЗ;

де Sвир. – витрати виробництва на виготовлення продукції і зарплати працівників (повна собівартість виробництва);

ПДВ – податок на добавлену вартість;

АЗ – акцизний збір.

2. Прибуток від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх виконання.

Ппр. = Д – Sпр.; [8]

де Sпр. – витрати на виконання позареалізаційних операцій.

3. Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства.

Пін. = Цприд. – Цпрод.; [8]

де Цприд. і Цпрод. – ціна продажу і ціна придбання відповідно.

4. Загальний прибуток визначається за такою формулою:

Пб = åД1,2,3 – ЗП; [8]

де åД1,2,3 – сумарна величина доходу підприємства, ЗП – зарплата працівників підприємства.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами, здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

Прп = Пзпп + Пвп – Пзкп, [5]

Да Прп – прибуток від реалізації продукції;

Пзпп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп – прибуток від випуску продукції;

Пзкп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду. Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.