Основні підходи до виділення соціально-історичних типів організації соціального життя.

Будь-які дії індивіда в суспільстві обумовлені певними позиціямі в системі взаємодій і зрозуміло що займаючи якусь позиці. Індивід повинен виконувати певні ролі.

Соціальний статус – певна позиція індивіда в суспільстві пов’язана з певними правилами і обов’язками. Це становище індивіда по відношенню до інших суб’єктів або груп. Соціальний статус є найвагомішою ознакою при визначенні стратифікації. Також дуже важливе питання престижу, це першопричина і наслідок становлення та отримання певного статусу. Соціальний престиж вписаний до соціального статусу.

Соціальні ролі. Це модель поведінки, права обов’язки та функції які обов’язкові для тих хто займає певну соціальну позицію незалежно від його характеристик та особистих якостей. Соціальна роль задає певну модель поведінки індивіда в суспільстві. Одному статусу може відповідати декілька ролей. Як правило за людиною закріплюється як статусний так і рольовий набір, це обумовлено тим що вона займає багато статусів в суспільстві.

Аркадій Пригожин виділяє 3 основні аспекти при вивченні феномена соціальної організації:

1організація як автономний об’єкт – це штучне обєднання інституційного характеру що займає певне місце в суспільстві і призначається для виконання якоїсь функції.(школа, університет чи завод)

2соціальна організація як процес, тут мається на увазі діяльність за організацією що включає розподіл функцій, налагодження сталих зв’язків і тд. Організаторська діяльність керівника

3Соціальна організація – як структура, устрій чи тип зв’язку фактично мова йде про характеристику міру упорядкованості об’єкта.

Пригожин казав про соціальні властивості:

1організація створюється як інструмент вирішення певних завдань та задоволення своїх потреб

2Організація як людська спільнота, специфічне соціальне середовище

3соціальна організація – це безособистісна структура певних зв’язків, норм, що детермінована адміністративним та/або культурними факторами.

Соціальна організація – результат колективних дій.

Штомпка пропонує визначення соціальної організації – це інтегрована сукупність позицій і мережа соціальних відносин що її пронизує направлена на спільну реалізаці. Яких-небудь суттєвих соціальних функцій.

Коли кажемо про співвідношення понять тут треба звернутися до досвіду Макеєва. Він справедливо відзначив що кожну соціальну інституцію можна вважати організацією тоді як не кожну організаці. Інституцією.

Організація набуває інституціонального статусу за умови що вона стає цінністю культури певного соціального угруповування, має певну тривалість у просторі і часі впродовж якої вона слугує задоволенню потреби індивіда чи групи або реалізації соціальних інтересів.

Вадим Радаєв визначив такі ключові ознаки організації, які корелюють з ознаками соціальних інститутів:

1спільна ціль

2наявність ресурсів і певний спосіб їх захисту

3 норми поведінки та форми контролю

4 структура стало відтворюваних статусів та соціальних ролей. Саме структура а не окремі соціальні статуси.

5 специфічний розподіл праці між її членами: формальний або неформальний

6 санкції

Існує думка що соціальні організації слід сприймати як формальні.

Соціальні організації вносять певну узгодженість та упорядкованість в соціальне життя. Коли кажемо про формальний спосіб організованості то організація створюється як однозначна безособистістна структура, це раціонально-створене утворення.

В кожній організації обов’язково існує як формальна так і неформальна організація або структура. Виходячи з цих двох типів організованості розуміємо що це може бути формальна чи не формальна організованість.

Неформальна соціальна організація може існувати в вох формах:

- неформальні соціальні стосунки

-організація соціально-психологічна що виступає у вигляді міжособистісних зв’язків.

Неформальна організація стосується невеликих соціальних утворень.

Взаємодія між формальною і неформальною організацією досить складний та діалектичний процес.

В історії людства як правило кажуть про два типи соціальних організацій:

1 азіатський тип. Характерний жорсткий контроль, знеособлення

2 європейський тип. Повязується з ринковою економікою.

Єкономіка, політика, культура – три основні маркери соціальних організацій. Впродовж історії людства соціальні організації в різних епохах відрізнялись. Сьогодні активно працюють транснаціональні корпорації. Впродовж різних епох соціальні організації змінювались за своїм якісним та кількісним складом.

Як існування соціальних організацій так і інші інститути впливають на розвиток суспільства:

Якщо розвиток країни йде революційно то як правило в рамках такого розвитку відбувається заміна колишніх соціальних організацій новими.

2)Коли звертаємося до питання основних підходів згадуємо імя Тьонніса та Дюркгейма.

Дюркгейм виділяв 2 типи солідарності: механічну та органічну.

Повідомлення: Тьонніс та Дюркгейм

 

 

29.11.2011

 

Постмодерн, соціальная дія, соц..взаємодія, соц.. відносини, соц. інститути.

1. Понятійний апарат, соц.. дія, сої. взаємодія, інститут, відносини. Хто написав, коли, мають сенс чи ні,

2. Творчі роздуми. Актуальні питання

 

 

Соціальні спільноти і групи

 

1. Соц. спільнота, як предмет соц.. аналізу

2. Соц. група, класифікація соц.. груп.