Основні підходи до визначення соціального, як досліджуваної реальності

 

Проблема соціального пронизує багато суспільно-гуманітарних наук:

1) Найстаріша трактовка соціального: Соціальність як спільність (совместность). Соціальність через спільне буття людей або територіальна концепція соціальності. Територіальне пояснення бере початок від Платона, який визначав суспільство, як спільне посилення людей. Через суспільство можна визначити саму соціальність. Просторове об’єднання людей, а це і є спільність, саму по себе не виробляє. Не можна ігнорувати компактно-просторовий вимір соціальності.

- Із спільних поселень

- Соціальність обумовлює єдине поле соціальної стратифікації і як наслідок – утворення держави

- Проблема спільності реалізується і на особистісному рівні, передбачає захист. Соціальність виражається в фізичній присутності людини та просторовість діяльності.

Соціальність - це не кількісна, а якісна визначеність. Соціальність потребує взаємин «взаємо…», а для спільності достатньо просто дій.

Три типи соціальності:

а) Колективній тип соціальності

б) Індивідуалістичній тип реалізується в модерному суспільстві

в) Плюралістичний тип соціальності (множинність соціальних проявів – постмодерн).

 

Соціальне – це ефект, що вникає в результаті взаємодії індивідів і груп, це особливий тип форма регуляції поведінки на основі випереджального прогнозу поведінки інших, оточуючих. Який можливий завдяки взаємним обов’язкам та домовленостям.

Спільні дії як такі притаманні для стадних тварин, мова йде про взаємність очікувань в суспільстві а не просто спільні дії (Вебер).

У людському сенсі, Соціальне – це певна сфера суспільного життя в межах якої задовольняються певні життєві потреби.

Термін Соціальне та Суспільне використовується як синоніми і в цьому контексті соціальне фактично протиставляється природному.

Другий варіант пояснення Соціального – це якісно нова особлива специфічна для людини форма регуляції поведінки та породжені нею якості людського життя.

 

5 концепцій соціального:

1) Реіфікаційна концепція. В основі концепції Дюркгрейм, соціальне – як особливий тип реальності.

2) Натуралістична концепція, тобто соціальне розглядається у термінах біологічного як над біологічна людино-штучна реальність.

3) Індивідуальна концепція – персоналістська. Сенс – розрізнення суспільного та індивідуального як дві сторони єдиного історичного процесу.

4) Концепція «Кінця соціального». Відбувається експансія природного у соціальне та натуралізація соціального. Бодрийар. Кінець суспільного.

5) Визначення природи соціального не просто як діяльність або комунікатив, а диспозиційно-комунікативного. Вписуваність соціального в загальну структуру світу, це забезпечує адекватне його тлумачення та розуміння. Диспозиційність виникає як результат зустрічі об’єкта з суб’єктом, вона надає цілісну визначеність соціального.

 

Проблема мас, як велика кількість проблем, що уособлюють владу нейтральну.

Соціальне – це реальність, що помічена сенсом (смислом). Соціальне існує тільки в тій мірі, яку означає.

Сенс – це результат інтерпретації минулого досвіду, який бачиться із нинішнього зараз у рефлексійній установці.

 

 

25.10.2011

Модуль

Основні елементи соціального життя.

7 тема: Соціальна дія та соц..взаємодія.

 

Підручники Штомпки та Ефєндієва.

 

Питання:

1. Соціальна дія: поняття, ознаки, структурні елементи та типи

2. Соціальна взаємодія: поняття та форми.

 

Соціальна дія – елементарний акт людської активності. Існують Раціональні та ірраціональні дії.

 

Поняття знайти:

поведінка -

дії -

соціальна діяльність -

взаємодія -

дистанція взаємодії -

дзеркальне «Я» -

значені інші -

принцип взаємності -

спільна дія -

соціальний контакт -