Відмінність між природничими та гуманітарними науками.

Социология.

 

Андрей Сергеевич, заменяет семинары вместо преподавателей.

Бакиров …….

Александр Владимирович Хижняк

 

 

Содержание:

Раскрытие смысла предмета социологии и ее структуры, как науки.

Требование к курсу. 6 модулей, по три модуля в каждом семестре. Во втором семестре курсовая.

Лекции, семинары, консультации, самостоятельные работы, рефераты, эссе, курсовые.

Максимум 100 баллов за курс.

На 14 число будет семинар, быть готовыми по литературе, Бакиров Социология по Украине, Черныш Социология, Гидденс… и еще несколько записать.. прочитать в течении курса.

На 21 число написать 2 реферата.

Задание по всемирному соц.конгрессу.

 

Вопросы 4 и 6 на следующий семинар.

Работы на семинаре -2 балла

Реферат – 3 балла, защита -2

Эссе – 4

Контрольная – 9

Зачетная работа- 40

 

 

13.09.2011

201 ауд. Кафедра Прикладної статистика в соціології, матеріали.

302 ауд. – консультації – кожна середа 15.00-16-00 год.

 

Соціологія, як наука.

 

1. Соціологія в системі соціального гуманітарного знання

2. Дискусії про предмет соціології

3. Соц.знання, структури та рівні.

4. Соціальне призначення та суспільна роль соціології.

 

1 тема. Соціологія в системі соціального гуманітарного знання

 

Теодоро Адорн.

Франція, 1968 рік - реформи вищої освіти.

Чим може бути корисна соціологія для нас.

 

Греко Мар Леннан – професор, університет Прістон, написав “Story of Sociology” «Ваш первый попутчик в соц.теорию». Пропонує декілька моментів:

1. Розвиток критичного мислення;

2. Вміння аналізувати та використовувати емпіричну інформацію;

3. Отримання знань про соціальний світ;

4. Сприяння самовизнанню та саморозвитку;

5. Демонстрація, що наша доля тісно пов язана с долями інших, можуть бути схожими на нас чи не схожими. Я можливі соц.відносини;

6. Розуміння системних соціальних змін;

7. Як можна змінити ситуацію на краще?

 

Соціологія пов язана з питанням про справедливість.

Соціологія це молода наука, якій 150 років. «Соціологія має коротку історію, але дуже довге минуле», - Штомпка. Поява соціології – це поєднання різних факторів.

 

1. Розвиток та затвердження капіталістичного способу ведення господарства та ведення суспільства.

2. Велика французька революція. Прагматична функція соц.. – здобувати знання про існуючи в суспільстві проблеми, та передавати їх у ті інстанції, які правомочні приймати рішення на основі цих наукових знань.

3. Успішний розвиток природничих (природознавство) наук.

4. Розвиток суспільних наук: історія, економіка, право, соц..філософія. в 19 столітті формування соціології – було відповідь на потріби суспільства. Громадянське суспільство – це компроміс, конкуренція.

 

Відмінність між природничими та гуманітарними науками.

«Траєкторії руху планет не змінюються в залежності від прогресу астрономії, але рівень соц..знання суттєво впливає на напрямок соц..перетворень», - Штомпка.

 

Ідеологічна функція

Мировоззренчески- идеологическая функция, претворяющая в жизнь определенные общественно-политические идеалы. Она отвечает на вопрос: «Во имя чего, для каких целей осуществляются те или иные социальные действия?»

Формируя представления людей о состоянии общества, она в конечном счете влияет на общество.

 

Технологічна функція

Социально-технологическая функция. Типичным примером реализации данной функции на практике является создание служб социального развития на предприятиях, в крупных организациях, где работают профессиональные социологи. Такие службы занимаются определением потенциальной текучести кадров, изучением социально-психологической обстановки в коллективах, управлением социальными конфликтами и т. п.

 

8. Познавательная функция, имеющая своей целью и содержанием изучение общества и понимание его структуры, особенностей взаимодействия в обществе различных индивидов и их групп. Она позволяет ответить на вопрос: «Каково общество, в котором мы живем?»

Реализация познавательной функции включает в себя разработку теории и методов социологических исследований, в частности методов сбора и обработки социологической информации.

 

9. Оценочная функция, т. е. осуществление оценки того, соответствует или нет то или иное общество, существующие в ней социальные организации и институты, права и нормы ожиданиям индивидов и социальных групп, их нуждам и потребностям и целям. Она отвечает на вопрос: «Справедливо или несправедливо наше общество, демократично оно или нет?»

 

10. Прикладная функция - использование первичных данных, теоретических разработок, социологических прогнозов для решения практических задач.

 

11. Образовательная функция – распространение социологических знаний через систему образования.

 

 

Конфлікт функцій в соціології -

 

Социология, как парадигмальная наука. Социологи считают социологию мультипарадигмальной наукой. Значит, «социальную реальность» можно рассматривать с разных точек зрения, что не позволяет говорить о единой «социологической теории» как всеобъемлющей и признанной группе доказательств, обсуждение основных дисциплинарных проблем которой более или менее закончилось в духе общего консенсуса. Такой подход отражен, естественно, и в учебниках, приходящих отдельные подходы или парадигмы как более или менее изолированные теории, не связанные друг с другом. Такой взгляд редко ставят под сомнение. Идею «множественности теорий» особенно под влиянием школ «постмодерна» связывают и с идеей невозможности рационально решить вопрос выбора среди существующих теорий в пользу одной линии мысли, так как такой выбор были бы фактически предопределен политикой или вкусом.

Понятие макросоциологии. Макросоциология изучает социальные структуры, общности, большие социальные группы, слои, системы и процессы в них происходящие. Социальная общность, выступающая объектом макросоциологического анализа, это цивилизация и наиболее крупные ее образования. Макросоциологический подход не требует детального рассмотрения конкретных проблем и ситуаций, а нацелен на их комплексный охват. Макросоциологический подход к явлениям связан с общественными мировыми системами и их взаимодействием, с различными типами культур, с социальными институтами и общественными структурами, с глобальными процессами. Так уже сложилось, что в Европе социологическая мысль сосредоточила внимание на анализе макроструктур, то есть на изучении общества в целом. Макросоциология основное внимание уделяет моделям поведения, помогающим понять сущность любого общества. В ней оперируют понятиями общество, культура, социальный институт, социальная система и структура, глобальные социальные процессы и пр. Макросоциологи полагают, что общество первично, а индивид - вторичен он таков, каково общество, в котором он родился и сформировался. Предметом макросоциологии являются над индивидуальные структуры.

Макросоціологія – дослідження котре спрямоване на вивчення великих соціальних процесів, аналізу значних соціальних груп і систем – таких, як суспільство, цивілізація і т.п.

 

 

Микросоциология рассматривает не многочисленные группы - трудовой коллектив, группы, личность. Микросоциология – уровень социального анализа, основанный на изучении непосредственных межличностных взаимодействий повседневного уровня, на отношениях в группе. Вебер, Блау, Митте…

Мікросоціологія – дослідження котре орієнтована на аналіз соціальних явищ та процесів у відносно невеликих соціальних системах (наприклад: сім’я), обмежується емпіричним описом подій повсякденного життя, абстрагується від вивчення їх зв’язків з процесами макрорівня.

 

Мишель Вевёрка (род. 1946) известен своими работами по проблемам насилия, терроризма, расизма, социальных движений и теории социальных изменений. Он учился у Алана Турена. Вне Франции его имя было относительно мало известно, только три из его многочисленных публикации были переведены на английский. Вевёрка получил международное признание как эксперт по акциям гражданского неповиновения во Франции 2005 г.

 

Вместе с Туренном и Франсуа Дюбе, Вевёрка разработал метод социологической интервенции и использовал его при изучении активных социальных движений, в частности, групп антиядерных активистов во Франции. Следуя классической концепции Макса Вебера о понимающей социологии (verstehende Soziologie), социология интервенций нацелена на понимание субъективных рациональных целей акторов в контексте больших социальных конфликтов.

 

Мишель Вевёрка – директор Центра Анализа и Социологических Интервенций (the Centre d'Analyses et d'Interventions Sociologique (CADIS)) при Школе высших социальных исследований (École des Hautes Études en Sciences Sociales), которая была основана Аланом Туреном в 1981 году.

 

Вевёрка – основатель и редактор социологического журнала «Мир дискуссий» («Le Monde des Debats») и, вместе с Джорджем Баландье, редактирует «Международные тетради по социологии» («The Cahiers internationaux de sociologie»).

 

Автор и составитель множества книг, соавтор (совместно с Алексеем Береловичем) книги «Россия: вид снизу» («Les Russes d'en bas», Paris, 1996).

 

В 2006 году, Мишель Вевёрка, профессор, один из ведущих социологов и общественных деятелей Франции, стал новым президентом Международной социологической ассоциации, объединяющей в своих рядах 5 тысяч специалистов.

 

В своем первом интервью по случаю избрания, 26 июля 2006 г., он отметил, что очень горд и польщен возможностью занять пост главы этой организации на пути к следующему социологическому конгрессу в Швеции в 2010 году.

 

21 октября 2008 г., выступая на открытии III Всероссийского социологического конгресса, Мишель Вевёрка, будучи Президентом Международной социологической ассоциации, обратился к его участникам с приветствием от имени Международной социологической ассоциации, а также с рядом тезисов на тему: "Чему служит социология? Почему социология является наукой?"

 

20.09.2011

 

 

Метод соціології.

Результат професійної діяльності соціолога залежить від того, як здійснюється сам процес пізнання. Це і є проблемою визначення методології в соціології.

Метод науки – це певний спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя. Це певна система прийомів, що застосовується в будь-якій галузі діяльності: науці, виробництві то що. В широкому розумінні, метод – це шлях до чого-небудь, це спосіб діяльності суб'єкта у будь-якій її формі.

Будь–який процес пізнання повинен керуватися певним способом. Метод – це певний компас для суб'єкта дії та пізнання.

Головне призначення методі – на основі відповідних принципів та вимог забезпечити успішне і результативне вирішення пізнавальних і практичних проблем, прирощення нового знання, або оптимальне функціонування і розвиток тих чи інших об'єктів.

Методологія – це система певних методів націлена на вирішення пізнавальних завдань. Сам термін має багато визначень, з іншого боку це не просто система, це певне вчення про науковий метод пізнання і перетворення світу, фактично це філософська або теоретична основа методу. Це організована логічна сукупність. Це сукупність методів дослідження, що застосовується в будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкту її пізнання. Методологія визначається як термін що визначає спеціальне вивчення процедур емпіричного дослідження, це надійність методів дослідження, що повинна бути забезпечена валідністю емпіричних даних та узагальненям результатів досліджень.

 

Проблема методології має кілька контекстів:

1. Філософський,

2. Внутрішньо-науковий контекст – поява науки як такової, це проблеми методології в межах конкретних наук, це проблема внутрішньо наукової рефлексії. Як повинно проходити дослідження в межах даної дисципліни?

3. Соціокультурний контекст. Це зв'язок науки з іншими формами соціальних відносин, це врахування соц..факторів, зв'язок науки з різними формами суспільної свідомості і ціннісними аспектами.

Бекон порівнював метод з ліхтарем. Запропонував метод індукції, тобто вважав його найоптимальнішим, бо цей метод вимагає від науки виходити з емпіричного знання як такого. На основі цього методу можна пізнавати причини та винаходити певні закони. Результатом індукції є генералізація, тобто спочатку знайшли певні окремі емпіричні факти, а потім їх генералізували.

Рене Декарт виступав за метод дедукції (дедуктивно-раціональний метод). Він зауважував, що неправильно робити пошук істини без методу, краще взагалі не починати пошук.

Метод Гегеля та Маркса – діалектичний. Гегель – ідеалістичний, Маркс – матеріалістичний.

Питання методу не може бути обмежено рамками, це питання соціокультурного контексту, тобто треба враховувати зв'язок науки з будь-яким виробництвом.

 

Кожний метод має свої аспекти:

1. Об’єктивно-смисловий аспект, тобто виражає обумовленість методу предметом пізнання, через посередництво теорій.

2. Операціональний. Фіксує залежність самого методу не скільки від об’єкта, скільки від суб’єкта пізнання, від його компетентності і здатності перевести відповідну теорію в систему права, принципів, способів то що, що в своїй сукупності і витворює метод.

3. Праксіологічний. Цей аспект складає такі якості методу як активність, конструктивність, відтворюваність, об’єктивність.

 

Методи, в залежності від об’єкту що вивчається наукою:

1. Природничі,

2. Соціально-гуманітарних наук,

3. Якісні та кількісні методи.

 

Класифікація методів за ступенем спільності та широтою застосування:

1. Філософські методи,

2. Загальнонаукові підходи і методи дослідження,

3. Власне наукові методи, тобто методи конкретних наук,

4. Дисциплінарні методи,

5. Міждисциплінарні методи,

 

Амбівалентність культури

Позитивне значення: свобода Негативне значення: порядок

Автономія обмеження автономії

 

Ця амбівалентність культури відповідає будь-якому життю людей разом. Бауман вважає, що порядок як раз і відповідає законодавці – це певні інтелектуали або філософи з модерністським мисленням, ці вчені пропонують авторитарні судження, вірять в правильність та обов’язковість (знань, істини, інформації). Вважається що вони мають монополію на істину через доступ до знань, законодавці мають право виносити авторитетні судження про та значимість будь-яких подій та істин а також можуть давати моральну оцінку цим явищам. Мета інтерпретаторів – зробити доступним інформацію однієї людини чи спільноти доступною для інших. Інтерпретатори прагнуть запобігти будь-якому викривленню в процессі інтерпретації і для реалізації своєї мети намагаються отримати глибинні знання тогго що повинно стати доступним не тільки одній спільноті, а й іншій. За Бауманом постмодерністське мислення: амбівалентне, толерантне та вільне. Постмодерн - певний стан менталітету відмінний від менталітету модерну – за Бауманом.

 

До основних рис постмодерну відносив:

- плюралізм культур

- постійність змін

- відсутність будь-яких універсалій

- домінування масмедіа та їх продуктів

- відсутність основної реальності бо все в кінцевому разі є породження символу і смислу

 

Бауман зазначає що модерністи прагнуть контролювати і підкорити світ а постмодерністи прагнуть звільнити світ та людей з цього контролю. Модерн – довгий шлях до в’язниці, до неї так ніхто не дійшов але були близько (Союз, Німеччина).

 

3)Відмінність ключових понять соціології модерну та постмодернізму

 

Модерн	Постмодерн
одиничність	плюральність
Цілісність, система	фрагментарність
порядок	хаос
Лінійний розвиток суспільства	Не лінійність розвитку суспільства
Робота	Гра
Розум	Дискурс, уява, екстаз
Ієрархія культур та стилів	Мозаїка культур та стилів
примус	свобода

 

Соціологія в умовах постмодерністського проекту – розгляд будь-яких соціологічних проблем з позиції постмодерністської методології, це погляд з майбутнього та позицій різних альтернатив сучасності.

- Постмодерн викликає затребуваність нового соціологічного знання. Ера всеосяжних теорій вже закінчилася

- Затребуваніст відносних релятивістських підходів та теорій. Мета знайти не остаточні істини а виявити лише основні тенденції соціального розвитку

- Теорії постмодерну не є власне соціологічними. Постмодерн затверджує принципову відмову від теорій як таких і соціологія стає лише інтелектуальним дискурсом.

 

 

18.10.2011

Модуль

Раціоналістична теорія.

Макс Вебер

Соціальні дії – це лише ті поведінські акти, що носять передбачуваний характер, мотивовані, і пов’язані з вибором певних засобів, що сприяють досягненню певної мети.

Ознаки соціальні дії:

1. Суб’єктивна мотивація

2. Свідома орієнтація індивідів на реакцію з боку інших людей.

 

Всі дії мають осмислений характер.

Вебер виділяв 4 типи дій, походячи з різних степеней:

1. Ціло раціональні – мають певний сенс, орієнтовані на інших людей.

2. Ціннісно раціональні дії – певна віра. поведінка людини, незалежно від того, до яких наслідків може привести його поведінка.

3. Традиційна – базується на певній звички.

4. Афективна – поки молоді та емоційні. Неконтрольована з раціональної точки зору.

Три основні методи розуміння дій за Вебером:

1. Пряме спостереження.

2. Пояснювальне розуміння – пояснення певних мотивів дії. Дослідник повинен поставити себе на місце того, за ким він спостерігає.

3. Причинне пояснення.

 

Несоціальні дії, над якими людина не замислюється за Вебером:

1. Крик людини від болю, падіння…

2. Дія, в якій людина не бачить реальної цілі.

3. Дія, яка є чисто наслідувана. (перехід світлофора на красний світ, як усі інші роблять на той момент)

4. Дії, які можна віднести до емоційних проявів (крики, коли людина бачить любимого співака)

 

Ідеї Парсонса.

Він обґрунтував ідеї одиничної дійсності.

Дія набуває більше значення, ніж у Вебера. З’являється проблема соціальних структур.

Теорія Соціальної дії – його робота.

Пасронс розглядав теорію соц..дії, як систем.

 

Виділяє одиничну систему соціальної дії - unit act.

4 основних ознаки, компоненти елементарної дії, що утворюють систему:

1. Актор

2. Мета

3. Ситуація дій (зовнішнє середовище: 1)елементи умови дії і 2)засоби для досягнення цілій, які обираються)

4. Нормативність - нормативна орієнтація. Засвоєння стандарту поведінки. Соціально взаємопов’язані та функціонально пов’язані.

 

Людська дія утворюють системи. Дії утворюють більшу сукупність.

 

Проблематика соціальної дії пов’язана з виділеннями таких ознак по Парсонсу:

1. Нормативність – залежність від загальноприйнятих стандартів та норм

2. Волюнтаричність - зв'язок з волею суб’єкта, що забезпечує певну незалежність від зовнішнього середовища

3. Наявність знакових механізмів реалізації, як таких.

 

Парсонс: «Дії мають свідомо раціональний, цілеспрямований але вибірковий характер, причому виконують інтегральну функцію, знаходиться під впливом інших зовнішніх систем».

 

Функції, які повинні бути в соц.системі AGIL:

1. Адаптації

2. Мета – ціле досягання

3. Інтеграція

4. Латентна функція – підтримання зразку, або відновлення структури

 

 

Звернути увагу на те, що:

1. Не будь яка людська дія є соціальною дією.

2. Виходячи з цього, соціальні дії не можуть буди одиничними або дискретними.

3. Соціальні дії можуть мати непередбачуваний наслідок.

 

 

Модуль – Задание для повторения

Социология, как наука: объект, предмет изучения, метод использования науки и методология.

Мультипарадигмальность (способы научного мышления, варианты классификации, способы деления парадигм, (Вебер – индивид и его действие, номинализм) (Парсонс – система, соц.реализм).

Предметная область, объектная область социологии.

Парадигма – это научная картина мира (представление с точки зрения науки, как мы познаем и что мы познаем, что вообще является социальным?)

Мультипарадигмальность (полипарадигмальность по Ядову) – множество парадигм

Метапарадигма – Ядов – эксплуатация термина – есть уровни обобщения, максимальные, но ничем не отличается от понятия мультипарадигмы. ориентируются на метатеории, а парадигмы исходят из теорий.

 

Концепция социологического воображения, как навыка, способа размышления самого социолога.

Социология в условиях постмодернизма.

 

Штомпка

Соціальні відносини

 

1. Соц.відносини, поняття і типи

2. Соц. відносини залежності ті влади.

 

 

Соціальні відносини.

Соціальні взаємодії не поодинокі акти, а орієнтуючись на іншого тим чи іншим чином.

Очікування.

Кожна соціальна дія є причина і наслідок. Сама соціальна взаємодія моє регулярний, повторюваний характер.

Соціальні відносини, це не сума всіх взаємодій, а зразок, як повинні розвиватися взаємодії. Статуси та ролі.

Кожна соціальна дія – причина і наслідок інших соціальних дій.

Взаємодії можна звести до взаємодій співпраці та суперництва(конфлікт, конкуренція)

Коли соціальні взаємодії носять регулярний повторюваний та регульований характер то такі взаємодії можуть набувати характер соціальних відносин.

Принципи множинності взаємодії, нормативне регулювання, наявність статусів та ролей. (Штомпка)

Соціальні відносини це не просто сума взаємодій а зразок як повинні розвиватися відносини.

В результаті утворення взаємодій виникають певні відносини між людьми. Тут роль відіграють очікування. В процесі взаємодій будь-які очікування можуть змінюватися і ця зміна приводить. Коли взаємодії набувають тривалого характеру вони вже стають відносинами.

Соціальні відносини можуть виникнути тільки коли вони розгортаються навколо певної цінності. Тобто наявність цінності ОБОВЯЗКОВА. Соціальні відносини не завжди носять усвідомлюваний та раціональний характер. Соціальні відносини все ж таки це певний прояв соціальності через взаємодії індивідів не як чистих «Я» а все ж таки виявлення певних типізованих істот які виконують певні функції.

Соціальні відносини характеризують певний тип соціальності.

Дві трактовки соціальних відносин:

1. В широкому сенсі вони використовуються як синонім суспільних – антипод природних стосунків.

2. У вузькому сенсі соціальні відносини – лише ті які відбуваються в певній сфері суспільства. Соціальні відносини характеризують відносини в сфері відмінній від культурної економічної і тд.

 

Соіальна організація

Поняття

29.11.2011

 

Постмодерн, соціальная дія, соц..взаємодія, соц.. відносини, соц. інститути.

1. Понятійний апарат, соц.. дія, сої. взаємодія, інститут, відносини. Хто написав, коли, мають сенс чи ні,

2. Творчі роздуми. Актуальні питання

 

 

Соціальні спільноти і групи

 

1. Соц. спільнота, як предмет соц.. аналізу

2. Соц. група, класифікація соц.. груп.

 

Види та функції культури.

Види:

За суб’єктами:

-національна

-групова

-суспільна

-особистісна і тд

 

За функціональною роллю:

-загальна. Мова йде про певні загальні норми

-спеціальна. Мова йде про професійну культуру

 

За генезисом:

-народна

-елітарна

-масова

 

Деякі дослідники вважають що справжньою культурою є елітарна культура.

За видами:

-матеріальна

-нематеріальна

За характером

-світська

-релігійна

 

Санкції

Позитивні Формальні Офіційне визнання з боку формальних структур	Негативні формальні Покарання, догани
Неформальні позитивні Вітаннячка всякі	Негативні неформальні Глузування, апелювання до совісті

 

Між нормами та існує об’єктивна взаємозалежність. Кожна норма повинна покриватися відповідним числом і кількістю санкцій та агентів соціального контролю. Якщо норма не підкріплена то вона не є діючою.

Соціальний контроль йде через соціалізацію, через груповий тиск(в первинних групах соціалізації), соціальний контроль через примус.

Соціалізація – включення індивіда в життя суспільства в ході якої від засвоює пені зразки поведінки, норми та цінності що йому необхідні для успішного існування та функціонування в конкретному суспільстві.

Девіація

 

Девіація – поведінка що виходить за певні рамки як у позитивний так і негативний бік.

Девіації існували у всі часи існування людства, це звичне явище в суспільстві. Порівняння різних культур показують що одні й ті самі дії в різних соціокультурних середовищах можуть або схвалюватися або не схвалюватися.

«Поняття норми і відхилення завжди визначаються соціально.» Г.Беккер

 

Поняття девіації:

-біологічне. Ч.Ломброзо, В.Шелдон. Фізині відхилення є причиною девіації.

-психологічне. Причини девіацій в конфліктності яка притаманна самій особистості

-соціологічне. Дюркгейм, Мертон.

 

Ральф Дарендорф. Девіація як результат конфлікту інтересів між різними прошарками та групами. Правлячий клас може встановити будь-які норми які йому вигідні. Мертон під деіацією вбачав наслідок неузгодженості між заявленими в суспільстві соціально-схвалювальними цілями та неефективність законних способів їх досягнень.

 

Функції соціальної девіації:

1 підтверджує культурні цінності та норми

2 уточнює межі дозволеного

3 спонукає до соціальних змін

4 реакція згуртовує людей

 

Поширення девіації ще не означає що ту чи іншу девіацію буде введено в рівних нормах.

Коли кажемо про соціальні патології мова йде про більше небезпечні форми девіації.

Теорія стигматизація(навішування ярликів), цією проблемою займались Гофман, Танненбауман. Стигматизація лише посилює девіацію. Запускається коло девіантної кар’єри. Якщо людиною скоюється правопорушення воно з часом може поширюватися як норма поведінки для певної людини.

 

Етапи кар’єри:

1 випадкове порушення норми

2 наступні порушення норми що вже є мотивованими

3 арешт і закріплення ролі девіантна

4 постійна реалізація закріпленої та засвоєної ролі девіантна

 

Види девіацій:

1 злочинність

2 алкоголізм

3 наркоманія

4 суїцид

5 проституція

 

Социология.

 

Андрей Сергеевич, заменяет семинары вместо преподавателей.

Бакиров …….

Александр Владимирович Хижняк

 

 

Содержание:

Раскрытие смысла предмета социологии и ее структуры, как науки.

Требование к курсу. 6 модулей, по три модуля в каждом семестре. Во втором семестре курсовая.

Лекции, семинары, консультации, самостоятельные работы, рефераты, эссе, курсовые.

Максимум 100 баллов за курс.

На 14 число будет семинар, быть готовыми по литературе, Бакиров Социология по Украине, Черныш Социология, Гидденс… и еще несколько записать.. прочитать в течении курса.

На 21 число написать 2 реферата.

Задание по всемирному соц.конгрессу.

 

Вопросы 4 и 6 на следующий семинар.

Работы на семинаре -2 балла

Реферат – 3 балла, защита -2

Эссе – 4

Контрольная – 9

Зачетная работа- 40

 

 

13.09.2011

201 ауд. Кафедра Прикладної статистика в соціології, матеріали.

302 ауд. – консультації – кожна середа 15.00-16-00 год.

 

Соціологія, як наука.

 

1. Соціологія в системі соціального гуманітарного знання

2. Дискусії про предмет соціології

3. Соц.знання, структури та рівні.

4. Соціальне призначення та суспільна роль соціології.

 

1 тема. Соціологія в системі соціального гуманітарного знання

 

Теодоро Адорн.

Франція, 1968 рік - реформи вищої освіти.

Чим може бути корисна соціологія для нас.

 

Греко Мар Леннан – професор, університет Прістон, написав “Story of Sociology” «Ваш первый попутчик в соц.теорию». Пропонує декілька моментів:

1. Розвиток критичного мислення;

2. Вміння аналізувати та використовувати емпіричну інформацію;

3. Отримання знань про соціальний світ;

4. Сприяння самовизнанню та саморозвитку;

5. Демонстрація, що наша доля тісно пов язана с долями інших, можуть бути схожими на нас чи не схожими. Я можливі соц.відносини;

6. Розуміння системних соціальних змін;

7. Як можна змінити ситуацію на краще?

 

Соціологія пов язана з питанням про справедливість.

Соціологія це молода наука, якій 150 років. «Соціологія має коротку історію, але дуже довге минуле», - Штомпка. Поява соціології – це поєднання різних факторів.

 

1. Розвиток та затвердження капіталістичного способу ведення господарства та ведення суспільства.

2. Велика французька революція. Прагматична функція соц.. – здобувати знання про існуючи в суспільстві проблеми, та передавати їх у ті інстанції, які правомочні приймати рішення на основі цих наукових знань.

3. Успішний розвиток природничих (природознавство) наук.

4. Розвиток суспільних наук: історія, економіка, право, соц..філософія. в 19 столітті формування соціології – було відповідь на потріби суспільства. Громадянське суспільство – це компроміс, конкуренція.

 

Відмінність між природничими та гуманітарними науками.

«Траєкторії руху планет не змінюються в залежності від прогресу астрономії, але рівень соц..знання суттєво впливає на напрямок соц..перетворень», - Штомпка.