Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по поліпшенню використання овф

 

Підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей означає збільшення обсягу виробництва продукції, підвищення віддачі виробничого потенціалу, зниження собівартості Продукції, ріст рентабельності виробництва.

Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізуються екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання. Екстенсивне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний період. Найбільш важливими напрямами збільшення часу роботи обладнання є: скорочення і ліквідація внутрізмінних простоїв обладнання шляхом: підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами; скорочення цілоденних простоїв обтинання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи,

Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановленні оптимального режиму їх роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів, без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Визначаємо збитки внаслідок неповного використання фонду часу роботи обладнання Якщо довести коефіцієнт його використання з 0,67 до 1,0, то за рахунок цього обсяг виробництва можна було б додатково збільшити на 49% (100 – 6,7) / 67)*100).

Втрати продукції в грошовому виразі розраховуються як добуток планового виробітку за одну станко-годину на величину простоїв у годинах. Якщо плановий виробіток на одну станко-годину в середньому складає 15 грн., то втрати продукції визначаються за допомогою такого розрахунку: 15 грн. * (33,4 тис. станко-годин - 31.8 тис. станко-годин) = 165 тис. грн.

Визначаємо додатковий випуск продукції за рахунок підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування.

У розрахунках виробничої потужності коефіцієнт змінності обладнання розраховують виходячи з машиноємності одиниці продукції, середньої кількості встановленого обладнання і річного фонду часу роботи обладнання в одну зміну.

Загальна трудомісткість виготовлення продукції – 75000 станко-годин. Річний фонд часу роботи обладнання (плановий) - 33421 годин. Середня кількість встановленого обладнання - 9 одиниць. Кількість станко-змін, які можна відпрацювати за місяць, при умові використання всього встановленого обладнання в одну зміну при 5-денному робочому тижні дорівнює 22 зміни, а для 9 станків -198 станко-зміни (22 х 9).

Тоді коефіцієнт змінності дорівнює:

(3.1)

 

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається як відношення фактичного виробі псу продукції в станко-годинах до встановленої в паспорті продуктивності.

Коефіцієнт інтенсивною використання 1,0, Він показує. що потужності обладнання перевантажено.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (фактичний коефіцієнт внутрізмінного використання обладнання) дорівнює 0,67, коефіцієнт інтенсивного використання 1.33, і за цих умов інтегральний коефіцієнт дорівнює 0,89 (0.67x1.33). Це означає, що на підприємстві виробниче обладнання досить сильно завантажено і в основному за рахунок інтенсивного використання.

Порядок розрахунків

1. Визначаємо загальний приріст обсягу виробництва продукції за рахунок поліпшення використання основних фондів.

#Опл=(ОФпл-ОФб)Фв = (4,0*1,12-4,0)*2,45= 1176,0 тис.грн. (3.2)

Отже, за рахунок поліпшення використання основних фондів обсяг виробництва продукції зросте на 1176,0 тис. грн. і на плановий період складе:

 

Опл=Об+#Опл=9800+1176=10,976 (млн.грн.) (3.3)

2. Визначаємо фондовіддачу на плановий період:

(3.4)

 

3. Економію по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів можна визначити за залежністю:

(3.5)

 

де Еа - сума економії від зниження собівартості на планує мий період за рахунок підвищення фондовіддачі;

За – амортизаційні відрахування у собівартості одиниці продукції або в затратах на 1 грн. товарної продукції в базисному році;

(3.6)

 

 

Ра – відношення загальної суми амортизаційних відрахувань в плануємому році до загальної суми нарахованої амортизації в базисному році:

(3.7)

 

 

Рф – фондовіддача планує мого року в % до фондовіддачі за базисний рік:

 

(3.8)

 

Ст – собівартість товарної продукції в базисному році

 

 

Розрахований показник становить 71,76 тис. грн.. Це означає, що ми маємо збільшення собівартості продукції на 71,76 тис. грн. на планує мий період за рахунок збільшення амортизації, оскільки вартість фондів зросла на більшу величину ніж їх фондовіддача на плануємий період у порівнянні з базовим.

 

4. Економія капітальних вкладень, виходячи із обсягу додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базисному році складає 480,0 тис.грн.:

 

(3.9)

 

 

За рахунок збільшення собівартості продукції балансовий прибуток на плануємий рік зменшиться на 71,76 тис. грн., тобто становитиме 728,24 тис.грн. (5400-4600-71,76). Прибуток на базовий рік розраховуємо як різницю між обсягом реалізованої продукції та собівартістю. Він становитиме 0,8 млн.грн. (5,4-4,60).

 

5. Обчислюємо рівень рентабельності у базовому році як відношення прибутку від реалізації до середньорічної вартості ОФ:

 

 

 

Обчислимо рівень рентабельності у плановому році:

 

 

 

Тобто за рахунок зменшення балансового прибутку та збільшення середньорічної вартості ОВФ рентабельність підприємства зменшиться на 18,52%.