Теоретичні основи підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Теоретичні основи підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства



ПЛАН

Стор.

 

Вступ. 3

1 Теоретичні основи підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства. 4

1.1 Сутність понять: „ефективність”, „трудові ресурси”, „виробничі ресурси” 4

1.2 Формування і використання виробничих фондів. 4

1.3 Економіка трудових ресурсів. 9

1.4 Ефективність використання ресурсів праці 11

1.5 Чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства. 13

2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства. 15

2.1 Показники стану і руху основних фондів. 15

2.2 Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами 16

2.3 Показники ефективності використання основних фондів. 17

2.4 Показники ефективності використання оборотних засобів. 19

2.5 Показники ефективності використання трудових ресурсів. 20

3. Заходи по підвищенню ефективності використання виробничих та трудових ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності 22

3.1 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по поліпшенню використання ОВФ.. 22

3.2 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів. 25

3.3 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню продуктивності праці 28

3.4 Вплив підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів на господарську діяльність підприємства. 32

Висновок. 35

Список використаної літератури. 37

Вихідні дані для виконання курсової роботи. 38

 


Вступ

 

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання. Відповідно в таких умовах господарювання підвищення ефективності виробництва на підприємстві нерозривно пов’язане із проблемою економії всіх видів ресурсі, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Одне з найголовніших місць у цьому „списку” займають основні виробничі фонди, адже економічне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуску продукції) і це все визначає рівень продуктивності живої праці.

Підвищення ефективності і інтенсифікації виробництва тісно пов’язано із забезпеченням більш повного використання створеного виробничого потенціалу, і в першу чергу виробничих та трудових ресурсів підприємства. Поліпшення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства знаходить свій вираз у збільшенні обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, фондовіддачі тощо.

Ефективність використання основних виробничих фондів забезпечується двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним.

Мета курсової роботи: запропонувати ряд заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та оцінити їх вплив на господарську діяльність підприємства (в цілому).

Відповідно до поставленої мети сформулюємо завдання до курсової роботи:

- дати визначення сутності понять: „ефективність”, „виробничі ресурси”, „трудові ресурси”;

- описати процес формування і використання виробничих та трудових ресурсів;

- охарактеризувати чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства;

- відповідно до свого варіанту здійснити аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства;

- запропонувати заходи по підвищенню ефективності використання виробничих та трудових ресурсів та оцінити їх вплив на результати господарської діяльності підприємства.

Структура роботи: курсова робота викладена на 38 сторінках друкованого тексту і включає в себе план, вступ, перший (теоретичний) розділ, другий розділ (розрахункова частина), третій (проектний) розділ, висновки та список використаної літератури.


Економіка трудових ресурсів

 

Ресурси праці фірми — це сукупність найманих працівників, трудова діяльність яких забезпечує досягнення цілей організації. Як виробничий ресурс, вони мають певні особливості найманий працівник (на відміну від інших ресурсів) може відмовитись від умов використання його праці, звільнитись за власним бажанням, страйкувати, може перенавчатись іншим професіям, підвищувати свою кваліфікацію тощо. Тому при використанні цього виду ресурсу необхідно враховувати як економічні, так і соціально-спрямовані аспекти.

Економічний аспект.Відображає економічні результати діяльності організації за конкретної системи управління. З одного боку, економічну ефективність характеризують показники, що відображають побудову та функціонування систем управління. Це рівень автоматизації робочих місць управлінців, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, загальний діапазон управління, рівень технічної озброєності управлінців тощо. Водночас ефективність систем управління характеризується показниками, які відображають результати виробничо-господарської діяльності організації: величина прибутку, собівартість, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, рентабельність, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику, коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, маневрування, оборотності тощо [26, с.197-199].

Організаційний аспект. Характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо. Її оцінюють за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарату управління, коефіцієнт ланковості структури управління, швидкість прийняття управлінських рішень.

Соціальний аспект.Відображає вплив управління на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності й причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. Соціальну ефективність управління можна оцінювати з двох точок зору. З одного боку, її оцінюють за показниками, що відображають соціально-культурну сферу функціонування організації: рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівень розвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов праці тощо. З іншого — за показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо [40, c.38].

Як кожний вид ресурсу, праця має свою ціну — ринкову вартість використання найманої робочої сили, яка виражається заробітною платою (ЗП).

Для найманого працівника заробітна плата — це його трудовий доход, винагорода за виконану роботу. Для підприємства заробітна плата — це елемент витрат на виробництво і водночас основний чинник забезпечення мотивації високої продуктивності найманих працівників.

При визначенні розмірів заробітної плати слід враховувати вплив різних факторів:

1) фактори, що впливають на загальний рівень заробітної плати

1.1)фактори оточення (попит і пропозиція робочої сили, рівень безробіття, життєвий рівень населення, державне регулювання ЗП шляхом встановлення мінімального рівня ЗП);

1.2) фактори підприємства (загальна продуктивність організації, рентабельність виробництва, діяльність профспілок);

2) фактори, що визначають індивідуальний заробіток

2.1) фактори, пов’язані з характером роботи (складність виконуваних робіт, умови праці, рівень відповідальності, кваліфікаційні вимоги);

2.2) кадрові фактори (тривалість найму, умови контрактної угоди, стаж роботи, освіта, досвід роботи, трудові навички).

 

Встановлюючи загальний рівень заробітної плати і враховуючи вплив відповідних факторів, керівництво фірми повинно спиратись на економічні критерії, а саме — забезпечення прибутковості виробництва при існуючому рівні цін. Виходячи з цього, підприємство розробляє політику відбору та найму кадрів. Високі заробітки приваблюють велику кількість кандидатів і створюють можливість вибору робочої сили. Але не слід забувати, що висока заробітна плата не є гарантією високої продуктивності і стабільності кадрів, а лише мотивом ефективної трудової діяльності. Також необхідно врахувати рівень безробіття в даному регіоні й кваліфікаційну структуру ринку праці.

Згідно з теорією ефективної заробітної плати, той її рівень, що перевищує конкурентний, призводить до зростання продуктивності праці. Працівники не ухилятимуться від виконання своїх обов'язків, знаючи, що така ж робота в інших організаціях оплачується нижче.

Коли різниця в оплаті праці на різних фірмах досить велика, то працівники вимушені ефективно працювати, оскільки в іншому випадку звільнення за низькопродуктивну працю призведе до зниження заробітку, якщо вони будуть найняті іншою фірмою з нижчим рівнем заробітної плати, або до втрати роботи (заробітку).

Важливо визначити розбіжність між грошовою, або номінальною, і реальною заробітною платою.

Номінальна зарплата — це сума грошей, одержана за годину, день, тиждень тощо.

Реальна зарплата — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату, купівельна спроможність номінальної зарплати.

Якщо зважити на те, що реальний доход і фактичний обсяг виробництва — це два способи бачення одного й того ж явища, то стає очевидним, що реальний доход (загальний заробіток) одного працюючого може зростати приблизно тими ж темпами, що й обсяг виробництва на одного працюючого.

Державне регулювання заробітної плати має забезпечувати й відтворювальну і соціальну функції. Це здійснюється через встановлення мінімальної заробітної плати, розрахованої на основі прожиткового мінімуму, а також через тарифно-кваліфікаційну систему оплати праці й відповідні податкові ставки Державне регулювання реалізується через Закон України "Про оплату праці".

 

Висновки.

В розділі 2 курсової роботи висвітлено питання визначення ефективності використання основних фондів оборотних засобів і отримано наступні результати:

- показники забезпеченості підприємства основними фондами (фондозабезпеченість – 0,41 та механозабезпеченість-0,102) вказують на достатній рівень забезпеченості підприємства основними фондами; в той же час забезпеченість робітників основними фондами недостатня (фондозброєність праці – 0,016, механоозброеність праці – 0,012);

- розраховані показник ефективності використання основних фондів вказують на недостатній рівень використання режимного та планового фонів часу (0,63 та 0,67 відповідно), в той же час показник рентабельності ОФ (22,7%) засвідчує нормальне забезпечення виробничого процесу основними фордами;

- ефективність використання оборотних засобів середня на це вказує коефіцієнт оборотності (5,68) та завантаженості оборотних засобів (0,18);

- ефективно використовуються трудові ресурс. Про це свідчить показник питомої ваги робітників в загальній чисельності робітників та показник продуктивності праці (37,69%).

 

 


Порядок розрахунків

1. Визначаємо загальний приріст обсягу виробництва продукції за рахунок поліпшення використання основних фондів.

#Опл=(ОФпл-ОФб)Фв = (4,0*1,12-4,0)*2,45= 1176,0 тис.грн. (3.2)

Отже, за рахунок поліпшення використання основних фондів обсяг виробництва продукції зросте на 1176,0 тис. грн. і на плановий період складе:

 

Опл=Об+#Опл=9800+1176=10,976 (млн.грн.) (3.3)

2. Визначаємо фондовіддачу на плановий період:

 
 


(3.4)

 

3. Економію по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів можна визначити за залежністю:

 
 


(3.5)

 

де Еа - сума економії від зниження собівартості на планує мий період за рахунок підвищення фондовіддачі;

За – амортизаційні відрахування у собівартості одиниці продукції або в затратах на 1 грн. товарної продукції в базисному році;

 
 


(3.6)

 

 

Ра – відношення загальної суми амортизаційних відрахувань в плануємому році до загальної суми нарахованої амортизації в базисному році:

 
 


(3.7)

 

 

Рф – фондовіддача планує мого року в % до фондовіддачі за базисний рік:

 

 
 


(3.8)

 

Ст – собівартість товарної продукції в базисному році

 

 
 

 


Розрахований показник становить 71,76 тис. грн.. Це означає, що ми маємо збільшення собівартості продукції на 71,76 тис. грн. на планує мий період за рахунок збільшення амортизації, оскільки вартість фондів зросла на більшу величину ніж їх фондовіддача на плануємий період у порівнянні з базовим.

 

4. Економія капітальних вкладень, виходячи із обсягу додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базисному році складає 480,0 тис.грн.:

 

(3.9)

 

 

За рахунок збільшення собівартості продукції балансовий прибуток на плануємий рік зменшиться на 71,76 тис. грн., тобто становитиме 728,24 тис.грн. (5400-4600-71,76). Прибуток на базовий рік розраховуємо як різницю між обсягом реалізованої продукції та собівартістю. Він становитиме 0,8 млн.грн. (5,4-4,60).

 

5. Обчислюємо рівень рентабельності у базовому році як відношення прибутку від реалізації до середньорічної вартості ОФ:

 

 
 

 

 


Обчислимо рівень рентабельності у плановому році:

 

 
 

 

 


Тобто за рахунок зменшення балансового прибутку та збільшення середньорічної вартості ОВФ рентабельність підприємства зменшиться на 18,52%.

 

 

Порядок розрахунку

 

1. Загальна величина необхідного поточного запасу визначається залежністю:

(3.10)

 

де Мд – середня добова потреба в матеріалі , визначається як добуток норми витрат матеріалу на середньоденний обсяг виробленої продукції:

 
 

 

 


Кзд - коефіцієнт затримки матеріалів у запасі, приймається в розрахунках = 0,5.

Це означає, що для забезпеченості безперервності виробничого процесу для між двома черговими поставками матеріалів підприємству необхідно мати поточний запас у розмірі 2500 (кг).

 

 
 

 


2. Визначимо величину вивільнення оборотних кошті за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю:

 
 


(3.11)

 

 

Отже, за рахунок скорочення тривалості одного обороту можна вивільнити оборотних коштів а суму 145,95 тис.грн.

 

3. Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на планує мий рік.

 

 
 

 

 


Орпл =Кобпл.*Окср=9,31*1000=9310 (тис.грн.) (312)

#О=Орпл.-Орб=9310-5400=3910 (тис.грн.) (3.13)

 

Величина вивільнення оборотних коштів іде на збільшення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнта оборотності на плануемий рік.

 

4. Розраховуємо економічний ефект за рахунок зниження матеріаломісткості продукції.

Зниження матеріаломісткості продукції за рахунок економи сировини, матеріалів, палива і енергії дозволяє, з одного боку, отримати додатковий прибуток, а з другого - при тих же матеріальних ресурсах збільшити випуск продукції.

Економія собівартості продукції і додатковий прибуток за рахунок зменшення матеріальних витрат (матеріалів, палива і енергії) на одиницю продукції можуть бути розраховані за формулою:

 
 


(3.14)

 

де Ем - економія по собівартості за рахунок скорочення норм втрат сировини, матеріалів, палива, енергії;

Рм - затрати сировини, матеріалів, палива, енергії (матеріальні витрати) в базисному періоді на одиницю продукції або на 1 грн. товарної продукції, виходячи з діючих норм витрат;

Нв - норма матеріальних витрат, що встановлена на плануємий рік в % до норми базисного року;

От - обсяг випуску товарної продукції на плануємий період в натуральному виразі, або в оптових цінах підприємства.

 
 

 

 


В базисному періоді матеріальні витрати дорівнювали 32 коп. на грн. випущеної продукції. На плануємий рік підприємство планує знизити матеріальні витрати на 3,3%. При обсязі виробництва на планує мий рік в оптових цінах підприємства 11,564 млн.грн. (9,8 млн.грн.+18,0%), економія по собівартості складає:

 

 
 

 

 


5. Розглянемо як впливає матеріаломісткість на рентабельність продукції.

При випуску продукції в базисному періоді 5400 тис.грн. витрати на її виробництво і реалізацію складають 4600 тис.грн., в тому числі витрати сировини 3100 тис.грн. Таким чином, рентабельність продукції дорівнює:

 
 

 


На планує мий період матеріаломісткість (витрати сировини) за рахунок зменшення на 3,3% норми витрати знизилися з 32 до 30,9%. Якщо припустити, що решта виробничих витрат на 1 грн. випущеної продукції залишилися на рівні базисного періоду, тоді при обсязі виробництва в 9800 тис.грн. загальна сума витрат на виробництво і реалізацію продукції становить 4300,23 тис.грн. (4600-299,77), в тому числі витрати сировини 2800,23 тис.грн. (3100-3,3%). При цьому рентабельність продукції становить 23,05%

 
 

 

 


Таким чином, на плануємий рік за рахунок зниження матеріаломісткості з 32 до 30,9% рентабельність продукції зросла у порівнянні з базисним періодом на 5,56%.

 


Порядок розрахунку

 

1. Підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення технології виконання робіт.

Удосконалення технології виконання робіт дозволяє скоротити «приховані» втрати робочого часу, які виникають в наслідок недотримання термінів запуску у виробництво заготовок, напівфабрикатів, окремих компонентів продукції, несвоєчасної подачі на робочі місця комплектуючих виробів та матеріалів, зменшення планових розмірів партій виробів, неправильної послідовності робіт, переробки раніше виконаних робіт, зайвих транспортних робіт та інше. Розмір «прихованих» втрат робочого часу визначають на основі аналізу фотокартки робочого для.

Ріст продуктивності праці відбувається за рахунок економії трудових затрат в результаті скорочення«прихованих» втрат робочого часу.

Економі трудових затрат (затрат праці) визначається за формулою:

 

 
 


(3.15)

 

де #ТЗ –економія трудових затрат (затрат праці), %;

Тзв і Тпл – „приховані” втрати робочого часу у звітному і плановому році, %.

 
 

 

 


Тобто за рахунок зменшення «прихованих» втрат робочого часу у плановому році в порівнянні з базовим можна одержати економію затрат праці у розмірі 5,38%.

 

2. Підвищення продуктивності праці за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання у зв'язку з його технічним та організаційним обслуговуванням, а також у зв'язку з відпочинком та самообслуговуванням робітника визначається таким чином:

 

(3.16)

 

 

де #Овз - приріст обсягу продукції у зв'язку із зменшенням внутрізмінних простоїв обладнання до нормативного рівня, %;

Твзф та Tdpy - відповідно нормативні та фактичні внутрізмінні простої обладнання, %.

В розрахунок умовно приймаємо Твзф=30%.

 
 

 


Можлива відносна економія чисельності робітників за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання розраховується за формулою:

 
 


(3.17)

 

 

Тобто, за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання на підприємстві на плануємий рік можлива відносна економія чисельності робітників у кількості 26 чол.

 

3. Підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження прогресивних систем оплати праці робітників.

Впровадження прогресивної відрядно-преміальної системи оплати праці робітників підвищує продуктивність праці на 6-8%.

Ріст продуктивності праці за рахунок збільшення охоплення робітників відрядно-преміальною системою оплати праці визначається за формулою:

 
 


(3.18)

де Опл та Об - охоплення робітників-відрядників відрядно-преміальною системою оплати праці у плановому та базовому роках, %;

P - показник росту продуктивності праці при впровадженні відрядно-преміальної системи оплати праці, % (15...20 %);

Ур.від.- питома вага робітників-відрядників у загальній чисельності робітників, %.

 

 

Тобто, за рахунок збільшення охоплення робітників відрядно-преміальною системою оплати праці відбудеться зростання продуктивності праці на 131,4 %.

 

4. Вплив підвищення продуктивності праці (в темпах, ще випереджують зростання заробітної плати) на зниження собівартості продукції можна визначити за такою формулою:

 

(3.19)

 

де Е - економія від зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці;

Зі - затрати по статті «Заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи» на одиницю продукції (товарної) в базисному періоді;

Рз - середньорічна (середньомісячна) заробітна плата одного в % до середньорічної (середньомісячної) заробітної плати в базисному періоді;

Рв - ріст продуктивності праці в аналізуемому періоді у порівнянні з базисним періодом;

Отп- випуск товарної продукції в аналізуємому періоді.

Прийнявши в розрахунку, що середня зарплата у порівнянні з базисним періодом зростає на 5 %. Питома вага затрат на зарплату у складі вартості товарної продукції становить 25%.

Так, в базисному році робота підприємства характеризувалась такими показниками (табл. 3.1), тис. грн.:

 

Таблиця 3.1

 

Випуск товарної продукції
Собівартість продукції
В т.ч. затрати по заробітній платі з відрахуваннями на соціальне страхування
Прибуток балансовий
Основні виробничі фонди і нормовані оборотні засоби
В т.ч. основні виробничі фонди
Рентабельність продукції, % 14,81%
Рентабельність виробництва, % 22,79%

В аналізуемому періоді за рахунок зменшення "прихованих" витрат робочого часу і скорочення внутрізмінних простоїв обладнання продуктивність праці у порівнянні з базисним періодом зросла на 5.38%, а середньорічна заробітна плата - на 5%. Економія від собівартості за рахунок росту продуктивності праці дорівнює:

 
 

 

 


В результаті зниження собівартості прибуток зростає з 800 до 808,82 тис. гри., а рентабельність продукції зросте з 14,81 до 14,9%.

 

Зміна обсягів робіт за рахунок збільшення основних виробничих фондів визначається залежністю:

 

(3.20)

 

Тобто, на плануємий період за рахунок збільшення основних виробничих фондів обсяг виконуваних робіт можна збільшити на 1176,0 тис гри.

Зміна обсягів робіт зa рахунок поліпшення їх використання визначається за залежністю:

(3.21)

 

де ОВФпл та ОВФб - вартість основних виробничих фондів відповідно на плануємий рік і у базисному році;

Фпл і Фб - фондовіддача відповідно на плануємий рік і у базисному році.

 

 
 

 


Тобто, на плануємий період показник обсягу виконуваних робіт (за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів) буде без змін.

 

Зміна обсягів робіт за рахунок динаміки продуктивності праці визначається залежністю:

 
 

 


де Впл, Вб - продуктивність праці (виробіток) одного робітника відповідно на плануємий рік і у базисному році;

Чпл - чисельність робітників на плануємий рік.

Отже, на плануємиий період за рахунок зростання продуктивності праці обсяг виконуваних робіт можна збільшити на 0,47 млн. грн.

 

Зміна обсягів робіт за рахунок зміни загальної чисельності робітників визначається за залежністю:

 
 


(3.22)

де Чб - чисельність робітників у базисному році.

 
 

 


Отже, на плануємий період за рахунок зменшення чисельності робітників обсяг виконуваних зменшиться на 0,98 млн. грн.

 

 

Висновок

 

Ефективністьу широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом (ефектом) та витратами.

Ресурсифірми складаються з фінансових і виробничих ресурсів.

Після вибору організаційно-правової структури фірми, маркетингової діяльності з метою визначення потреби в продукції і попиту на неї, оцінки виробничого потенціалу фірми підприємець повинен визначитися з виробничими ресурсами фірми — їх обліком, придбанням і використанням у процесі виробництва.

До виробничих ресурсів відносяться виробничі фонди (основні засоби та обігові кошти) — майно фірми, робоча сила та інформація.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці). Як виробничий ресурс, вони мають певні особливості найманий працівник (на відміну від інших ресурсів) може відмовитись від умов використання його праці, звільнитись за власним бажанням, страйкувати, може перенавчатись іншим професіям, підвищувати свою кваліфікацію тощо. Тому при використанні цього виду ресурсу необхідно враховувати як економічні, так і соціально-спрямовані аспекти.

Загальні напрямки аналізу підприємства дадуть можливість визначити фактори підвищення ефективності його діяльності. Перший з них - ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянуті в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів.

Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

· внутрішньозмінні втрати робочого часу;

· втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

· рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

· аналіз системи стимулювання працюючих;

· визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

В розділі 2 курсової роботи висвітлено питання визначення ефективності використання основних фондів оборотних засобів і отримано наступні результати:

- показники забезпеченості підприємства основними фондами (фондозабезпеченість – 0,41 та механозабезпеченість-0,102) вказують на достатній рівень забезпеченості підприємства основними фондами; в той же час забезпеченість робітників основними фондами недостатня (фондозброєність праці – 0,016, механоозброеність праці – 0,012);

- розраховані показник ефективності використання основних фондів вказують на недостатній рівень використання режимного та планового фонів часу (0,63 та 0,67 відповідно), в той же час показник рентабельності ОФ (22,7%) засвідчує нормальне забезпечення виробничого процесу основними фордами;

- ефективність використання оборотних засобів середня на це вказує коефіцієнт оборотності (5,68) та завантаженості оборотних засобів (0,18);

- ефективно використовуються трудові ресурс. Про це свідчить показник питомої ваги робітників в загальній чисельності робітників та показник продуктивності праці (37,69%).

В третьому розділі роботи розроблено заходи по поліпшенню екстенсивного і інтенсивного використання основних виробничих фондів, прискоренню оборотності оборотних засобів та підвищенню продуктивності праці.

Так, економія по собівартості продукції за рахунок амортизації в результаті поліпшення використання основних виробничих фондів становить 71,76 тис. грн.

Економія собівартості продукції і додатковий прибуток за рахунок зменшення матеріальних витрат (матеріалів, палива і енергії) на одиницю продукції складає 122,58 тис.грн

За рахунок зменшення «прихованих» втрат робочого часу у плановому році в порівнянні з базовим можна одержати економію затрат праці у розмірі 5,38%. Можлива відносна економія чисельності робітників за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання на 11,11%. Тобто, за рахунок досягнення нормативного рівня внутрізмінних простоїв обладнання на підприємстві на плануемий рік можлива відносна економія чисельності робітників у кількості 26 чол.

В такому випадку економія від собівартості за рахунок росту продуктивності праці становить 8,82 тисгрн.

В той же час на плануемий період показник обсягу виконуваних робіт (за рахунок поліпшення використання основних виробничих фондів) буде без змін.

Як показують розрахунки, рентабельність виробництва на плануемий період складає 47,88% проти 16,84% у базисному році, тобто рівень рентабельності зріс на 31,1 пунктів або на 31,1%.

 


ПЛАН

Стор.

 

Вступ. 3

1 Теоретичні основи підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства. 4

1.1 Сутність понять: „ефективність”, „трудові ресурси”, „виробничі ресурси” 4

1.2 Формування і використання виробничих фондів. 4

1.3 Економіка трудових ресурсів. 9

1.4 Ефективність використання ресурсів праці 11

1.5 Чинники підвищення ефективності використання виробничих та трудових ресурсів підприємства. 13

2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства. 15

2.1 Показники стану і руху основних фондів. 15

2.2 Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами 16

2.3 Показники ефективності використання основних фондів. 17

2.4 Показники ефективності використання оборотних засобів. 19

2.5 Показники ефективності використання трудових ресурсів. 20

3. Заходи по підвищенню ефективності використання виробничих та трудових ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності 22

3.1 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по поліпшенню використання ОВФ.. 22

3.2 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів. 25

3.3 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню продуктивності праці 28

3.4 Вплив підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів на господарську діяльність підприємства. 32

Висновок. 35

Список використаної літератури. 37

Вихідні дані для виконання курсової роботи. 38

 


Вступ

 

Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази й соціальних аспектів господарювання. Відповідно в таких умовах господарювання підвищення ефективності виробництва на підприємстві нерозривно пов’язане із проблемою економії всіх видів ресурсі, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Одне з найголовніших місць у цьому „списку” займають основні виробничі фонди, адже економічне значення основних виробничих фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуску продукції) і це все визначає рівень продуктивності живої праці.



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.171.164.78 (0.061 с.)