Ефективність використання ресурсів праці

 

Актуальність проблеми зростання продуктивності праці — хрестоматійне твердження. Економіка держави повинна розвиватися не на фоні західної економіки, а в ситуації інтеграції у світову економіку 3 точки зору продуктивних сил — це спільність, яка базується на новому технічному укладі — електронній техніці, інформаційних технологіях, гнучкому автоматизованому виробництві. З точки зору виробничих відносин — це спільність, де панують розвиток підприємництва, ринкових важелів, конкуренції, скорочення безпосереднього державного втручання в економіку. Держава стає інструментом компромісу, консенсусу між різними інтересами.

У перспективі в державі все більше стверджуватиметься примат соціальної сфери над економічними і технічними проблемами.

До обставин, що висувають на перший план проблему зростання продуктивності праці, відносяться:

— необхідність зростання обсягів виробництва за рахунок інтенсивних факторів, що можливе при скороченні додаткових затрат праці, яке має значно випереджати зростання обсягів виробництва;

— необхідність вирішення проблеми нагромадження в напрямі зростання національного багатства держави;

— доцільність інтенсифікації виробництва і праці при зміні відносин власності з державної на користь приватної.

Продуктивність праці — це кількість продукції, що виготовляється за одиницю часу при певних затратах живої праці, або кількість часу витрачена на виготовлення одиниці продукції

Ці вимірювачі повинні застосовуватися одночасно, бо зменшення трудомісткості не завжди викликає зростання продуктивності праці.

При вирішенні проблеми зростання продуктивності праці треба керуватися вимогами закону спадаючої віддачі, який полягає в тому, що послідовне нарощування ресурсів праці спочатку сприяє зростанню середньої продуктивності — обсягу виробництва на одного працюючого, а потім відбивається падінням продуктивності праці.

Гранична продуктивність — зміна загального обсягу виробництва, пов'язана з кожним додатковим вкладенням праці, яка спочатку має тенденцію до зростання, потім поступово спадає і досягає від'ємної величини

Фірма при вирішенні проблеми зростання продуктивності праці використовує резерви і фактори її підвищення.

Під резервами зростання продуктивності праці розуміють об'єктивну можливість збільшення обсягів продукції, що виготовлена за одиницю часу при певних затратах живої праці, або зменшення затрат часу, необхідних для виготовлення одиниці продукції на одній фірмі в порівнянні з максимально можливими.

Резерви умовно можна поділити на дві групи: 1) резерви, що забезпечуються можливостями технічного прогресу, а вони не мають меж; 2) резерви, що зумовлені усуненням втрат часу.

Фактори зростання продуктивності праці в розумінні умов, що сприяють зростанню, можуть бути представлені чотирма рівнями:

— наукові досягнення і їх впровадження у виробництво;

— технічна база виробництва і підвищення її рівня;

— удосконалення організації виробництва;

— підвищення кваліфікації працюючих.

Оцінюючи значення окремих факторів за ступенем і характером їх впливу на зростання продуктивності праці, слід визначити, що головне — це прискорення технічного прогресу. Щоб нова техніка дійсно стала новою, вона повинна забезпечити вибуховий приріст продуктивності праці, зменшення витрат праці на одиницю корисного ефекту. За оцінками спеціалістів, для забезпечення приросту продуктивності праці на 5% за рік треба (при середньому терміні оновлення 10 років для машин і устаткування) збільшити продуктивність праці в 1,6 раза при одночасному зниженні ціни на нові машини не менше, ніж на 40%.

Якими б досконалими не були технологія, техніка, результати їх використання залежать від організаційних факторів, серед яких основними є такі:

— рівень організації виробництва і праці;

— відповідність вимог кваліфікації працюючих до організації виробництва;

— рівень технологічної дисципліни та інтенсивності праці.

Дослідження доводять, що підвищення кваліфікації робітників на 1 % забезпечує приріст продуктивності праці на 0,2—0,4%.

Підвищенню кваліфікації сприяють система професійного просування кадрів, перепідготовка у зв'язку зі змінами у технічній базі виробництва, створення професійних територіальних, галузевих центрів і профцентрів підприємств.

На іноземних підприємствах застосовують для дотримання виробничої дисципліни різні заходи, зокрема:

— гнучкі режими;

— участь робітників в управлінні виробництвом;

— "репресивні" заходи (усунення від роботи без оплати, переведення на роботу з низькою зарплатою, штрафи, депреміювання, звільнення);

— зміна жорсткого стилю управління на демократичний;

— стимулювання дисципліни.

Премії за трудову дисципліну в Англії використовують 30% промислових компаній.

За повністю відпрацьований тиждень додається 8% тижневої тарифної ставки, за зниження невиходів на роботу з 12 до 6% видається щотижнева премія в розмірі 50 %-ї денної тарифної ставки тощо.