Розділ 5 післявоєнна відбудова села вищетарасівка

Роки післявоєнного відродження, розвитку господарства посідають особливе місце в історії нашого села.

Довелось долати неймовірні труднощі, відбудовуючи зруйноване житло, виробничі об’єкти, розорюючи зарослу бур'янами, нашпиговану вибухівками землю,відтворюючи тваринництво, налагоджуючи управління суспільним життям та господарською діяльністю.

Незважаючи на нестачу машин і робочих рук, колгоспники села на весні 1944 року засіяли зерновими культурами більше половини довоєнної площі. Збирали урожай косами, серпами, косарками. Основні роботи в полі виконувались коровами. Розводили в колгоспі волів, котрі довгий час являлись основною тягловою силою в господарствах. Майже всі сільськогосподарські роботи виконували жінки,пристарілі колгоспники, діти. Значна частина фронтовиків, що повернулась з війни, були поранені, а частина – інваліди.^[72]

Із дніпропетровської обласної газети «Зоря» 11 жовтня 1946 року зізнаємося про таке:

«У соціалістичному змаганні районів Дніпропетровської області по виконанню плану заготівель Томаківський район посів сьоме місце (з 28 районів області). На 25 вересня район виконав план заготівель молока на 100%.»^[73]

У протоколу загальних зборів колгоспників Вищетарасівського колгоспу «Червоний Жовтень» від 19 січня 1947 року, де головою в той час був Д.К. Лапонов, при підведені підсумків роботи за 1946 рік було відзначено, що у 1946 році збір ранніх зернових – 7 ц гектару. Доярка Ф.Ю. Дворник надоїла по 2020 літрів молока на фуражну корову при плані 1520 літрів. Ланкова Г.Й. Мірошниченко зібрала по 11 центнерів кукурудзи з гектару.^[74]

В 1949 році колгоспи досягли врожаю довоєнного рівня.

Позитивне позначилося і на розвитку економіки колгоспів їх укрупнення в 1950 році.

Візьмемо для прикладу колгосп імені Леніна, де головою на той час був І.В. Жажко. Він був організований з восьми колгоспів із слабкою економікою.

Якщо урожай зернових культур у цьому господарстві в 1950 році становив лише 10.8 ц з гектару, то в 1953- 16 ц, а в 1956 – більше 20 ц. середньорічні надої молока на одну фуражну корову в 1950 році не перевищували 1300-1400 літрів, а в 1956 вони вже становили 2769 літрів. Грошовий прибуток колгоспу в 1950 році не досягав і мільйона карбованців, а в же в 1951 році тільки від тваринництва було одержано 2,5 мільйони карбованців. Це позначилося і на доходах колгоспників. У 1950 році на трудодень було виділено лише по 80 коп. і по 2 кг зерна, тоді як в 1956 році – у по 8 карбованців і по 4 кг зерна. ^[75]

Отже, урожайність цього колгоспу збільшилась приблизно на 90 %, що показує позитивний та швидкий розвиток економіки села Вищетарасівка. Також збільшились і надої молока у два рази. У два рази збільшилась і заробітна плата робітників. Все це свідчить про те, що не тільки збільшився грошовий прибуток села, а й значно покращились умови життя самих селян.

За високі показники в роботі голова колгоспу Іван Васильович Жажко у 1955 році був нагороджений орденом Леніна.

А в 1957 році Жажко Іван Васильович був нагороджений Великою Золотою медаллю ВДНГ.^[76]

В колгоспі ім. Леніна в 1952році вирощували і бавовну. Бригадиром по вирощування бавовни був Артеменко Петро Ілліч. Кращими ланками по вирощуванню бавовни були комсомолки Патрашок Лідія Андріївна, Дороніна Галина Іванівна, Шевченко Галина Петрівна, яких за високі врожаї було відзначено урядовими нагородами.

Орденами і медалями були нагороджені: Балабуха І.А., Тимофієв М.С., Понамаренко Я.Я., Вишня Г.С., Олійник М.І., Балабуха Ф.П, Бородкін П.В., Патрашок Л.А., Дороніна В.І. та інші. В 1958 році колгосп ім. Калініна об’єднався з колгоспом ім. Леніна. В той час в колгоспі ім. Леніна було створено чотири польові бригади по вирощуванню зернових, будівельна бригада(бригадир Щербащенко І.І); побудована кузня, де багато механізмів було електрифіковано, створена колгоспна пасіка, птахоферма, вівцеферма, яка мала продуктивність найвищу по району(бригадиром був Черкасов Андрій Якович). За високі показники по вирощуванню молодняку, по настригу вовни Черкасов А.Я нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями виставки ВДМГ. Бригадиром четвертої бригади був Бурдаков П.З. Головним агрономом – Усатий С.Д., який особливу увагу приділяв збагаченню родючості полів, їх культурі. Врожай зернових значно збільшувався. Зросла продуктивність праці, краще використовувалась техніка. Колгосп ім. Леніна зайняв перше місце в районі по показникам.^[77]

В 1954-1955 роках в основному будівництво нового села було завершено. В цей період в колгоспі будуються нові молочно тваринні та птахоферми. Була також і кролеферма. Водоплавна птиця знаходилась в старій частині села, на березі Каховського водосховища, яке було створене у 1953 році. Крім цих галузей господарства були свиноферми, розміщенні в східній частині села, які існують і на сьогоднішній день.^[78]

Спочатку на МТФ діяв ручний спосіб приготування кормів (1950-1960рр.). згодом праця на МТФ була механізована. Продуктивність праці підвищилась.

В 1957 році урядом прийнята постанова про реорганізацію МТС. У Вищетарасівці була створена РТС. Керуючим виробництвом був мешканець нашого села Крюков Олександр Хомич. Ним було уміло організовано колектив робітників, РТС зайняла почесне місце області. Не раз працівники РТС були учасниками ВСВГ. Особливо виділялись в праці Білан І.М., Семикрилов Г.А.^[79]

В 1960 році в листопаді звання ударника комуністичної праці вибороли ланки кукурудзоводів: Зламан Надія Сименівна і Гудошник Марія Стипанівна.

17 січня 1964 року завоював колгосп ім. Леніна звання колективу комуністичної праці. Це був перший колгосп комуністичної праці на Дніпропетровщині.^[80]

1963 року вищетарасівська МТС була реорганізована в спеціалізоване в ремонтно – транспортне підприємства – СРТП.^[81]

Підприємство займалося технічним обслуговуванням і ремонтом автотранспорту, сільськогосподарської техніки та електроустаткування для них. Обслуговувало три області – Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську.

Директором підприємства був Олександр Хомич Крюков, головним економістом, потім головним бухгалтером до 1994 року – Зінаїда Ананьєвна Хлопкова, випускниця Вищетарасівської середньої школи 1957 року.

1965 року рекордних виробітків на збиранні ранніх культур досягли механізатори. Так, комбайнер Григорій Іванович Анохін 21 липня зібрав урожай озимої пшениці на площі 50 гектарів.

Ланковий колгосп іменні Леніни Іван Петрович Мирошниченко прополював за зміну 35 гектарів кукурудзи при нормі 20 гектарів.

Переможцем у соціалістичному змаганні колгоспів району за 1965 рік було визнано колгосп імені Леніна. Головою колгоспу тоді був С.В.Яременко.^[82]

З ініціативи виконкому сільської ради та правління колгоспу імені Леніна 1965 році була проведена велика робота з благоустрою села.

Вулицями прокладено близько 2 км водопроводу. Понад 80 % хат обкладено цеглою, у 250 будинках устатковані газові плити.

У 1950 році в селі було 8 колгоспів, 10 тисяч гектарів орної землі, МТС, рибколгосп «Нова дружба», лісове господарство. Була школа-десятирічка і дві початкових, в яких працювало 29 вчителів і навчалися 700 учнів.^[83]

У селі було також дев’ять лікарів і фельдшерів, два ветеринарних лікаря, дев’ять агрономів, шість механіків, провізер.

До війни в селі був колгоспний родильний будинок. Лікарем на той час був Петренко Марк Нікіфорович. В штаті лікарні: фельдшер, акушерка, медсестра, чотири санітарки. Після війни була встановлена амбулаторія і вже з 1945 року був відкритий стаціонар на 15 ліжок, з них 5 ліжок родильного відділення. В 1952-1954 роках колгосп ім.. Леніна під представництвом Жажка І.В. збудував нову лікарню на 25 ліжок.

В 1955 році за направленням приїхав в село молодий спеціаліст лікар – терапевт Фащенко Марина Дмитрівна.

В1958 році почав працювати в лікарні Педь Яків Петрович.

В 1968 році було збудовано нове відділення, спеціалісти: стоматолог – В.Єськов, терапевт – А.Ф.Ноохатній. Було відкрите дитяче відділення на 20 ліжок.

З 70 –х років почала свою роботу бригада швидкої допомоги.

За направленням приїздять нові молоді спеціалісти: стоматолог – Г.М.Єременко, терапевт – Г.В.Файда, хірург – Я.П.Файда.

На даний момент в стаціонарному відділені лікарні Вищетарасівки находиться 20 ліжок цілодобового стаціонару і 15 ліжок денного.^[84]

В 1948 році була заснована Вищетарасівська сільська бібліотека. Книжковий фонд бібліотеки налічував 1599 книг. На той час очолювала бібліотеку Сіромашенко Євдокія Захарівна.

Відбудовувалось і росло село, робилось все для покращення післявоєнної ситуації села, для розвитку його культури.

З відкриттям клубу в 1948 році тісно пов’язана і історія Вищетарасівської сільської бібліотеки. В цьому приміщені було виділено окрему кімнату для бібліотеки. Завідуючою була вчителька початкових класів Андрюк Надія Петрівна, яка власноруч збагачувала книжковий фонд бібліотеки.

В зв’язку з побудовою Каховського водосховища в 1953 році Вищетарасівку було перенесено. Велика частина села була затоплена, а разом з нею і визначні місця, клуб, разом з бібліотекою і, навіть, церкву.

Бібліотеку було перенесено у приміщення сільської ради, яке не потрапило в зону затоплення. Завідуючою Вищетарасівської бібліотеки стала Гриценко Надія Ульямівна.

В 1965 році було збудовано новий будинок культури. На другому поверсі було виділено кімнату, що мала три відділи, бібліотеці.

Власне для придбання книг виділяли свої кошти колгосп ім. Леніна, риб колгосп «Нова дружба». До послуг читачів було відкрито читальний зал, абонемент, дитяча кімната.

З 1975 року бібліотеку очолила Катеринич Галина Матвіївна. На той час фонд бібліотеки налічував 23635 примірників книг та брошур, якими щорічно користувались 2200 читачів.

В бібліотеці проводились літературні вечори, дитячі ранки, усні журнали, бесіди. Разом з постійними відвідувачами оформлялись книжкові полиці та створювались виставки. За свою активну діяльність бібліотека неодноразово нагороджувалась грамотами.

Більше 400 колгоспників були активними абонентами бібліотеки. Село одержувало 275 примірників центральних, республіканських і обласних газет, 38 журналів.^[85]

Отже, бібліотека продовжувала розвиватися і щороку кількість читачів, а разом з ними і активних помічників бібліотеки, росла.

У ці роки відбудови в селі можна було спостерігати невпинну й наполегливу роботу над етюдами художника – самоука А. Дробишевського,котрий прагнув на своїх картинах відобразити своє рідне село –Вищетарасівку.

«Зручно розмістившись під деревом, художник малював головну вулицю села. В центрі картини- кам’яний будинок кінотеатру. Дещо далі, за алеєю рівних дерев -школа - десятирічка. Праворуч сільська рада з червоним прапором на стовпі.»

Так описувала роботу цього художника обласна газета «Зоря» у червні 1950 року в статті «Минуле і сучасне життя села Вищетарасівка»^[86]

У селі на цей час були створені умови на покращення матеріального рівня трудівників та підвищення їх культурно – освітнього рівня.

Провідним колективом Будинку культури був драматичний гурток. Постійна і інтенсивна робота драматичного колективу розпочалася з 1924 року, який і вважається роком його створення.

Засновником колективу був писар Вищетарасівської сільської ради Пилип Сотула. Очолюючи колектив до 1932 року, він здійснив постановки таких п’єс: «Сватання на Гончарівці» Квітки –Основяненка, «Наталка – Полтавка» Котляревського, «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Глитай або ж павук» Карпенка -Карого, «Невольник» Кропивницького.

У період з 1932 по 1941 роки колективом керували вчителі української мови та літератури середньої школи села. Серед них – Ганна Павлівна Дніпро. Ставились п’єси української класики.

З вересня 1945 і протягом 1946 року драматичний гурток працював під керівництвом Марії Мефодіївни Шамрицької– Явір. Були показані вистави «Безталанна» Карпенка - Карого, «Дай серцю волю,заведе в неволю» Кропивницького, «Мати – Наймичка» Шевченка.

В 1947 році драматичний гурток очолила вчителька Вищетарасівської середньої школи Антоніна Павлівна Кравченко.

Вона здійснила постановки майже всіх вистав. Декорації виготовляли в лісгоспі села, директором якого був І.Конніков. Готуючи на рік по три-чотири вистави, колектив виносив їх на показ глядачам рідного села Вищетарасівка, а також і сусідніх сіл –Біленького, Благовєщенки, Новокиївки, Доброї Надії та інших.

Ставились вистави «Любов Ярова», «Треньова», «В степах України», «Калиновий гай», «Платон Кричет» Корнійчука, «Ревізор» Гоголя та інші.

В 1954 році у гурток прийшов енергійний аматор Іван Дмитрович Жук. Деякий час він керував колективом, бо не було керівника з відповідною освітою.

В 1956 в колектив влилась молодь – В.Гаврих, В.Балабуха, Ф. Семенюк та інші.

Пожвавилась робота в колективі з приходом у 1966 році випускника Дніпропетровського театрального училища В.В.Піщуліна. він здійснив постанови вистав «У лісового озера» Соледаря, «Весілля в Малинівці» Юхвіда, «Сині роси» Зарудного, «Фараони» Коломійця.

За виставу «Сині роси» колектив отримав диплом другого ступеня грамоти райвідділу культури.

З 1962 року драматичний колектив очолила випускниця Дніпропетровського театрального училища Г.А.Тищенко.

У 1973 році колективу було присвоєно звання «Народного».^[87]

Отже, робота по відбудові села проводилась дуже активно. Незважаючи на труднощі, які спіткали село після війни, об’єднуючись, люди разом змогли подолати їх.

Змогли засіяти поля зерновими, вручну обробляючи землю, а потім і збирали таким самим способом урожай.

Почали відбудовувати колгоспи. Незважаючи на нестачу машин і робочих рук, колгоспники села на весні 1944 року засіяли зерновими культурами більше половини довоєнної площі. Збирали урожай косами, серпами, косарками. Основні роботи в полі виконувались коровами. розводили в колгоспі волів, котрі довгий час являлись основною тягловою силою в господарствах.

В 1949 році колгоспи досягли врожаю довоєнного рівня.

А вже в 1956 році урожайність колгоспу збільшилась приблизно на 90%, що показує позитивний та швидкий розвиток економіки села Вищетарасівка.

Працівники колгоспу неодноразово нагороджувались за сумлінну роботу урядовими нагородами.

Існувала в селі і МТС, яка згодом була механізована. Продуктивність праці підвищилась. А вже в 1957 році урядом прийнята постанова про реорганізацію МТС. У Вищетарасівці була створена РТС. З 1963 року вищетарасівська МТС була реорганізована в спеціалізоване в ремонтно – транспортне підприємство – СРТП.

У 1950 році в селі було 8 колгоспів, 10 тисяч гектарів орної землі, МТС, риб колгосп «Нова дружба», лісове господарство. Була школа-десятирічка і дві початкових, в яких працювало 29 вчителів і навчалися 700 учнів.

Відбудовувалась і лікарня села. Після війни була встановлена амбулаторія і вже з 1945 року був відкритий стаціонар на 15 ліжок. А вже з 70 –х років почала свою роботу бригада швидкої допомоги.

В 1948 році була заснована Вищетарасівська сільська бібліотека. Книжковий фонд бібліотеки спочатку налічував 1599 книг. З 1975 року фонд бібліотеки налічував вже 23635 примірників книг та брошур, якими щорічно користувались 2200 читачів.

У селі на цей час були створені умови також і на покращення матеріального рівня трудівників та підвищення їх культурно – освітнього рівня. Діяв драматичний гурток.

Загалом, село змогло вийти з післявоєнної кризи, і не тільки відновити економіку села, а й значно підняти культурно – освітній рівень жителів.