Характеристика природно-кліматичних умов району об’єкту проектування

 

 

Об’єкт проектування знаходиться в центральному економічному районі, на кордоні лісової і степової частини України; клімат: помірно континентальний (континентальність зростає із заходу на схід району). Зима, в порівнянні із температурами по Україні, є відносно м’якою, а літо — теплим.

Найхолоднішим місяцем року вважається січень з середньою температурою –5,9°С, а найтеплішим — липень з середньою температурою +23°С. Середня річна температура повітря складає +7,7°С; максимальна +39°C; мінімальна −37°C.

Для характеристики річного ходу температури важливо знати, що середня температура поверхні ґрунту перевищує +10°С вже в кінці квітня. На цей час до земної поверхні, вже надходить 20% річної суми сонячного тепла. На початку чи в середині червня, коли температура перевищує +20°С, ґрунт одержує понад 40% річного балансу. На час, коли температура опускається нижче +20°С (на початку вересня), ґрунтом засвоюється понад 80% річної суми сонячного тепла.

Відмінна риса клімату Черкаської області — велика мінливість погоди взимку, різноманітність її комбінацій. Навіть у аномально холодному січні буває не менше трьох діб з різким потеплінням, а в аномально теплому січні — близько 12 діб з відлигою. Середня температура лютого рідко наближається до норми. Відмічено часті відлиги, за якими приходило похолодання. Як правило, 22 лютого середня добова температура повітря піднімається вище –5°С. В останній декаді березня вже буває кілька сонячних днів, температура іноді досягає +22°С.

Перехід середньої добової температури через нуль плюсової у 80% випадків відбувається в межах ±10 діб від середнього нормативного строку (18 березня).

Відносна вологість повітря за рік становить ≈ 70%, мінімальна вона у травні (55%), максимальна — у грудні (85%). Кількість опадів коливається в межах від 4900 до 700 мм за рік. Найбільша кількість опадів (65-75 %) випадає з квітня по вересень. Спостерігається ≈ 135 днів з опадами; найменше їх (по 8) у вересні та жовтні, найбільше (15) – у грудні. Найбільша місячна кількість опадів відмічена в червні (до 239 мм) і в серпні (до 223 мм). Найменша місячна сума опадів спостерігається взимку. Майже дві третини зимових опадів — тверді (сніг, снігові зерна). Одна чверть їх — змішані. Влітку переважають опади у вигляді дощу. Навіть у найсухіші літні місяці випадає не менше 4–6 мм. Але восени ця сума знижується до 1 мм за місяць. У такі сухі періоди велике значення має роса. За рік роса, іній, паморозь дають додатково до 30 мм вологи.

Щороку утворюється сніговий покрив, проте висота його не велика. Тривалість періоду під сніговим покривом складає 88-98 днів. Для зими характерна можливість вторгнення арктичних повітряних мас, при яких температура повітря значно знижується. При довготривалості такого стану і незначному сніговому покриві ґрунт промерзає на 90-110 см, що створює критичні ситуації по відношенню до кореневих систем деревної рослинності. Внаслідок: можуть спостерігатись ушкодження посівів в розсадниках, а також — в незімкнених лісових культурах і насадженнях віком до 10 років [61].

Вітри мінливі, не часті; найбільшу повторюваність мають вітри з північного заходу, найменшу — з південного сходу. Середня швидкість вітру становить 3.9 м/с.

Загальна тривалість вегетаційного періоду складає 200-212 днів. Період активної вегетації триває 160-165 днів.

Рельєф району об’єта проектування характеризується розчленуванням поверхні й складається з плакорів на вододільному плато. У результаті ерозії плакори сильно розрізані ярами, балками та схилами. Висота над рівнем моря в межах району коливається ≈ 150 – 275 м [40]. Більшість правобережної частини Черкаської області, розташовані на Придніпровській височині; її найвища точка (275 м над рівнем моря) знаходиться поблизу м. Монастерище. За геоморфологічними ознаками рельєф переважно належить до широкохвилястого долинно-балкового водноерозійного типу (це Уманський, Христинівський, Жашківський, Маньківський і Тальнівський райони Черкаської області).

Ґрунти на півночі області поширені дерново-підзолисті, в долинах рік — дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині — опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах — глибокі чорноземи. На лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти [60].

На території міста Умані грунти різні і представлені реградованими чорноземами, темно-сірими лісовими опідзоленими, темно-сірими слабкозмитими лесовими ґрунтами, лучно-болотистими ґрунтами і ґрунтами початкової стадії ґрунтоутворення. Кислотність ґрунтів (рН) знаходиться у межах від 6,7 до 7,1. Вміст гумусу складає 2,79-3,97 % [61].