Порядок обчислення та сплати екологічного податку

Розрахунок екологічного податку здійснюється платниками самостійно щокварталу на основі:

- бази оподаткування;

- ставок податку за одиницю бази оподаткування (відповідно до ст.. 243, 244, 245, 246, 248, 248 ПКУ);

- коригуючих коефіцієнтів (встановлюються до ставок податку залежно від місця розміщення відходів у навколишньому природному середовищі).

Дані, на основі яких розраховується податкове зобов'язання, мають бути підтвердженими первинними документами бухгалтер­ського обліку.

Податкові агенти здійснюють обрахунок самостійно щокварта­лу, виходячи із фактичних обсягів реалізованого палива та відпові­дних ставок податку в поточному році.

Для цілей визначення податкового зобов'язання щодо екологіч­ного податку платники зобов'язані визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та за кожним видом забруднюючої речовини (порядок обчислення передбачений ст. 249 ПКУ)

Для інших цілей загальна сума екологічного податку — ЕП (у грн.), яка підлягає сплаті визначається платниками еко­логічного податку за формулою:

ЕП = Пвс + Пс + Прв + АЕС + S

Пвс — сума податку за викиди забруднюючих речовин в атмос­ферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (у гривнях);

Пс — сума податку за скиди забруднюючих речовин безпосере­дньо у водні об'єкти (у гривнях);

ІІрв — сума податку за розміщення відходів (у гривнях);

АЕС — сума податку, який справляється за утворення радіоак­тивних відходів (включаючи вже накопичені) (у гривнях);

S — сума податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особ­ливими умовами ліцензії строк (у гривнях).

Базовим податковим (звітним) періодом для екологічного по­датку є квартал.

Формою звітності з екологічного податку є Декларація, Органи Держказначейства здійснюють розподіл коштів щодо екологічного податку відповідно до Бюджетного кодексу:

- 30 % коштів зараховуються до Держбюджету;

- 70 % зараховується до місцевих бюджетів.

Податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), в тому числі: до сільських, селищних, міських бю­джетів — 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим — 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севасто­поля — 70 відсотків.

 

 

Методична картка самостійного опрацювання навчального матеріалу студентами

тема: Державне мито.

Ø Питання для самостійної роботи

1. Декрет КМУ «Про державне мито» № 7-934 ФC від 21 січня 1993 р.

Ø Література

1. Декрет КМУ «Про державне мито» від 20.11.2012 № 5508-VI.

Ø Методичні рекомендації

1. Для вивчення питання самостійної роботи опрацювати Декрет КМУ «Про державне мито» від 20.11.2012 № 5508-VI.

2. Відповідь на питання оформити у формі конспекту основних положень декрету, а саме:

- Платники державного мита.

- Об'єкти справляння державного мита.

- Розміри ставок державного мита (привести як приклад 7-10 ставок).

- Порядок сплати державного мита.

 

Ø Питання для самоконтролю

1. Яким нормативно-правовим актом регламентується справляння державного мита в Україні?

2. Хто є платниками державного мита?

3. Що є об'єктами справляння державного мита?

4. Які розміри ставок державного мита (привести як приклад 7-10 ставок).

5. Який порядок сплати державного мита.

Державне мито

Державне мито справляється на підставі Декрету КМУ «Про державне мито» та ЗУ «Про судовий збір».

Державне мито — це плата за вчинення юридичних дій та за видачу документа уповноваженими на те органами.

Платниками державного мита виступають юридичні та фізичні особи, які звертаються у відповідні органи.

Державне мито справляється:

- з позовних заяв;

- за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами;

- за реєстрацію актів громадянського стану;

- за видачу документа на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн;

- за видачу нового зразка паспорта громадянина України;

- за прописування громадян або реєстрацію місця проживання;

- за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

- за операції з випуску (емісії) цінних паперів;

- за операції з об’єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах;

- за видачу охоронних документа (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності тощо.

Ставки державного мита визначаються двома методами:

Ø у процентах до ціни позову, суми договору, вартості майна;

Ø у твердих розмірах, обчислених у відповідних частках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (НМДГ).

Ставки встановлюються відповідно до ст.. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»:

- із позовних заяв – 1 % ціни позову, але не менше 3 НМДГ і не більше 100 НМДГ;

- із позовних заяв про розірвання шлюбу - 0,5 НМДГ, повторно – 1 НМДГ;

- із позовних заяв майнового характеру – 1 % ціни позову, але не менше 6 НМДГ і не більше -1500 НМДГ;

- із позовних заяв не майнового характеру – 1 НМДГ;

- за посвідчення заповітів - 0,05 НМДГ;

- за видачу свідоцтва про право на спадщину – 2 НМДГ.

Перелік пільг щодо оплати державного мита є досить значним (ст. 4 Декрету)

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів та деякими іншими виключеннями.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документа готівкою, митними марками або через перерахування з рахунку платника в кредитній установі.

Державне мито, яке стягується в Україні, крім функції відшкодування витрат держави на вчинення юридичних дій, виконує й функцію додаткового оподаткування спадщини і дарувань.