Поняття керуючої та керованої підсистем.

Керуюча підсистема (суб’єкт управління) - сукупність органів управління і управлінських працівників з певними маштабами своєї діяльності, компетенцією і специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління з допомогою яких здійснюється управлінський вплив. Керована підсистема (об’єкт управління) - сукупність ресурсів і орг.екон-х умов, що супроводжують відтворювальні процеси на підприємстві (в об’єднанні). Дана підсистема характеризується рухом виробничих засобів. Становить єдність підсистем нищого порядку: технічна (сукупність засобів праці); технологічна (сукупність ек-х зв’язків між елементами системи). Соціально-економічна система – людино-машинна система, яка має чітко виражену стохастичну (випадкову, імовірну) природу, процеси і явища в якій не можна точно передбачити. Основні характеристики: невизначеність (зовнішні і внутрішні фактори); ієрархічна структура; потенціальні системи (можливість нарощувати ефективність); підпр-во (відкрита система); чутливість, стійкість, швидкість реакції; не можна точно визначити зворотні зв’язки.

Особливості соціально-економічної системи, ієрархія в менеджменті.

Ієрархія в менеджменті - тип службових відносин між управлінськими працівниками, який відображає їх підлеглість і розміщення в сис-мі упр-ня.

Концептуальні, людські та технічні навички менеджерів дозволяють їм виконувати основні функції управління в організаціях. Але кожен менеджер несе відповідальність за виконання певних обов’язків незалежно від того як функції він виконує. Залежно від того на якому рівні управління знаходиться менеджер(вища, середня чи нижча ланка) йому мають бути притаманні ті чи інші навички. Менеджери вищої ланки управління мають найбільшу кількість концептуальних (вміння бачити організацію в цілома та розмежовуючи на окремі відділки та чітко уявляти для себе роль кожного з них) та людських навичок. Цим менеджерам доводиться стикатися у своїй діяльності в основному з людьми, тому вміння знайти до них підхід - це основне їх завдання. Мен-ри середньої ланки мають менше концептуальних проте трохи більше технічних навичок, а нижчої ланки - переважаючу більшість технічних навичок, бо їм доводитьтся працювати не лише з людьми, а й з технікою. Взагалі, будь-яка організація - це соціоекономічна система, тому менеджери мають знаходити вмілий підхід до головних елементів цієї системи - людей, як запоруку успіху організації.

Організаційна культура.

Це набір базових цінностей,негласних погоджень та норм, які розділяють всі члени організації. Це свого робу сис-ма цінностей, думок про те, що і як робится в організації, що пізнається співробітниками організації по мірі тогояк їм доводиться стикатися із внутрішніми та зовнішніми проблемами.Зазвичай виділяють два рівня культури організації:1)поверхневий - манера вдягатися, правила поведінки, царемонії, розміщення офісів; 2) цінності та переконання виражені в словах та діях - розповіді, мова, дії.

Культура організації може дуже значно впливати на ставлення до неї з боку контактних аудиторій, підвищити, або навпаки за несприятливої культурної атмосфери - знизити.

Роль ринку в менеджменті.

Менеджмент - це система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості роботи персоналу підприємства. Треба розрізняти поняття менеджмент і управління, де існує суттєва різниця у змісті, формах та методах здійснення організаційної діяльності. З історії розвитку людства відомі багато форм управління - управління в рабовласницькому і феодальному суспільствах, у командно адміністративній економіці тощо. Менеджмент - це сучасна наука, яка більш повно відповідає функціонуванню соціально - економічних систем в умовах ринкових відносин.

Ринок - це місце, де зустрічаються покупець та продавець, сфера збуту. Ринкові відносини, в свою чергу, це саморегульована система задоволення потреб через взаємодія різних інституційних одиниць. Завдвння менеджменту полягає у досягненні певних цілей (отримання прибутку, завоюванні ринку, підвищенні продуктивності, соціальна відповідальність), а цілі ці в свою чергу продиктовані попитом, що створюється на ринку та доноситься до менеджерів завдяки різним інструментам - маркетинг, інформація тощо.