Організаційна структура управління на підприємстві

Дана науково-дослідницька робота проводиться на приватно-орендному сільськогосподарському підприємстві ПАТ ” Горохівський цукровий завод ’’,

Горохівського району, Волинської області, де керівником даного господарства являється Притолюк Анатолій Павлович.

Дане господарство займається виробництвом сільськогосподарської продукції, зокрема цукру, меляси, жому, а також вирощуванням цукрових буряків.

В господарстві використовується адміністративний, економічний та соціально-психологічний методи управління. Для вирішення найскладніших проблем на підприємстві ПАТ ”Горохівський цукровий завод’’ використовується системний підхід, тобто керівники (менеджери) різних рівнів мають можливість успішно організовувати управління складними системами.

В господарстві досить чітко ведеться вся управлінська документація, налагоджені комунікативні зв’язки, використовуються новітні інформаційні технології.

Працює в господарстві 474 чол., з них 8 - управлінський персонал. В господарстві використовується лінійно-функціональна структура управління.

Управління як особлива сфера діяльності притаманне економіці ще з незапам’ятних часів, але ринок перетворює цю сферу в основну для виробництва. Виникає потреба у формуванні спеціальної теорії і практики менеджменту, тобто управдіння підприємством. Це пояснюється принаймні трьома обставинами: у зв’язку із створенням приватно-орендних господарств безпосереднє управління їх рухомим і нерухомим майном переходить до особливої групи довірениї осіб – менеджерів, які, не будучи власниками цього майна, здатні забезпечити його прибуткове використання в інтересах власників; внаслідок ускладнення технології виробництва та зростання вартості обладнання виникає потреба в такій організації справи, яка б гарантувала відповідальне ставлення кожного працівника; загострення конкурентної боротьби потребує зацікавленості у справах підприємства всіх її співробітників.

Проблема, як відомо, виникає разом із засобами її вирішення. Приватно-орендна форма виробництва змушує довірити управління діяльністю підприємства найманим працівникам, якими є менеджери. Проте разом з тим бажання мати високі прибутки власнику, орендодавцям, а також іншим працівникам підприємства забезпечує їх відповідальність і зацікавленість, при цьому стимулюється високий професіоналізм.

Нині менеджмент перетворився в ефективну теорію і практику організації виробництва не тільки на мікрорівні, де функціонують підприємницькі структури, а й на макрорівні, де свої управлінські функції виконує держава регулюванням економіки, в тому числі бізнесу.

Керуюча ланка даного господарства розглядає підприємство не як технологічну ланку суспільного виробництва, а як соціальну підсистему ринкової економіки. Цим визначаються основні напрями менеджменту: вияв мікросоціальної структури підприємства (групи і відносини між ними) – соціально-професійної, культурно-освітньої, кваліфікаційної та демографічної; формування малих груп (автономні робочі бригади, цільові групи, в тому числі і серед фахівців) як основної мобілізації колективних зусиль.

Успіхи та невдачі підприємства – це насамперед успіхи та невдачі менеджменту. І якщо підприємство працює погано, нерентабельно, то потрібно змінити не робітників, а керівників.

В ПАТ ” Горохівський цукровий завод ’’ людину використовують, як головний ресурс ефективності управління.

Щодо систем управління. То в даному господарстві найбільшого розвитку набули: менеджмент на основі передбачення змін і менеджмент на основі гнучких екстрених рішень. Вони характеризуються як підприємницькі структури. Що враховують такі фактори, як незвичність і невизначеність майбутнього розвитку, адже на сьогоднішній день ці фактори стають дедалі актуальними особливо в сільському господарстві. Пілприємство дедалі частіше звертається до методів стратегічного планування і управління, оскільки зміни зовнішнього середовища, технологій, конкуренції та ринків стають не винятком, а правилом.

Організаційна структура управління підприємством визначається її учасниками, засновниками. Виділяють дві структурні форми менеджменту: централізовану і децентралізовану. На підприємстві відбувається зіставлення централізації та децентралізації, що забезпечує оперативність і реальність управлінських рішень. Організаційні структури гнучкі, що дає можливість господарству швидко реагувати на обставини, що змінюються.

Дане господарство використовує лінійно-функціональну організаційну структуру управління, тобто керівник господарства створив спеціальні служби (фінансову, інженерну), що дало можливість керівникові вчасно отримувати потрібну інформацію з різних підрозділів, вчасно вирішувати проблеми, а також оперативно приймати рішення.

Керівник даного господарства широко орієнтується в ринковій економіці, перебуваючи постійно в пошуках нового. Основним принципом керівництва є поточне виробництво та збут освоєних прибуткових продуктів, які об’єднуються у групу поточного виробництва. Прикладом цього є закупка даним господарством устаткування для переробки цукрової тростини, яке господарство закупило в цьому році. Аналізуючи менеджмент як систему управління, видно, що кожна виробнича одиниця бізнесу організовує свою діяльність, орієнтуючись на один критерій – прибуток. Проте для його отримання потрібно вироблляти для ринку товари або послуги, які безпосередньо необхідні споживачам. Одержання прибутку, скорочення власних витрат, розширення ринкового сегмента – ось три завдання, які повинен вирішувати менеджмент.

 

Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні замісники. Вони проводять свої рішення через вище керівництво ї доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві дуже значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішень питань, пов'язаних з керівництвом діяльності, звільняють генерального директора від планування, фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення і т. ін.

Управління фінансовою діяльністю здійснює фінансовий директор. Разом з генеральним директором він несе відповідальність за фінансовий стант підприємства. Збутово-маркетингова діяльність належить менеджеру по збуту.

Облік діяльності фірми здійснює головний бухгалтер.

Комерційний директор здійснює оперативне планування, реалізацію

поставлених завдань, вносить відповідні корективи та здійснює контроль за процесом виконання плану. Взагалі, економічна служба побудована на принципі максимального врахування динаміки навколишнього середовища. Виходячи з цього, комерційний директор здійснює ціноутворення, прогнозування, економічний аналіз та управління персоналом. Свою діяльність, виходячи з стратегії розвитку підприємства, що визначає генеральний директор, він будує на основі інформації, отриманої від фінансового директора, менеджера по збуту та головного бухгалтера.

Організаційна структура постійно вдосконалюється, все більше

пристосовується до ринкових умов господарювання, але головним напрямком вдосконалення є перехід до стратегічного менеджменту. В зв'язку з цим в перспективі все більше приділятиметься увага управлінню маркетингом, що включає в себе не тільки прогноз розвитку ринку, але і можливість впливати на майбутнє.

Виходячи з цього можна сказати, що управління підприємством здійснюється за такими напрямами:

- перспективи в галузі дослідження та розвитку;

- оперативна діяльність;

- робота з персоналом;

- фінансова діяльність.