Тема: Цивільне право України

План

1. Поняття «цивільного права».

2. Поняття цивільної правоздатності дієздатності.

3. Позовна давність.

4. Поняття і види цивільних договорів.

 

1. Цивільне право України регулює певну групу правових відносин, за участю фізичних та юридичних осіб.

Цивільне право характеризується предметом і методом правового регулювання.

Предмет правового регулювання складають правові відносини, що регулюють майнові відносини і особливі немайнові відносини:

- майнові відносини між суб’єктами з приводу набуття, володіння, користування й розпорядження матеріальними благами;

- особливі немайнові відносини, що пов’язані з майновими, які виникають у зв’язку з наданням послуг, виконанням робіт, створенням, використанням, охороною винаходів, товарів мистецтва, інших результатів інтелектуальної діяльності;

- особливі немайнові відносини, не пов’язані з майновими, а саме: право особи життя, здоров’я, честь і гідність, ділову репутацію тощо.

Ознаки цивільного права

· пріоритет інтересів окремої особи;

· встановлення правовідносин між приватними особами;

· юридична рівність сторін, їх вільне волевиявлення й майнова самостійність;

· ініціативність сторін при встановленні цивільних відносин;

· вільний розсуд при виборі правил поведінки;

· позовний характер захисту інтересів суб’єктів у суді;

· наявність майнової відповідальності сторін.

У цивільні правовідносини вступають фізичні і юридичні особи.

Фізичні особи – громадяни України, інших держав, особи без громадянства.

Юридичні особи – організації.

2. Щоб вступити в цивільні правовідносини особа повинна мати цивільну правоздатність і цивільну дієздатність.

Цивільна правоздатність фізичної особи – це здатність людини мати цивільні права і обов’язки. Усі громадяни, незалежно від віку, наділені правоздатністю. Це означає, що кожен громадянин може мати майно у власності, одержувати його у спадкоємство, самостійно обирати вид діяльності. Має право на недоторканість особистого життя і т.д. Правоздатність за обсягом однакова у всіх громадян. Виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Громадянина не можна позбавити цивільної правоздатності, але вона може бути частково обмежена за вироком суду.

Цивільна дієздатність фізичної особи – це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки.

 

Дієздатність може бути:

- повна;

- мінімальна;

- часткова;

- обмежена.;

- визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність настає з 18 років, але якщо неповнолітні вступають у шлюб, то діяльність настає з цього моменту.

Мінімальна дієздатність – до 14 років.

Часткова дієздатність – від 14 до 18 років.

Обмежена дієздатність – вводиться за рішенням суду (вживання алкоголю, наркотиків, що ставить сім’ю у скрутне становище).

Визнання громадянина недієздатним – підставою для цього є душевна хвороба або недоумство, внаслідок чого громадянин не може усвідомлювати своїх дій. Визнання особи недієздатною можливо тільки судом. Для розгляду такої справи потрібен висновок судово-психіатричної експертизи. Встановлюється опіка, людина позбавляється права на укладання будь-яких угод.

Юридичними особами визначаються організації, які мають виокремлене майно, вони набувають майнових прав і несуть обов’язки, вони можуть звернутися до суду з позовом, а також будуть відповідати у суді.

Юридична особа має рахунок у банку, свій статут, гербову печатку штамп, ідентифікаційний код.

Юридична особа діє на підставі статуту своєї установи і має цивільну правоздатність.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, якщо статут підлягає реєстрації, то правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Юридична особа припиняє своє існування внаслідок ліквідації або реорганізації.

Об’єкти цивільно-правових відносин:

- конкретні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини (матеріальні предмети, духовні цінності);

- послуги;

- об’єкти інтелектуальної творчості, щ охороняються законом;

- особисті немайнові блага (честь, гідність, ім’я).

3. Позовна давність – строк, протягом якого людина може захистити свої права, звернувшись до суду. Загальна тривалість – 3 роки.

Буває спеціальна позовна давність:

* позовна давність в 1 рік застосовується в таких випадках:

- при стягненні неустойки (штрафу);

- при застосуванні недостовірної інформації, розміщеній у ЗМІ;

- у зв’язку з недоліками товару;

- оскарження дії заповіту;

- при розірванні договору дарування.

Особа, якої немає за місцем проживання 1 рік, вважається безвісті відсутньою.

Особа, якої немає за місцем проживання 3 роки – визнається померлою (вирішує суд).

Позовна давність у 5 років застосовується за вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом злочину чи обману.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Встановлює позовну чинність – Верховна Рада.

Договір про збільшення позовної давності укладається у позовній формі, цей договір укладається письмово; але вона не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Позовна давність не поширюється на:

· на вимогу вкладника до банку про видачу вкладу;

· на вимогу про відшкодування шкоди, заданої каліцтвом або смертю;

· на вимогу застрахованої особи до страховика про здійснення страхового відшкодування, виплати.

Переривання перебігу позивної давності

Перебіг позивної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею позовного боргу.

Після перебігу позивної давності, час починається заново; час, що минув до переривання перебігу позивної давності до нового строку не зараховується.